Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 5. Підстави припинення застави

Як зазначалося раніше, оскільки застава носить похідний характер від зобов'язання, яке вона забезпечує, то з припиненням останнього припиняється й застава (ст. 548 Цивільного кодексу України). Ця сама обставина передбачена і в підставах припинення застави в ст. 593 Цивільного кодексу України, ст. 28 Закону України "Про заставу", ст. 17 Закону України "Про іпотеку". Наприклад, якщо основне зобов'язання буде виконане належно і в повному обсязі, внаслідок чого воно припиниться відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, або припиниться з інших підстав згідно з гл. 50 Цивільного кодексу України, то припиниться в зв'язку з цим і застава.

Проте законом передбачені й інші підстави припинення застави, не пов'язані з дійсністю/чинністю основного зобов'язання. Зокрема з огляду на ст. 593 Цивільного кодексу України, застава також припиняється у разі.

а) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави.

Так, підставами втрати заставленого майна можуть бути, наприклад, його загибель; випадкове або умисне знищення, псування, тобто доведення до такого фізичного стану, який не може бути відновлено, що унеможливлює його реалізацію; припинення строку дії, якщо в заставу було оформлено майнові права за договором. При цьому, якщо заставодавець або боржник здійснює заміну втраченого предмета застави на інше майно, то варто звернути увагу на те, що припиниться застава втраченого майна та виникне нова застава щодо майна, оформленого в забезпечення за новим договором застави (крім застави товарів у обороті або переробці, при втраті яких застава на такі товари припиняється, виникаючи щодо інших товарів, на які у заставодавця виникатиме право власності);

б) реалізації предмета застави.

В даному випадку застава припиниться внаслідок реалізації заставленого майна (однак у випадку, якщо предметом застави виступатимуть товари в обороті або переробці, то застава припинятиметься щодо реалізованих товарів і зберігатиме свою чинність щодо ще не реалізованих товарів та тих, які будуть створюватись і набуватись заставодержателем у його власність у кількості, передбаченій договором застави). Оскільки законодавець не визначив випадків припинення застави внаслідок реалізації заставленого майна, важливим є відмежування реалізації його заставодавцем без відома заставодержателя в процесі дії договору застави від реалізації такого майна заставодержателем на стадії звернення стягнення на предмет застави. В першому випадку реалізації заставленого майна застава/іпотека не припиняється, оскільки вона зберігає свою чинність для нових власників предмета застави/іпотеки відповідно до ст. 23 Закону України "Про заставу" та ст. 27 Закону України "Про іпотеку". Враховуючи, що в даному випадку правочин щодо відчуження заставленого майна вчинявся без попередньої письмової згоди заставодержателя, він може бути визнаний недійсним на підставі ст. І2 Закону України "Про іпотеку" і, відповідно, заставодавцем знову стане та особа, яка і укладала договір застави (іпотеки). У випадку реалізації предмета застави в процесі звернення стягнення на заставлене майно застава, безумовно, припиниться. В такому випадку за рахунок такої застави внаслідок її реалізації отримані кошти спрямовуватимуться на погашення заборгованості боржника за основним зобов'язанням. При цьому, якщо внаслідок реалізації заставленого майна основне зобов'язання залишиться не задоволеним у повному обсязі, воно (зобов'язання) буде продовжувати чинність, яка триватиме до його припинення на підставах, передбачених вимогами гл. 50 Цивільного кодексу України;

в) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Дана підстава є позасудовим способом звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) відповідно до ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і ст. 36 Закону України "Про іпотеку". Внаслідок набуття заставодержателем у його власність заставленого рухомого майна основне зобов'язання, забезпечене такою заставою, вважатиметься повністю виконаним і заставодержатель не вправі пред'являти боржнику інші вимоги у зв'язку з виконанням цього зобов'язання (див. ч. 4 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"). Слід також враховувати, що внаслідок звернення стягнення на предмет застави/іпотеки у вищевказаний спосіб права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки або застави, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя/заставодержателя, втрачають чинність згідно зі ст. 37 Закону України "Про іпотеку" та ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень";

г) в інших випадках, встановлених законом.

Так, ст. 28 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава припиняється також при закінченні терміну дії права, що становить предмет застави (наприклад, застава припиняється у разі закінчення строку банківського вкладу, майнові права на який перебували у заставі, якщо строк його не було подовжено). Закон України "Про іпотеку" встановлює, що іпотека також припиняється з визнанням недійсним іпотечного договору. Так, іпотечний договір може бути визнано недійсним в судовому порядку відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України у разі: а) відсутності в ньому хоча б однієї із передбачених ст. 18 Закону України "Про іпотеку" істотних умов такого договору; б) в зв'язку з укладенням такого договору особою, яка не мала належного обсягу прав (наприклад, третьою особою за довіреністю, яка втратила чинність, або батьками малолітньої дитини без згоди органу опіки або піклування тощо); в) внаслідок недотримання порядку укладення договору, зокрема не посвідчення його нотаріально у випадках, передбачених законом; г) з інших підстав, враховуючи вимоги § 2 гл. 16 Цивільного кодексу України. Закон також встановлює, що у разі звернення стягнення на попередню заставу/іпотеку наступні застави/іпотеки припиняються, як було зазначено вище (ч. 2 ст. 17 та ч. 4 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", ч. 5 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Якщо заставодавцем/іпотекодавцем виступив майновий поручитель, то слід також враховувати, що застава/іпотека може припинитися на підставі ст. 523 Цивільного кодексу України, відповідно до якої такі наслідки настають у разі заміни боржника без отримання на це згоди такого заставодавця. Якщо інше не буде встановлено законом або договором, застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника (ч. 2 ст. 523 Цивільного кодексу України).

У разі припинення права застави на майно до державного реєстру мають бути внесені відповідні дані про це (ч. 2 ст. 593 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ч. 2 ст. 42 та ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Виходячи з вимог ч. 3 ст. 593 Цивільного кодексу України, у разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.