Конфліктологія - Прибутько П.С. - 8.Сімейні конфлікти

Сім'я - унікальний інститут взаємодії людей. Унікальність полягає в тому, що цей щонайтісніший союз кількох людей (чоловік і дружина, потім діти, з ними можуть спільно проживати батьки чоловіка або дружини) пов'язують етичні зобов'язання. У цьому союзі люди прагнуть проводити якомога більше часу, приносити радість і задоволення один одному.

Сім'я постійно перебуває в процесі розвитку, в результаті цього виникають непередбачені ситуації, а членам сім'ї доводиться реагувати на всі зміни. На їхню поведінку в різних ситуаціях впливають темперамент і характер особи. Не дивно, що в кожній сім'ї між її членами з неминучістю виникають різного роду зіткнення. У житті кожної сім'ї, яка існує тривалий час, є етапи, коли відбуваються важливі зміни, здатні викликати конфліктні ситуації. Назвемо основні з них.

Первинний етап триває до одного року сумісного життя, тоді відбувається адаптація подружжя один до одного. Згідно зі статистичними даними опитувань, протягом першого року сумісного життя в Україні руйнується понад 20 відсотків шлюбів.

Другий етап пов'язується з появою дітей, яким необхідно приділяти багато уваги, що різко обмежує можливості подружжя в професійному зростанні та задоволенні особистих захоплень, накопичується втома, можуть виявлятися протилежні уявлення з питань виховання та професійної орієнтації дітей, що може провокувати міжособистісні конфлікти.

Третій етап пов'язаний з появою нових членів сім'ї - невісток, зятів, онуків, літніх батьків, а з іншого боку, настають зрілість і старість, що також створюють свої проблеми.

Кожний з цих періодів характеризується своїми специфічними конфліктними ситуаціями. Крім того, на виникнення конфліктів у сім'ї на будь-якому етапі її розвитку можуть впливати різні зовнішні чинники. Це зміни, що відбуваються в суспільстві, наприклад, зміна моральних і культурних критеріїв, утвердження культу накопичення та орієнтація на задоволення потреб при зниженні соціальної захищеності сім'ї.

Причини конфліктів. У перший період найбільш типовими причинами конфліктів є:

• міжособистісна несумісність;

• претензії на лідерство;

• претензії на перевагу;

• розподіл домашніх справ;

• претензії на управління сімейним бюджетом;

• реакція на поради родичів і друзів;

• інтимно-особиста адаптація.

Міжособистісна несумісність дає про себе знати у тому випадку, коли за індивідуально-психологічними характеристиками у кожної сторони є своя, протилежна думка. Для уникнення подібних конфліктів необхідно знати особливості характерів один одного і разом вчитися управляти ними. Нелегко з уже сформованих двох "я" прийти до одного "ми". Проте спільна терпляча робота над собою створить умови для безконфліктної взаємодії в подальшому житті.

Слід пам'ятати, що дружина чи чоловік (або обидва) можуть сформуватися до шлюбу лідерами. Збереження таких позицій у шлюбі може стати причиною постійних конфліктів. Лідер може вести сім'ю за собою вдало, а може пригнічувати ініціативи іншого, формуючи в нього внутрішнє протистояння, що призведе до відкритого або прихованого конфлікту. Виходом із такої ситуації можуть бути взаємне обговорення проблем, категорична відмова від претензій на лідерство та лояльне ставлення до альтернативної думки іншого і сумісне вирішення сімейних питань.

На початковому етапі сімейного життя нерідкі випадки, коли один із членів подружжя прагне доводити свою перевагу. У нормальній сім'ї чоловік і дружина перебувають в рівних відносинах між собою. Слід шукати хороше один в одного й акцентувати увагу на ньому.

Деякі сімейні пари розділяють домашню роботу на жіночу та чоловічу. Є сім'ї, в яких ця проблема особливих інцидентів не викликає. Проте для багатьох розподіл домашніх справ є вічною і нерозв'язною проблемою та причиною конфліктних ситуацій. Впливають на це типи осіб подружжя чи лінь одного з них (або їх обох). Про всі випадки в житті домовитися неможливо, але коли чоловік і дружина люблять один одного, слід робити для коханої людини більше приємного. Варто взяти собі за правило, що в сім'ї всі справи загальні, всі значущі, і немає неважливих справ. Наприклад, відро зі сміттям треба виносити щодня, а суперечки через те, кому з подружжя це зробити, може щодня псувати настрій обом, призводити до сутичок між ними.

Вихований чоловік ніколи не ділить із дружиною роботу. Він завжди прагне позбавити дружину від будь-якої важкої роботи, і вона відповідає йому тим самим. Така гармонія зменшує кількість конфліктних ситуацій, а непорозуміння вирішуються на рівні інцидентів. Хороші стосунки між подружжям зміцнюються, вони звикають до думки, що необхідні один одному.

Проблеми між чоловіком і дружиною можуть виникати й у тих випадках, коли дружина заробляє більше чоловіка та коли вона йому про це постійно нагадує, прагнучи принизити його чоловічу гідність. Конфліктні ситуації можуть виникати й тоді, коли одному з членів подружжя здається, що інший неощадливо витрачає гроші й купує речі, без яких можна обійтися. Конфліктів буде менше, якщо витрати будуть завжди узгоджені між подружжям. У таких випадках кожному будуть відомі можливості бюджету, і кожен знатиме, що без його участі жодних серйозних витрат не буде.

Кожна сім'я набуває свого власного життєвого досвіду сумісної взаємодії, в процесі якої зустрічаються важкі ситуації. Подолати їх самостійно чоловікові або дружині не завжди під силу. У таких випадках іноді вдаються до порад родичів, друзів, спеціальної літератури. Наприклад, дружині здалося, що чоловік став менше приділяти їй уваги. Вона звертається за порадою до батьків, подруг, переконує їх у тому, що робить все для чоловіка, а він виявляється невдячним. Якщо родичі чи подруги виявляться досвідченими людьми, які пережили щось подібне, то найшвидше запропонують їй самій у всьому розібратися, проаналізувати свою поведінку, чи не має в ній упущень.

Втім є друзі, які з найкращих спонукань одразу приймають сторону скривдженої половини і починають учити розумній поведінці. Слідування таким порадам послужить приводом, який призведе до конфліктної ситуації. Поради родичів і друзів варто вислуховувати, проте рішення належить приймати самому.

Слід мати на увазі, що й інтимно-особиста адаптація вимагає від подружжя досягнення морально-психологічної та фізіологічної задоволеності один одним. Якщо один із подружжя починає відчувати психологічні або фізіологічні незручності від інтимної близькості, невдоволеність її результатами, то проблема не буде вирішена сама собою. При появі в цій сфері яких-небудь незручностей, які не вдається подолати самотужки, необхідно обов'язково звернутися до психолога.

Другий період, що викликає кардинальні зміни, пов'язаний із появою в родині дітей. У цей час причин для появи конфліктних ситуацій з'являється значно більше, виникають проблеми, яких раніше не було. Дитина вимагає до себе уваги 24 години на добу. Дружина стає матір'ю, вона годує дитину, більше часу приділяє їй, у неї накопичується втома, особливо якщо дитина неспокійна. їй необхідний відпочинок не тільки фізичний, а й психологічне розвантаження. Багато жінок у такому стані стають дратівливими, неадекватно реагують на деякі дії чоловіка. Конфлікт може виникнути через будь-який привід. У цих умовах чоловік зобов'язаний ставитися до дружини з більшою увагою, ніж до народження дитини.

Дитина в сім'ї зростає, додаються проблеми виховання, навчання, професійної орієнтації тощо, виникають нові причини для розбіжностей, які можуть сприяти появі міжособистісних конфліктів між батьками та дітьми. До конфлікту можуть призвести різні думки батьків з питань покарання дитини.

У наш час, коли немає гарантії безпеки ніде й нікому, конфлікти між батьками та дітьми виникають через їх пізнє повернення додому. Особливо зростає тривога батьків, коли минає обумовлений час повернення дитини додому, а вона не з'явилася. Деякі діти, перебуваючи в цей час у компанії, про батьків навіть не згадують, хоча знають, що конфлікт із ними неминучий. Це егоїстична поведінка з боку дітей. Власне задоволення від приємного проведення часу серед однолітків для них важливіше, ніж занепокоєння найближчих людей. Хоч якими були б вимоги батьків до дисципліни, їх слід навчитися виконувати, бо вони спрямовані на безпеку дітей і всієї сім'ї.

У третьому періоді, коли в сім'ї з'являються нові члени (невістки або зяті), може виникнути чимало причин для міжособистісних конфліктів. Варіантів появи нової людини в сім'ї може бути багато, проте найпопулярнішим є той, коли чоловік приводить дружину в родину, до батьків. У таких випадках можливі конфлікти: мати - невістка, мати - син, син - дружина. Ці конфлікти з неминучістю втягують у свою орбіту батьків сина і родичів його дружини.

Мати сина після його одруження може претендувати на те, щоб він приділяв їй стільки ж уваги, як і до одруження. А син, як того вимагає природа, всю увагу приділяє молодій дружині. Мати починає ревнувати і шукає приводу для конфліктів як із сином, так і з невісткою, починає втягувати в конфліктну ситуацію чоловіка.

Після вступу в шлюб молодих людей всім слід зрозуміти, що не лише вони, а й усі родичі переходять в абсолютно нову якість, не відому раніше нікому з них, — з'явилася нова людина в сім'ї. Всі зусилля родичів мають бути спрямовані на те, щоб допомогти молодому подружжю знайти взаєморозуміння. Все в новій родині має бути спрямовано на її зміцнення, не на руйнування і провокування конфліктів, а на їх попередження. Там, де батьки мають високий рівень розвитку, конфлікти майже не виникають.

Сімейні конфлікти завжди слід розглядати як складне явище. Причин будь-якого конфлікту в сім'ї може бути кілька. Наприклад, підліток не довіряє батькам, на будь-яке зауваження реагує підкреслено різко, відмовляється виконувати прохання батьків. Причиною такої конфліктної поведінки підлітка можуть бути насамперед самі батьки, які часто не ладили між собою в присутності дитини, ставилися І ставляться до неї жорстоко, за щонайменші провині карають фізично. Іншою причиною можуть бути поради однолітків відкрито чинити опір такому режиму. Причиною може бути також процес становлення особи підлітка, відстоювання ним своєї самостійності.

Сімейні конфлікти завжди залишають важкі негативні емоційні наслідки у вигляді дискомфорту, стресів і депресій. Тому їх краще попереджати. Для цього психологи і конфліктологи пропонують багато різних варіантів поведінки:

- зберігайте витримку в будь-якій ситуації, не втягуйтеся в конфлікт, дайте повністю висловитися стороні, що його провокує;

- підходьте до будь-якого інциденту дуже уважно, всебічно аналізуйте його;

- виключайте із спілкування будь-які претензії на перевагу, не принижуйте інших, не хваліть себе, показуючи свою невихованість;

- визнавайте й аналізуйте відкрито свої помилки, не переносьте свою провину на інших;

- не робіть трагедії в сім'ї з того, що хтось помилився (що сталося, то сталося);

- будь-які зауваження один до одного з'ясовуйте тільки наодинці, а всі претензії висловлюйте виключно в доброзичливій формі;

- якщо не дає спокою думка про те, що ваша дружина (чоловік) стала вашим особистим противником, запитаєте себе, чому це відбулося, чому ви стали таким, що так погано думаєте про кохану раніше людину;

- шукайте недоліки в собі, а не у своїх близьких;

- всі непорозуміння між собою з'ясовуйте за відсутності дітей, не втягуйте у вирішення конфліктів родичів, друзів;

- зусилля у вирішенні конфлікту спрямовуйте не на перемогу своєї близької людини, а на сумісне доброзичливе вирішення ситуації;

- позиція щодо виховання дітей має бути єдиною;

- не обіцяйте дітям того, що не зможете виконати;

- не акцентуйте увагу на недоліках членів сім'ї, знайдіть у їхній поведінці, бажаннях, прагненнях щось хороше, зосередьтеся на цьому;

- зміцнюйте зв'язки, що зближують вас із дітьми (довіру, щирість, правдивість тощо);

- не докоряйте дитині за будь-який вчинок, але і не перехвалюйте її;

- вислуховуйте будь-які поради, але пам'ятайте, що жити вам разом не з порадниками, а з тим, на кого ви скаржитеся.

Маємо надію, що поради наших конфліктологів допоможуть вам попередити сімейні конфлікти чи з найменшими втратами вийти з них.