Вікова і педагогічна психологія - Поліщук В.М. - Лекція 1. Психічний розвиток від дня народження до трьох років

Лекція 1. Психічний розвиток від дня народження до трьох років

Ніколи людина не стоїть так близько до смерті, як у години свого народження.

П.П. Блонський

1. Психічний розвиток немовляти. Пренатальний розвиток. Криза "дня народження". Анатомо-фізіологічні особливості та функціонування мозку дитини в період новонародженості.

2. Структура періоду немовляти. Соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність і новоутворення періоду немовляти.

3. Криза 1 року, її симптомокомплекс, місце в системі вікової періодизації.

4. Психічний розвиток у ранньому дитинстві. Анатомо-фізіологічні особливості та їх вплив на психічний розвиток. Психологічні передумови переходу до раннього дитинства.

5. Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність у період 1-3 років. Розвиток активності дитини, ускладнення її діяльності і стосунків з оточуючими людьми. Провідна діяльність і ступені оволодіння предметною дією. Предметна діяльність та її значення для психічного розвитку в ранньому дитинстві. Продуктивна і репродуктивна предметна діяльність.

6. Формування образу Я. Криза 3 років, її симптомокомплекс, місце в системі вікової періодизації.

Анатомо-фізіологічні особливості немовляти.

Маса тіла: 3-3,5 кг; ріст: 50-52 см; окружність голови: 32-34 см, грудей - 30-32 см.

Структура періоду немовляти:

1) фаза новонародженого: день народження - 1 (3) міс;

2) фаза "власне немовляти" (умовна межа між ними - "комплекс пожвавлення").

Кістково-м'язова тканина нерозвинена (переважають хрящі; неоформлена черепна коробка; серцево-судинна діяльність недостатньо регулюється нервовою системою). Функціональна недосконалість мозку: провідна роль належить нижчим відділам (підкіркові центри, які відповідають за основні життєві функції). Як наслідок, домінують безумовні рефлекси: захисні, орієнтувальні та пов'язані із задоволенням органічних потреб.

Соціальна ситуація розвитку новонародженого: ситуація "Ми" (Л.С. Виготський), яка позначає єдність дитини і матері.

Провідна діяльність: безпосереднє емоційне спілкування, витоки якого знаходяться в "комплексі пожвавлення", та задоволення органічних потреб.

Вікові новоутворення:

1. Комплекс пожвавлення - перша форма людської поведінки, яка е ознакою оптимального фізичного та психічного розвитку; свідчення формування сприятливої соціальної ситуації розвитку.

2. Основні форми ставлення до навколишньої дійсності, крик - започаткування соціальної активності; плач - вияв незадоволення, страждання; усмішка - позитивні емоції як свідчення потенціальної динамічності розвитку, передумова активності, яка, у свою чергу, розвиває самостійність.

3. Зосередженість (зорова, слухова, нюхова, смакова).

4. Засвоєння перших елементів суспільного досвіду.

5. Фізіологічним критерієм завершення періоду новонародженого є поява зорового і слухового зосереджень, можливість формування умовних рефлексів на зорові і слухові подразники (М.В. Савчин).

Соціальна ситуація розвитку періоду немовляти (системи):

1) дитина-дорослий;.

2) дитина-предмет-дорослий.

їх основні закономірності: єдність із дорослими (матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї), удосконалення ситуації Ми, прагнення до комфорту, активне функціонування зорового та слухового аналізаторів як передумов ефективного пізнання навколишньої дійсності.

Особливості взаємодії немовлят з предметами та оточенням (Ж. Піаже):

1) операційна консолідація (1-4 міс): формування первинних намірів, зокрема прагнення вплинути на дорослого;

2) операційна координація (4-8 міс): поява навмисних дій, які є спрямованими на інших сигналами, стимулами до бажаної поведінки;

3) біфокальна (8-12 міс): довільне повторення одного руху з різними частинами об'єкта, унаслідок чого особливості взаємодії з неживими об'єктами координуються з особливостями взаємодії з людьми (одночасне зосередження уваги на людині та іграшці);

4) удосконалена координація (8-12 міс): імітація рухів і дій близького оточення; активний пошук цікавих об'єктів з метою демонстрування їх іншим людям.

Провідна діяльність: безпосереднє емоційне спілкування, яке базується на впізнаванні близьких, та задоволення органічних потреб.

Провідні новоутворення:

1) "орієнтовний рефлекс" (І.П. Павлов), на основі якого згодом розвивається ігрова діяльність і, як наслідок, розвиток елементарних форм орієнтувальних реакцій (зосередження, стеження, утримання послуг);

2) феномен "співпереживання";

3) "комплекс пожвавлення";

4) готовність до гри;

5) реакції стурбованості, діловитості тощо.

6) прості розумові дії (встановлення елементарних зв'язків і відношень між предметами та їхніми властивостями).

Часткові новоутворення (можливі часові варіації):

1) форми спілкування: у 1,5 міс. - диференціація голосових реакцій на голод, біль, сон, сповивання); у 4 міс. - свірель, аль-лее, аги; у 5 міс. - співуче гуління; дитина бере брязкальця, які розташовані над нею; у 6 міс. - лепетання, бере брязкальця з різних позицій, відрізняє своїх від чужих;

2) розвиток моторики: в 1 міс дитина піднімає підборіддя; у 2 міс. - груди; у 3 міс. тягнеться за предметом, але, як правило, не дістає його; у 4 міс. перевертається із спини на бік; у 5 міс - зі спини на живіт; у 6 міс. - з живота на спину і може стояти з допомогою дорослого на випрямлених ногах; із 7 міс. повзає; з 9-10 міс, як правило, починає ходити (з опорою) тощо;

3) форми мовлення: у 8 міс. - "дай ручку"; у 9,5-10 міс - слова "мама", "тато"; у 10 міс. - загравання з найближчим оточенням типу "дожену-дожену" тощо.

Новоутворення-атавізми: прямоходіння, хапальний рефлекс.

Госпіталізм як перша соціальна передумова затримки психічного розвитку (Р. Спіц, 1940-ві роки): синдром важкої фізичної і психічної відсталості в перші роки життя як наслідок дефіциту спілкування з батьками. Виявляється в уповільненому розвитку рухів (особливо ходи), низьких антропометричних показниках, а також в уповільненому і неповноцінному формуванні психічних функцій.

Основна суперечність: криза "новонародженого" - між утробним середовищем (стерильним, комфортним) та біологічно-соціальним, яке містить передусім біологічну небезпеку.

Основні досягнення періоду "від дня народження до 1 року":

1) закінчується передісторія розвитку; сенсорний розвиток веде за собою руховий (у тварин - навпаки);

2) діалогічне мовлення;

3) первинні форми розпізнавання інформації на основі оперативних одиниць сприймання і сенсорних еталонів (емоційно-моторні реакції: крик, плач, усмішка, махання руками тощо);

4) невпевнена хода;

5) пасивний словниковий запас;

6) наслідуються дії дорослих;

7) розвивається довільна поведінка;

8) формується моральна сфера (дитина в 10 міс. спроможна реагувати на слово "молодець" і несхвалення).

Криза 1 року зумовлена суперечністю між інтенсивним фізичним і психічним розвитком та найбільше пов'язана з розвитком мови, яка має три періоди (безумовний, автономний, мовний):

1) становлення ходи, мови (латентний період - 3 міс), а фок ті в і волі (гіпобулічні реакції як перші акти протесту, опозиції, протиставлення, у яких відсутня диференціація за волею та афектами (хоча належать до проявів волі) (Е. Кречмер);

2) розвиток автономної мови (фонетична і смислова сторони, аграматичність):

а) артикуляційно та фонематично автономна мова не збігається з мовою дорослих;

б) значення слів (вигуків) також не збігається зі значенням слів дорослого;

в) відбувається паралельне розуміння мови дорослого;

3) оволодіння предметними діями.

Початок і закінчення автономної мови - це "альфа і омега" кризи 1 року (Л.С. Виготський):

1) автономна мова - це не виняток, а правило;

2) вона сприяє проявам аномалій у мовленні.

Соціальна ситуація розвитку в період 1-3років:

1) "дитина - дорослий", де дорослий є прикладом дій з предметами (дитина відкриває світ предметів);

2) "дитина - ровесник", де набувається досвід спілкування та співжиття.

Провідна діяльність:

1) задоволення органічних потреб;

2) предметно-маніпулятивна діяльність, основними показниками якої є усвідомлення фізичних (величина, форма, колір) та динамічних властивостей предметів, їхнього просторового розташування, функціонального призначення тощо; передумова розвитку сюжетно-рольової гри; формування початків свідомої діяльності.

Напрямки розвитку предметних дій:

1) динаміка зміни функції дорослого:

а) формування спільних із дорослим дій;

б) часткова допомога дорослого як пропозиція дитині в розподілі функцій;

в) формування самостійної функції;

2) динаміка формування дії:

а) кожна дія пов'язана з певним предметом;

б) узагальнення дій;

3) становлення віддалених дій, коли виокремлюються дві їх частини - виконавча та орієнтовна.

Як висновок, у процесі предметної діяльності акт реагування перетворюється в акт орієнтування в речах, тобто виокремлюються функції впізнавання та знання загальних властивостей предметів. Водночас розвиваються маніпуляції та інші дії, зокрема кидання, трясіння, стукання, хапання; їх об'єднує спрямованість на розвиток передусім сенсорної сфери, унаслідок чого накопичується чуттєвий досвід:

1) кидання - орієнтація в просторі, унаслідок чого розвивається усвідомлене сприймання навколишньої дійсності, локалізуються потенційні випадки дитячого травматизму;

2) трясіння - розвиток слухового аналізатору, дрібних м'язів рук, координації рухів, довільної уваги;

3) хапання - розвиток довільної уваги, її концентрації, великих і дрібних м'язів рук;

4). стукання - розвиток образних відчуттів і сприймань, довільної уваги, великих і дрібних м'язів рук.

У цілому фізичний розвиток відзначається витривалістю, активним .способом життя.

Основні досягнення періоду 1 -3років (прямоходіння, предметна діяльність, мовлення):

1. Прямоходіння як умова пізнання навколишньої дійсності започатковує період "чомучок", унаслідок чого перед дитиною відкривається безмежний і дивовижний світ. Водночас містить небезпеку для життя, оскільки призначення навколишніх речей дитині, як правило, невідоме.

2. Предметна діяльність, в основі якої знаходиться гра, стимулює становлення пізнавальних процесів (особливо відчуттів і сприймань):

1) сенсорний розвиток: диференціація окремих властивостей предметів;

2) розвиток перцептивних дій (наприклад, проектування моторики);

3) розвиток наочно-дієвого мислення, домінування конкретно-образного мислення;

4) розвиток образної пам'яті;

5) формування здатності до символічних дій (створення нових відношень між предметом та його використанням);

6) розвиток наслідування тих людей, присутність яких створює емоційний комфорт.

Як висновок, у період 1-3 років пізнавальні процеси та мовлення є передумовою наступного успішного психічного розвитку.

3. Мовлення є основою активної взаємодії з навколишньою дійсністю, умовою формування мисленнєвої діяльності, критерієм умовного поділу раннього дитинства на два етапи:

1) пасивна фаза: ситуативне мовлення, накопичення словникового запасу (1-1,5 р.);

2) активна фаза: поява двослівних речень та їх ускладнення (1,5-3 р.).

Основні функції мовлення:

1) повідомлення про власні переживання;

2) обговорення призначення предметів;

3) набуття вмінь контактувати з іншими людьми, розуміти їх.

Формування мови - це основа психічного розвитку в період 1-3 років (сенситивний період).

Основний елемент мови - слово, яке позначає елементи навколишньої дійсності та є умовою розвитку конкретно-образного мислення, а на його базі - абстрактного.

Функції слова:

1) позначає предмет, стан, дію, зв'язок, роль, робить їх "видимими", тобто стає об'єктом пізнання;

2) оскільки будь-яке слово узагальнює, то діти переходять до категоріального сприймання, словесно позначаючи зв'язки (передусім часові та причинно-наслідкові);

3) визначає мету дії (без розвитку мови неможливий розвиток вольової дії), зокрема в "потрібно" і "не можна" зафіксовані основні вимоги дорослих до поведінки дитини; унаслідок формування правил поведінки дитина самостійно застосовує їх у різних обставинах;

4) дорослий відображає власні переживання, які стають зрозумілими дитині; ставить завдання, яке спрямовує її розумову діяльність;

5) розвиває початки самосвідомості ("Я хороший");

6) нові види діяльності (малювання, конструювання, ліплення) як основні важливі стимулятори інтенсивного психічного та фізично розвитку;

7) прогресуюча самостійність в освоєнні життєвого простору (активний розвиток прямоходіння розширює власну життєву територію за рахунок життєвої території дорослих) сприяє формуванню понять "Я" і "Ми".

8) формування образу "Я" як передумова вступу в кризовий період: формування початків самосвідомості, тендерної ідентичності, виокремлення себе зі світу речей.

Індикатори розвитку - питання "Що це? Де? Коли? Навіщо?". Криза 3 років:

1. Позитивний симптомокомплекс: почуття гордості за власні досягнення як основа розвитку домагань дитини, системи ціле-покладання; усвідомлення власного Я як основа розвитку самосвідомості; розвиток уяви як основа розвитку пам'яті і мислення, особистісного становлення ("очищення"), що особливо підкреслює чистоту дитячих взаємин, чутливе сприймання дитиною негативних проявів соціальної дійсності, передусім у сім'ї.

Феномен "Я сам" означає виокремлення себе з навколишнього світу: тоді світ дитячого життя з обмеженого предметами перетворюється на світ дорослих людей, унаслідок чого виникає криза соціальних стосунків (Д.Б. Ельконін).

Системний аналіз позитивних новоутворень був уперше здійснений Т.В. Гуськовою (1988).

2. Негативний симптомокомплекс (семизір'я): негативізм (заперечна реакція на особу, яка висловлює заборону); упертість (заперечна реакція на заборону); свавілля; протест-бунт; деспотизм; знецінення вимог дорослих; гонористість.

Названі симптоми вперше описані Е. Келер, а згодом інтерпретовані Л.С. Виготським у статті "Криза 3 років" (1933).