Психологія - Русинка Іван - 5.6. Уява

Кожному з нас хотілося б дізнатися, що і за допомогою яких засобів може поліпшити якість нашого життя. І мало хто здогадується, що ця якість залежить насамперед від якості наших думок, які у свою чергу продукуються людським розумом.

Людський розум - творчий інструмент. З його допомогою ми створюємо або негативні моделі, які обмежують наші здібності та повторюються з холодною регулярністю, або нові можливості для позитивного розвитку нашого життя, переключивши за допомогою уяви нашу увагу з наших слабкостей на наші сильні сторони та здібності.

Як уже зазначалося, головний мозок є центром, який координує діяльність усього організму. Благополуччя людини залежить від того, як функціонує мозок. Життя схоже на величезну річку, яка розгалужується на два потоки: один несе всіх до здоров'я, щастя, сили, мудрості, інший тече в протилежному напрямку і виносить тих, хто потрапив у нього, до хвороб, нещастя, слабкості та невдач. Ця річка - фантазія, вона існує так само, як і будь-яка інша річка на землі, тільки тече в мозку людини і утворюється не з води, а з думок людини. Перший потік представлений позитивними думками, другий - негативними.

За великим рахунком, кожна людина є тим, що домінує в її свідомості, а якщо бути точнішим, тим, чому вона дозволяє домінувати.

Думки, які людина свідомо вкорінює у внутрішньому "Я", до яких ставиться співчутливо, із задоволенням, які зливаються з різноманітними (особливо контрастними) емоціями, утворюють рушійну силу, яка спрямовує і контролює кожен порух людини, кожну її дію і вчинок.

Які твої звичні думки, таким буде і характер твоєї душі, бо думки забарвлюють твою душу.

Марк Аврелій

Однак уся проблема в тому, що абсолютна більшість людей не керує своїми думками, а підпорядкована їм. Деякі з думок висуваються нами у центр свідомості; внаслідок їх звичності, повторюваності вони набувають характеру стереотипу; інші прориваються туди за рахунок власної потужності, сили або оригінальності через канали допитливості; і ті й інші, залежно від того, яким пріоритетам надається перевага, через деякий час заповнюють собою всю сферу нашої уваги, приковуючи до себе інтерес. А оскільки буденній свідомості більшості людей властива мимовільність, рефлекторність мислення, за якого думки активніші та сильніші, ніж їх свідомість, яка ніколи не вирізнялася стійкими формами, то ці думки, які не перебувають під наглядом керівного "Я" людини, врешті-решт, захоплюючи уяву людини, підкоряють собі її поведінку.

Установлений факт приводить до необхідності для особистості вчитися продуктивно мислити, оскільки мислення для сучасної людини - основа її могутності, ключ до розвитку свідомості й управління своїм життям. Воно дарує владу над грандіозними внутрішніми силами нашого "Я" і силами природи. Але, з іншого боку, мислення - це також основа немічності людини; коли воно некероване, то здатне створювати стійкі та деструктивні кола уявлень та асоціацій у свідомості людей, вибратися з яких часом дуже складно, а іноді навіть неможливо. Ніщо не може так заплутати й обманути людину, як її власне мислення. Нічого не буває гіршого на цьому світі, ніж тиранія думок за бездіяльності нашого розуму; і, звичайно, безглуздо коритися такій тиранії, яка верховодить нами не тому, що вона сильна, а тільки тому, що ми дозволяємо їй це робити, терпимо її, весь час думаємо про неї і тим самим ще більше посилюємо її.

Якщо найбільший ворог мислення - його неструктурованість або, простіше кажучи, безсистемність, заплутаність, яка призводить до змішування думок, то нашим завданням має бути надання форми тому, що до того нагадувало безладне бродіння думок.

Чого насамперед необхідно навчити людей? Абстрагуватися від їх звичного способу міркування. У такий спосіб вони отримують можливість по-іншому подивитися на проблему. Навчитися думати означає не що інше, як докорінно змінити своє сприйняття, розвинути уміння змінитися самому відповідно до вимог ситуації, змінивши настрої своїх думок. Змінити настрої своїх думок можна, змінивши ставлення. Щоб було зрозуміліше, зупинимося на цьому детальніше.

Вся суть у тому, що над нашим світом владарює ставлення. Єдине мірило вартості нашого життя - наше ставлення до нього. Основна функція ставлення полягає в тому, що воно створює або обумовлює створення сценарію, тобто життєвого плану. Погане ставлення до чогось може стати причиною невдач, депресії, роздратування. Добре ставлення, навпаки, відкриває нам шлях до всього прекрасного, що є в житті, - у фізичному, розумовому, духовному аспектах.

Зміна ставлення відбувається на всіх життєвих шляхах протягом усього життя. З малечку аж до самої смерті нами керує ставлення.

Але якщо нами керує ставлення, то що керує ставленням? Не що інше, як розум. На щастя, природа наділила людину абсолютним контролем тільки над одним - над її розумом. З огляду на це, вся наша свідома діяльність повинна бути спрямована на опанування власних думок, які продукуються розумом. "Хто володіє Парижем, той володіє Францією", - говорив Наполеон Бонапарт. У нашому випадку цей знаменитий вислів треба розуміти так: хто встановлює контроль над думками людини, той панує і над самою людиною. Звідси випливає висновок: ми самі повинні так "віддресирувати" певні навички і вміння контролю над думками, щоб наш внутрішній стан, почуття і переживання, їх якість, спрямованість і сила (останні дві мають неабияке значення) залежали тільки від нас самих. Мати сильний розум - означає вміти контролювати свою свідомість. І хоч обставини і події зазвичай і впливають на людину, іноді навіть суттєво, забарвлюючи її життя в певні тони, але на те і наданий нам розум, щоб за його допомогою вирішувати, в який колір вони його (тобто життя) пофарбують.

Розум людини - свій власний світ, і саме він може перетворити рай на пекло, а пекло на рай.

Наш розум має перетворитися з жахливого, імпульсивного, примхливого господаря на чудового слугу, який перебуває на службі у нашої волі й сумлінно виконує всі її накази. Сильний розум допомагає тримати думку і враження під контролем.

Розум - єдина зброя, яка допомагає здолати життя.

Як часто ми нездатні зупинити негативний потік думок, який несе нас із собою і кидає в безодню негативних емоцій! Як із цим боротися? Головне, що необхідно у такому випадку, - це воля і знання. Воля змінити своє життя на краще і знання, як цього досягти.

Так само, як щоденними вправами ми "будуємо" здорове тіло, так і наш розум може стати сильним завдяки тренуванню спеціальними методами самонавіювання. Особливо ефективним цей процес буде, коли до нього долучається творча уява, завдяки якій, власне кажучи, самонавіювання і стає по-справжньому ефективним.

Всі способи самонавіювання влаштовані за одним принципом: підсвідомість приймає як істину будь-яку багаторазово і переконливо повторену установку. Будь-яка установка, яку ми прищеплюємо (навіюємо) собі, врешті-решт укорінюється в головному мозку. Повторення - метод закріплення необхідних формулювань думок, установок, тверджень у підсвідомості, де уява, власне, і є повним господарем. Вони притуплюють глузд і впливають на несвідомі механізми, де зароджуються мотиви наших дій. Повторення зводить до мінімуму міркування і швидко перетворює думку на дію, Чому б нам не закласти у свою підсвідомість думку про успіх, щастя, замість того, щоб нескінченно впадати в сумні спогади і тонути в жалю до себе? Протягом тривалого часу ви руйнували себе жалістю до себе, образами, нервовими напруженнями. Сьогодні, коли ви володієте волею і знаннями, то здатні багато чого досягти.

Замість того, щоб звинувачувати небо і міркувати про нього, чи не краще самим, примножуючи речі, підкорити собі небо.

Сунь-Цзи

Якщо ви хочете засіяти у свою свідомість керівну ідею, яка буде вас проводити крізь рифи життя, її необхідно леліяти, спокушати і підлещувати, щоб вона вижила. Поступово ідея виростає, набирає сили, і тепер уже вона буде підлещувати і спокушати вас. Ідеї саме такі. Спочатку, за допомогою уяви, ви даєте їм життя, в подальшому керуєте ними, приводите в дію, а після того, як за допомоги творчої уяви вони набувають сил, то стають настільки потужними, що змітають усі перепони на своєму шляху. Досягнувши певної кондиції у своєму розвитку, вони породжують стан душі, коли не буває нічого неможливого і людина здатна йти "наперекір Всесвіту", аби тільки домогтися поставленої мети. Народжується саме такий стан, який ми описали вище, - стан куражу, коли людина починає бути такою, якою б хотіла бачити себе.

Окрім самонавіювання, корисно задіяти метод створення уявних образів; наприклад, для поліпшення свого здоров'я необхідно моделювати в уяві ті зміни в організмі, яких ви хочете досягти в реальності. Розумовий образ, який закладається в підсвідомість, має бути дуже чітким і яскравим - тоді підсвідомість зможе дати команду відповідним органам і тканинам. Чим частіше ви будете уявляти бажаний образ, тим швидше почнеться процес оновлення. А отриманий результат може просто вразити. Повторюючи якомога частіше, що ваше здоров'я і самопочуття поліпшуються, і підтримуючи цю установку конкретними практичними діями, які фіксують уже досягнутий результат, ви з кожним днем "повільно але впевнено" будете наближатися до того уявного образу, який створили для себе самі.

Візуалізацією називається мисленнєве уявлення, бачення себе в ситуації, яка ще не відбулася, прокручування цієї ситуації в своїй уяві. Людина уявляє собі, що робить або має те, до чого прагне, і отримує бажане. Вона живе у своїх думках так, ніби це вже відбувається з нею зараз.

Коли ви деякий час перебуватимете у своїй новій ролі, то психіка дуже швидко до цього звикне, а з часом вам буде важко без неї обійтися; щось нове, що за допомогою уяви народилася всередині, спонукатиме вас до вдосконалювання набутого образу; з1 являться смак, відчуття й усвідомлення неповторності цього образу, і він може "повести" вас за собою. Тут треба тільки спіймати той самий кураж, щоб за допомогою нового образу прокладати у своєму мисленні нову колію.

У фізиці визначальним фактором є сила, у психології - усвідомлення бажаного. В цьому аспекті функція уяви полягає в тому, щоб з її допомогою намалювати образ прийдешнього успіху і щоб цей образ міцно вкорінився у свідомості.

Здатність створювати образ допоможе прискорити досягнення бажаної мети у будь-якій сфері: здоров'я, сім'ї, роботи, відносин з людьми.

Разом з тим уява - творча здібність, а отже, набагато менше, ніж мислення, підпорядкована дисципліні (логіці, традиції), що робить її більш вразливою для впливу ззовні. Слід зазначити, що велика частина людей піддана маренням, їх уява скочується до "неконтрольованої фантазії", яка відводить їх усе далі від реальності. В інших уява, навпаки, скута, вони зазнають труднощів у виробленні власних образів, шукають їх у готовому вигляді - не можуть самостійно освоїти реальність мисленно. І перші, й другі найменш захищені від маніпулятивного впливу.

Саме тому є нагальна потреба добре усвідомити специфічні властивості уяви і те, яким законам вона підпорядковується, щоб керувати нею.

Перетворюючи в нашій свідомості отримані колись і десь враження, вона створює образи - і розумові, і чуттєві, в основі яких домінує чуттєве. Саме під впливом цього відчуття пересічна людина робить далекоглядні висновки, а в людини цивілізованої ці образи оформлюються більш раціональними поняттями; вони лише "запускають" той процес, який ми називаємо уявою.

Встановлено: певне фатальне рішення майже завжди приймається не на основі зрілого розуму і здорового глузду, а під впливом бурхливих почуттів, які утворюють той самий чуттєвий компонент, що домінує в образі пересічної (і не тільки) людини. Отже, коли прагнуть, щоб людина прийняла задане рішення, то намагаються насамперед захопити і поневолити її розум. Зробити це дуже просто: лише спровокувати і розбурхати почуття й емоції людини, щоб вони заповнювали її уяву без залишку, і тоді вона повністю потрапляє в полон власної уяви. В індивіда відключається здоровий глузд, внаслідок чого він перестає бачити очевидне і тверезо міркувати про реальність. За таких умов у буденній свідомості особистості можна вкорінити будь-який, навіть фантастичний, міф. На політичній, релігійній, ідеологічній нивах успіху досягає саме той, хто вміє працювати з мріями і бажаннями людей, точніше маніпулювати ними, вміє створювати яскраві та переконливі ілюзії, які насправді тільки те і роблять, що приховують від нас істинну природу речей.

Скільки б не заперечував розум, він безсилий відкрити очі на справжню ціну речей, оскільки ми піддаємося впливу нашої підступної уяви. Вона всюди сіє помилки й оману; вона тим підступніша, що іноді говорить правду. Все це призводить до того, що найбільш ясний розум врешті-решт здається і дотримується, наче своїх власних, тих правил, які уява свавільно і повсюду запроваджує" Вона - друга натура людини, вибиває розум із сідла, і може перетворитися на основного винуватця лих.

Б. Паскаль

Створення ілюзій у натовпу і управління ними є свідченням ефективності будь-якої влади, і це можливо тому, що люди слухають казки з дитинства і давно зжилися з ними, продовжують вірити у нездійсненне і химерне майбутнє; у всіх них уже з народження закладене магічне, казкове мислення, яке має справу не з дійсним, а з бажаним; воно живиться егоїстичним бажаннями людини і породжує спотворений образ світу. У цьому випадку завдання тих, хто впливає на психіку людей, полегшується тим, що всі ми живемо в імлі своєї мрії і безсилі розвіяти ілюзії, хоча свідомо знаємо, що вони хибні. Наші фантазії варті для нас набагато більше, ніж наші міркування, тому що ближчі до нас, до нашого серця і більше відповідають нашій натурі; для кожного мрія вимальовується відповідно до його натури.

Отже, саме тому, коли хочуть вплинути на людей, то спочатку створюють ідеї і мрії, які формують певну "упаковку", певне ідеологічне обґрунтування того, що треба "продати" масам, непомітно вкорінюючи це в їх свідомості, а точніше у підсвідомості, наприклад, певний еталон, певний спосіб життя, в якому люди мають реальну можливість комфортно об лаштуватися. Для цього необхідно, щоб ці мрії люди прийняли як щось таке, чого вони вже довго чекали і без чого їм не обійтися, якщо вони хочуть відчути "повне щастя" і відповідати певним стандартам престижу і статусу.

Міфам, яким вірять, властиво справджуватися, бо вони створюють тип особистості, у спробах бути схожим на якого пересічна людина не пошкодує сил.

Дж. Оруелл

Інша властивість уяви, яка може нести з собою загрозу для людини, - те, що вона може виявлятися на кшталт "сни наяву" - коли люди занурюються у власні фантазії, що супроводжується відльотом від реальності.

Треба сказати, що в невеликих обсягах приємні фантазії справляють стимулюючий ефект на людину, що спонукає її до дії. Та коли вона, віддаючись нездійсненним мріям, починає в них серйозно вірити, створені уявою образи стають самодостатніми; вони заміняють реальні досягнення, займають місце дії і людина втрачає активність, уява паралізує її природну здатність до дії. Людина починає концентруватися на своєму внутрішньому житті й активно відходить від зовнішнього світу. В окремих випадках це сприяє виробленню особливого типу мислення - аутистичного, коли людина живе в штучно створеному внутрішньому світі, відмежовуючись від реальності.

Найбільш згубний вплив на людину справляє така властивість аутистичного мислення, як домальовувати у своїй уяві світ, отримавши навіть наймізерніший обривок образу, що в кінцевому результаті може призвести до сумних наслідків, бо реальна, сувора дійсність погано узгоджується з такими образами.

Стосовно цього виникає логічне питання, яке і не потребує відповіді: а чи не краще було б виховувати в людях повагу до істини і розуму, чи не варто "викинути за борт" силу силенну сентиментальних дурниць, без яких життя стало б набагато легше, і повернути людей обличчям до реальності.

Людині треба допомогти усвідомити: чим більше навколо неї впаде ілюзій, тим більш благородною і впевненою постане перед нею велика і справжня, тобто жива, реальність.

Надія - це просто обманщиця, котра тільки й знає, що водити нас за ніс. Слід сказати, що лише втративши її, я здобув щастя.

Л. Вовенарг

У ставленні до життя, його основних пріоритетів особистість мусить виходити не з якихось ідеалістичних міркувань, вірувань, моральних й ідеологічних постулатів, а з буденних життєвих потреб - поєднання високих ідеалів і сподівань зі здоровим глуздом, не з найбільш поширених міркувань, має не боятися йти на конфлікт з цими міркуваннями.

Беручи сподівання за орієнтир, напрямок, треба проторювати шлях, спираючись на актуальні вимоги, але не підкоритися їм. Не потурати їм, а йти до мети всупереч кон'юнктурним інтересам і настроям.

І, звичайно, на шляху до мети у жодному разі не можна виключати мораль; впадати в суцільне заперечення і розглядати людей як речі, як засіб досягнення мети - це цинізм і блюзнірство, які в кінцевому підсумку руйнують того, хто такі принципи сповідує.

Але, з іншого боку, і не можна міркувати про реальність, зважаючи лише на ідеали. Адже що таке ідеал? Фікція, міф, компенсація, вигадана свідомістю; спосіб замістити у свідомості достовірний, але нестерпний образ страшної дійсності умовним способом, замістити образом, з яким можна ужитися. Коротко кажучи, ідеал - це, по суті, самоомана, насильство над реальністю, яка згодом пред'являє носіям цих ідеалів "несплачені рахунки".

Ідеали завжди ірраціональні і недоказові, а в земному житті не обійтися без розуму (елементарного здорового глузду) - його сон, як відомо, породжує чудовиськ.

Щоб зрозуміти реальне, людині належить бути у повній єдності з ним; її і реальне не повинні розділяти ні ширма ідеалу, ні завіси минулого і майбутнього, традицій, досвіду тощо.

Якщо припустити, що суто об'єктивно істина таки існує, то треба сказати, що ми від неї відокремлені своїми думками, сумнівами, страхами, часом. Основна особливість "нормальних" людей - жити в минулому або в майбутньому, постійно перебувати всередині своїх думок, та тільки не тут і не тепер. Коли ми зустрічаємося з об'єктивною реальністю в режимі "тут і тепер", то входимо в єдність із цією живою реальністю і маємо можливість її безпосередньо переживати й осмислювати, насолоджуючись своєю присутністю в ній.

Сенс розвитку - в подоланні прірви, що розверзлася між духовним ідеалом, який втілює сподівання людства, і дійсністю, яка безнадійно відстала у суспільному й економічному значенні.

Т. Манн

Специфічна своєрідність уяви полягає в тому, що її активність великою мірою залежить від ступеня задоволеності потреб людини. Задоволені потреби не породжують уяви, та коли людині чогось не вистачає, в її свідомості виникають образи - як предмета, якого бракує, так і шляхів до оволодіння ним. Штучна зміна стану задоволеності найголовніших потреб людини - ефективний спосіб установлення контролю над її уявою, а отже, і над її поведінкою. Помірна нестача якогось ресурсу пробуджує активну уяву, змушує діяти, вирішувати проблему. Той, хто прагне контролювати поведінку людей, намагається загострити їх невдоволення до стадії фрустрації - відчуття пригніченості та безвиході, щоб людина свідомо зайняла залежну позицію і виступила в ролі прохача, що дає змогу тримати її в підвішеному стані й контролювати її поведінку.

Тут слід акцентувати увагу на тому, що незадоволена потреба може бути і штучно спровокованою, або "наведеною", тобто навіяною, що визначається цілями маніпулятора. Вправно постачаючи поживу уяві, можна "навести" людині будь-яку потребу, наслідком чого буде "звуження свідомості" - коли вся увага зосереджується саме на незадоволеній потребі, і сприйняття дійсності різко спотворюється.

Такому розвиткові ситуації сприяє і те, що наші почуття і розум у кожний момент часу налаштовуються тільки на один фокус. Це означає, що ми бачимо тільки думку, яка виникає у певний момент, а решта випадає з поля зору. Ми прив'язуємося до того, що у нас у голові, тобто до нашої думки, почуття або певного стану на цей момент, ототожнюємо себе з ними, розчиняємо себе в них. Фрустрація, наприклад, породжує таку впертість і завзятість у людини, які збоку здаються патологічною тупістю. Як кажуть, коли тисне черевик, людина не думає, як приємно гріє пальто. В ролі об'єктів можуть виступати також потреби, що називаються невротичними; у співчутті та схваленні, у владі, престижі, статусі, володінні, славі, популярності, сексі. Найбільший інтерес у цьому плані становлять такі потреби, як секс і самолюбство, в основі яких лежать певні неусвідомлені комплекси; з цими потребами пов'язані найсильніші, найгостріші й найбільш непередбачувані емоції, почуття, переживання і реакції людей. Особи, в яких загострені подібні потреби, схильні впадати в стан афекту; за реалізації цих потреб межа між нормою і патологією дуже тонка, а іноді й узагалі не піддається визначенню.

Афект - короткочасна, бурхлива, надзвичайно інтенсивна емоційна реакція; для нього характерна надзвичайна сила вияву, внаслідок чого він захоплює людину повністю. Надзвичайна сила та яскравість афекту поєднуються з короткочасністю його вияву.

У стані афекту люди нерідко змінюють звичні установки; події, що відбуваються, сприймаються незвично, у зовсім іншому світлі ("затуманюється мозок"), звичайна поведінка ламається. До таких афекті в переважно схильні люди з неврівноваженою психікою, коли процеси збудження домінують над процесами гальмування. Афект розвивається в критичних умовах за нездатності людини знайти адекватний вихід із ситуацій, що виникають несподівано. Проблема ускладнюється також тим, що певна частина людей не навчилася уникати ситуацій, які породжують стан афекту.

Один із законів життя твердить, що як тільки зачиняються одні двері, відчиняються інші. Але вся проблема в тому, що ми дивимося на зачинені двері й не звертаємо увагу на ті, що відчиняються.

А.Жід

Кожна людина, яка претендує на зрілість, повинна привчити свою свідомість контролювати уяву, вчасно підключати хоча б здоровий глузд, який базується на життєвому досвіді, щоб не реагувати так, як її провокує ситуація. Провокація спрямована саме на виведення людини з рівноваги. Вона змушує покинути точку опори, покинути себе і прямувати за вказівкою того, хто або що вас провокує. Ілюстрацією може бути така метафора. Будь-яке протистояння - це, висловлюючись фігурально, протистояння двох гірських вершин, між якими натягнутий підвісний міст. Вершини - це ви і ваш умовний суперник. Той з вас, хто перший вийде на цей міст, той і програв. Він загубить себе і втратить рівновагу. Противнику залишиться тільки перерізати мотузку.

Отже, суть будь-якого протистояння - провокація. Вас для того і провокують, щоб вивести з рівноваги, змусити загубити себе, забути про те, ким ви насправді є. Коли ми ступаємо на міст протистояння, то покидаємо себе. Наші сили опиняються далеко позаду, а наш сліпий і бездумний порив стає авангардом. Тому провокація - своєрідна масована і несподівана "артпідготовка", психічна атака1. Головне і найперше правило - не покидати себе. Покинути себе означає роззброїтися і знесилитися. А не покинути себе, свою свідомість, свої сили - залишитися під повним захистом своєї свідомості, самоповаги і сильного духу. Якщо ви піддалися на провокації, то ви зробили крок з вашої вершини в безодню, а там уже - справа випадку: пощастить - видряпаєтеся, не пощастить - загрузнете.