Вікова і педагогічна психологія - Поліщук В.М. - Взаємозв'язок психічного розвитку і навчання

1. За Ж. Піаже, розвиток - це 1) процес, що зумовлюється взаємодією певних чинників, наприклад, визріванням мозку, впливом навколишнього середовища, засвоєнням соціального досвіду, власною активністю; 2) моторні реакції, перцептивні дії, соціально-особистісне становлення, інтелектуально-елементарна поведінка. Основні ідеї вченого:

1) незалежність процесів дитячого розвитку, зокрема мислення, від процесів навчання; обґрунтування психологічної природи егоцентризму (феномен "незбереження кількості") - складність у прийнятті позиції іншої людини, споглядання навколишньої дійсності "її очима";

2) розвиток має пройти певні завершені цикли, тобто відбувається дозрівання функцій, перш ніж школа зможе розпочати навчання відповідних знань та навичок.

3) природа інтелекту є подвійною - логічна та біологічна.

Ж. Піаже виокремив логічні структури мислення - операції, генеза яких визначає зміст стадій інтелектуального розвитку дитячого інтелекту: 1) сенсомоторну (від дня народження до 18-24 міс.) - здатність до елементарних символічних дій, унаслідок яких виникають просторові відношення, розуміння предметів та поняття інваріантності, причинні зв'язки; 2) доопераційну (18-24 міс. -7р.)- початок використання символів, зокрема слів (початки мислення; процеси інтеріоризації); 3) конкретних операцій (7-12 рр.) - використання двох логічних правил (якщо А - В і В = С, то А = С;А + В = В + А); ранжування об'єктів за критерієм їх упорядкування (серіація); 4) формальних операцій (після 12 р.) - здатність мислити з допомогою абстрактних понять: системний пошук розв'язання завдань (інваріантність).

Позитивний момент теорії Ж. Піаже: застереження щодо інтелектуальних перевантажень та можливих шкідливих наслідків для фізичного та психічного здоров'я дітей.

Недолік позиції Ж. Піаже: "Навчання плентається у хвості розвитку" (Л.С. Виготський).

2. Наукові уявлення Е. Торндайка (1904-1990) і У. Джемса (1842-1910):

1) при накладанні розвиток і навчання збігаються як дві рівні геометричні фігури (навчання - Це розвиток);

2) розвиток і навчання є синхронними. .

Позитивний момент теорії Е. Торндайка і У. Джемса: навчання має підлягати законам вікового розвитку (застереження проти свавілля, волюнтаризму, суб'єктивізму в навчальному процесі).

Недоліки позиції Е. Торндайка і У. Джемса:

1) можливості розвитку залежать від можливостей навчання;

2) підміна розвитку навчанням (і навпаки) призводить до термінологічної та практичної невизначеності.

3. Позиція К. Коффки (1886-1941): суміщення розвитку і навчання (дуалістична теорія):

1) поєднання двох попередніх протилежних позицій;

2) ідея взаємозалежності феноменів: навчання стимулює розвиток;

3) ідея нерозривності навчально-виховного процесу;

4) розширення ролі навчання в дитячому розвитку: навчання є вужчим поняттям, ніж розвиток.

Позитивний момент теорії К. Коффки: причинами розвитку є різнопланові чинники впливу.

Недолік позиції К. Коффки: взаємна підміна сутності навчання і виховання на практиці унеможливлює планування навчально-виховного процесу, оскільки відсутня диференціація між комплексами уявлень про навчання та виховання (як близькі; але автономні феномени).

4. Позиція Л.С. Виготського (будь-яка психічна функція в розвитку дитини з'являється двічі - спочатку як діяльність колективна, або інтерпсихічна функція, потім - як діяльність індивідуальна, як внутрішній спосіб мислення, або функція інтрапсихічна):

1) те навчання є сприятливим, яке йде попереду розвитку;

2) між навчанням і розвитком існують динамічні зв'язки;

3) розвиток не можна зводити до навчання: навчання веде за собою розвиток, але розвиток ним не вичерпується;

4) розвиток відзначається розумовими перетвореннями, які відбуваються в учня;

5) зрушення в розвитку створюють нові резерви для навчання;

6) навчання має впливати на розвиток своєю організацією;

7) навчання сприяє і залежить від розвитку, завжди веде за собою розвиток, спираючись на його досягнення;

8) у розвитку існують дві зони: актуального (ЗАР) і найближчого розвитку (ЗНР),

Позитивні моменти теорії Л.С. Виготського: 1) ідея розвивального навчання та індивідуального підходу в навчальному процесі; 2) з'ясування значення навчання в розвитку; 3) віра в інтелектуальні можливості особистості.

Недолік теорії Л.С. Виготського: суб'єктивне тлумачення можливостей дитини в практиці педагогічної діяльності потенційно призводить до інтелектуального перевантаження" що є загрозою для її фізичного та психічного здоров'я.

Деякі інші наукові уявлення про природу психічного розвитку:

1. А Валлон (1879-1962). Засновник порівняльної генетичної психології; створення власної системи вікової періодизації (свої наукові уявлення розвивав під впливом марксистсько-ленінської філософії).

2. Концепція діалектичного розвитку Г.С. Костюка:

1) закономірності всіх психічних явищ пізнаються в їх розвитку (у процесі виникнення, руху, змін і відмирання);

2) відбувається становлення як окремих сторін особистості, так і її психічного життя в цілому;

3) основні рушійні сили розвитку - внутрішні суперечності;

4) навчання і виховання сприяють не лише успішному подоланню суперечностей, але також їх виникненню.

Отже, існують два типи теорій періодизації психічного розвитку, які відрізняються предметами дослідження:

1) вивчаються стадії розвитку (стабільні періоди);

2) з'ясовується зміст стадій розвитку та механізму переходу між ними (стабільні і перехідні періоди).

Безпідставними є спроби пояснити особливості психічного розвитку лише на основі однієї теорії. Усі відомі наукові уявлення про психічний розвиток можна умовно розташувати між полярними позиціями Ж. Піаже та Л.С. Виготського. Поєднання їх методологій, а не протиставлення є передумовою диференційованого підходу до підростаючої особистості, оскільки враховуються не лише можливості навчання, яке справді має вести за собою розвиток, а також біологічного дозрівання організму, який здатний сприймати різнопланові навчально-виховні впливи. Інакше особистість або знесилиться, "надірветься", що призведе до проявів агресії, апатії тощо, або, навпаки, у неї виникнуть стагнаційні процеси, які призведуть до аналогічних результатів.