Психологія - Русинка Іван - 2.2.3. Принцип взаємодії і взаємозалежності свідомості та підсвідомості

Згідно із 3. Фрейдом, людина конфліктна за своєю природою. Він показав, що існування людини пов'язане з постійним напруженням і подоланням суперечності між біологічними потягами і бажаннями (насамперед сексуальними) та соціокультурними нормами, між підсвідомістю і свідомістю (детальніше див. теорію особистості Фрейда).

В яких відносинах перебувають свідомість і підсвідомість?

Мозок людини дволикий. Одна сторона мозку свідомість - є вищим рівнем психологічного відображення світу людини, властивим тільки людині.

Вона є відображенням діяльності за допомогою відчуттів і абстрактного мислення. Структурними елементами свідомості є також емоції, воля, самосвідомість, інтуїція.

Людині і тільки їй властива вища форма вияву свідомості - понятійне мислення.

Свідомість властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об'єктивних властивостей і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій у попередньо уявленому накресленні їх і передбаченні наслідків, у регулюванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю.

Найважливіші характеристики свідомості такі:

- здатність акумулювати знання про навколишній світ на основі пізнавальних процесів: відчуття, сприйняття, пам'яті, мислення, уяви;

- чітке розрізнення "Я" і "Не-Я" людини. Людина - єдина з живих істот, здатна здійснювати самопізнання, вивчати і досліджувати саму себе;

- забезпечення цілеспрямованої діяльності людини. До функцій свідомості належить формування мети діяльності. При цьому зважуються її мотиви, приймаються вольові рішення, береться до уваги перебіг дій, вносяться корективи тощо;

- наявність у її складі певного ставлення до когось або чогось, яке виявляється в почуттях, які можна назвати індикаторами міжособистісних стосунків.

Однак свідомість не варто ототожнювати з усією психікою. Це особливий психічний процес або їх сукупність. Крім свідомих форм відображення діяльності, для людини характерні такі, що перебувають немовби за "порогом" свідомості, не досягають належного ступеня інтенсивності або напруженості, щоб привернути увагу. Психічна діяльність може не перебувати у фокусі свідомості, не досягати рівня свідомості або опускатися нижче порога свідомості. Це і є підсвідоме.

Підсвідоме - сукупність психічних явищ, станів і дій, яких немає у свідомості людини, що лежать поза сферою розуму, непідзвітні їй і принаймні в певний момент не піддаються контролю.

Протистояння цих двох аспектів психічного життя людини і утворює одвічну двоїстість людської природи. Насамперед двоїстість зумовлена тим, що як істота розумна людина належить до царства свободи, але як істота, здатна відчувати, включена у сферу необхідності. Відповідно до цього, психіка людини начинена думками дискурсивного характеру (опосередковані розумом, глуздом, логікою) і думками, просякнутими почуттями (чуттєві, споглядальні думки), які відображають органічні відчуття. Перші з них, відображаючи свідомий рівень психіки, і, маючи певну спрямованість, функціонують в одному режимі - духовні пошуки, сподівання, вищі переживання, а інші - - фізичні, тілесні, органічні відчуття й емоції - відображають несвідомий рівень психіки, мають іншу спрямованість і потребують умов свого існування в іншому режимі.

Якщо міркувати про ці дві сфери психічного життя людини за їхніми звичними виявами, то складається враження, що ці два світи живуть за власними законами, окремо один від одного, і мають своїм виміром абсолютно різні системи координат і, як наслідок, один з одним не стикаються і майже завжди стоять один проти одного. Наведемо приклад.

Підсвідомість живе інстинктами і задоволеннями, свідомість - раба умовностей (звідси вислів: людина доти людина, доки не пов'язана умовностями). Свідомість розмовляє мовою моралі, а підсвідомість - мовою пристрастей; свідомість намагається жити духовними сподіваннями, душевними поривами, а підсвідомість орієнтована на задоволення і потяги; свідомість "прагне ангела", підсвідомість "кличе диявола". Відчайдушне бажання ясності, ідеалу, що походять "з неба", зіштовхується в душі з покликом нерозумності, що йде знизу, з глибин людської душі, і тягне її в безодню пристрастей.

Що розуму видається ганьбою, то серцю - цілковитою красою.

Жодній уяві не придумати такої кількості суперечливих почуттів, які зазвичай уживаються в одному людському серці. "Якби Бог, створюючи світ, запитав би в мене поради, я б підказав йому, як облаштувати Всесвіт простіше", - з гумором зазначив свого часу Альфонс Мудрий.

Однак може саме неоднозначність людини, наявність у неї контрастів, суперечностей, багатого спектра думок, почуттів, переживань і робить її непередбачуваною і загадковою, що стимулює цікавість до неї як до феномену, який ніколи не вичерпає своєї тайни.

Як без протилежності нічого не виявляється, як не може існувати один сам по собі полюс магніту, як вище не стоїть без нижчого, як, за словами Ф. Ніцше, не буває чудової поверхні без жахливої глибини, так не можуть існувати одна без одної свідомість і підсвідомість. Як сутність предмета пізнається через його тінь, так і справжня сутність людини пізнається у єдності свідомості та підсвідомості, пов'язаних поміж собою тисячами, на перший погляд, невидимих ниток.

Певною мірою конфлікт між цими двома сферами психіки людини неминучий, оскільки, як уже зазначалося, підпорядковуються вони різним законам. Тією самою мірою неминуча і взаємодія між ними, оскільки одне без одного існувати не можуть.

Перш за все конфлікт виникає під час оцінювання ситуації - підсвідомість оцінює ситуацію з позиції своїх бажань (дивиться, що приносить задоволення, а що - ні), а свідомість - з позиції установок або, інакше кажучи, зі світоглядних позицій (що правильно, а що неправильно; що добре, а що погано). Звісно, зазвичай перемагає перше, тобто підсвідомість, а свідомості доводиться все це виправдовувати.

На думку 3. Фрейда, підсвідомість - це місце, де, власне, все життя людини і відбувається. Там локалізуються всі базові "центри", звідти здійснюється управління життям і діяльністю організму, там затаїлися всі наші динамічні стереотипи, визрівають домінанти, звідти, власне, і виходить все наше психічне життя.

Саме підсвідомість здебільшого і "думає", хоча це не ті думки, які ми вимовляємо або можемо вимовити словами, це, радше, думки, які є нашим дотриманням динамічних стереотипів, і ті, які є домінантами нашої поведінки. Свідомість тільки супроводжує, пристосовується до тих справжніх наших думок, які нам докорінно не відомі, які живуть у нас на правах невиразних відчуттів, ледь уловимих внутрішніх порухів.

Саме ці думки всіма засобами, видимими і невидимими, наша свідомість намагається обминати, а якщо не може цього зробити, то пригнітити, оскільки вони вибивають нас зі звичної колії, що викликає тривогу, тоді як ми намагаємося уникнути її, щоб зберегти душевну рівновагу. Однак ці невиразні відчуття, що виявляються у вигляді помислів, - як сокровенний шепіт душі, що звучить безперервно і перебиває всі інші голоси, що йдуть від свідомості (так звані правильні голоси), які віддзеркалюють норми, правила родинного виховання, а також стандарти і вимоги соціуму.

Бувають люди, у яких світло гірше за пітьму.

Гностичне Євангеліє

Отже, керуючись страхом та ідеологією міщанського устрою - "як би чого не сталося", люди не воліють говорити про ці невиразні відчуття, що відображають їх справжні бажання і наміри, бояться усвідомити їх джерело. Насправді, вони бояться, щоб ці темні, невиразні почуття й відчуття, коли вони їх усвідомлять, не перетворилися для них у насильницькі імпульси і не поневолили їх. Однак утримання їх у "залізному кулаці" призводить до того, що це, врешті-решт, виморює і тіло, і душу людини, і може спричинити її психічне і моральне виснаження, або невроз, а вона і не знатиме, в чому причина її негараздів. Якщо, скажімо, в особистості виникають бажання, несумісні з основними моральними вимогами, то вони, задля свого задоволення, пробиватимуть собі шлях в обхід свідомості і так почнуть впливати на поведінку особистості, глибинний зміст якої буде прихований від неї. І з верхнього "поверху" своєї свідомості особистість буде розглядати та осмислювати свою поведінку, не здогадуючись, що в "підвалі" поселився привид, з волі якого відбуваються події.

Вони можуть виявлятися в різних формах повсякденного життя людини - обмовках, снобаченнях, у вигляді символів. Твори мистецтва, літератури, за 3. Фрейдом, - це символізація витіснених з "підпілля" підсвідомих потреб.

Необхідно зазначити: людині важко визнати, що хід її життя і життя тих, хто її оточує, визначається найменш усвідомленими думками і вчинками; тому належну увагу слід приділяти підсвідомим імпульсам, бо вони впливають на психологію людини набагато більше, ніж свідомість.

За ту людину радіють демони, яка приховує свої потаємні помисли, наголошують релігійні авторитети. "Не бійся плоті, і не люби її. Якщо ти боїшся її, вона пануватиме над тобою, якщо ти полюбиш її, вона тебе поглине", - йдеться в гностичному Євангелії.

Чим зумовлений вплив цих помислів на психіку людини? Що наділяє їх такою силою? Причина такого стану речей у тому, що людина пересічна укорінена в матерії, а відповідно не може стикатися зі світом духовним, їй "не до нього"; цей світ надто відрізняється від того, до чого вона звикла, чим постійно живе, що визначає її стандарти життя. Іншими словами, серце її приліплене до земних благ, і це для неї закриває перспективу, шлях до прийняття "Благості Божої", під впливом якої людина насправді здатна переродитися духовно і реалізувати свою людську сутність.

У презирстві до земного впевнений ваш дух, але не ваше єство; а воно найсильніше у вас. І тепер соромиться ваш дух, що він догоджає вашому єству, і скрадається шляхами брехні й обману, щоб не зустрітися зі своїм соромом.

Ф. Ніцше

Що залишається робити в такій ситуації? Налагодити співробітництво між підсвідомістю і свідомістю, щоб вони працювали в унісон, як показано на прикладі взаємодії лівої і правої півкуль мозку. Вони повинні взаємодіяти, взаємодоповнювати одна одну. Свідомість має думати над тим, що хоче повідомити їй підсвідомість. Не піддаючись впливу імпульсів, які весь час надходять із підсвідомості і стимулюють зміни, людина не могла б розвиватися, не могла б усвідомлювати себе і не була б життєздатною. Саме правильне розуміння й усвідомлення імпульсів, які надходять із нижнього поверху психіки, і стимулюють зміни в особистості; людина весь час піддається змінам і ці зміни є всепроникними, як би ми від них не захищалися.

Хай там як, одне можна сказати напевно: за допомогою свідомості необхідно висвітлити всі темні бажання та прагнення, щоб вони вийшли назовні і не тяготили душу. Це можливо за умови, коли ми їх пізнаємо, і, як наслідок, - вони втратять свою силу, активність і вплив на нас. Після цього людині буде дихатися легше: один раз відмовишся від пригнічення, і тягар нарешті спаде.

Якщо мислити за допомогою аналогії, то взаємодію свідомості і підсвідомості можна передати так.

За влучним спостереженням A.B. Курпатова, свідомість, висловлюючись фігурально, - це рафіновані інтелігенти, які багато розмірковують, живуть в ілюзорному умоглядному світі, де створюються тільки версії подій, а про справжні причини явищ ніхто не здогадується і здогадатися не хоче.

Мораль - це хизування людини перед природою.

Ф. Ніцше

Підсвідомість - це "пролетаріат", якому не властиві розмірковування і який приймає рішення спонтанно. Тут панують досить жорсткі порядки, теоретиків не люблять, а люблять практиків1. Тон підсвідомому, як правило, задають емоції та почуття, тому вона (підсвідомість) така безпосередня, рефлективна, вразлива і саме вона дає оцінку сказаному, почутому, побаченому. На цьому різні людям легше сприймати те, що не потребує спеціальних знань: як вони бачать і чують, так і мислять - здебільшого інерційно, оскільки людям набагато зрозуміліше все звичне. Специфіка людського сприйняття полягає в тому, що і зорові, і слухові сигнали спочатку надходять у нижні "поверхи" психіки, тобто в підсвідомість, викликаючи найпростіші емоції. В цьому плані мозок реагує незалежно від нашої волі. Інформація яку несуть з собою зорові, слухові, нюхові та тактильні сигнали, містить у собі такий арсенал природної переконливості, який сильніший за слова, переконання і волю, сильніший за очевидність. Ця переконливість - незаперечна, нездоланна, "входить у нас подібно до того, як входить у наші легені разом з повітрям запах" (як писав П. Зюскінд у "Парфумері"). Вона заповнює наш чуттєвий світ повністю і може витіснити з нашої голови звичні переконання й уявлення, на яких вони тримаються. Саме ця інформація запускає, будить враження (а враження для людини завжди більше за переконання), на основі чого формується ставлення до почутого, сказаного, побаченого. Іншими словами, у своїх роздумах стосовно почутого і побаченого ми маємо тенденцію виходити майже виключно в того, що ми відчуваємо відносно цього.

Відверто кажучи, в нашому житті так мало розумного і свідомого, що практично все, що робить людина, не кривлячи душею, можна віднести до наслідків роботи підсвідомого. Ми з вами живемо у світі, в якому надаємо перевагу чомусь, керуючись емоційними уподобаннями ("подобається" - "не подобається"), а не вільним вибором. Ми сприймаємо довкілля на емоційному рівні. Більшість із нас реагує на будь-яку інформацію суто емоційно. Таке реагування не потребує попереднього аналізу. Прості реакції на зразок "подобається" - "не подобається", "приємно" - "не приємно", "довіряю" - "не довіряю" внаслідок свого адаптивного характеру часто виникають раніше, ніж усвідомлення й обдумування того, що відбувається.

Отже, уявімо собі, що всередині нашої психіки активізувалась якась потреба (зародилась якась домінанта) або порушився якийсь динамічний стереотип (умовно кажучи, звичка реагування). Наслідок цих "зрушень" такий: збуджується підсвідомість - виникає дискомфорт, а у зв'язку з чим - не зрозуміло. Наші переконання і світоглядні установки (свідомість), відчуваючи збурення "знизу" (підсвідомість), починають гарячковий рух. Різноманітні інстинкти, потреби та емоції чинять на свідомість активізуючу й одночасно паралізуючу дію. Думки і переживання починають ніби носитися по свідомості, збиваючись у тісні купки. Інші думки і переживання, завдання яких закликати до порядку і спокійно розібратися, в чому справа (це наш здоровий глузд), навпаки, впадають у повну каталепсію і знерухомлюються. Емоції та почуття, те, що споконвічно міститься у глибинах людської душі і характеризує її істинне обличчя, викликані збуреними центрами підсвідомості, "ломляться у двері свідомості", котра, у свою чергу, абсолютно не "розуміє" істинної причини такого збурення. А якийсь привід їй треба знайти, тут якраз вона і виявляє ініціативу, підшукуючи всі можливі та неможливі причини (люди завжди видумують міфи для пояснення своєї поведінки).

Кажуть, що в історії людства не було жодної війни, причини виникнення і цілі якої не були подані призвідниками та їх ідеологами в спотвореному фальсифікованому вигляді. Так і наша свідомість, збурена тими самими інстинктами і потягами, намагається не тільки задовольнити запити підсвідомості, яка є їх "вотчиною", а й на додаток до всього виправдати їх та надати їм законну форму. В цьому розумінні свідомість поводиться як "політична повія" і, підштовхувана позицією "як би чогось не трапилось", кон'юнктурно обслуговує незадоволеність підсвідомості, причому настільки "успішно", що створює в підсвідомості ще більше напруження.

Всі наші думки і міркування, установки і життєві принципи, всі вони, "перелякані" збуренням, яке виникло в підсвідомості, вмить вишиковуються в довгу чергу, щоб "задобрити" незадоволеність підсвідомості, що, звичайно, є фатальною помилкою.

Закон всесилий, та влада нужди сильніша, писав Й. Гете. Якщо висловлюватися більш послідовно, то можна сказати й так: нужда не просто сильніша, за необхідності вона і змінює сам закон, і його принципи ставить собі на службу.

Наведемо приклад. Настав час звичного приймання їжі і збудився відповідний динамічний стереотип. Що далі? Всі наші думки спрямовуються в цей бік. Тематика нашого мисленнєвого процесу - їжа. Ми думаємо, про те, що і де можна поїсти. Після того, як уся ця потужна і струнка мисленнєва когорта сформована з "поважних" складових свідомості, починається відповідна робота: пошук і поглинання їжі.

Ще більшою мірою це стосується іншого базового інстинкту людини - сексуального.

Ми досить детально описали те, що можна назвати нашою свідомістю і підсвідомістю. Крім того, ми побачили, що ці два рівні, які становлять психіку людини, перебувають один з одним у досить складних відносинах. Проблему цих відносин допомагає вирішити знання основних принципів роботи мозку і ролі у всьому цьому нашого інстинкту самозбереження. Останній - майже містична сила, яка використовує будь-яку можливість, щоб реалізувати свої цілі. З одного боку, йому повністю належить вся наша підсвідомість, де він єдиний і стовідсотковий володар. З іншого боку, ніщо не заважає йому встановити гегемонію і у сфері свідомості, тільки тут будуть свої, досить суттєві особливості.

Якщо підсвідомість відповідальна за реалізацію найпростіших і одночасно життєво важливих потреб організму, то свідомість, навпаки, рухається до вищих цілей. Однак і тут працює той самий неспокійний і невгамовний інстинкт самозбереження.

Отже, якщо на рівні підсвідомості інстинкт самозбереження вирішує завдання біологічного виживання, то у свідомості перед ним є інша мета - соціальне виживання. Бажання набути високого статусу і схвалення, визнання і поваги, високих прибутків і успіху у протилежної статі, пізнати істину, створити шедевр - все це робота інстинкту самозбереження з "матеріалом" свідомості.

Тут він захищає "статус", "авторитет", "роль" і, відповідно, все, що їх стосується. Сперечатися у сфері свідомості з завжди тривожним інстинктом самозбереження, що весь час за щось бореться, неможливо. Він застерігає, він вимагає від нас, щоб ми захищалися. Віртуальні наші вороги чи реальні - його не цікавить. За великим рахунком, уся свідомість - це одна велика віртуальна реальність, а наша поведінка - причому вся, включаючи думки і почуття, емоції і переживання, - керується не здоровим міркуванням, а підсвідомістю.

Люди володіють тільки ілюзією свідомості. Нам часто тільки здається, що ми діємо свідомо. Насправді ми перебуваємо в полоні своїх звичок, домінант, стереотипів поведінки й упереджених думок, які базуються в підсвідомості і супроводжують нас повсюди.

Природа людини всюди однакова: люди відрізняються звичками, писав Конфуцій.

Отже, оскільки наша свідомість майже завжди тенденційна, збурення, яке виникає в підсвідомості, завжди знаходить собі у свідомості все необхідне для того, щоб ще більше роздмухати багаття пристрасті.

Нам слід було б добре з'ясувати ці механізми, які фактично керують нашою поведінкою; з'ясувати і засвоїти, щоб самою своєю поведінкою встановити над ними надійний контроль. Все це і буде предметом нашого дослідження у подальших розділах.