Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 4. Елементи належного виконання зобов'язання

Суб'єкти виконання зобов'язання

Визначальною ознакою, що характеризує суб'єктів зобов'язання, які іменуються в ЦК України сторонами (ч. 1 ст. 510 ЦК), є наявність між ними правового зв'язку, який, власне, і становить квінтесенцію зобов'язання як правовідношення. Цей правовий зв'язок полягає в обов'язку однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії і в праві кредитора вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Виходячи з цього, коли говорять про суб'єктів виконання зобов'язання, в багатьох випадках мають на увазі саме кредитора і боржника, між якими зазвичай відбувається реалізація прав та виконання обов'язків, що випливають із зобов'язання.

Разом із тим, поняття "суб'єкти зобов'язання" і "суб'єкти виконання" не завжди співпадають.

Під суб'єктами виконання зобов'язання слід розуміти не лише сторін зобов'язання (як суб'єктів зобов'язального правовідношення), а й інших осіб, участь яких у зобов'язанні (шляхом його виконання і прийняття виконання) обумовлена договором, законом або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, з метою забезпечення адекватного правового закріплення їх ролі у виконанні зобов'язання.

Одним із елементів належного виконання зобов'язання в цивільному праві є його виконання належними сторонами.

Як випливає з ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконання зобов'язання належними сторонами слід розглядати як:

а) виконання зобов'язання належній особі та

б) виконання зобов'язання належною особою.

Важливою гарантією дотримання цієї умови виконання зобов'язання є положення ч. 2 ст. 527 ЦК України, згідно з якими кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою. Такими доказами можуть бути документи (посвідчення особи або паспорт фізичної особи-підприємця, посвідчення керівника юридичної особи тощо), витяги зі статутів суб'єктів господарювання, довіреності тощо. Юридичне значення непред'явлення вимоги доказів виконання зобов'язання (прийняття виконання) належною стороною полягає в тому, що інша сторона несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Особливості виконання зобов'язання із множинністю осіб, тобто зобов'язання, суб'єктами якого водночас є кілька кредиторів або кілька боржників, або одночасно кілька кредиторів і кілька боржників, встановлені ст. 540 ЦК України.

Зобов'язання з множинністю осіб, виконання якого регулює ст. 540 ЦК України, належить до часткових зобов'язань. За загальним правилом, кожен із кредиторів має право вимагати виконання, а кожен із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Певними особливостями характеризується також суб'єктний склад виконання солідарних і субсидіарних зобов'язань. Частина 1 ст. 542 ЦК України встановлює, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу в повному обсязі. Виконання боржником свого обов'язку одному із солідарних кредиторів у повному обсязі звільняє боржника від виконання решті солідарних кредиторів (ч. 3 ст. 542 ЦК України) і водночас покладає на солідарного кредитора, який одержав виконання від боржника, обов'язок передати належне кожному з решти солідарних кредиторів у рівній частці, якщо інше не встановлено договором між ними (ч. 4 ст. 542 ЦК України). Отже, тут з припиненням одного солідарного зобов'язання (активно солідарного) виконанням одночасно виникає (в силу закону) інше солідарне зобов'язання (пасивно солідарне), в якому солідарний кредитор стає боржником щодо інших солідарних кредиторів.

Як встановлено ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

При реалізації боржником, який виконав солідарний обов'язок, права на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників (ч. 1 ст. 544 ЦК України), відбувається трансформація (перетворення) зобов'язання: а) основне солідарне зобов'язання перетворюється на регресне часткове (це підтверджується і положеннями ч. 2 ст. 544 ЦК України); б) боржник, який виконав солідарний обов'язок за основним зобов'язанням, набуває статусу кредитора щодо інших боржників за регресним зобов'язанням. Отже, регресне зобов'язання стає новим, самостійним зобов'язанням, а не являє собою заміну кредитора в основному зобов'язанні.

Особливість виконання субсидіарного зобов'язання полягає в тому, що виконання субсидіарним (додатковим) боржником зобов'язання допускається лише після того, як:

а) основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або

б) кредитор не одержав від основного боржника в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу (абз. 2 ч. 2 ст. 619 ЦК України).

Винятки із загального правила щодо особистого виконання зобов'язання і особистого його прийняття сторонами можуть бути встановлені договором або законом чи випливати із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Зокрема такі винятки мають місце у разі передоручення виконання і переадресування виконання.

Загальна норма щодо можливості і правових наслідків участі третіх осіб у виконанні зобов'язання встановлена ст. 511 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Наприклад, розвиваючи положення ст. 527 ЦК України, ст. 528 ЦК містить винятки із встановленого ст. 527 ЦК загального правила щодо особистого виконання зобов'язання.

У ч. 1 ст. 528 ЦК України закріплений один із випадків участі інших (третіх) осіб у зобов'язанні, що має місце у разі передоручення виконання, тобто покладення виконання зобов'язання на третю особу. З різних причин боржник може покласти виконання обов'язку, що лежить на ньому, на іншу особу, яка, проте, не стає стороною в зобов'язанні (ст. 511 ЦК України), оскільки щодо кредитора вона вчиняє лише фактичні дії: передає майно, виконує роботу, надає послугу, сплачує гроші тощо, не перебуваючи при цьому в правовому (юридичному) зв'язку з кредитором. Стороною в зобов'язанні залишається боржник, який, за загальним правилом, і відповідає за порушення зобов'язання іншою особою (ст. 618 ЦК України).

Разом із тим ст. 618 ЦК України передбачає, що договором або законом може бути встановлена відповідальність безпосереднього виконавця.

Хоч вимога щодо особистого виконання обов'язку боржником є безумовною в зобов'язаннях особистого характеру, проте передоручення виконання допустиме в багатьох зобов'язаннях. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 893 ЦК України виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не передбачено договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт; згідно з ч. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто, проте у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору (ч. 2 ст. 902 ЦК України); згідно з ч. 1 ст. 943 ЦК України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто. В той самий час зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду (ч. 2 ст. 943 ЦК України); управитель управляє майном особисто, крім випадків, встановлених ст. 1041 ЦК України (ч. 1 ст. 1038 ЦК).

Кредитор зобов'язаний прийняти виконання особисто, проте за його вказівкою допускається переадресування виконання, тобто виконання зобов'язання замість кредитора третій особі (наприклад, виплата страхової суми не страхувальникові, а іншій особі, уповноваженій на її одержання - ст. 979 ЦК України). В той самий час слід мати на увазі, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 515 ЦК України).

У випадку покладення виконання боржником на іншу особу кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою, якщо з умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто (наприклад, написати сценарій фільму чи музику до вистави, намалювати картину тощо).

Частина 2 ст. 528 ЦК України закріплює один з проявів дії принципу належного виконання зобов'язання і, певною мірою, вимогу щодо реального виконання: у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою боржник (крім того, що він відповідає за порушення зобов'язання зазначеною особою) цей обов'язок повинен виконати сам.

Таким чином, до суб'єктів виконання зобов'язання належать:

а) сторони зобов'язання (боржник і кредитор);

б) інші особи на стороні боржника або кредитора ("співборжники" і "співкредитори" у зобов'язанні з множинністю осіб);

в) треті особи у зобов'язанні.

Останні, будучи суб'єктами виконання зобов'язання, не є його сторонами.