Організація і методика аудиту - Кулаковська Л.П. - 14.1. Мета і завдання аудиту дотримання трудового законодавства та розрахунків з оплати праці

Аудит дотримання трудового законодавства і розрахунків з оплати праці є трудомістким і відповідальним. Досліджуючи питання розрахунків з оплати праці, аудитору слід пам'ятати, що за бухгалтерськими даними криються різнобічні інтереси роботодавця, працівника і держави.

У сучасному товарному виробництві, заснованому на наймі робочої сили, заробітна плата — це елемент ринку праці, що виступає як ціна товару, в формі якого найманий працівник продає свою робочу силу.

Для найманого працівника заробітна плата — це його трудовий дохід, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили.

Для суб'єкта господарювання заробітна плата — це елемент витрат і виробництво, що входить до складу собівартості продукції і впливає на фінансову результативність господарської діяльності.

Для держави заробітна плата є об'єктом державного регулювання, з одного боку, а з іншого — об'єктом оподаткування.

Мета

З огляду на сказане вище, при перевірці, враховуючи різнобічні інтереси сторін, аудитор повинен встановити об'єктивну істину про інформацію, відображену у фінансовій звітності, в бухгалтерському обліку та первинних документах щодо повноти, об'єктивності, достовірності та законності з питань дотримання трудового законодавства і розрахунків з оплати праці, та довести встановлену істину через аудиторський висновок до широкого кола користувачів.

Завдання

З метою встановлення об'єктивної істини в питаннях дотримання трудового законодавства в суб'єкта господарювання та розрахунків з оплати праці аудитору необхідно виконати такі завдання:

1. Установити наявність внутрішніх документів, що регулюють у суб'єкта господарювання трудові відносини та питання оплати праці.

2. Установити дотримання у внутрішніх нормативних документах гарантій праці та її оплати, встановлених державою.

3. Перевірити, чи дотримується суб'єкт господарювання норм трудового законодавства, встановлених внутрішніми нормативними документами та чинним законодавством.

4. Перевірити достовірність інформації про використання робочого часу у суб'єкта господарювання.

5. Перевірити й оцінити стан внутрішнього контролю і системи бухгалтерського обліку в питаннях дотримання законодавства та розрахунків з оплати праці.

6. Дати оцінку повноти відображення здійснених операцій щодо розрахунків з оплати праці в бухгалтерському обліку.

7. Установити достовірність, об'єктивність, законність і повноту відображення операцій щодо розрахунків з оплати праці.

8. Перевірити дотримання суб'єктом господарювання податкового законодавства при утриманні податків із фізичних осіб.

9. Перевірити дотримання суб'єктом господарювання чинного законодавства щодо розрахунків із позабюджетними фондами, щодо соціального страхування і забезпечення.

Аудит розрахунків з оплати праці та дотримання трудового законодавства є досить трудомістким на середніх і великих промислових підприємствах, де його доцільно виділити в окремий розділ. На невеликих підприємствах він підлягає перевірці в складі розрахункових операцій.

14.2. Особливості нормативної бази аудиту дотримання трудового законодавства та розрахунків з оплати праці

В економічній системі з розвинутими ринковими відносинами втручання держави в заробітну плату має непрямий характер і соціально орієнтовану спрямованість.

Одним із елементів державного регулювання заробітної плати є визначення і гарантування мінімального її рівня.

До державних норм і гарантій належать також норми оплати праці за роботу в надурочний час; у святкові та вихідні дні; у нічні години; за час простою не з вини працівника. Держава регулює і гарантує доплати працівникам, молодшим за вісімнадцять років, при скороченому робочому дні, оплату щорічних відпусток, за час виконання державних обов'язків та підвищення кваліфікації, обстеження в медичному закладі, при переведенні за станом здоров'я чи з приводу вагітності на легшу нижчеоплачувану роботу, при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів, при переїзді на роботу до іншої місцевості, при службових відрядженнях тощо.

Суб'єкти господарювання в своїй господарській діяльності керуються законами України "Про оплату праці", "Про колективні договори та угоди", Кодексом законів про працю України (КЗпП України) тощо.

Базовим із питань оплати праці в країні є Закон України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № 108/995-ВР. зі змінами і доповненнями.

Статтею 8 Закону про оплату праці визначено сферу державного регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення:

1) розміру мінімальної заробітної плати Й інших державних норм і гарантій;

2) умов і розмірів оплати праці корівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності;

3) працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

4) регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

5) шляхом оподаткування доходів працівників.

При перевірці дотримання гарантій щодо мінімальної заробітної плати необхідно враховувати, що Закон України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік" від 01.06.2000 р. № 1766 1II змінив структуру мінімальної заробітної плати. Якщо раніше до мінімальної заробітної плати не входили доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати, то з унесенням змін до статті З Закону про оплату праці при визначенні розміру мінімальної заробітної плати не враховуються тільки:

♦ доплати за роботу у понаднормовий час;

♦ доплати за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці;

♦ доплати на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

♦ премії до ювілейних дат, за винаходи і раціоналізаторські пропозиції;

♦ матеріальна допомога.

Статтею 14 Закону про оплату праці визначено систему договірного регулювання оплати праці, яке здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди" від 01.07.93 р. № 3356-ХИ.

Закон України "Про колективні договори і угоди" регламентує сферу колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин, у тому числі з питань оплати праці. Статтею 5 цього Закону визначено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Стосовно оплати праці - у колективному договорі повинні бути передбачені питання нормування й оплати праці, встановлення форм, систем, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг, встановлення умов регулювання фондів оплати праці та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці. Колективний договір може передбачати додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії, соціально-побутові пільги.

Положення колективного договору відповідно до статті 9 Закону України "Про колективні договори і угоди" поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства.

Щодо встановлення умов і розмірів оплати праці в акціонерних товариствах, то згідно з п "и" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. № 1576-XII визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв належить до компетенції загальних зборів товариства — найвищого органу акціонерного товариства. Повноваження, передбачені цим пунктом, не належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, тому вони можуть бути передані іншим органам товариства.

Відповідно до Господарського кодексу при найманні (призначенні, обранні) власником або уповноваженим ним органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт (договір, угода), в якому визначаються права, строки найму, обов'язки і відповідальність керівника підприємства перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади, з урахуванням гарантій, передбачених контрактом (договором, угодою) та законодавством України. Укладення контракту з керівником госпрозрахункового підприємства є обов'язковим.

Що стосується оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, то з 19 травня 1999 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств" № 859 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2000 р. № 730).

При вивченні нормативної бази аудитору слід пам'ятати, що з питань дотримання трудового законодавства і розрахунків з оплати праці необхідно користуватися не тільки зовнішніми нормативними документами, а й внутрішніми.

Вивчаючи внутрішні нормативні документи (статут, колективний договір, Правила внутрішнього розпорядку. Положення про оплату праці, Положення про преміювання тощо), необхідно визначити, чи не суперечать норми внутрішніх нормативних документів чинному законодавству.

При перевірці правильності утримання прибуткового податку необхідно керуватися відповідними нормативними документами, що належать до сфери податкового законодавства.

Перевірка правильності розрахунків щодо соціального страхування потребує детального вивчення цілої низки нормативних документів щодо соціального страхування, дотримання яких є обов'язковим для суб'єктів господарювання.

Для суб'єкта господарювання (роботодавця) оплата праці є одним з елементів виробничих витрат і поряд з іншими витратами регламентується П(с)БО 16 "Витрати". До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) оплата праці входить у складі як прямих затрат, так і загально-виробничих витрат. До складу елемента "Витрати на оплату праці" входить заробітна плата за окладами і тарифами, премії і заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці (п. 23 П(с)БО 16). Слід зауважити, що згідно з умовами пункту 11 П(с)БО 16 до переліку витрат, які включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), не внесені загальногосподарські витрати, у тому числі й витрати на оплату праці (наприклад, витрати на оплату праці управлінського персоналу підприємства).

При проведенні аудиту необхідно звернути увагу на те, що відповідно до пункту 9 П(с)БО 9 до первісної вартості запасів, придбаних за плату, належать затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання та інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях. Отже, до них належать прямі витрати на оплату праці, нараховану за виконання робіт, пов'язаних із придбанням запасів, що необхідно враховувати, оцінюючи придбані товарно-матеріальні цінності при їх оприбуткуванні.

У Плані рахунків для узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з оплати праці передбачений балансовий рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці", що має два субрахунки:

♦ 661 "Розрахунки із заробітної плати";

♦ 662 "Розрахунки з депонентами".

Аналітичний облік розрахунків із персоналом ведеться на кожного працівника за видами виплат і утримань. Слід мати на увазі, що суб'єкти господарювання можуть відображати затрати підприємства, у тому числі й витрати на оплату праці, трьома способами:

♦ за допомогою рахунків класів 8 і 9;

♦ за допомогою рахунків тільки класу 9:

♦ малі й неприбуткові підприємства - тільки за допомогою рахунків класу 8 або іншим способом, зазначеним вище.