Психологія - Русинка Іван - 5.1. Увага

Увага не має свого предмета пізнання. Це не самостійний психічний процес, а радше його необхідна умова, форма окремої продуктивної діяльності на різних рівнях свідомості; вона забезпечує свідомий характер цієї діяльності, а також стимулюється і регулюється нею. Функцію уваги можна порівняти з лінзою, яка збирає у фокус сонячні промені й запалює дерево. Так і увага збирає у фокус розумові сили людини й спрямовує їх на розв'язання проблем, що постають перед нею.

Увага - форма психічної діяльності людини, що виявляється в її спрямованості та зосередженості на певних об'єктах з одночасним абстрагуванням від інших, що забезпечує їх виразне відображення.

Увага є психічною функцією, яка характеризує вибіркове ставлення до навколишнього світу, коли з великої кількості подразників, які весь час бомбардують свідомість, вона вибирає один або декілька.

Залежно від активності людини та співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов виникнення увагу поділяють на мимовільну, довільну і після довільну.

Мимовільна увага - це зосередженість свідомості на об'єкті з огляду на його особливість як подразника. Об'єкт у зв'язку з тими чи іншими особливостями, а також його значенням для особистості привертає до себе увагу або й захоплює її.

Все те, чому ми присвячуємо свою увагу і в що віримо, стає частиною нашого життєвого досвіду. Все, на чому ми фокусуємося, стає нами.

Особливості подразників вирізняються великою силою, інтенсивністю, контрастом, новизною, посиленням або послабленням, раптовістю появи об'єкта.

На рівні людських стосунків виникненню уваги сприяють:

- пильний погляд;

- виокремлення подразника на фоні;

- крайня амбівалентність (суперечливість) поведінки;

- здатність дивувати;

- ефект обманутого очікування;

- новий подразник (якась деталь у поведінці, що характеризує суб'єкта з невідомого боку);

- незадоволена цікавість (цей елемент сприяв виникненню "вогнища збудження", що посилює інтерес до об'єкта: так виникає домінанта, пов'язана з глибокою зацікавленістю предметом або суб'єктом).

Довільна увага - активне, вольове, свідомо регульоване зосередження на об'єкті, зумовлене метою діяльності та тими завданнями, які ставить перед собою людина; вона є наслідком свідомих зусиль людини, вияву її інтелекту і волі.

Післядовільна увага - зосередженість на об'єкті з огляду на його цінність для індивіда; це вияв спрямованості особистості.

Розрізняють також зовнішню і внутрішню увагу.

Зовнішня увага виявляється у зовнішніх діях людини і спрямована на теоретичне та практичне оволодіння навколишнім середовищем.

Внутрішня увага - почуття, спогади, думки, переживання; це умова розвитку самосвідомості, умова катарсису (очищення), здатності особистості до оновлення.

Різні види діяльності висувають особливі вимоги до уваги людини. В одному випадку необхідна блискавична точність у практичних або розумових діях, в іншому - тривале зосередження на одному об'єкті; все це відображає вияв властивостей уваги, якими є концентрація, стійкість, переключення, розподіл, обсяг, вибірковість.

Властивості уваги детерміновані об'єктивними факторами, в яких людина перебуває, а також суб'єктивним станом її організму; істотно залежать від інтересів і потреб особистості, її волі, характеру.

Декілька слів про одну з найважливіших властивостей уваги - концентрацію.

Магічний ключ до успіху в реалізації мети полягає в умінні концентрувати сили в певному напрямі. Концентрація, в тому значенні, яке ми використовуємо, - це здатність за допомогою звички і практики (повторення) зосереджувати думку на одному аспекті доти, доки ви вичерпно не ознайомитеся з ним і не оволодієте ним. Концентрація означає здатність контролювати увагу і фокусувати її на певній проблемі, поки ця проблема не буде вирішена. Вона означає здатність відкинути старі звички і набути нових, які для вас вкрай необхідні. Вона означає повне володіння собою, здатність контролювати свої думки і спрямовувати їх до визначеної мети.

У практичному житті людини акт успішної концентрації визначається двома факторами: честолюбством і бажанням. Це величезна мотивуюча сила.

Як тільки люди припиняють боротися, змушені до боротьби необхідністю, вони відразу починають боротися, спонукані до цього честолюбством.

Н. Макіавеллі

Існує певний поріг, через який людський мозок не переступає, якщо тільки не відбудеться щось незвичне, що спонукає подолати перепони. У декого цей поріг дуже низький, у інших - набагато вищий. Той, хто здатний навчитися штучно стимулювати свій мозок, переступає через поріг і може розраховувати на винагороду, якщо його зусилля має конструктивний характер. Ми маємо на увазі такі стимулятори думки, як допитливість, бажання, ентузіазм, любов та інші фактори, які сприяють "само-заведенню" особистості та здатні здійснювати прорив у будь-якій сфері діяльності.

Людина ніколи не досягне максимуму або навіть не зуміє взагалі домогтися від своєї свідомості конструктивних дій, поки не навчиться контролювати її і не дозволяти стимулюватися гнівом або страхом, які вибивають ґрунт з-під її ніг.

Гнів - зброя безсилля.

С. Сегюр

Інший аспект уваги - зосередженість на об'єкті, ступінь заглибленості в його сприйняття та осмислення. Штучно розсіюючи увагу, розподіляючи її на декілька об'єктів, можна і без повного абстрагування від важливого для людини об'єкта значно знизити її можливості сприйняття й осмислення.

Цілком очевидно, що коли увага людини послаблюється (за відсутності вольової регуляції), відкриваються канали для проникнення в її свідомість чужої волі. За таких обставин людина ніби провокує інших активізувати вплив на себе, перетворюючись на живу мішень, пасивну, залежну істоту, підпорядковану зовнішнім впливам (технології захисту від небажаних впливів див. у розділі 8).

Нехай люди припускаються будь-яких помилок собі на шкоду, тільки б уникнути гіршого лиха - підкорення чужій волі.

Л. Вовенарг

Навпаки, повна зосередженість на поставленій цілі робить людину не піддатливою навіть до витонченого маніпулятивного впливу.