Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 1. Договір поставки

1. Договір поставки

Однією з підстав виникнення зобов'язань з оплатної реалізації майна є договір поставки. Він є найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських зв'язків у тих випадках, коли необхідне тривале й систематичне постачання товарів суб'єктами підприємництва. При цьому сторони вільно обирають собі партнера за господарськими зв'язками, самостійно визначають предмет та інші умови договору, за винятком поставок товарів за міждержавними угодами.

За договором поставки постачальник, що є підприємцем, зобов'язується передати в обумовлений строк (строки) товари у власність (повне господарське відання або оперативне управління) покупця для використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за них певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК, ч. 1 ст. 265 ГК).

За своєю юридичною природою договір поставки близький до договору купівлі-продажу, але крім спільних з ним ознак має і певні особливості.

По-перше, сторонами (суб'єктами) цього договору - постачальником і покупцем - виступають особи, які ведуть підприємницьку діяльність. У звичайній же купівлі-продажу з боку продавця і покупця може виступати будь-яка особа - юридична чи фізична - незалежно від роду своєї діяльності. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК).

По-друге, предметом договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності чи для задоволення інших потреб, не пов'язаних з особистим (домашнім, сімейним) споживанням, наприклад для науково-дослідницьких робіт. Зокрема це продукція, яка використовується у виробничому процесі (обладнання, сировина, матеріали тощо), або товари для продажу їх на ринку чи для промислової переробки (наприклад цукор для виготовлення кондитерських виробів).

По-третє, товар, що становить предмет договору і є річчю, як правило, визначеною родовими ознаками, на момент укладення договору між сторонами в натурі ще не існує. Він буде виготовлятися (заготовлятися) і рівномірно поставлятися певними партіями після укладення договору. Звичайно, не виключено, що за договором поставки може бути поставлено товар, який визначено індивідуальними ознаками, або товари, які на момент укладання договору вже виготовлені та готові для передачі (відправлення) покупцеві.

По-четверте, моменти укладення і виконання договору поставки зазвичай не збігаються, оскільки виконання договору відкладається на майбутнє або здійснюється у вигляді одноразової поставки (у строк), чи окремих партій протягом більш-менш тривалого періоду (в окремі строки).

По-п'яте, договір поставки може бути оснований на адміністративному акті (наприклад, прикріплення покупця до постачальника при поставках товарів між організаціями держав-учасниць СНД), у той час як купівля-продаж завжди є результатом вільного волевиявлення сторін.

По-шосте, юридичні особливості договору зумовлюють дію у сфері поставок, відокремлених від інституту купівлі-продажу нормативних актів.

Наведені відмінності поставки від купівлі-продажу мають зазвичай умовний характер. Тому у ч. 2 ст. 712 ЦК зазначається, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Джерелами правового регулювання відносин з поставки товарів є передусім норми гл. 54 ЦК (статті 655-697), в яких закріплено загальні положення про купівлю-продаж, що стосуються умов щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товарів, перевірки додержання продавцем умов договору, прийняття та оплати товару покупцем тощо.

Деякі особливості регулювання відносин з поставок, порівняно із загальними положеннями про купівлю-продаж, відображені у Господарському кодексі (§ 1 гл. 30). Це, зокрема, стосується строків і порядку поставки товарів. Так, відповідно до ст. 267 ГК договір поставки може бути укладений на один рік, на строк понад один рік (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Строки поставки встановлюються в договорі з урахуванням необхідності, ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо у довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на один рік або менший строк, у договорі має бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). Щодо порядку поставки сторони за своєю згодою можуть передбачити відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також обумовити, що покупець вибирає товари зі складу постачальника. У договорі сторони можуть передбачити й порядок поповнення кількості товарів, недоодержаних покупцем у встановлений строк.

У ГК конкретизовано вимоги щодо якості товарів і визначено правові наслідки порушення постачальником умов договору поставки щодо якості та комплектності товарів. Відповідно до ст. 268 ГК якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо зазначену документацію не опубліковано в загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору на вимогу покупця. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Якість товару засвідчується належним товаро-супровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У ГК загальним чином визначені й правові наслідки поставки товарів з відхиленням від вимог щодо якості та комплектності товарів. Відповідно до частин 5-8 ст. 268 ГК у разі поставки товарів нижчої якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття та оплати товарів, а якщо вони вже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. Якщо недоліки поставлених товарів можна усунути без повернення їх постачальникові, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника. Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, Які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця про відмову від товарів. Якщо постачальник у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, в усіх випадках підлягають реалізації на місці.

Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться нижчого сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття та оплати поставлених товарів (ч. 7 ст. 268 ГК).

Відповідно до частин 3 і 4 ст. 270 ГК у разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у 20-денний строк після одержання вимоги або замінити комплектуючими виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі, до укомплектування виробу або його заміни, покупець має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. Якщо постачальник у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару. Прийняття покупцем некомплектних виробів не звільняє постачальника від відповідальності.

Згідно з частинами 2 і 3 ст. 712 ЦК до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання порядку укладення та виконання договорів поставки, в тому числі договору поставки товарів для державних потреб. Відповідно до вимог ГК (ст. 271) та інших законів Кабінет Міністрів України затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, а також особливі умови поставки окремих видів товарів.

Нормативне регулювання кооперованих поставок продукції на внутрішньому ринку здійснюється на основі Тимчасового положення з питань кооперованих поставок продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого КМ України 10 серпня 1993 р. Кооперованими вважаються поставки деталей, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, які виготовляють відповідно до вимог технічної документації споживача (замовника), технічних умов та стандартів і які необхідні для виготовлення кінцевої продукції. Кооперовані поставки продукції між підприємствами держав-учасниць СНД здійснюються відповідно до Угоди про загальні умови і механізм підтримки виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць СНД від 23 грудня 1993 р. З метою реалізації цієї угоди Кабінет Міністрів України 18 травня 1994 р. затвердив Положення про порядок поставок і митного оформлення продукції за виробничою кооперацією підприємств і галузей держав-учасниць СНД. Такі поставки здійснюються на основі договорів (контрактів) між підприємствами, які є підставою для митного оформлення і пропуску продукції через митні кордони України.

Відносини з поставок товарів між суб'єктами господарювання за міждержавними економічними зв'язками у межах СНД регулюються Угодою про загальні умови поставок товарів між організаціями держав-учасниць СНД від 20 березня 1992 р. Під суб'єктами господарювання відповідно до ст. 2 цієї Угоди розуміються підприємства, їхні об'єднання, організації будь-яких організаційно-правових форм, а також громадяни, які мають статус підприємця згідно із законами, які є чинними на території цих держав. У зв'язку з тим, що відносини з поставок на внутрішньому ринку (крім кооперованих поставок) не врегульовані достатньою мірою законодавством України, до цих відносин, за наявності посилання у договорі, можуть застосовуватись акти колишнього Союзу, зокрема Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і Положення про поставки товарів народного споживання, затверджені 25 липня 1988 р.

Поставки продукції за державними замовленнями (контрактами) здійснюються відповідно до Закону України "Про поставки продукції для державних потреб" від 22 грудня 1995 р.1