Вікова психологія - Павелків Р.В. - Стосунки з дорослими дітьми

Як вже зазначалося раніше, одним з ключових елементів характеристики зрілого дорослого віку є стосунки з членами сім'ї та друзями.

Стосунки з дорослими дітьми

Стосунки з дорослими дітьми включають процес їх переходу до самостійного життя і пристосування до окремого проживання. Деякі сім'ї досить успішно вирішують ці завдання. Найкращу підтримку молодим людям, які готові прийняти на себе відповідальні дорослі ролі, надають батьки, що не припиняють діалог зі своїми дітьми, при цьому довіряють їм, поважають їх думку, рішення.

Початок самостійного життя дітей зумовлює перехід батьків до якісно нового стану. Багато жінок стверджують, що почувають себе в цей час нещасними. Однак, дослідження показують, що причини їх незадоволеності більше зумовлені проблемами подружнього життя та професійної діяльності, ніж розлученням з дітьми. Чоловіки також можуть переживати негативні емоції, особливо якщо вважають, що, свого часу, не приділяли дітям достатньої уваги.

Після того, як діти залишають сім'ю, у батьків з'являється більше свободи, розширюються можливості особистого життя та ресурсний потенціал. Особливо сприятливим цей момент є для жінок, які звільняються від виконання постійних батьківських обов'язків і можуть присвячувати вільний час професійній реалізації, своїм захопленням тощо.

Відокремлення дітей і створення власної сім'ї ставить перед батьками ще одне завдання - необхідність розбудови стосунків з новим членом родини: зятем чи невісткою. Підтримка близьких стосунків, можливо, з зовсім чужою людиною є поширеним аспектом процесу пристосування в зрілому дорослому віці.

Варто зазначити, що не кожна людина, яка залишає батьківський дім. одразу зможе адаптуватися в умовах дорослого, самостійного життя. Після розлучення, втрати роботи, виникнення фінансових проблем, багато дорослих дітей можуть повертатися додому, відновлювати сили для наступної спроби самостійного життя. Повернення дитини, як правило, негативно впливає на батьків. Окрім таких простих побутових моментів, як необхідність разом з іншою дорослою людиною використовувати простір будинку і різноманітні ресурси, повернення дитини до стану залежності, несамостійності, зазвичай, порушує очікування батьків щодо її розвитку. Внаслідок цього, відбувається зниження рівня задоволеності батьків, що створює додаткове напруження у стосунках. Більше того, таке повернення часто відбувається в момент, коли батьки намагаються вирішити проблеми зрілого віку, що ще більш ускладнює стосунки.

Після того, як сім'ю залишає наймолодша дитина, батьки повинні переключитися на інші ролі та інтереси, що лежать за межами, часто всепоглинаючої, батьківської ролі. Ця стадія циклу сімейного життя, яка деякими дослідниками визначається як "стадія спорожнілого гнізда", може виявитися складною, якщо за довгі роки сімейного життя партнери віддалилися одне від одного, мають різні інтереси, не мають звички проводити багато часу разом.

Однак, багато подружніх пар мають історію спільної реалізації батьківських обов'язків, що включає спільні традиції, цінності та переживання. Навіть ті пари, стосунки яких, значно погіршилися, порівняно з першими етапами подружнього життя, можуть мати високу емоційну підтримку, а також матеріальну та функціональну незалежність. Вони мають свій дім і вже звикли до такого життя. Задоволеність шлюбом у цей період зовсім не обов'язково повинна базуватися на таких самих моделях взаємодії чи способах вирішення проблем, які діяли на ранніх стадіях сімейного циклу. Після того, як діти залишили рідний дім, у старшого покоління є чудова можливість "пережити це і знову радіти життю".

В зрілому віці стосунки між батьками та їх дітьми відзначаються кращим порозумінням, порівняно з попередніми періодами. Стосунки перетворюються на рівноправну взаємодію двох дорослих людей. Такий перехід відбувається нерівномірно, стрибкоподібно протягом кількох років. Особливості батьківських стосунків, що склалися раніше можуть, полегшувати або ускладнювати цей перехід. Якщо батьки притримуються авторитарного стилю виховання, їх ролі та обов'язки, зазвичай, є формальними, жорсткими і змінюються з великими труднощами.

Дорослі діти можуть відчувати потребу в тимчасовому віддаленні від своїх батьків, перш, ніж вони зможуть реалістично сприймати їх. В період створення зазначеної дистанції, батьки можуть відчувати себе покинутими, недооціненими. Часто саме під час сімейних криз - смерті чи хвороби одного з членів сім'ї, фінансових труднощів, розлучення чи безробіття - дорослі діти знаходять способи переорієнтувати стосунки з батьками для досягнення більшого порозуміння.