Загальна психологія - Павелків Р.В. - 4.6. Індивідуальні особливості пам'яті та її розвиток

Процеси пам'яті носять індивідуальний характер. Уданий час виокремлюють дві групи індивідуальних відмінностей в пам'яті: до першої належать відмінності в продуктивності заучування, до другої — відмінності так званих типів пам'яті.

Відмінності в продуктивності заучування виявляються у швидкості, міцності, точності запам'ятовування, а також у готовності до відтворення матеріалу. Відомо, що одні люди запам'ятовують швидко, інші — повільно, одні пам'ятають довго, інші швидко забувають, одні відтворюють точно, інші припускаються багатьох помилок, одні можуть запам'ятати великий об'єм матеріалу, інші запам'ятовують мало.

Крім цього, помічено, що для людей із сильною пам'яттю характерне швидке запам'ятовування та тривале збереження інформації. Так, О.С.Пушкін міг прочитати напам'ять довгий вірш, написаний іншим автором, після дворазового його прочитання; В.А. Моцарт міг запам'ятати складний музичний твір після одного прослуховування.

О.Р. Лурія описав приклади феноменальної пам'яті в людини, яка могла з однаковою швидкістю запам'ятати великий за об'ємом і різноманітний матеріал, у тому числі й беззмістовний. Крім цього, пам'ять характеризувалася значною міцністю.

Інша група індивідуальних відмінностей стосується типів пам'яті. Тип пам'яті визначається тим, як людина запам'ятовує матеріал - на слух, зір, користуючись рухами. Деякі люди для того щоб запам'ятати, потребують зорового сприймання того, що необхідно запам'ятати. Ці люди належать до зорового типу пам'яті. Іншим для запам'ятовування необхідні слухові образи - такі люди мають слуховий тип пам'яті. Існують люди, які для запам'ятовування потребують рухів, у тому числі й мовленнєвих. Вони належать до рухового типу пам'яті. Типи пам'яті у чистому вигляді зустрічаються рідко. Найчастіше більшість людей має змішаний тип пам'яті. Змішаний тип пам'яті підвищує вірогідність того, що матеріал швидко і надовго запам'ятається. Крім того, участь у процесі запам'ятовування кількох аналізаторів веде до більшої рухливості у використанні утворених систем нервових зв'язків.

Тип пам'яті залежить не тільки від природних особливостей нервової системи, але й від виховання. Учитель, активізуючи на уроці діяльність різноманітних аналізаторів учнів, виховує змішаний тип пам'яті у дітей. У дорослих тип пам'яті може визначатися характером їхньої професійної діяльності.

Типи пам'яті слід відрізняти від видів пам'яті. Види пам'яті визначаються тим, що ми запам'ятовуємо: рухи, образи, почуття, думки, і різні види пам'яті властиві всім людям і не є їхньою індивідуальною особливістю. Водночас тип пам'яті характеризує те, як ми запам'ятовуємо: зорово, на слух або за допомогою рухів. Тому тип пам'яті є індивідуальною особливістю людини. У всіх людей є всі види пам'яті, але кожній людині властивий певний тип пам'яті.

Першим проявом пам'яті є умовні рефлекси, які можна спостерігати вже в перші місяці життя дитини. Чіткіше пам'ять виявляється тоді, коли дитина починає впізнавати предмети (кінець першого півріччя), і спочатку впізнавання обмежується вузьким колом об'єктів: дитина впізнає матір, інших людей, які її постійно оточують, речі, з якими вона часто має справу. Причому впізнавання настає у тому випадку, якщо немає тривалих перерв у сприйманні предмета. Поступово коло предметів, які дитина впізнає, та тривалість зберігання збільшується.

Спочатку в дитини виявляється впізнавання, відтворення ж з'являється значно пізніше. Перші ознаки відтворення можна спостерігати на другому році життя. Спочатку пам'ять носить мимовільний характер. У переддошкільному віці діти не ставлять перед собою завдання щось запам'ятати. Розвиток довільної пам'яті в дошкільному віці відбувається в іграх і в процесі виховання. При цьому запам'ятовування тісно пов'язане з інтересами дитини: діти краще запам'ятовують те, що викликає в них інтерес. Крім цього, у дошкільному віці запам'ятовування стає осмисленим, тобто діти починають розуміти те, що вони запам'ятовують. Краще запам'ятовуються наочно представлені зв'язки предметів, явищ, а не абстрактно-логічні відношення між поняттями.

Молодший шкільний вік характеризується бурхливим розвитком пам'яті, особливо довільної, що визначається засвоєнням нових знань.

Молодший школяр змушений запам'ятовувати та відтворювати не тільки те, що йому цікаво. Під впливом вимог шкільного навчання пам'ять стає не лише довільною, але й активною.

Розвиток пам'яті не відбувається сам собою. Для цього необхідна система виховання пам'яті. Тому навчання у школі можна розглядати як комплексну систему розвитку та тренування пам'яті особистості.