Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 5. Пожертва

За взаємною згодою сторін договір дарування може бути припинено у будь-який час і без жодних підстав, в односторонньому ж порядку припинення договору дарування можливо лише у випадках, прямо передбачених у договорі чи законі, Так, у положеннях ЦК міститься ряд умов, за наявності яких дарувальник може припинити договір дарування (як такий, що був укладений з обов'язком передати дарунок у майбутньому, так і такий, за яким дарунок вже був переданий і прийнятий обдаровуваним) в односторонньому порядку, а саме:

- якщо дарувальник передав річ організації транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її обдаровуваному, і таке вручення ще не відбулося (ч. 2 ст. 722 ЦК);

- у разі істотного погіршення майнового стану дарувальника після укладення договору з обов'язком передати дарунок у майбутньому (ч. 1 ст. 724 ЦК);

- якщо обдаровуваний не виконав обов'язок на користь третьої особи (ст. 726 ЦК);

- коли дарунком є нерухомі речі чи інше особливо цінне майно, і обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника (у такому випадку право вимагати розірвання договору візування одержують спадкоємці дарувальника), його батьків, дружини (чоловіка) або дітей (ч. і ст. 727 ЦК);

- якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність (ч. 2 ст. 727 ЦК);

- у разі недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена (ч. 3 ст. 727 ЦК).

У частині 4 ст. 727 ЦК є застереження, що дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування (за підставами, зазначеними у ст. 727 ЦК), лише за умови, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим (тобто знаходиться у власності обдаровуваного і його стан відповідає його призначенню). Якщо ж в обдаровуваного майно не збереглося (наприклад, його вже продано або знищено), то дарувальник не може розірвати договір за підставами, передбаченими у ст. 727 ЦК, а отже, не може вимагати ні повернення самого подарунку, ні відшкодування його вартості.

Не можна не звернути уваги на невідповідність певної частини норм ст. 727 ЦК загальним положенням зобов'язального права, згідно з якими, по-перше, вимагати розірвання договору мають право лише його сторони, по-друге, підставами примусового розірвання договору можуть бути лише істотні порушення стороною умов договору (ст. 651 ЦК) або істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК). Між тим, ч. 1 ст. 727 ЦК надає право вимагати розірвання договору особам, які не є його сторонами (батькам, чоловікові чи дружині дарувальника, його дітям), та передбачає серед підстав розірвання договору такі неправомірні дії обдарованої особи, які безпосередньо не спрямовані на порушення договору дарування. Така новела ЦК є юридично некоректною, чого не було в ЦК УРСР, який взагалі не передбачав підстав примусового розірвання договору дарування.

Обдаровуваний же, відповідно до ч. 3 ст. 722 ЦК, має право відмовитися від дарунку, який йому було направлено без його попередньої згоди. Але про таку відмову слід заявити негайно - інакше дарунок буде вважатися прийнятим. При цьому під прийняттям обдаровуваним дарунка цивільне законодавство визначає не лише прийняття безпосередньої речі, що є предметом договору, а й її символів (ключів від автомобіля чи квартири, технічних паспортів на побутову техніку тощо), а також документів, які посвідчують право власності на цю річ чи інших документів, що посвідчують належність дарувальникові предмета договору. Таким чином, прийняття обдаровуваним, наприклад, нотаріально посвідченого договору дарування прирівнюється до прийняття самої речі (навіть якщо обдаровуваний її ніколи не бачив), а отже, і право власності на дарунок у обдаровуваного виникне вже з моменту прийняття зазначеного договору. Також обдаровуваний у будь-який час може відмовитись від дарунку, що має бути йому переданий на підставі договору з обов'язком передати дарунок у майбутньому (але, знову ж таки, тільки до прийняття дарунку). Право власності на нерухоме майно, що дарується, виникає з врахуванням спеціальних правил. Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК (в редакції ЗУ від 11 лютого 2010 р.) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації.

Для вимог про розірвання договору дарування законодавством встановлено скорочений строк позовної давності тривалістю в один рік (ст. 728 ЦК, п. 5 ч. 2 ст. 258 ЦК). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа (тобто у даному випадку дарувальник або обдаровуваний) довідалася чи могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК).

5. Пожертва

Відповідно до ст. 729 ЦК України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів особам, визначеним у ч. 1 ст. 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Пожертва є особливим різновидом договору дарування, характерною ознакою якого є зобов'язання обдаровуваного використовувати предмет договору виключно для досягнення певної, заздалегідь обумовлене мети. Таким чином, пожертвою є договір дарування зі вказівкою на цільове використання дарунка (за відсутності у договорі умови про мету використання його предмета безоплатна передача майна у власність вважатиметься звичайним даруванням). На практиці зазвичай предметом договору пожертви є грошові кошти, але теоретично ним може бути будь-яке майно, не вилучене з цивільного обігу.

Сторонами у договорі пожертви можуть бути фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим та територіальні громади. Так само, як і договір дарування, договір пожертви може бути укладений від імені пожертвувача його представником (звісно, з дотриманням усіх вимог щодо оформлення доручення на укладення такого договору).

Необхідно також враховувати при розгляді цього питання й норми спеціального законодавства, зокрема Закону України "Про благодійництво та благодійні організації". Адже відповідно до с і І цього Закону благодійництвом визнається добровільна та безкорислива пожертва фізичних і юридичних осіб у наданні набувачам, зокрема, матеріальної та фінансової допомоги, яка згідно зі ст. 16 Закону може бути здійснена ще Й у формі передання майна за договором дарування.

Договір про пожертву вважається укладеним з моменту прийняття пожертви, тобто з того часу, коли особа, якій передається пожертва, підтвердить будь-яким чином свою згоду на її прийняття (як і звичайний дарунок змусити прийняти пожертву всупереч бажання того, кому вона призначена, неможливо).

У випадку, коли цивільним законодавством не встановлено спеціальних правил щодо врегулювання відносин за договором пожертви, до нього застосовуються положення про договір дарування.

Якщо при звичайному даруванні після виникнення в обдаровуваного права власності на дарунок дарувальник не має можливості впливати на процес використання обдаровуваним переданого йому дарунка (виняток становлять лише випадки, передбачені частинами 2 та 3 ст. 727 ЦК), то за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої у договорі про пожертву, пожертву вам вправі здійснювати контроль в силу прямої вказівки на це законодавця у ст. 730 ЦК.

Цілком зрозуміло, що обдаровуваний зобов'язаний використовувати пожертву за її призначенням, проте подекуди в реальному житті виникають ситуації, коли з певних причин таке подальше використання пожертви виявляється неможливим. У такому разі для подальшого використання пожертви з іншою метою, яка не збігається з тією, що була обумовлена у договорі, обдаровуваний повинен одержати згоду пожертвувача. Якщо ж пожертвувач помер або ж юридичну особу, що була пожертвувачем, ліквідовано, правомірне використання пожертви не за її первісним призначенням можливе лише за рішенням суду (ч. 2 ст. 730 ЦК).

Наслідком невиконання обдаровуваним обов'язку використовувати пожертву відповідно до мети, зазначеної у договорі про пожертву, може бути розірвання цього договору за вимогою пожертвувача, а у разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за вимогою його спадкоємців чи інших правонаступників.