Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 6. Права та обов'язки сторін за договором

Укладення договору підряду покладає на сторони певні обов'язки та надає їм відповідні права.

Основний обов'язок підрядника полягає у виконанні певної роботи на свій ризик за завданням замовника із своїх або його матеріалів (статті 837, 839, 840 ЦК).

Виконання робіт на свій ризик є однією з характерних особливостей договору підряду. Ризик у цивільному праві - це несення несприятливих наслідків, які можуть наступити і за які не відповідають ні сторони, ні треті особи.

Тому підрядник не має права вимагати винагороду, якщо предмет підряду випадково загинув або коли в силу непередбачуваних обставин неможливо закінчити розпочату роботу. Негативні наслідки для підрядника можуть виникнути і при неочікуваній затримці виконання робіт, випадковому їх погіршенні чи подорожчанні. При цьому відповідно до ст. 855 ЦК підрядник має право на плату, якщо знищення предмета договору підряду або неможливість закінчення роботи сталися через недоліки матеріалу, переданого замовником, чи внаслідок його вказівок про спосіб виконання роботи або, якщо таке знищення чи неможливість закінчення роботи сталися після пропущення замовником строку прийняття виконаної роботи.

Від загибелі предмета підряду (закінченого чи незакінченого) слід відрізняти загибель матеріалів. Відповідно до закону ризик випадкової загибелі або випадкового псування матеріалів, що настали до встановленого терміну здачі роботи, несе сторона, що надала матеріали, а після настання цього строку - сторона, яка пропустила строк (ст. 842 ЦК України).

Зазначена норма поділяє випадки ризику за договором підряду на дві групи:

1) випадкове знищення або пошкодження матеріалу до настання строку здачі підрядником визначеної договором підряду роботи;

2) випадкове знищення або пошкодження матеріалу після настання строку здачі підрядником визначеної договором підряду роботи.

У першому випадку ризик несе сторона, що надала матеріал. У другому випадку ризик покладається на сторону, що пропустила строк для передачі результату роботи або його прийняття. Відтак, ст. 842 конкретизує загальне правило цивільного законодавства про покладення ризику випадкової загибелі речі на сторону, яка прострочила виконання зобов'язання (статті 612, 613 ЦК).

Виконання підрядних робіт потребує організації їх здійснення, забезпечення робіт необхідними для їх виконання матеріалами та засобами. На яку сторону покладається вирішення вказаних питань, вирішується сторонами у договорі. Якщо договір не містить подібних положень, то з метою уникнення невизначеності застосовуються норми ст. 839 ЦК. Зазначена стаття містить традиційний для договору підряду принцип, у силу якого, оскільки інше не передбачено договором, підрядні роботи виконуються з матеріалів та засобів підрядника. Тому, якщо обумовлені підрядним договором матеріали та засоби виявляться недостатніми, виправлення ситуації є обов'язком підрядника. Інші умови можуть бути визначені сторонами.

При цьому підрядник несе відповідальність за належну якість наданих матеріалів та устаткування стандартам якості та умовам договору. Під стандартами якості розуміють державні стандарти, санітарні норми та правила, будівельні норми і правила, інші документи, які встановлюють обов'язкові вимоги до якості відповідних матеріалів та устаткування. Сторони при укладенні договору можуть встановити обов'язкові для підрядника додаткові вимоги щодо окремих груп матеріалів та устаткування за умови, що ці вимоги будуть не нижче вимог стандартів якості, які встановлені для сторін нормативними актами. Підрядник несе відповідальність за схоронність наданих матеріалів з прийняттям на себе ризику їх випадкової загибелі у тих випадках, коли при укладенні договору замовник оплатив вартість таких матеріалів.

Підрядник відповідає за надання ним матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб. Дане правило є юридичним наслідком обов'язку підрядника надати для виконання робіт необхідні матеріали та устаткування. Обтяження матеріалів та устаткування правами третіх осіб може дістати вияв у наявності права застави чи власності у третіх осіб (використання матеріалів та устаткування, що належать іншим особам). На практиці такі ситуації є рідкісними.

Робота повинна бути виконана підрядником за завданням замовника, тобто відповідно до тих вимог, які замовник визначив у договорі чи іншому документі, що до нього додається (наприклад технічному завданні) (ч. 1 ст. 837 ЦК).

Виконання роботи частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, тягне обов'язок підрядника правильно використовувати цей матеріал. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок (ч. 1 ст. 840 ЦК).

У випадках, передбачених законом чи договором, замовник може повністю чи частково забезпечити підрядника матеріалами. Приймаючи від замовника матеріали, підрядник повинен оглянути і визначити їх придатність для виконання роботи, тобто для виготовлення конкретного виробу, що є предметом договору підряду. Про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника (ст. 847 ЦК). В іншому випадку підрядник втрачає право на відмову від договору підряду та відшкодування збитків, передбаченого ст. 848 ЦК.

Про використання матеріалів, переданих замовником, підрядник зобов'язаний надати йому звіт та повернути їх залишок. Якщо замовник доведе, що мало місце нераціональне використання матеріалів, він має право на відшкодування вартості тих матеріалів, які були неекономно використані підрядником. Право на одержання залишків матеріалів замовник має і тоді, коли вони є результатом запровадження підрядником більш раціональної технології виробництва, нового способу ведення робіт тощо.

Обов'язок підрядника з повернення залишків може реалізуватися шляхом їх повернення у натурі. Інший спосіб повернення полягає у тому, що залишки лишаються у підрядника, який відшкодовує їх вартість замовнику.

Підрядник може використовувати не лише матеріали замовника, а і його устаткування. Це випливає зі змісту ст. 841 ЦК, яка встановлює обов'язок підрядника зберігати майно, передане йому замовником. Тому правила ст. 840 ЦК слід поширити й на випадки, коли замовник надає підряднику устаткування.

При виконанні роботи з матеріалів замовника підрядник приймає матеріал, який належить замовнику на праві власності, для наступної переробки під час виконання роботи. Це означає, що з однієї речі - матеріалу, наданого замовником, у результаті проведених робіт виникає інша річ. Відтак, при укладенні договору матеріал, що передається, повинен бути достатньо ідентифікований, а об'єктивні дані про цей матеріал, а саме його точне найменування і опис, включаючи дані про кількість і якість матеріалу, що передається, повинні бути зафіксовані у договорі або в іншому документі, що видається замовнику. Ціна матеріалу, що передається підряднику, визначається спільно замовником і підрядником і вказується у договорі.

Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків (ч. 2 ст. 840 ЦК).

У тих випадках, коли щодо предмета підряду існують спеціальні затверджені в установленому порядку норми витрат матеріалу, сторони зобов'язані керуватися цими нормами. Якщо фактичні витрати на матеріал виявляться меншими від встановленої норми чи договірної кількості, підрядник зобов'язаний повернути залишки матеріалу (ч. 1 ст. 840) або виготовити з них погоджену із замовником продукцію.

Підрядник зобов'язаний повернути замовнику і основні відходи. До них, як правило, належать деталі, що демонтуються при ремонті машин, станків тощо. Питання, які відходи підлягають поверненню, вирішується замовником.

Виконання обов'язків щодо повернення залишків матеріалу і відходів повинно відбуватися у раніше обумовлені строки. Вони можуть визначатися календарними періодами, накопиченням відходів від потрібної кількості чи встановленням кінцевої дати після завершення всіх робіт. Незалежно від того, в який спосіб визначені строки повернення залишків матеріалу і відходів, закон зобов'язує сторони забезпечити виконання цієї вимоги договірними санкціями. На практиці санкції встановлюються у відсотках до вартості неповернутих залишків і в твердій сумі за одиницю відходів, на які ціни не встановлені. Встановивши, що залишки матеріалів і відходи у зв'язку з їх використанням не можуть бути стягнуті у натурі, суд стягує з підрядника не лише штраф, а й вартість використаних матеріалів та відходів, якщо вони не були оплачені підрядником.

У договорі повинні бути передбачені такі строки передачі матеріалів та іншого майна, які забезпечують своєчасне виконання підрядних робіт. Порушення замовником строків дає підряднику право віддалити строки виконання робіт, вимагати відшкодування збитків, а у випадках, передбачених договором, стягнути санкції.

Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу (ч. 3 ст. 840 ЦК).

Із змісту наведеної норми випливає, що підставою для звільнення підрядника від відповідальності за порушення умов договору підряду, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, є неможливість виявлення недоліків при належному прийманні матеріалу. Обов'язок доведення зазначених обставин у даному разі покладається на підрядника. При цьому законодавець не розкриває змісту поняття "належне приймання матеріалу". Під належним прийманням матеріалу в даному випадку слід розуміти приймання матеріалу з перевіркою його кількості та якості. Сам порядок перевірки може передбачатися безпосередньо у договорі або шляхом посилання у договорі на певні нормативні документи із стандартизації (державні стандарти, стандарти підприємств тощо).

Необхідно підкреслити, що при виявленні недоліків при прийманні матеріалу замовника підрядник зобов'язаний попередити про це замовника (п. 1 ч. 1 ст. 846 ЦК). Якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, що загрожує якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків (ст. 848 ЦК).

Стаття 847 ЦК покладає також на підрядника обов'язок своєчасно попередити замовника про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності роботи.

Цікавим є дослідження судової практики щодо застосування вказаної норми. Так, 8 лютого 2007 р. Вищий господарський суд України виніс постанову у справі № 02/4840 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "СВЭН" до ІІП "Салон Сніжана" про стягнення боргу за виконані підрядні роботи у розмірі 174 606,80 грн1.

Позивач стверджував, що відповідач у справі не виконав свої зобов'язання за договором, а саме не надав проекту будівництва, необхідних дозволів на його здійснення, не прийняв та не оплатив виконані позивачем роботи.

Судами встановлено, що правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовано договором підряду № 1 від 1 травня 2005 р.

Відповідно до даного договору позивач як генеральний підрядник зобов'язався виконати загально-будівельні роботи та опоряджувальні роботи на об'єкті будівництва за адресою: м. Сміла, вул. Свердлова, 53 власними і залученими силами, відповідно до погодженої документації та передати виконані роботи відповідачу. Відповідач, у свою чергу, прийняв на себе зобов'язання надати проектно-кошторисну документацію, своєчасно здійснювати оплату всіх виконаних робіт у розмірі та o строки, передбачені договором, та прийняти роботи, виконані позивачем.

Судами встановлено, що відповідач не надав позивачу проектно-кошторисну документацію на об'єкт будівництва, чим порушив умову, передбачену в п. 2.1 договору.

При цьому суд зазначив, що згідно зі ст. 847 ЦК підрядник повинен своєчасно попередити замовника про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи та про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності роботи.

Зазначених дій позивачем здійснено не було, позивач не припинив будівельні роботи та продовжував вкладати кошти в будівництво.

У зв'язку із цим ВГСУ, застосувавши ст. 847 ЦК, відмовив позивачеві у задоволенні касаційної скарги та залишив у силі постанову Київського міжобласного апеляційного суду (нею, в свою чергу, було залишено без змін рішення Господарського суду Черкаської області, яким відмовлено у задоволенні позову).

Дана постанова ВГСУ свідчить про те, що у судовій практиці виконання робіт підрядником при ненаданні замовником проектно-кошторисної документації розуміється як порушення його обов'язку попередити замовника про наявність обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи.

Дійсно, без проектно-кошторисної документації виконання будівельних робіт неможливо, оскільки це порушує вимоги державних будівельних норм та стандартів.

Підрядник зобов'язаний вживати всіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідати за втрату або пошкодження цього майна.

Для того, щоб підрядник мав можливість виконати роботи за договором підряду, в Його фактичне володіння передається багато майнових цінностей замовника: матеріали, устаткування, будівлі, транспортні засоби тощо.

За договором підряду підрядник одержує лише право володіння та користування майном. Власником майна залишається замовник. Юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує початок виникнення відносин між підрядником і замовником, що регулюються даною статтею, є передача майна від замовника до підрядника. До такого роду відносин можна застосовувати правила про зберігання, передбачені гл. 66 ЦК, у тій частині, в якій вони не суперечать суті договору підряду. Так, обов'язок повернути передані замовником матеріали виникає лише тоді, коли вони не були перероблені. Підрядник зобов'язаний вжити всіх заходів із забезпечення зберігання майна, переданого замовником, а за їх відсутності чи неповноти цих умов також вжити заходів, що відповідають суті зобов'язання. Підрядник у будь-якому випадку повинен вжити заходів для збереження переданого йому майна. За загальним правилом таке зберігання здійснюється безоплатно, хоча договором може бути передбачено інше. Підрядник вправі вимагати від замовника відшкодування витрат на зберігання у разі настання надзвичайних обставин, які потягли не передбачувані при укладенні договору витрати.

Підрядник несе відповідальність за незбереження названого майна замовника незалежно від правових підстав Його надання (договори підряду, оренди тощо) навіть за відсутності належно оформленої правової підстави. Достатнім є фактичне перебування такого майна у володінні підрядника. Відповідальність останнього настає за загальними підставами і може мати характер як договірної, так і деліктної відповідальності.

Оцінюючи відповідальність підрядника за ст. 841 ЦК, необхідно мати на увазі, що у договорах підряду, особливо на ведення робіт з реконструкції об'єкта, може бути передбачена умова про покладення обов'язку охорони будівельного майданчика та майна, що на ній розташоване, на замовника. У таких випадках підрядник повинен нести відповідальність лише у тому разі, якщо буде доведено вчинення ним дій, що потягли незбереження майна замовника, яке перебувало у володінні підрядника.

Важливим обов'язком підрядника є виконання робіт у строки, передбачені у договорі, а якщо у договорі такі строки не вказані, - то у розумні строки (ст. 846 ЦК).

Підрядник зобов'язаний також якісно виконати роботу. Робота має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру (ст. 857 ЦК). Зокрема, це може стосуватися способу виконання робіт, використання того чи іншого устаткування тощо. Разом із тим, договір підряду може і не встановлювати всіх умов виконання робіт, оскільки вони можуть передбачатися в інших документах - стандартах, правилах, технічних нормах, будівельних нормах та правилах.

Залежно від предмета підряду вимоги до якості роботи можуть визначатися у самому договорі, додатку до нього (опис, креслення) або бути сформульовані у вигляді відсилки до іншого документа (стандарту, керівництву і тощо). Можливим є також виконання підряду за зразком.

Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Договір або закон може покладати на підрядника обов'язок надання замовникові гарантії якості роботи. У такому випадку результат роботи повинен відповідати вимогам до якості протягом усього гарантійного строку (ст. 859 ЦК). При цьому гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Тривалість гарантійного строку, а також порядок його обчислення визначаються договором підряду. Якщо договір не регулює ці питання, застосовуються положення ст. 860 ЦК. Відповідно до норм зазначеної статті перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота прийнята або мала бути прийнята замовником. Частина 2 ст. 860 ЦК має відсильний характер, оскільки встановлює, що до обчислення гарантійного строку за договором підряду застосовуються положення ст. 676 ЦК, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нагадаємо, що ст. 676 ЦК містить правила обчислення гарантійного строку якості товару, що був придбаний на підставі договору купівлі-продажу. Застосування її до зобов'язань із договору підряду дозволяє вивести такі правила.

Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого замовник не міг використовувати результат роботи у зв'язку з обставинами, що залежать від підрядника, до їх усунення останнім.

Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого результат роботи не міг використовуватися у зв'язку з виявленими у ньому недоліками, за умови повідомлення про це підрядника у строк, встановлений у договорі або акті цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, то у розумний строк.

Гарантійний строк на комплектуючий виріб дорівнює гарантійному строку на основний виріб і починає спливати разом із ним.

У разі заміни результату роботи або його комплектуючого виробу неналежної якості на результат роботи (комплектуючий виріб), що відповідає умовам договору підряду, гарантійний строк на нього починає спливати з моменту заміни.

Стаття 861 ЦК покладає на підрядника обов'язок передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором, або у разі коли без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим.

При цьому законодавець не встановлює переліку випадків, у яких використання результату роботи без інформації про предмет договору є неможливим. Тому важливим є вивчення судової практики з цього питання.

15 червня 2006 року ВГСУ виніс постанову у справі № 24/750 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз-Інвест" до Закритого акціонерного товариства " Енергополь-Україна" про спонукання відповідача передати позивачу виконавчу документацію з побудованих об'єктів за договором підряду № 2304 від 23.04.2002р., архітектурні рішення АР-3, АР-4, АР-6, АР-7, АР-8, АР-9, АР-10, АР-11, КМ, КЖ та належно оформити акти на скриті роботи з монтажу металоконструкцію і схеми розміщення заземляючого контуру.

Судами встановлено, що 23.04.2002р. між позивачем та відповідачем укладений договір підряду № 2304 (далі за текстом - договір), за яким позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо будівництва і здачі в експлуатацію торговельного комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, Московський проспект, 11.

28 січня закінчено будівництво комплексу та введено його в експлуатацію, про що складено акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, зареєстрованого Управлінням Держархбудконтролю м. Києва за № 004.

Відповідно до п. 8.4 договору відповідач повинен був передати за 3 (три) дні до початку прийомки закінченого будівництва комплексу 2 (два) екземпляри виконавчої документації з письмовим підтвердженням відповідності переданої документації фактичним виконаним роботам. Місцевим та апеляційним судами встановлено та не заперечується сторонами, що, згідно з накладною від 28.04.2005р., передано лише один примірник виконавчої документації.

Оскільки відповідач не забезпечив виконання зобов'язань, передбачених п. 8.4 договору, то суди дійшли висновку про порушення умов договору з боку відповідача.

Господарський суд м. Києва своїм рішенням від 14.12.2005 р. частково задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз-Інвест", а саме зобов'язав відповідача надати позивачу виконавчу документацію по торговому комплексу "Альта-Центр": АР-3, АР-4, АР-6, АР-7, АР-8, АР-9, АР-10, АР-і І, КМ та оформити акти на скриті роботи з монтажу металоконструкцій та схеми розміщення заземляючого контуру.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 березня 2006р. у справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду змінено, з викладенням його в такій редакції: "Зобов'язати Акціонерне товариство закритого типу "Енергополь-Україна" надати товариству з обмеженою відповідальністю "Бріз-Інвест" другий екземпляр виконавчої документації згідно з вимогами п. 8.4 договору підряду № 2304 від 23 квітня 2002р. В решті позову відмовити".

Відповідач не погодився з ухваленими судовими рішеннями, оскільки вважав, що надання виконавчої документації, яке передбачено п. 8.4 договору, є окремим зобов'язанням відповідача і не є предметом договору підряду № 2304 від 23 квітня 2002 р. На думку скаржника, неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права полягає в тому, що, зауваживши про належність зобов'язання з передачі виконавчої документації до договору, суд не застосував приписи ст. 853 ЦК України.

Однак вказана позиція відповідача була визнана колегією суддів ВГСУ необґрунтованою. Зокрема, застосувавши ст. 861 ЦК України, ВГСУ підкреслив, що без вказаної документації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим.

На цій підставі ВГСУ обґрунтовано залишив без задоволення касаційну скаргу, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 березня 2006р. у справі № 24/750 - без змін'.

На замовника ЦК покладає такі основні обов'язки.

По-перше, замовник зобов'язується прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору (ч. 1 ст. 837, ст. 853 ЦК).

Правила, що містяться у ст. 853 ЦК, зобов'язують замовника здійснювати приймання роботи із засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов'язок оглянути виконану роботу, що дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи.

Законодавець також покладає на замовника обов'язок у разі виявлення недоліків у роботі негайно заявити про них підрядникові. Таку заяву доцільно оформити письмово. Заява може бути оформлена у вигляді претензії замовника, що випливає з проведеного приймання, його відмітки про наявність недоліків у документах, які додаються до роботи, та інших письмових матеріалах. Зміст коментованої норми дозволяє дійти висновку, що свідчення свідків стосовно недоліків у роботі не допускається.

Слід також зазначити, що для деяких видів підряду розроблені типові форми документів, що засвідчують факт прийняття роботи. Так, наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 р. № 237/5 затверджена типова форма № КБ-2в "Акт приймання виконаних робіт", що поширюється на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форми власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності.

Необхідно підкреслити, що ЦК встановлює певні особливості передачі та приймання робіт за окремими видами договорів підряду (див., наприклад, ст. 882 ЦК).

Певні рекомендації щодо передачі роботи, виконаної підрядником за договором будівельного підряду, містяться у Положенні про підрядні контракти у будівництві України, затвердженому Науково-технічною радою Міністерства України у справах будівництва і архітектури, прокол від 15 грудня 1993 р. № 15 (далі - Положення). Хоча Положення не має обов'язкового характеру, його використання є доцільним при підготовці, складанні і виконанні підрядних контрактів на будівництво об'єктів, оскільки воно враховує вимоги законодавства, вітчизняний та зарубіжний досвід.

Зокрема, Положенням передбачено, що після виконання всіх передбачених проектом робіт підрядник здає об'єкт замовнику в гарантійну експлуатацію. У процесі здачі-приймання об'єкта сторони перевіряють відповідність закінчених робіт умовам контракту. Здача-приймання здійснюються протягом встановленого сторонами строку після одержання замовником листа від підрядника про готовність об'єкта або його частини до експлуатації.

У контракті визначаються етапи здачі об'єкта із зазначенням видів робіт, устаткування, систем, споруд, приміщень, що підлягають випробуванню при здачі. За домовленістю сторони можуть здійснюватися попереднє приймання будівельної частини об'єкта або окремих робіт, устаткування після індивідуального і комплексного випробування окремих приміщень і споруд тощо.

Здача-приймання об'єкта в експлуатацію здійснюється відповідно до чинного порядку і оформлюється актом, підписання якого визначає момент передачі об'єкта у власність замовника. В акті вказуються всі претензії до виконаних робіт.

Якщо у замовника є такі претензії, але вони не зафіксовані в акті, він втрачає право на їх задоволення в судовому порядку в подальшому.

Претензії до робіт, що не впливають на освоєння виробничих потужностей, не повинні перешкоджати прийманню об'єкта. Сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі об'єкта в дію, і визначають строки їх усунення.

Для забезпечення в процесі здачі-приймання об'єкта в експлуатацію тісної координації діяльності сторін для проведення випробувань устаткування, а також при зацікавленості замовника у попередньому ознайомленні зі змістом цих випробувань у контракті слід передбачати розробку підрядником програми випробувань та її узгодження з замовником.

Обов'язки сторін щодо організації здачі-приймання об'єкта в експлуатацію визначаються у контракті відповідно до їх функцій у процесі будівництва, і їх слід чітко регламентувати. Водночас слід встановити порядок покриття витрат на цю роботу. Додаткові витрати на здачу-приймання об'єкта, що зумовлені незадовільним виконанням зобов'язань, порушенням умов контракту, повинні покриватись за рахунок винуватця.

Якщо при здачі-прийманні об'єкта виявляються істотні недоробки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об'єкт до їх усунення і має право затримати оплату неякісно виконаних робіт. Якщо усунення недоробок неможливе і вони впливають на виробничу потужність, споживчу вартість об'єкта, замовник може поставити питання про компенсацію збитків.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі ЇЇ прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Частина 5 ст. 853 ЦК надає право підряднику, у випадку неприйняття замовником роботи протягом місяця, продати результат роботи після дворазового попередження замовника. При цьому законодавець не визначає форми, у якій повинно бути здійснено таке попередження. Відтак, слід дійти висновку, що дане попередження може бути здійснено у будь-якій формі. Однак при цьому треба брати до уваги можливість доведення у подальшому факту здійснення повідомлення.

Кошти, одержані від продажу результату роботи, належать підряднику тією мірою, якою він має право на оплату відповідно до умов договору. Якщо сума коштів від виторгу перевищує належні підрядникові платежі, залишок від цієї суми підрядник зобов'язаний внести у депозит нотаріуса на ім'я замовника.

При цьому слід мати на увазі, що правила, які стосуються неприйняття замовником результату роботи за договором побутового підряду мають свої особливості (див. ст. 874 ЦК).

Згідно з ч. 6 ст. 853 ЦК право власності на виготовлену (перероблену) річ переходить до замовника у момент, коли мало відбутися її передання відповідно до умов договору. Тобто незалежно від того, вчасно замовник прийняв роботу чи ні, він стає власником речі з моменту передачі речі, визначеної у договорі.

Це положення є дуже важливим, оскільки відповідно до ст. 323 ЦК ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. Відтак, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна переходить до замовника з того моменту, коли йому повинен бути переданий результат роботи, навіть якщо він ухиляється від його прийняття.

Ця норма не виключає права підрядника вимагати від замовника відшкодування понесених ним збитків, спричинених неприйняттям роботи, або/чи сплати неустойки.

По-друге, замовник повинен оплатити виконану підрядником роботу після здачі результату роботи, якщо договором не передбачено іншого (ч. 1 ст. 837, ст. 854 ЦК).

По-третє, замовник зобов'язаний на вимогу підрядника усунути обставини, які загрожують міцності або придатності виконуваної роботи (ст. 848 ЦК).

Невиконання замовником цього обов'язку дає право підряднику відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків (ч. 1 ст. 848 ЦК).

Якщо ж використання недоброякісного або непридатного матеріалу чи додержання вказівок замовника загрожує життю та здоров'ю людей, чи призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки людей та інших вимог, підрядник зобов'язаний відмовитися від договору підряду, маючи право на відшкодування збитків (ч. 2 ст. 848 ЦК).

По-четверте, замовник зобов'язаний сприяти підряднику у виконанні роботи у випадках, в обсязі та порядку, встановленому у договорі підряду (ст. 850 ЦК).

Крім того, замовник та підрядник мають спільний обов'язок щодо збереження конфіденційної інформації та комерційної таємниці, що стали їм відомі внаслідок виконання договору (ст. 862 ЦК).