Основи психології - Вітенко І.С. - Мотивація

Протягом життя у людини виникає безліч різних потреб, тобто вона потребує чогось для відновлення фізіологічної та психічної рівноваги. Потреби людини дуже різноманітні, вельми часто формуються під впливом зовнішнього середовища, яке значною мірою детермінує їх. Вони залежать від виховання в широкому розумінні (прилучення до світу людської культури) і самовиховання. Це стосується як матеріальних, так і духовних потреб. Щоб задовольнити власні потреби, індивід вдається до тих чи інших дій. Спонукання до дії називається мотивом.

Термін "мотивація" - це ширше поняття, яке означає систему мотивів. Уявлення про мотивацію виникає при спробі пояснити поведінку. Це пошук відповідей на запитання: "чому?", "заради чого?", "з якою метою?" - здійснювалась будь-яка діяльність. Значить, мотивацію можна визначити як сукупність причин психологічного характеру, що пояснюють поведінку людини, її початок, спрямованість і активність. Термін "мотивація" тісно пов'язаний з поняттям спрямованості особистості.

За Рубінштейном, у процесі відображення явищ зовнішнього світу відбувається і визначення їх значення для індивіда, тобто його ставлення до них (психологічно виявляється у формі прагнень і почуттів). Тому предмети і явища зовнішнього світу виступають не лише як об'єкти пізнання, але й визначають поведінку, породжують у людини певні спонукання до дії, тобто мотиви.

Інтерес є формою прояву пізнавальних потреб. Він виражається в особливому ставленні особистості до певних предметів і явищ реального світу та бажанні пізнавати їх. Інтереси дають змогу людині швидше, повніше і глибше відобразити дійсність. Вони спонукають до набування знань, до розширення кругозору людини, до збагачення змісту психічного життя особистості. Діяльність, виконувана з інтересом, супроводжується позитивним емоційним фоном. Предмети, які потрапляють до кола інтересів людини, привертають особливу увагу. Інтереси людей, як і потреби, дуже різноманітні. їх також поділяють на матеріальні (до їжі, одягу, різних речей) та духовні (до навчання, праці, спілкування). Інтереси в процесі свого розвитку можуть перетворюватися у схильність. їх розрізняють за змістом, глибиною та стійкістю. За нашими даними, дослідження стійкості у студентів медичних навчальних закладів (1999,2000) та студентів технічного навчального закладу (Проценко Г. М., Швець О. М., 2006) свідчить, що від неї залежить рівень успішності студентів та їх активність.

За змістом інтереси характеризуються тими об'єктами, на які вони спрямовані (інтерес до музики, фізики тощо). Глибокий інтерес часто охоплює всю сферу особистості і означає бажання ґрунтовно вивчити чи пізнати об'єкт у всіх деталях, тонкощах і проявах. Результатом його є діяльність, яка викликає задоволення у людини. Поверховий інтерес проявляється лише в загальному знайомстві з тим чи іншим предметом або явищем.

Враховуючи часову характеристику, розрізняють стійкі і нестійкі інтереси. Стійкі інтереси зберігаються тривалий час, вони відіграють істотну роль у житті людини і є важливим компонентом спрямованості особистості, нестійкі швидко виникають і так само швидко зникають. Інтерес може стати найсильнішим мотивом діяльності людини. Спонукувана ним людина здатна перебороти будь-які труднощі. Так, інтерес до майбутньої трудової діяльності (інженер, лікар і т. ін.) потребує неабияких зусиль у процесі навчання, вивчення предметів, які є для особистості нецікавими. Так, вивчення суспільних та гуманітарних дисциплін студентами передбачає часто не лише розвиток педагогічних здібностей, а й науково обґрунтованої організації навчального процесу (Проценко Г. М., Швець О. М., 2006; Ополонін А. М., Проценко Г. М., 2005).

Поєднання інтересів за обсягом у людей різні. Одні мають широкі, але поверхневі інтереси, інші - глибокі, але дуже вузькі за своєю спрямованістю, треті - широкі, різнобічні й глибокі. Найменшу групу складають люди із всебічними інтересами.

Серед видатних людей, які відзначалися різнобічною обдарованістю, були М. Ломоносов, Г. Сковорода, Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка, О. Суворов, Леонардо да Вінчі та ін. З біографій видатних людей бачимо, які широкі їхні інтереси, великі знання. Л. Українка, наприклад, володіла багатьма мовами, добре знала світову літературу, історію, різні філософські системи, малювала, мала хист піаністки. Полководець О. В. Суворов був різнобічно освіченою людиною. Він добре знав математику, філософію, історію, географію, володів вісьмома іноземними мовами, був тонким цінителем поезії і сам писав вірші.

А. П. Чехов був лікарем-письменником, причому медицина органічно увійшла в його художню творчість. Леонардо да Вінчі - не лише відомий художник, але й талановитий учений-математик тощо.

Широта інтересів обов'язково передбачає виділення одного з них як основного, навколо якого групуються всі інші інтереси. Різнобічність інтересів збагачує особистість.

У процесі життєдіяльності людини її інтереси змінюються, піддаються зовнішньому впливові. Дуже важливо формувати різнобічні й суспільно значущі інтереси (до науки, техніки, мистецтва) у дітей. Такі інтереси сприяють тому, щоб діти стали повноцінними членами суспільства.

Поряд з інтересом людина має переконання та ідеали. Переконання є усвідомленою потребою особистості, яка спонукає діяти відповідно до її ціннісних орієнтацій.

Переконаність особистості - це глибока й обґрунтована віра людини в принципи та ідеали, якими вона керується у своєму житті. Як упорядкована система поглядів, сукупність переконань виступає у вигляді світогляду особистості, який формується на певному етапі її онтогенетичного розвитку. Переконання органічно пов'язані зі знанням і практичними діями. Вони виявляються у творчій діяльності людини, в її ставленні до природи і суспільства.

Формування переконань відбувається в процесі життя під впливом виховання, навчання і самовиховання, свідомої праці людини над собою.

Переконання як метод впливу на іншу людину через звернення до її свідомості, інтелекту широко використовується лікарями і має свої особливості. Передусім ми маємо закликати переконуваного до його власного критичного судження. Щоб досягти мети, нам необхідно також надати йому інформацію, логічно впорядковану, яка може бути доведена і мати чіткі висновки. Але й цього для переконання недостатньо. Взагалі переконання та знання лише тоді й можна вважати істинними, коли вони злилися з почуттями і волею людини. Відсутність ясності, нещирість, неправда - головні недоліки, які стоять на перешкоді до досягнення мсти в процесі переконання людей.

На основі інтересів, переконань людини складається власний ідеал, який є основним стимулом її самовдосконалювання та формування.

Ідеал - це модель, яка є еталоном в усіх проявах життєдіяльності людини. Виховання тих чи інших ідеалів залежить від вольових якостей особистості і соціального середовища.

Як ідеали, так і деякі інші якості особистості можуть змінюватися з часом лише частково.

Виявилось, що достатньо стійкими у часі є не тільки особистісні якості, що оцінюються збоку, але й самооцінка. Було також встановлено, що особистісна стійкість характерна далеко не для всіх людей. Деякі з них з часом проявляють достатньо драматичні зміни своєї особистості, причому настільки глибокі, що оточуючі їх як особистостей зовсім не впізнають. Найбільш суттєві зміни такого роду можуть виникати протягом підліткового, юнацького та раннього дорослого віку, наприклад, у діапазоні від 20 до 40-45 років (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Стійкість деяких особистісних якостей у часі (за Дж. Блоком)