Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 4. Відповідальність за договором будівельного підряду

Важливе значення мають елементи договору будівельного підряду, до яких відносять предмет, суб'єктний склад і зміст підрядного правовідношення.

Сторони договору будівельного підряду

Сторонами договору будівельного підряду є замовник і підрядник.

Підрядником є особа, яка укладає договір підряду на будівництво (проектування) об'єктів, відповідно до визначених у ньому умов виконує передбачені договором підряду роботи та передає їх результати замовникові. Зазвичай підрядниками за договорами капітального будівництва виступають юридичні особи, що, однак не позбавляє фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності виступати підрядниками у випадках, коли це прямо не заборонено законодавством.

Замовник - це юридична або фізична особа, яка замовляє виконання будівельних робіт, контролює хід будівництва і здійснює технічний нагляд за ним, проводить розрахунки за виконані роботи та приймає їх результати.

Актуальним є питання щодо кваліфікації прав на землю, на забудову достатніми для статусу особи як замовника за договором підряду.

У літературі зазначається, що для визнання угоди договором будівельного підряду обов'язкова наявність у замовника самостійних прав на будівництво об'єкта у вигляді прав на землю, права на забудову'.

З наведеним твердженням можна погодитися лише з певними застереженнями. Обов'язкова наявність виключно самостійних прав на будівництво об'єкта як умова можливості виступати в якості замовника за договором будівельного підряду прямо не випливає з поняття договору будівельного підряду, закріпленого законом. Відповідно до ч. 1 ст. 874 ЦК України одним з виключних обов'язків замовника, що не підлягає передачі підряднику, є обов'язок надати останньому будівельний майданчик (фронт робіт).

Положення ЦК України про поняття підряду містять одне обмеження щодо зазначеного обов'язку, яке полягає у виконанні останнього лише від свого імені, оскільки зазначений обов'язок необхідно розглядати складовою частиною змісту підрядного правовідношення. Замовник може виступати в цій якості як у власних інтересах, так і в чужому інтересі, що ґрунтується на договорах на користь третьої особи, за винятком договорів представницького типу (доручення, агентування від імені принципала).

Аналіз відповідних положень ЦК України (ст. 413 "Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови", ст. 792 "Договір найму земельної ділянки" і ст. 1030 "Предмет договору управління майном") і Земельного кодексу України (ст. 92 "Право постійного користування земельною ділянкою", ст. 93 "Право оренди земельною ділянкою"), свідчить про те, що замовник може ви конати-зазначений обов'язок, якщо він має права на землю (права власності, постійного користування, оренди, управління або довірчої власності на землю - статті 81, 82, 131 ЗК; 792, 1030 ЦК) або права на забудову (на підставі заповіту, угод про купівлю-продаж, про довірчу власність цього майнового права, інших договорів відчуження землекористувача - статті 413, 792, 1030 ЦК).

Отже, право на надання будівельного майданчика (фронту робіт) може бути як самостійним правом (власника, володільця права на забудову), так і повноваженням щодо здійснення самостійного права іншої особи (орендаря, управителя, комісіонера, агента).

Наведене дає підстави для висновку, що особа правоздатна виступати замовником за договорами підряду за наявності у неї будь-яких за характером (речових чи зобов'язальних) прав щодо проведення від свого імені будівельних робіт на відповідній земельній ділянці.

Крім замовника і підрядника учасниками відносин будівельного підряду зазвичай виступають й інші особи - проектні організації, постачальники обладнання, субпідрядники та ін. У цьому випадку двосторонній договір набуває багатостороннього характеру.

При укладенні традиційних двосторонніх підрядних договорів підрядник відповідає за виконання робіт, передбачених проектом будівництва, і введення об'єкта в експлуатацію. При укладенні багатосторонніх договорів окремі зобов'язання підрядника передаються іншим учасникам.

Замовником може виступати інвестор або, на підставі його доручення, інші фізичні чи юридичні особи. Замовник умовами договору будівельного підряду фактично визнається покупцем виготовленої (збудованої) продукції, контролює хід її створення, може виступати співвиконавцем договору, виконуючи ряд виробничих функцій.

Організація-підрядник має право на договірних засадах доручити виконання окремих робіт іншим спеціалізованим організаціям, які називаються субпідрядними організаціями. У таких випадках підрядна організація, що уклала із замовником договір на будівництво всього об'єкта, виступає як генеральний підрядник. Взаємовідносини організацій - генеральних підрядників із субпідрядними організаціями, їх права, обов'язки і відповідальність при укладенні та виконанні договорів субпідряду на виконання окремих робіт для забезпечення введення в дію виробничих потужностей і споруд, а також житлових будинків та інших об'єктів соціального призначення можуть бути врегульовані з урахуванням норм ЦК України про підряд, відповідно до ГК України (статті 3(9-320), Положення про взаємовідносини організацій - генеральних підрядників із субпідрядними організаціями, затвердженого Науково-технічною радою Державного комітету України у справах містобудування і архітектури 14 грудня 1994 р., що має рекомендаційний характер.

Статтею 876 ЦК закріплено положення про визнання замовника власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт, якщо інше не передбачено договором.

Зазначена норма в попередній редакції до 15 грудня 2005 р. закріплювала норму про визнання підрядника власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт до їх здачі замовникові, яка вважалася обґрунтованою з огляду на визнання предметом будівельного підряду результату робіт, закріплення презумпції виконання підрядником роботи зі свого матеріалу і своїми силами, якщо інше не встановлено договором (ст. 839 ЦК), і покладення на нього тягаря ризиків неможливості використання наданого ним матеріалу (ч. 2 ст. 879 ЦК), завершення будівництва (ч. 5 ст. 879 ЦК) і випадкового знищення або пошкодження об'єкта (ст. 880 ЦК).

Однак таке правило не враховувало інтереси замовника, для якого, власне, і виконуються будівельні роботи. Тому до ст. 876 ЦК були внесені зміни, які закріпили презумпцію права власності замовника на об'єкт будівельних робіт, яка може бути змінена договором сторін. З аналізу змісту положення ст. 876 ЦК випливає, що на об'єкт будівництва не може бути накладено арешт, звернено стягнення за зобов'язаннями підрядника перед третіми особами2.

Відповідно до ст. 877 ЦК підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи згідно з проектною документацією, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт і кошторису, що визначає ціну робіт.

Цивільний кодекс України передбачає договір будівельного підряду, на момент укладення якого наявне лише техніко-економічне обґрунтування будівництва, на основі якого повинна бути розроблена проектна документація, або коли технічний проект будівництва потребує уточнення в робочій документації (так зване двостадійне проектування). У цих випадках при укладенні договору мають бути чітко визначені склад і зміст технічної документації, а також повинно бути передбачено, яка із сторін і в який термін має надати відповідну документацію (ч. 2 ст. 877 ЦК).

Розробка техніко-економічного обґрунтування виконується зазвичай організацією, що проектує будівництво, і є підставою для складання робочої документації, що залежно від умов договору готується однією із сторін договору, але в усіх випадках підлягає узгодженню із замовником. При покладенні проектування на підрядника замовник в обумовлений стропами строк повинен передати вихідні дані для проектування, вихідні дані з устаткування, завдання на проектування, рішення про узгодження місця розташування об'єкта, технічні умови на підключення об'єкта до мереж і комунікацій та інші дані, необхідні для розробки проектної документації.

Технічна документація та кошторис підлягають обов'язковому узгодженню сторонами і після цього залишаються, як правило, незмінними до завершення будівництва. Підрядник має здійснювати будівництво і пов'язані з ним роботи відповідно до технічної документації, що визначає обсяг, зміст робіт та інші пропоновані до них вимоги, згідно з кошторисом, який визначає ціну робіт. За своїм змістом і призначенням технічна документація має охоплювати весь комплекс робіт з будівництва, а в погодженому сторонами кошторисі мають бути враховані витрати на всі необхідні роботи.

Розробляється така документація на підставі договору підряду на проектні, пошукові, дослідно-конструкторські, науково-дослідні та технологічні роботи.

У разі виявлення в ході будівництва необхідності проведення додаткових робіт, не передбачених у технічній документації, підрядник повинен негайно інформувати про це замовника і чекати від нього відповідних вказівок.

Якщо замовник протягом розумного терміну не надасть відповідь на повідомлення підрядника, останній зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням спричинених простоєм збитків на рахунок замовника.

Підрядник, що не виконав даний обов'язок або не повідомив замовника про виявлення непередбачених робіт, але виконав їх, позбавляється права вимагати від замовника оплати виконання ним додаткових робіт і відшкодування завданих цим збитків. Однак замовник не може відмовитися від оплати цих робіт, якщо підрядник доведе необхідність негайних дій в інтересах замовника, зокрема, у зв'язку з тим, що зупинення робіт могло призвести до загибелі чи ушкодження об'єкта будівництва.

Замовник звільняється від відшкодування збитків, спричинених простоєм підрядника у зв'язку із зупиненням робіт, якщо він доведе відсутність необхідності у проведенні додаткових робіт.

Технічна документація і кошторис мають відповідати умовам укладеного договору будівельного підряду, і вимогам нормативних документів, що регулюють будівництво.

Статтею 878 ЦК України визначено порядок внесення змін до проектно-кошторисної документації. Відповідно до цієї норми замовник має право вносити зміни до проектно-кошторисної документації до початку робіт або під час їх виконання за умови, що додаткові роботи, спричинені такими змінами, за вартістю не перевищують 10 відсотків визначеної у кошторисі ціни і не змінюють характеру робіт, передбачених договором. Зміни в технічну документацію можуть вноситися замовником без будь-яких посилань на незалежні від нього обставини. У цьому разі підрядник не має права відмовитися від проведення додаткових робіт, спричинених зміною технічної документації. Усі додаткові роботи мають оплачуватися замовником у порядку, встановленому договором.

Підрядник без узгодження із замовником не може вносити ніяких змін у технічну документацію; він має право вимагати зміни лише кошторису у випадках, передбачених ст. 844 ЦК, але не технічної документації.

Вимога підрядника про перегляд кошторису має бути належним чином мотивована і представлена для узгодження із замовником у письмовій формі в строк, обумовлений договором.

Внесення до проектно-кошторисної документації змін, що потребують додаткових робіт, вартість яких перевищує 10 відсотків зазначеної у кошторисі ціни, допускається лише за згодою підрядника. У цьому разі підрядник має право відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 879 ЦК України закріплено диспозитивне правило про покладення обов'язків щодо матеріально-технічного забезпечення будівництва, згідно з яким обов'язок надати матеріали, а також устаткування покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. У силу диспозитивності наведеного правила обов'язок матеріально-технічного забезпечення будівництва може бути покладений договором на кожну із сторін або на замовника.

Частинами 2 і 3 ст. 879 ЦК України на сторону, яка зобов'язана здійснювати матеріально-технічне забезпечення будівництва, покладено тягар ризику неможливості використання наданого нею матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт.

У разі неможливості використання матеріалу або устаткування, наданого замовником, без погіршення якості виконуваних робіт підрядник має право відмовитися від договору та вимагати від замовника сплати ціни робіт пропорційно їх виконаній частині, а також відшкодування збитків, не покритих цією сумою.

Правові наслідки неналежного виконання зазначеного обов'язку підрядником визначаються з урахуванням загальних положень про підряд та умов договору будівельного підряду.

Звільнення від відповідальності може настати, якщо сторона, на яку мала бути покладена відповідальність, доведе неможливість виконання, що виникла з обставин, за які відповідає контрагент.

Для перевірки якості використовуваних у будівництві матеріалів і конструкцій підрядник зазвичай здійснює вхідний контроль. Спеціальний структурний підрозділ підрядника проводить контроль якості всіх прибулих на будівельний майданчик і використовуваних матеріалів і конструкцій; складає акти приймання і пред'являє претензії при порушенні вимог щодо якості робіт.

Частиною 4 ст. 879 ЦК України передбачено диспозитивне правило про оплату робіт, згідно з яким роботи оплачуються після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконання робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Це означає, що до здачі замовнику предмета підряду підрядник не має права вимагати від замовника плати за роботу або оплати витрат, якщо інше не встановлено договором.

Наведена норма дозволяє передбачати в договорі можливість надання замовнику авансу (ч. 2 ст. 854 ЦК), проведення розрахунків у ході будівництва. Розрахунки, зокрема, можуть проводитися за конструктивними елементами, за виконані окремі види робіт і послуги, по етапах і після завершення всіх робіт, з урахуванням усунення недоліків у якості робіт, щодо яких мали місце зауваження.

Частиною 5 ст. 879 ЦК України передбачено правило покладання на підрядника ризиків руйнування або пошкодження об'єкта будівництва внаслідок непереборної сили до спливу встановленого договором будівельного підряду строку здачі об'єкта, а також у разі неможливості завершити будівництво (будівельні роботи) з інших причин, що не залежать від замовника. У наведених випадках підрядник не має права вимагати від замовника плату за роботу або оплату витрат, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 6 ст. 879 ЦК України передбачено підстави та наслідки консервації будівництва, згідно з якою в разі консервації будівництва з незалежних від сторін обставин замовник зобов'язаний оплатити підрядникові виконані до консервації роботи та відшкодувати йому втрати, пов'язані з консервацією. Консервація об'єкта будівництва може бути викликана рішеннями компетентних державних органів (наприклад, у зв'язку з вилученням для суспільних потреб земельної ділянки під будівельним майданчиком), внаслідок відсутності фінансування, з інших незалежних від сторін обставин.

Норма ЦК, присвячена консервації, покладає на замовника зобов'язання лише частково відшкодувати збитки, спричинені необхідністю припинення робіт та консервації, в обсязі фактично виконаних до консервації робіт і вартості пов'язаних з консервацією витрат.

Консервація не є обов'язковою підставою для припинення чинності договору будівельного підряду, якщо інше не передбачено умовами цього договору або узгодженим рішенням його сторін.

За умови нерозірвання договору в зв'язку з консервацією об'єкта будівництва відміна консервації може бути підставою для поновлення будівництва на попередніх чи інших умовах.

Статтею 880 ЦК України передбачено правило про покладання на підрядника тягаря ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єкта до його прийняття замовником, крім випадків, коли це сталося внаслідок обставин, що залежали від замовника.

Наведене правило кореспондується з передбаченим ст. 876 ЦК України правилом про визнання підрядника власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт.

Вказаний ризик залишається на підрядникові і після настання строку здачі підрядником визначеної договором підряду роботи, але до його прийняття замовником.

Випадковим знищенням або випадковим пошкодженням об'єкта внаслідок обставин, що залежали від замовника, вважається виникнення зазначеного ризику після настання простроченого замовником строку здачі визначеної договором підряду роботи.

У силу ч. 3 ст. 848 ЦК України тягар такого ризику може бути покладений на замовника у випадках (в обсязі їх повної вартості), передання ним для будівництва неякісних матеріалів, устаткування, конструкцій за умови, якщо підрядник доведе, що ця неякісність не могла бути ним виявлена при належному прийманні матеріалу.

У цих випадках підрядник набуває право на плату за роботу, якщо знищення предмета договору підряду або неможливість закінчення роботи сталися через недоліки матеріалу, переданого замовником, чи внаслідок його вказівок про спосіб виконання роботи, або якщо таке знищення чи неможливість закінчення роботи сталися після пропущення замовником строку прийняття виконаної роботи (ст. 855 ЦК).

Частиною 1 ст. 881 ЦК України передбачено правило, згідно з яким на підрядника покладається обов'язок укласти договір страхування об'єкта будівництва або комплексу робіт, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Наведене положення дозволяє сторонам договору визначити обов'язок однієї із сторін страхувати певні ризики об'єкта будівництва, окремих етапів чи комплексу робіт (зокрема, від пожежі, інших випадкових ушкоджень об'єкта, заподіяної третім особам шкоди тощо).

Якщо така умова не передбачена договором, цей обов'язок покладається на підрядника, що цілком природно, оскільки він несе ризик випадкової загибелі предмета підряду до його передачі замовнику.

Сторона, на яку покладається обов'язок щодо страхування, зобов'язана повідомити іншу сторону про укладення останнього та ознайомити її з цим договором шляхом надання другій стороні в порядку, встановленому договором, доказів укладення нею договору страхування, включаючи відомості про страхувальника, розмір страхової суми та застраховані ризики.

Зазначене страхове зобов'язання зазвичай розглядається як "страхування на період будівництва, оскільки чинність договору страхування в будівельному підряді обмежена строками будівельного підряду"1.

У контексті ч. І ст. 881 ЦК умови договору підряду можуть передбачати обов'язок відповідної сторони договору укласти договір страхування на строк, більший за тривалий строк самого договору підряду, оскільки протягом певного часу після здачі об'єкта будівництва замовнику підрядник може нести певні гарантійні зобов'язання, відповідальність за недоліки збудованого об'єкта та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо).

Частиною 2 ст. 881 ЦК передбачено імперативне правило, згідно з яким недоліки робіт або використовуваного для робіт матеріалу, допущені з вини підрядника (або субпідрядника), мають бути усунені підрядником за його рахунок.

Наведене положення передбачає один із правових наслідків неналежного виконання підрядних робіт, зміст якого полягає в покладенні на підрядника обов'язку відновити право замовника, порушене в результаті винних дій підрядника або субпідрядника. Зазначений обов'язок має виконуватися негайно після виявлення порушення, що не звільняє його від зумовлених цим санкцій, передбачених загальними положеннями ЦК України про відповідальність підрядника за договором підряду, з урахуванням особливостей останньої в будівельному підряді, якщо інше не випливає з умов договору або сутності зобов'язання.

Частиною 3 ст. 881 ЦК закріплено правило, що замовник має право з метою здійснення контролю та нагляду за будівництвом і прийняття від свого імені відповідних рішень укласти договір про надання такого роду послуг зі спеціалізованою організацією або спеціалістом. У цьому разі в договорі будівельного підряду визначаються функції та повноваження останніх.

Зміст повноважень контролю та нагляду полягає в праві уповноваженої особи вчиняти від імені та в інтересах замовника юридичні і фактичні дії шляхом витребування і ознайомлення з документацією, іншою необхідною інформацією, пов'язаною з будівництвом, проведення перевірок якості виконуваних робіт, дотримання термінів їх виконання, якості наданих підрядником матеріалів, правильністю використання підрядником матеріалів замовника; зазвичай повноваження контролю та нагляду передбачають також надання обов'язкових до виконання підрядником вказівок з визначеного кола питань у разі невідповідності дій та виконуваних робіт і об'єкта умовам договору будівельного підряду.

Залежно від змісту й характеру предмета доручення повноваження повіреного можуть передбачати надання фактичних та/або юридичних послуг замовнику.

За сферою застосування виокремлюють технічний і авторський нагляди, в яких повноваження контролю поширюються на загально-будівельні (технічні) роботи, і такі, що грунтуються на оригінальному архітектурному проекті.

Якщо об'єкт зводиться на основі оригінального архітектурного проекту, замовник зобов'язаний укласти з архітектором договір на здійснення авторського нагляду за будівництвом (ст. 11 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 p.).

Технічний нагляд за будівництвом здійснюється в усіх випадках, коли будівництво ведеться за рахунок бюджетних коштів, тощо. Юридичні наслідки неналежного здійснення авторського чи технічного нагляду полягають у тому, що підрядник, який неналежним чином виконав роботи, набуває право на заперечення про те, що поява недоліків і їхнє неусунення зумовлені нездійсненням замовником (його уповноваженою особою) належного контролю і нагляду за виконанням робіт. Неналежне здійснення контролю і нагляду є підставою для відшкодування заподіяних цим збитків, з урахуванням умов договору і фактичних обставин.

Договори авторського нагляду, інші подібні угоди за своєю спрямованістю є договорами змішаного типу, оскільки породжують різні зобов'язання, що входять до складу кількох урегульованих законом типових договірних відносин - доручення і про надання фактичних послуг. До договору про нагляд і контроль (авторський, технічний тощо), як і до змішаного договору, має застосовуватись у відповідних випадках і відповідних частинах норми, встановлені для зазначених (чи інших, фактично наявних у зобов'язанні) типових договорів. Однак не виключається укладення подібного договору, предметом якого є виключно фактичні послуги. До таких договорів, зокрема, можна віднести договір технічного нагляду за будівництвом.

Статтею 882 ЦК України передбачено підстави і порядок передання та прийняття робіт. Приймання виконаних робіт здійснюється в порядку, встановленому законом і договором.

У частині 1 ст. 882 ЦК закріплена презумпція обов'язку замовника негайно розпочати прийняття не етапу робіт, а в повному обсязі виконаних за договором будівельного підряду робіт. Замовник зобов'язаний розпочати прийняття виконаного етапу робіт за договором будівельного підряду, якщо це передбачено цим договором.

Зазначений обов'язок замовника розпочати прийняття виконаних робіт виникає з моменту одержання ним повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду. У силу ст. 202 ЦК таке повідомлення має розглядатися правочином, оскільки передбачає дію підрядника, спрямовану на виникнення цивільних прав і обов'язків щодо початку прийняття виконаних робіт. З урахуванням сутності зобов'язання за договором будівельного підряду і відсутності в зазначеній статті ЦК України вимог щодо форми, змісту й порядку одержання такого повідомлення, останнє має відповідати загальним вимогам щодо умов дійсності правочину, передбачених ст. 203 ЦК. З наведеного випливає, що таке повідомлення підлягає вчиненню в письмовій формі, в будь-якому місці з моменту його отримання належним представником замовника, має містити зазначення про безумовну готовність до передання робіт, виконаних за конкретним договором будівельного підряду.

Приймання виконаних робіт має бути організовано замовником у розумно короткий строк після одержання від підрядника повідомлення про готовність результатів будівельних робіт до здачі. Прострочення замовника з прийманням об'єкта переносить на нього ризик випадкової загибелі результату робіт і дає підряднику підстави вимагати відшкодування заподіяних збитків.

Частиною 2 ст. 882 ЦК передбачено презумпцію обов'язку стосовно організації та здійснення прийняття робіт за рахунок замовника, якщо інше не встановлено договором. Цивільний кодекс України не містить вимог щодо її процедури (етапів тощо). Передбачено можливість участі у прийнятті робіт представників органів державної влади та місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Процедура прийняття робіт може провадитися в один або два етапи. Якщо будівництво велося за рахунок приватних джерел фінансування, приймання може проводитися в один етап з обов'язковою участю представників уповноважених державних органів і органів місцевого самоврядування. Якщо ж замовником за договором виступала державна організація або будівництво велося цілком або частково за рахунок бюджетних асигнувань, передання та прийняття робіт провадиться в два етапи: спочатку об'єкт приймає робоча комісія, сформована замовником і підрядником за участі проектувальника і представників уповноважених державних органів, а потім - державна приймальна комісія, склад і рівень якої визначається залежно від кошторисної вартості будівництва і призначення об'єкта.

Договір може передбачати окремі стадії приймання (готовність будівельно-монтажних робіт, устаткування після випробувань, пусконалагоджувальних робіт тощо); визначати зобов'язання сторін щодо забезпечення присутності представників виготовлювачів устаткування, створення інших належних умов для проведення приймання та передачі робіт, випробування устаткування.

Частиною 4 ст. 882 ЦК передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. Для цілей визнання акта передання та прийняття дійсним ЦК України прямо не вимагає (але і не забороняє) підписання зазначеного акта й іншими особами-представниками уповноважених державних органів.

У цій же частиш цієї статті ЦК передбачено правило про визнання юридичної сили за актом, підписаним однією стороною, в разі відмови однієї із сторін підписати акт. Відмова сторони підписати акт про передання та прийняття не виключає оформлення здачі об'єкта. Про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Такий однобічний акт має юридичну силу документа, що підтверджує належне прийняття робіт під скасувальну умову визнання його недійсним судом. Це допускається лише тоді, коли мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Частиною 5 ст. 882 ЦК передбачено два випадки, коли прийняття робіт допускається лише після проведення попереднього випробування, зокрема, якщо це передбачено договором або випливає з характеру робіт. У цьому разі прийняття робіт може здійснюватися лише за позитивного результату попереднього випробування.

У силу ст. 876 ЦК власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник з моменту їх здачі замовникові за актом передання та прийняття. Однак це не означає безповоротного прийняття замовником ризиків неналежного виконання обов'язків підрядника за договором. Частиною 6 статті, що коментується, передбачено право замовника відмовитися від прийняття робіт (тобто з моменту оформлення акта) у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети й не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Мета використання об'єкта визначається з урахуванням умов договору та цільового призначення результату робіт. Неможливість усунення зазначених недоліків може бути спричинена технологічними (необхідність невиправданих за обсягом тощо пошкоджень обладнання), фінансовими (істотність витрат на усунення недоліків) або іншими обставинами, що роблять недоцільним усунення зазначених недоліків за конкретних обставин.

Стаття 884 ЦК містить правило щодо правових гарантій якості за договором будівельного підряду. Частиною 1 цієї статті передбачено обов'язок підрядника гарантувати досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Тлумачення змісту наведеної норми дозволяє припустити можливість встановлення договором менш жорстких умов гарантування з боку підрядника, у тому числі звільнення в повному обсязі від таких обов'язків, якщо це не суперечить сутності зобов'язання або закону.

Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

Отже, зазначений гарантійний строк не може бути меншим за десять років, якщо в силу прямої вказівки за договором підрядника не звільнено від гарантійного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 884 ЦК підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися з вини експлуатантів об'єкта або внаслідок природного зносу об'єкта чи його частини.

Перелік дефектів, за які відповідає підрядник, ураховує показники експлуатації об'єкта, визначені проектно-кошторисною документацією за договором.

Підрядник гарантує виконання робіт у повному обсязі, якість виконаних робіт відповідно до проектної документації, своєчасне усунення недоліків і дефектів, виявлених у процесі будівництва, приймання робіт і в період гарантійного терміну експлуатації об'єкта, а також нормальне функціонування об'єкта, інженерних систем і устаткування, але за умови правильної експлуатації замовником зведеного об'єкта. Тягар доведення зазначених обставин лежить на підрядникові/

Частиною 3 ст. 884 ЦК України передбачено правило про продовження гарантійного строку на час, протягом якого об'єкт не міг експлуатуватися внаслідок недоліків, за які відповідає підрядник.

Зазвичай тягар доведення неможливості такої експлуатації покладається на замовника чи на іншого експлуатанта. Для цього замовник повинен заявити підрядникові про виявлені протягом гарантійного строку недоліки в оптимальний строк після їх виявлення.

Прострочення такого повідомлення може мати своїм наслідком відмову від виконання гарантійного зобов'язання за час прострочення, якщо останнє не є підставою для повного звільнення підрядника перед експлуатантом за дефекти за гарантійним зобов'язанням відповідно до умов договору або за законом.

Частиною 5 ст. 884 ЦК України встановлено диспозитивне правило, згідно з яким договором може бути встановлено право замовника сплатити передбачену договором частину ціни робіт, визначеної у кошторисі, після закінчення гарантійного строку. По суті, зазначений платіж є елементом встановлення ціни під відкладальною умовою належного виконання гарантійних зобов'язань з боку підрядника.

Статтею 885 ЦК регулюється порядок усунення недоліків за рахунок замовника, згідно з яким договором будівельного підряду може бути передбачений обов'язок підрядника усувати на вимогу замовника та за його рахунок недоліки, за які підрядник не відповідає. Наприклад, підрядник не відповідає за дефекти робіт, зумовлені прихованими недоліками наданих замовником матеріалів. Але договором будівельного підряду може бути передбачено, що підрядник на прохання замовника і за умови оплати останнім додаткових робіт бере на себе обов'язок усувати й ці недоліки.

По суті, зазначений обов'язок грунтується на зобов'язанні підрядника виконати юридично самостійний вид робіт на оплатних засадах, на який поширюються положення Цивільного кодексу про будівельний підряд, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 882 ЦК. При цьому зазначені роботи виконуються в рамках єдиного договору будівельного підряду.

Частиною 2 ст. 885 ЦК передбачено право підрядника відмовитися від виконання цього обов'язку, якщо усунення недоліків не пов'язане безпосередньо з предметом договору або не може бути здійснене підрядником з незалежних віл нього причин.

Зі змісту ч. 1 ст. 875 ЦК "Договір будівельного підряду" випливає, що недоліками, не пов'язаними безпосередньо з предметом договору, мають визнаватися такі з них, роботи з усунення яких не пов'язані нерозривно з місцезнаходженням об'єкта за договором будівельного підряду.

Під неможливістю здійснення зазначеного обов'язку підрядником слід розуміти фізичну чи юридичну неможливість, що передбачає вжиття всіх залежних від нього заходів стосовно належного виконання зобов'язання, тобто є розумно необхідними за конкретних обставин і спрямованими на виконання такого зобов'язання.

4. Відповідальність за договором будівельного підряду

Цивільний кодекс закріплює у ст. 883 правило про відповідальність підрядника за будь-яке винне порушення договору, якщо він не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Частиною 2 цієї норми передбачено обов'язок підрядника у разі невиконання або неналежного виконання обов'язків за договором сплатити неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодувати збитки в повному обсязі.

Частина 3 ст. 883 ЦК передбачає можливість повернення підрядникові суми неустойки (пені), сплаченої підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну.

Статтею 886 ЦК передбачено підстави та обсяг відповідальності замовника за договором будівельного підряду; згідно з цією статтею у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Даний Кодекс не містить, і в силу приватноправової спрямованості не допускає, застосування санкцій конфіскаційного характеру, зокрема тих, що передбачалися ст. 2 Закону України "Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту)" від 6 квітня 2000 р., згідно з якою у разі недотримання зобов'язання щодо стягнення неустойки сума неустойки (пені), що не була стягнена в установленому порядку з винної сторони за порушення умов договору підряду, стягувалася за рішенням суду до державного бюджету як зі сторони, що не виконала договірних зобов'язань (цей закон втратив чинність відповідно до ЗУ від 27 квітня 2007 р.).

Зазначений вид санкції є цивільно-правовою конфіскацією, яка має публічно-правову природу та істотно відрізняється від власне неустойки, оскільки остання має передаватися кредиторові, а не іншій особі (державі тощо), що перебуває в публічно-правових, а не в договірних відносинах з кредитором і боржником як юридично рівними учасниками цивільного обороту.

Тому припустимими мають визнаватися встановлені законом цивільно-правові санкції, що не суперечать положенням ЦК України про правові наслідки порушення зобов'язання (неустойку, збитки тощо), передбачені статтями 549 і 611 ЦК.