Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - Глава 18. Договір дарування

1. Поняття та юридичні ознаки договору дарування

Цивільним кодексом України досить детально врегульовані відносини сторін у договорі дарування. Якщо у ЦК УРСР містилося лише дві правові норми, присвячені договору дарування, то у ЦК України їх вже чотирнадцять. При цьому новели у регулюванні зазначених відносин помітні вже з визначення договору дарування, яке наведене у ч. 1 ст. 717 ЦК: за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Отже, на відміну від ст. 243 ЦК УРСР, в якій прямо було записано, що договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому, а відтак передбачався винятково реальний характер договору за положеннями ЦК України договір дарування може бути й консенсуальним. Так, договір дарування може мати ознаки консенсуальності у разі його укладення з обов'язком передати дарунок у майбутньому відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 723 ЦК, які передбачають обов'язкове визначення у договорі предмета дарування та певного строку виконання такого обов'язку або настання відповідної відкладальної обставини. Отже, в усіх інших випадках має діяти презумпція реальності договору дарування.

Ця особливість договору має істотне значення та повинна змусити потенційних дарувальників сумлінніше ставитися до зазначеної у договорі дарування обіцянки (тобто вже обов'язку) передати обдаровуваному дарунок у майбутньому через певний строк чи у певний термін (наприклад, коли обдаровуваний досягне 18-річного віку) або у разі настання відкладальної обставини (тобто обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні - скажімо, укладення шлюбу чи народження дитини). Адже відповідно до ч. 2 ст. 723 ЦК у разі настання передбаченого договором строку (терміну) або відкладальної обставини, обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передання дарунка або ж відшкодування його вартості. Єдиним винятком з цього правила є лише випадок, передбачений у ч. 1 ст. 724 ЦК, - дарувальник має право відмовитися в односторонньому порядку від договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому лише у разі істотного погіршення його майнового стану після укладення зазначеного договору (при цьому дарувальникові необхідно довести той факт, що його матеріальний стан дійсно і істотно погіршився). За відсутності викладеної обставини чи доказів на її підтвердження, дарувальник мусить передати обдаровуваному обіцяний дарунок чи відшкодувати його вартість.

Юридичним наслідком укладення договору дарування є безповоротне припинення права власності у дарувальника на майно, що є предметом даного договору, та виникнення права власності на нього у обдаровуваної особи. Тобто правовою метою договору дарування є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди. Договір дарування, як і договори купівлі-продажу, міни, поставки спрямований на безповоротне припинення права власності у однієї особи і виникнення права власності (права господарського відання чи оперативного управління) у іншої особи. Як і продавець, дарувальник повинен бути власником відчужуваного у такий спосіб майна. Проте, на відміну від зазначених договорів, договір дарування завжди є безоплатним, а тому дарувальник не набуває права вимагати від обдаровуваної особи вимагати виконання будь-яких зустрічних дій на Його користь. З огляду на це, цілком обґрунтованим є застереження, викладене у ч. 2 ст. 717 ЦК, про те, що договір, який встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового чи немайнового характеру, не є договором дарування. Зазначене положення відображає сутність договору дарування й вказує на його основну відмінність від інших договорів - безоплатність набуття дарунку, тобто перехід права власності без будь-якої зустрічної матеріальної чи нематеріальної компенсації дарувальникові.

Проте безоплатність дарування зовсім не означає безпричинності - мотиви укладення даного договору можуть бути найрізноманітнішими: від бажання допомогти обдаровуваному чи віддячити йому за певні послуги до спроби ініціювати сприятливі умови кар'єрного руху по службі тощо. Але у будь-якому разі мотив знаходиться за межами договору дарування і не впливає на його дійсність - у супротивному випадку (тобто, якщо в договір закладено зворотний обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника певні дії), даний договір не втратить своєї правомірності, але його вже не можна буде кваліфікувати саме як договір дарування, а отже, відносини за ним будуть регулювати інші норми цивільного законодавства.

Також слід звернути увагу на те, що джерелами регулювання відносин дарування є не лише норми ЦК - адже при укладенні цього договору необхідно враховувати й положення ст. 65 Сімейного кодексу України щодо розпорядження майном, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, Земельного кодексу України (зокрема статей 131 - 132) тощо.

Варто зазначити, що поняття "безоплатна передача майна" значно ширше за поняття "передача майна за договором дарування". Близькими за своїм змістом до дарування є відносини, що випливають з передачі майна у формі благодійництва, пожертв, нагородження преміями або цінними подарунками за певні заслуги чи у зв'язку з ювілеєм. Своєрідними формами дарування можна вважати внесення коштів батьками у кредитні установи на ім'я дітей, відмову одного з подружжя від частки у спільному майні на користь другого з них, відмову спадкоємця від спадщини на користь будь-кого з інших спадкоємців, держави або окремих юридичних осіб, а також нагородження державними та міжнародними преміями за заслуги громадян та організацій перед державою, народами світу.

Не можуть вважатися даруванням виплати премій працівникам у порядку існуючої системи оплати праці, виплати в порядку соціального захисту населення, приватизація громадянами державного майна на підставі приватизаційних сертифікатів тощо.