Банківські операції - Прасолова С.П. - Тема 12. Економіко-правові та організаційні основи здійснення банками операцій в іноземній валюті

Тема 12. Економіко-правові та організаційні основи здійснення банками операцій в іноземній валюті

Починаючи вивчати дану тему студентам необхідно визначити економічні та організаційні основи здійснення валютних операцій та функціонування валютного ринку. Окремому розгляду підлягає порядок відкриття та ведення валютних рахунків економічними суб'єктами. Крім цього, варто ознайомитися зі способами і засобами здійснення міжбанківських операцій в іноземній валюті, які ґрунтуються на кореспондентських відносинах.

Розгляд теми починають з визначення економічних та організаційних основ здійснення валютних операцій.

Згідно з українським законодавством, валютними операціями називають банківські та фінансові операції, пов'язані з:

1) переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

2) використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

3) ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Розглядаючи економічну сутність валютного ринку необхідно звернути увагу на правове регулювання банківських операцій в іноземній валюті в Україні, яке ґрунтується на нормативних положеннях внутрішнього законодавства, а також на положеннях міжнародних договорів та звичаїв. Найважливішими нормативно-правовими актами, якими здійснюється регулювання банківської зовнішньоекономічної діяльності, є закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та інші.

Зокрема, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і контролю" резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України, а також здійснювати валютні операції.

Отже, валютні операції це такі операції, об'єктом яких є валютні цінності, а суб'єктами - уповноважені банки (які отримали відповідну генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій), а також усі інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, передбачені Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (резиденти та нерезиденти).

Відповідно, до валютних цінностей відносять: національну валюту, іноземну валюту, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України та іноземній валюті і монетарних металах, монетарні (банківські) метали ( до них відносять золото, срібло, платину, метали платинової групи, доведені до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках та порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів). Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Головне місце серед перелічених вище валютних цінностей посідає валюта (від італ. - цінність, вартість) - грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні документи, цінні папери, виражені в іноземній валюті або в монетарних металах.

Суб'єктами операцій в іноземній валюті є:

o банківські установи, які здійснюють близько 70 % загального обсягу валютних операцій як за рахунок і на користь клієнтів, так і самостійно за рахунок власних ресурсів;

o центральні банки - здійснюють державну валютну політику шляхом управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, застосування валютних обмежень, контролю;

o зовнішньоторговельні організації - беруть участь у міжнародній торгівлі, формують попит (як імпортери) та пропозицію (як експортери) іноземної валюти;

o міжнародні інвестиційні компанії, які інвестують власні активи у цінні папери державних органів та корпоративні цінні папери різних країн;

o валютні біржі - забезпечують організацію валютного ринку, здійснення валютообмінних операцій для юридичних осіб та формуванні валютного курсу;

o валютні брокерські фірми - виконують функцію посередників за дорученням своїх клієнтів на основі індивідуальної ліцензії НБУ.

Із перелічених суб'єктів основними є банки, яким надано право на проведення валютних операцій - їх називають уповноваженими і вони зобов'язані здійснювати валютний контроль за операціями своїх клієнтів. Функції агента валютного контролю - це діяльність уповноважених банків щодо запобігання проведенню резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій та своєчасне інформування відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій.

Враховуючи, що на сьогодні відсутні єдині наукові підходи щодо класифікації валютних операцій, слід враховувати єдині підходи нормативних положень НБУ.

Класифікація операцій банків в іноземній валюті:

1. За економічним змістом та терміном проведення розрізняють: 1.1)поточні валютні операції - перекази іноземної валюти, отримання і надання фінансових кредитів на строк не більше 180 днів, переказ відсотків, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями тощо);

у тому числі:

а) поточні торговельні валютні операції, пов'язані з розрахунками: між юридичними особами - резидентами і юридичними особами - нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями;

між юридичними особами - резидентами на території України, за умови наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України;

між юридичними особами - нерезидентами та юридичними особами-резидентами через юридичних осіб - резидентів посередників відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені відповідно до чинного законодавства України;

інші розрахунки, що здійснюються відповідно до чинного законодавства України;

б) поточні неторговельні валютні операції, пов'язані з наступними розрахунками:

виплата готівкової іноземної валюти та платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов'язані з відрядженнями;

- оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими угодами (контрактами) працюють в Україні;

- перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських внесків;

- виплата готівкової іноземної валюти за переказами з-за кордону (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);

- переказ за межі України коштів в іноземній валюті (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичам тощо);

- інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не суперечать чинному законодавству України;

в) валютно-обмінні операції з іноземною валютою і дорожніми та іменними чеками (валютно-обмінні операції):

- купівля у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

- продаж фізичним особам - резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

- зворотний обмін фізичним особам - нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

- купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;

- конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;

- прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків;

1.2) валютні операції, пов'язані з рухом капіталу - прямі інвестиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів, надання й отримання фінансових кредитів на строк понад 180 днів. До таких операцій відносять:

- надання та отримання резидентами фінансових кредитів і позик;

- операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за гарантіями, поруками та заставою;

- операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за лізингом;

- операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за факторингом;

- здійснення прямих та портфельних інвестицій в Україну;

- виплата прибутків, доходів та інших коштів, отриманих іноземними інвесторами від прямих інвестицій та розміщених серед нерезидентів цінних паперів українських емітентів;

- операції з цінними паперами;

- розміщення коштів на вкладних (депозитних) рахунках;

- операції, пов'язані з експортом та імпортом продукції, робіт, послуг, розрахунки за якими відповідно до договору передбачають відстрочення платежу на строк, який перевищує встановлений законодавством України (комерційний кредит);

- інші валютні операції, які не є поточними.

2. За терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти розрізняють:

а) касові, або операції з негайною поставкою. Такі угоди можуть передбачати поставку валюти в той же день, на наступний робочий день, проте найчастіше - на другий робочий день.

б) строкові - це валютні угоди, за якими сторони домовляються про постачання обумовленої суми іноземної валюти у визначений угодою термін після її укладення за фіксованим курсом.

3. За механізмом здійснення операцій:

а) операції "тод", за якими поставка валюти банками - кореспондентами відбувається терміново, протягом робочого дня, тобто не пізніше ніж сьогодні;

б) операції "том" - за якими поставка валюти банками - кореспондентами відбувається не пізніше ніж наступного робочого дня з дня укладання угоди;

в) операції "спот" - здійснення касової валютної угоди, за якою поставка валюти банками - кореспондентами відбувається на другий робочий день з дня укладення угоди;

г) форвардні строкові операції (більш докладно розглядатимуться в темі 14);

д) ф'ючерсні операції;

е) опціонні операції.

4. За цільовим призначенням:

а) операції з метою одержання валюти для здійснення платежів за міжнародними розрахунками;

б) операції з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування);

в) операції з метою одержання прибутку або спекулятивні операції.

5. За формою здійснення:

а) безготівкові;

б) готівкові.

6. За масштабами операцій:

а) оптові (здійснюються між банками);

б) роздрібні (здійснюються між банками та їх клієнтами).

Слід зазначати, що існують й інші ознаки класифікації операцій банків в іноземній валюті, зокрема, за способом відображення їх в бухгалтерському балансі усі подібні операції, як і будь-які інші банківські операції, можуть бути віднесені до активних, пасивних чи позабалансових.

Окремому розгляду підлягає порядок відкриття та ведення валютних рахунків юридичних осіб-резидентів та представництв юридичних осіб-нерезидентів в уповноважених банках, а також відкриття та обслуговування рахунків в іноземній валюті фізичних осіб, необхідних для проведення поточних та строкових торговельних та неторговельних операцій.

Відкриття уповноваженими банками рахунків в іноземній валюті регламентується та регулюється відповідною інструкцією. Відповідно до неї рахунки в іноземній валюті відкриваються в уповноважених банках для тих самих категорій клієнтів, що й рахунки в національній валюті, у тому числі рахунки типу "Н" і "П".

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на:

а) поточні рахунки. За такими рахунками в іноземній валюті здійснюються розрахункові та касові операції, дозволені чинним законодавством. Зокрема, це розрахунки між юридичними особами (резидентами та нерезидентами), пов'язані з зовнішньоекономічною діяльністю, операціями на валютному ринку України, з погашенням заборгованості за кредитами в іноземній валюті; надходження готівки та виплата готівки в іноземній валюті на витрати, пов'язані з відрядженням тощо;

б) депозитні (вкладні) рахунки. Відкриття вкладних (депозитних) рахунків в іноземній валюті резидентам (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам) та нерезидентам (юридичним особам - інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам) здійснюється на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та банком на встановлений строк, під визначений процент відповідно до умов договору. Відкриття таких рахунків фізичним особам, здійснюється на підставі договору за умови надання паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Існують певні особливості відкриття поточних рахунків в іноземній валюті:

1) якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається для підприємств-резидентів у тому самому банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, то надання пакета документів не обов'язкове (крім заяви про відкриття рахунку та картки із зразками підписів і відбитком печатки);

2) якщо поточний рахунок відокремленому підрозділу в іноземній валюті відкривається в тому ж банку, де відкрито поточний рахунок підрозділу у національній валюті (за наявності у банку права на здійснення операцій з валютними цінностями), то надання пакета документів, не обов'язкове (крім заяви про відкриття поточного рахунку, клопотання юридичної особи про відкриття поточного рахунку, копії ліцензії (у разі здійснення валютних операцій, які потребують індивідуальної ліцензії), картки із зразками підписів та відбитком печатки);

3) юридичні особи - нерезиденти можуть відкривати на території України поточні рахунки для здійснення інвестицій у національній та іноземній валютах, а представництва юридичних осіб - нерезидентів - поточні рахунки для здійснення господарської діяльності в Україні. Поточні рахунки в іноземній валюті для іноземних інвесторів відкриваються на підставі тих самих документів, що й рахунки в національній валюті, а саме: заяви; картки зі зразками підписів уповноважених осіб, засвідчених нотаріально; копії легалізованого статуту, засвідченої нотаріально; копії легалізованого документа іноземної держави, що підтверджує реєстрацію юридичної особи, засвідченої нотаріально. Якщо інвестор - фізична особа, то двох останніх документів він не подає;

4) поточні рахунки в іноземній валюті відкриваються також фізичним особам (резидентам та нерезидентам):

- фізичним особам - резидентам відкриття рахунку здійснюється на підставі договору та надання таких самих документів, що й при відкритті поточних рахунків в національній валюті, а також документів, що засвідчують особу клієнта (без підтвердження джерел походження коштів в іноземній валюті);

- фізичним особам - нерезидентам: відкриття рахунку теж здійснюється на підставі договору та надання відповідних документів, а також додатково потрібно подати копію легалізованого дозволу центрального банку іноземної країни на відкриття такого рахунку, якщо це передбачено міжбанківськими угодами або законодавством тієї країни. Крім того для фізичних осіб - нерезидентів обов'язковим є підтвердження джерел походження іноземної валюти;

5) фізичні особи - резиденти України мають право відкривати рахунки за межами України, розміщувати на них валютні цінності і здійснювати за ними операції лише на підставі індивідуальної ліцензії, одержаної від установ НБУ;

6) закриття та переоформлення рахунків в іноземній валюті здійснюється із застосуванням порядку, аналогічному порядку, встановленому для рахунків в національній валюті і розглянутому вище;

7) карткові рахунки в іноземній валюті відкриваються клієнтам відповідно до вимог щодо відкриття карткових рахунків у національній валюті на умовах договору про відкриття картрахунку і здійснення операцій із застосуванням платіжних карток.

Існують також певні особливості механізму ведення рахунків у іноземній валюті:

1) одержавши від клієнта заяву та інші документи на відкриття рахунку будь-якого виду, банківські працівники вивчають їх з погляду відповідності вимогам чинних нормативних актів НБУ (щоб не допустити відкриття рахунку фіктивним підприємствам) та відповідності цілям стратегії даного банку. При цьому особливу увагу працівники банків повинні приділяти тим вимогам нормативних актів, що спрямовані на запобігання рахунків для фіктивних підприємств і легалізації тіньових та кримінальних доходів;

2) протягом трьох робочих днів з дати відкриття рахунку установа банку має повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації клієнта чи за місцезнаходженням цього банку. Про відкриття рахунків банк також повідомляє Національний банк України для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків.

4) з відкриттям рахунків банк укладає з клієнтом договір на розрахункове касове обслуговування, яким передбачаються права та зобов'язання сторін, їх відповідальність за порушення умов договору і форми та порядок розрахунків, порядок розгляду спорів тощо.

Окремому розгляду підлягають способи і засоби здійснення міжбанківських операцій в іноземній валюті, які ґрунтуються на кореспондентських відносинах.

Здійснення банками операцій в іноземній валюті - це використання кореспондентських відносин із зарубіжними банками або фізична присутність на іноземних ринках.

При цьому, фізична присутність на іноземних ринках передбачає створення вітчизняними банками структурних підрозділів в інших країнах та потребує значних інвестицій з боку банку.

Установлення кореспондентських відносин із зарубіжними банками, як правило, передбачає відкриття кореспондентських рахунків в банках, що перебувають на території різних країн. Мета таких кореспондентських відносин - використання їх для надання послуг клієнтам банку (здійснення базисних операцій): проведення комерційних операцій; здійснення платіжного обороту без документів та документарних операцій, платежів за чеками та надання гарантій тощо.

Основою кореспондентських відносин є наступні основні елементи:

1. Кореспондентська угода - договір про встановлення кореспондентських відносин і відкриття кореспондентських рахунків лоро та ностро, в якому фіксується термін дії договору, розмір комісійних зборів, порядок відкриття і режим функціонування кореспондентських рахунків (субрахунків) та інші зобов'язання сторін.

2. Кореспондентський рахунок відкривається комерційному банку - юридичній особі для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеної кореспондентської угоди; спеціальний рахунок, що відкривається банківськими установами і тільки банківським установам. На коррахунках відображаються всі операції, які проводяться між клієнтом (банком клієнта) та банком-кореспондентом. Вони фіксуються записами у дебет і кредит рахунку, зняттям сум з рахунку та зарахуванням на рахунок.

Власник рахунку регулярно інформується про стан свого рахунку. Якщо за рахунком робилася хоча б одна проводка, складається виписка з поточного рахунку за один день (виписка з рахунку, яка надається клієнтові). Передача виписок може здійснюватися поштою або по системі.

Як уже зазначалося раніше, розрізняють такі види кореспондентських рахунків:

- рахунки ностро - рахунок банку А у банку Б; рахунок у банку-кореспонденті, який веде кореспондуючий рахунок ("наш рахунок у вас");

- рахунок лоро - рахунок банку Б у банку А; рахунок в обслуговуючому банку ("ваш рахунок у нас").

На кореспондентський рахунок банку-резидента в іноземній валюті, відкритий в уповноваженому банку України зараховуються кошти в іноземній валюті, що надходять:

- на користь резидентів та нерезидентів;

- на користь самого банку за операціями, які він має право здійснювати згідно з відповідними пунктами ліцензії Національного банку України;

- за неторговельними операціями згідно з чинним законодавством України;

за іншими операціями відповідно до чинного законодавства України.

З кореспондентського рахунку банку в іноземній валюті, що використовується як засіб платежу здійснюються такі операції:

- платежі за дорученням клієнтів-резидентів та нерезидентів згідно з чинним законодавством України;

- власні операції самого банку, які він має право здійснювати згідно з відповідними пунктами ліцензії Національного банку України;

- міжбанківські операції з продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних грошових ринках, які має право здійснювати уповноважений банк згідно з відповідними пунктами ліцензії Національного банку України;

- перерахування за неторговельними операціями згідно з чинним законодавством України;

- інші операції відповідно до чинного законодавства України.

Кореспондентські відносини можуть запроваджуватися і без відкриття рахунків. У цьому разі розрахунки між двома банками здійснюються з використанням іншої кредитної установи, у якій кожний із цих банків має відкриті кореспондентські рахунки.

Розглядаючи основний зміст та критерії вибору банку-кореспондента необхідно звернути увагу на особливості укладення кореспондентської угоди між банками. Як уже зазначалося, найчастіше встановлення кореспондентських відносин супроводжується взаємним відкриттям рахунків. Проте, це не є правилом. Заяву про відкриття рахунку можна зробити в усній формі, висловивши її у ході переговорів банку або по телефону. Однак банку, що відкриває рахунок, варто надати після цього підтвердження в письмовій формі. Трапляються випадки, коли від банків-кореспондентів надходить повідомлення про відкриття вітчизняному банку кореспондентського рахунку. Якщо це не відповідає намірам банку, то він відмовляється від відкриття кореспондентського рахунку і доручає зазначеному банку закрити цей рахунок. У разі, якщо банк-кореспондент відкрив нам рахунок через те, що на ім'я банку надійшов переказ, тоді в дорученні про закриття рахунку необхідно зазначити банк, в який має бути здійснено цей переказ.

Для відкриття ж кореспондентського рахунку банк-кореспондент надає такі документи: дозвіл регіонального управління Національного банку на встановлення прямих кореспондентських відносин; заяву на відкриття рахунку; нотаріально завірені копії статуту та банківські ліцензії; картку із зразками підписів та відбитком печатки; баланс та довідку про дотримання економічних нормативів на останню звітну дату тощо.

Операції за кореспондентськими рахунками комерційних банків можуть виконуватися в межах наявних коштів; за взаємною домовленістю можливий овердрафт.

Вид зв'язку для передачі інформації банки-кореспонденти обирають самі; обов'язковим при цьому є кодування інформації з метою забезпечення конфіденційності.

Обов'язковим є обмін контрольними документами - документами, наданими банками один одному з метою запобігти можливості втрат у результаті зловживання їх ім'ям.

До контрольних документів відносять: річний звіт/баланс; список підписів уповноважених осіб; угода щодо використання кодового ключа, кодів SWIFT (кодів, що гарантують істинність); список банків-кореспондентів в інших країнах; якщо є, копію ліцензії центрального банку або, принаймні, Довідку про те, що вона надана із зазначенням її номера (залежно від законодавства даної держави). Може бути рекомендований додатковий перелік документів:

- список філій усередині країни з їх адресами;

- ієрархічна таблиця, заповнена іменами посадових осіб банку, що рекомендовані для переговорів з окремих питань;

- додаткові інформаційні публікації про банк щодо загальних питань тощо.

При цьому прийнято надсилати письмове підтвердження цілісності отриманих документів, що містять контрольні ключі.

З банками (резидентами та нерезидентами), установлюючи прямі кореспондентські відносини на підставі укладеного договору за допомогою таких засобів:

а) пошти, телеграфу, телекса, інших засобів зв'язку за умови забезпечення цілісності та конфіденційності інформації (при цьому виконання розрахункових документів, одержаних за допомогою документів, факсимільного зв'язку, не дозволяється);

б) міжнародних телекомунікаційних систем, зокрема -.W.I.F.T.

(Спілка всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій), основними напрямами діяльності якої є надання оперативного, надійного, ефективного, конфіденційного та захищеного від несанкціонованого доступу телекомунікаційного обслуговування для банків та здійснення діяльності зі стандартизації форм і методів обміну фінансовою інформацією. Створена в травні 1973 року, ця система об'єднує тисячі банків більше 100 країн світу, основним напрямом діяльності якої є розробка і впровадження уніфікованих засобів обміну фінансовою інформацією. Основними підрозділами мережі -. W.I.F. Т. є:

- STS - SWIFT Terminal Support - система, створено в 1980 р. для надання допомоги новим учасникам (банкам, що вступили до SWIFT на правах членів). Призначення цієї системи допомагати учасникам та користувачам SWIFT у виборі найбільш оптимальних програмно-технічних засобів, розв'язання проблем зі встановлення зазначених технічних засобів та їх впровадження, забезпечення підтримки та обслуговування національних автоматизованих банківських систем;

- SSP - SWIFT Service Partner - пропонує спеціалізоване обслуговування учасникам та користувачам SWIFT, обслуговування ринку валют та капіталів тощо. Дана система дозволяє здійснювати необхідні розрахунки, забезпечує ведення балансу та облік позиції кожного банку, що бере участь в операціях за допомогою системи. По закінченню операційного дня звіт про взаємні розрахунки надсилається в Банк міжнародних розрахунків в Базелі (Швейцарія), а кожному банку-учаснику передається інформація за його кореспондентськими рахунками та про взаємні розрахунки з банками-кореспондентами;

- GEORISK - Global Risk Management - система, створена спільно з асоціацією "Шарп", яка є провідним постачальником систем "управління ризиками" STREAM. Ці системи представляють собою комплекс програмних засобів, який дозволяє банкам контролювати різноманітні ризики в міжнародній торгівлі. Система забезпечує управління інформаційними ресурсами в операціях з грошовими коштами і цінностями та може забезпечувати доступ до інформаційних баз усього світу.

Крім того, в систему входять робочі станції, які підтримують ведення дилерських операцій; бек-офісні системи; інтерфейсні засоби СВІФТ, що в сукупності складають найбільш всеосяжну систему управління ризиками та зберігання цінностей;

в) програмних та технічних засобів формування і передавання розрахункових документів та повідомлень у форматі платіжної системи банку-кореспондента (резидента та нерезидента), наданих цим банком, за умови забезпечення цілісності та конфіденційності інформації.

З банками (резидентами та нерезидентами) кореспондентські відносини також можуть встановлюватися опосередковано, через систему електронних платежів (СЕП) Національного банку України в мультивалютному режимі. При цьому, для здійснення міжнародних розрахунків уповноважені банки утворюють робоче місце для обробки платіжних документів у форматі -.W.I.F.T. - програмного комплексу банку - учасника СЕП, що надає банку можливість обмінюватися через мультивалютний режим функціонування СЕП НБУ із Центром міждержавних розрахунків НБУ платіжними документами, призначеними для подальшого транспортування в міжнародну платіжну мережу -.W.I.F.T.

У цілому, із різних видів банківських операцій в іноземній валюті, найпростішими операціями (за ступенем складності та ризикованості) є ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті, тоді як валютні операції на міжнародних ринках вважаються найскладнішими і потребують наявності підключення до міжнародних інформаційних систем (REUTERS, BLOOMBERG) та електронних систем платежів в іноземній валюті (-.W.I.F.T.), а також спеціально обладнаного операційного залу (дилерської кімнати, бек-офісу), високої кваліфікації банківських спеціалістів.