Загальна психологія: Хрестоматія - Скрипченко О.В. - 1. Поняття про мислення. Мислення і мова

1. Поняття про мислення. Мислення і мова

Яке мислення вважається правильним

Протягом усього свідомого життя людина здобуває нові знання. Знання - це сукупність інформації, яку вона дістає з навколишнього світу в процесі суспільно-виробничої практики. Таким чином, знання людини є результатом пізнання нею навколишнього світу. Пізнання є досить складним і багатогранним процесом. В.І.Ленін1 формулює його так: "Від живого споглядання до абстрактного мислення / від нього до практики - такий є діалектичний шлях пізнання істини, пізнання об'єктивної реальності"1.

У процесі практичної діяльності людина, взаємодіючи з предметами і явищами об'єктивної дійсності, пізнає їх властивості, зв'язки, відношення і т. д. Предмети і явища об'єктивної дійсності, впливаючи на органи чуттів, зумовлюють різні відчуття, які виливаються в певні форми чуттєвого відображення навколишнього світу. Ними є: відчуття, сприйняття й уявлення <...>.

Мислення має такі специфічні риси.

1. Воно є процесом опосередкованого відображення дійсності: логічні форми абстрактного мислення виникають на основі даних чуттєвого пізнання, завдяки якому мислення здійснює зв'язок із зовнішнім світом і відображає його. Аналізуючи чуттєві дані, думка людини проникає в суть предметів і явищ, розкриває їх закономірні зв'язки. Це дає можливість людській думці осягнути те, що не можна осягнути зором, слухом або дотиком. Наприклад, спостерігаючи за рухом окремих планет, людина зробила висновок про закони руху всіх космічних тіл. В основі здобутих знань лежать не дані безпосереднього сприймання властивостей предметів і явищ, а результати їх, зафіксовані в певних висловленнях. Нове знання є результатом, виведеним з "готових", перевірених знань.

2. Мислення - це процес узагальненого відображення світу: воно дає можливість виділити найістотніші загальні ознаки предметів і утворити загальні поняття про ці предмети. Спостерігаючи ряд однорідних явищ, що діють у різних умовах, і виділяючи їх спільні властивості, людина робить узагальнення, розкриває певну закономірність (наприклад, І. Ньютон, вивчаючи падіння тіл за різних умов, відкрив закон всесвітнього тяжіння і т. д.).

3. Мислення має дійовий, активний і цілеспрямований характер. Якщо під час впливу предметів навколишнього світу на органи чуттів у здорової людини виникають відчуття, сприйняття і навіть уявлення незалежно від її бажання, то мислення людини завжди пов'язане " певним напруженням її пам'яті, волі, використанням уже існуючих знань і здійснюється за допомогою певних логічних операцій.

4. Мислення нерозривно пов'язане з мовою. Мова така ж давня, як і мислення. "Спочатку праця, а потім і разом з нею членоподільна мова стали двома найголовнішими стимулами, під впливом яких мозок мавпи поступово перетворився в людський мозок"2. Людський мозок розвивався разом із специфічними органами мови, а здатність до абстрактного мислення - разом Із здатністю виражати думки за допомогою мови. Логічні форми, в яких відображається об'єктивна дійсність у свідомості людини, існують у формі мови. Які ж основні функції виконує мова щодо мислення?

Слова або речення фіксують наші думки. Всі утворені поняття, судження або умовиводи існують лише у вигляді слів (наприклад, "країна", "(Трикутник", "вулиця", "інтеграл"і т. д) або речень (наприклад, "Якщо функція у=І(х) диференційовна, то вона неперервна", "х2 + у2 і 0", "В нашій країні здійснюється перебудова народного господарства" і т. д). Знання, відображувані в логічних формах, закріплюються у вигляді слів. Існування безпосереднього зв'язку мови і мислення довів великий російський фізіолог І. П. Павлов у своєму вченні про дві сигнальні системи. Мову він називав специфічною, "власне людською" ознакою, яка лежить в основі відмінності мислення тварини від мислення людини.

Мова є засобом спілкування людей. Суспільне життя, пізнання навколишньої дійсності неможливе без обміну думками, який здійснюється через мову. Джерелом інформації для людей може бути як звичайна, природна, так і штучна мова. Природна - це звукова мова, що являє собою систему знаків, слів і є членороздільною. Основу її становлять граматика і словниковий фонд, які дають можливість конструювати тексти довільної складності. Штучна мова - це спеціально створена мова для тієї чи іншої науки. Наприклад, у математиці вживаються фор-

Мова є засобом виділення загального й абстрактного. Матеріальною формою абстракції є слово або група слів. Втілена в мові у вигляді усного чи графічно зафіксованого слова, символу чи знака, абстракція може передаватися від покоління до покоління. Оскільки абстракції відображають найістотніше і найзагальніше в предметах, вони є джерелом нових знань. Мова, фіксуючи насичені змістом абстракції, також стає змістовною і є вихідним матеріалом для формування загальних і конкретних понять. Німецький філософ Й. Діцген, характеризуючи саме цю рису мови, говорив, що мислення, як художник, відображає світ, а мова служить для цього художника пензлем, яким він змальовує загальну спорідненість усіх речей.

Таким чином, про мислення можна сказати, що це - (активний, цілеспрямований процес опосередкованого й узагальненого відображення дійсності, результати якого матеріалізуються в мові і перевіряються суспільно-виробничою практикою людини. Навчитись мислити правильно (або логічно) - одне з найважливіших завдань, яке ставить перед собою кожна людина, ще навчаючись у школі. А яке мислення слід вважати правильним? Формальна логіка на це запитання відповідає так: під правильним треба розуміти лише таке мислення, яке характеризується визначеністю і чіткістю, несперечливістю і послідовністю, обґрунтованістю і доказовістю. Ці риси притаманні логічному мисленню, оскільки вони відображають корінні властивості самої дійсності.