Класичні експерименти в психології - Копець Л. - 2.3. Бездоганний та хороший експеримент

Поняття бездоганного експерименту ввів у психологію Роберт Готтсданкер. Психологи розглядають бездоганний експеримент як зразок, в якому втілено всі вимоги і ніщо не загрожує достовірному висновку. Така бездоганна модель дослідження в реальності є недосяжною. Однак це поняття сприяє розвитку й удосконаленню експериментальних методів, уникненню можливих помилок при проведенні експерименту.

Р. Готтсданкер визначив критерії бездоганного експерименту: він повинен бути ідеальним, безкінечним та експериментом повної відповідності.

В ідеальному експерименті змінюються тільки незалежна та залежна змінні, немає впливу на них зовнішніх чи додаткових змінних. Різновидом його є чистий експеримент, в якому дослідник оперує лише однією незалежною змінною та її повністю очищеними умовами.

У безкінечному експерименті число спроб та досліджуваних створюють можливість охоплення всіх джерел варіативності змінних. Такий експеримент може тривати без краю, оскільки існує можливість дії невідомого чинника. Щоб з'ясувати всі побічні ефекти, які спотворюють дію незалежної змінної, дослідник мав би продовжувати дослідження безкінечно і в часі, і за кількістю спроб, оскільки завжди існує ймовірність того, що в наступній пробі щось може порушити ідеальність експерименту.

В експерименті повної відповідності додаткові змінні мають повністю відповідати аналогам цих змінних у реальності. Експериментальна ситуація є повністю тотожною дійсній реальній ситуації.

Модель бездоганного експерименту є недосяжним ідеалом, до якого треба прагнути. Чим ближче реальний експеримент до цієї моделі, тим він є кращим.

Д. Кемпбелл пропонує такі критерії хорошого експерименту:

1. Хороший експеримент визначає ясну часову послідовність: причина має в часі передувати ефекту.

2. Вплив або впливи повинні бути статистично пов'язані один з одним. Якщо можлива причина та ефект не пов'язані (відсутність коваріації), то одне явище не може бути причиною іншого.

3. Не повинно бути альтернативних правдоподібних пояснень причин появи ефекту, тобто необхідно виключити вплив побічних змінних або як мінімум контролювати їх.

4. Важливо правильно позначити причину й ефект у поняттях та термінах.

Використання експерименту в різних галузях психології має свою специфіку. Психологічні експерименти спрямовані на дослідження певних проблем, а в різних галузях психології центральне місце посідають свої специфічні проблеми. Основні проблеми визначаються допитливістю дослідника, його різнобічністю, уявою, а також тим, чи існують можливості здійснення експериментальних задумів. Наприклад, видатний психолог Джон Уотсон у своїй книзі "Біхевіоризм" (1924), висловлюючи переконаність у своїх ідеях, запропонував таке: "Довірте мені десяток здорових нормальних дітей і дайте можливість виховувати їх так, як я вважаю за потрібне; гарантую, що, обравши кожного з них випадковим чином, я зроблю його тим, ким задумаю: лікарем, юристом, художником, комерсантом, навіть жебраком чи злодієм незалежно від його даних, здібностей, покликання чи раси його предків". Задум такого експерименту може вразити, однак, звісно, така пропозиція надто далеко заходить за межі того, що більшість із нас вважає прийнятним.

Професійні вимоги до психологів нечітко визначають характер та зміст їхньої дослідницької діяльності, викладання та консультування. В будь-яких умовах, а не лише в університеті чи науковому закладі, є можливість для проведення досліджень. Експеримент можливий у школі, офісі, державній чи комерційній організації, у повсякденному житті, на відпочинку.