Логопсихологія - Конопляста С.Ю. - 3.4.2. Психолого-педагогічна класифікація порушень мовлення

Психолого-педагогічна класифікація на відміну від клінічної, насамперед, спрямована на виявлення мовленнєвої симптоматики (симптомологічний рівень) на основі психолого-лінгвістичних критеріїв. Симптомологічний рівень аналізу мовленнєвих порушень дає змогу охарактеризувати зовнішні симптоми недорозвинення мовлення у дітей, виявити ушкоджені компоненти мовленнєвої системи. Саме дані про стан сформованості структурних компонентів мовлення (фонетичного, граматичного, лексичного) є основою для направлення дітей у відповідні групи дитячого дошкільного закладу або школи.

Отже, за допомогою визначення стану сформованості мовленнєвих структур передусім вирішуються практичні завдання комплектування груп і створюються передумови для визначення характеру мовленнєвої патології.

У психолого-педагогічній (симптомологічній) класифікації порушень мовлення зазначається, які структурні компоненти мовлення є порушеними і якою мірою.

Згідно з цією класифікацією виокремлюють такі групи порушень мовлення:

— фонетичні порушення мовлення (ФПМ), або порушення вимови окремих звуків (ПВОЗ): порушенним є фонетичний аспект мовлення (звуковимова, звуко-складова структура слова, просодика) у комплексі або окремі компоненти фонетичного мовлення (наприклад, тільки звуковимова або звуковимова і звуко-складова структура слова);

— фонетико-фонематичні порушення мовлення (ФФПМ) характеризуються тим, що разом із порушеннями фонетичного аспекту мовлення спостерігається недорозвинення фонематичних процесів: фонематичного сприймання (слухової диференціації звуків), фонематичного аналізу й синтезу, фонематичних уявлень;

— лексико-граматичне недорозвинення мовлення (ЛГНМ). При цьому у дитини нормальна звуковимова, відносно збережені або сформовані фонематичні процеси (зазвичай, як результат логопедичного впливу), однак можливий обмежений словниковий запас, порушення граматичної будови мовлення;

— загальне недорозвинення мовлення (ЗИМ І, II, III рівня), а також не різко виражене загальне недорозвинення мовлення (НЗНМ): порушеним є формування усіх компонентів мовленнєвої системи (фонетико-фонематичного аспекту мовлення, лексики та граматичного мовлення).

Серед загальних ознак вирізняються пізній початок розвитку мовлення, бідний словниковий запас, аграматизм, порушення звуковимови, дефекти фонемоутворення.

Недорозвинення мовлення може бути різного ступеня — від браку мовлення або мовлення у вигляді лепету до розгорнутого, але з елементами фонетичного і лексико-граматичного недорозвинення.

Контрольні запитання і завдання

1. Проаналізуйте історичний аспект вивчення питання про первинні вади мовлення.

2. Охарактеризуйте взаємозв'язок розвитку мовлення та інших вищих психічних функцій

3. У чому полягає сутність понять "мова" і "мовлення", "усне мовлення" і "писемне мовлення", "експресивне — імпресивне мовлення", "мовленнєва діяльність", "логопедичний профіль", "логопедичний вплив"?

4. Коротко охарактеризуйте різні класифікації порушень мовлення.

5. Визначте сучасний стан проблеми систематики порушень мовлення.

6. Обґрунтуйте прерогативність психолого-лінгвістичного напряму дослідження мовленнєвих порушень у сучасній логопедії.

7. Охарактеризуйте мовлення з лінгвістичного погляду.

8. Розкрийте сутність клініко-педагогічної класифікації порушень мовлення. Наведіть приклади використання цієї класифікації у логопедичній практиці.

9. Проаналізуйте порушення вимовного аспекту мовлення.

10. У чому полягає сутність порушень внутрішнього оформлення висловлювання?

11. Охарактеризуйте порушення писемного мовлення.

12. Обґрунтуйте своєрідність і практичну значущість психолого-педагогічної класифікації порушень мовленнєвого розвитку. Наведіть приклади, використовуючи власні спостереження і дані психолого-педагогічної документації спеціального освітнього закладу, грамотного поєднання обох класифікацій для визначення стану мовленнєвого розвитку дитини-логопата.

13. У робочому зошиті доповніть професійний тезаурус поняттями і термінами, керуючись змістом попередніх розділів.

14. Складіть бібліографію робіт, що належать до перших трьох розділів підручника, використовуючи наукові дослідження в галузі логопсихології, спеціальної психології та ряду суміжних наук.

Рекомендована література

1. Белякова Л.И., Дьякова Е.Л. Заикание. — М., 1998.

2. Винарская E.H. Раннее речевое развитие ребенка и проблемы дефектологии. — М., 1987.

3. Власенко И.Т. Особенности словесного мышления взрослых и детей с нарушениями речи. — М., 1990.

4. Выготский Л.С. Мышление и речь // Собр. соч.: Вот.—М., 1986.—Т. 2.

5. Горелов ИМ. Избранные труды по психолингвистике. — М., 2003.

6. Диагностика нарушений речи у детей и организация логопедической работы в условиях дошкольного образовательного учреждения: Сб. метод, рекоменд. — СПб., 2001.

7. Зимняя И А. Лингвопсихология речевой деятельности. — М.; Воронеж, 2001.

8. Корпев АЛ. Основы логопатологии детского возраста. Клинические и психологические аспекты. — СПб., 2006.

9. Логопедия / Под ред. Л.С. Волкова. — М., 2004.

10. Лурия А.Р. Основы нейропсихологии. — М., 2002.

11. Лурия А.Р. Высшие корковые функции человека. — М.,2002.

12. Ляудис В.Я., Негурэ И.П. Психологические основы формирования письменной речи у младших школьников. — М, 1994.

13. Мастюкова Е.М. Психическое развитие школьников, страдающих моторной алалией. — М., 1980.

14. Обучение и воспитание дошкольников с нарушениями речи / Под ред. сост. С.А.Миронова. — М., 1987.

15. Поваляева МЛ. Справочник логопеда. — Ростов н/Д., 2001.

16. Практикум по детской логопедии / Под ред. В.И. Селиверстова. — М., 1995.

17. Селиверстов В.И. Психологическая модель феномена фиксированности на своем речевом дефекте // Дефектология, 1994. — № 5. — С. 16—23.

18. Соботович Е.Ф. и др. Методика выявления речевых нарушений и диагностика их готовности к школьному обучению. — К., 1998.

19. Хрестоматия по логопедии / Под ред. Л.С. Волковой. — М., 1997. —Т. 1—2.

20. Цветкоеп Л.С. Нейропсихология и афазия: новый подход. – М.; Воронеж, 2001.

21. Цейтлин С.Л. Язык и ребенок. Лингвистика детской речи. – М., 2000.

22. Шохор-Троцкая М.Ж. Стратегия и тактика восстановления речи. — М., 2001.

23. Ястребова А.В. Коррекция недостатков речи у учащихся общеобразовательных школ. - М., 1997.