Психологія конфлікту - Долинська Л.В. - г) відображення конфліктів у мистецтві та засобах масової інформації

Упродовж розвитку цивілізації у філософів не склалося єдиної думки щодо конфліктів. Таким же неоднозначним було ставлення до них і в основних релігійних вченнях.

Якщо розглянути ставлення до проблеми насильства з погляду християнства, то можна також побачити суперечливі, а іноді й діаметрально протилежні оцінки насильства та ненасильства у різних християнських культах. Суперечливе ставлення до насильства можна побачити у Старому та Новому заповітах. Зокрема, у тексті Старого заповіту є прямі вказівки на необхідність прославляти Бога силою. Також у ньому відображені уявлення тогочасних людей про те, що звернення до Бога під час битв сприяло перемозі над ворогами. Проведений А.Я. Анцуповим та його колегами контент-аналіз тексту Біблії свідчить про те, що близько 15% понять, які до неї входять, відображають проблему насильства, і приблизно стільки ж - відображають позитивну спрямованість категорій "мир", "злагода" і т.п.

Християнство зародилося як релігія пригноблених, яка стала втіленням їхнього прагнення до щастя, якщо не в цьому житті, то принаймні у потойбічному. Саме тому у Новому заповіті проповідується любов до ближнього та ненасильство. Однак із часом християнство стало офіційною, державною релігією у Римській імперії та деяких інших країнах. Такий статус породив певні суперечності: з одного боку - це релігія любові і миру, але з іншого - інтереси держави часто вимагали ведення воєн. Часом церква також виступала в ролі організатора воєн - достатньо згадати хоча б середньовічні хрестові походи. Це призвело до того, що не всі християни підтримували офіційні позиції церкви. Саме тому на певному етапі з'явилися так звані єресі, які намагалися повернутися до ідеалів, які сповідували ранні християни.

Сьогодні офіційна християнська церква висловлює негативне ставлення до насильства.

Так само суперечливим є ставлення до насильства й ісламу. Ідеалом соціальної гармонії відповідно до вчення ісламу є ненасильство. Однак "зло" для мусульман полягає у невір'ї, а світ розділений на дві частини - світ ісламу та світ війни, невірних. Також не відкидає іслам воєнних дій між тими, хто сповідує цю релігію. А тому ми і сьогодні спостерігаємо конфлікти в ісламському світі між представниками різних течій ісламу - між сунітами та шиїтами, також зіткнення всередині ісламських країн - Лівану та Афганістану.

Ще дві світові релігії - буддизм та індуїзм - виявилися більш послідовними у своєму ставленні до насильства та ненасильства. У своїй основі ці релігії спрямовані на досягнення гармонії, любові між людьми, а тому однозначно осуджують різні форми насильства, а особливо - війну. З огляду на моральні принципи, властиві буддизму та індуїзму, попередити конфлікти у світі можна: "Ніколи у цьому світі ненависть не припиняється ненавистю, але з відсутністю ненависті припиняється вона".

в) практичні знання як джерело конфліктологічних ідей

Будь-яка наука, і конфліктологія утому числі, виникає з практики. А тому насамперед конфліктологічні знання потрібно шукати у практичному досвіді людства. Практичні знання - це "накопичувані у процесі життя досвідним шляхом та такі, що частково передаються з покоління в покоління відомості про принципи, способи та прийоми поведінки у передконфліктних і конфліктних ситуаціях" (За Анцуповим та Шипіловим).

Кожна людина впродовж свого життя стає учасником тих чи інших конфліктів. І кожній людині доводиться часто самотужки шукати спосіб вирішення конфліктів, у які вона потрапляє. На превеликий жаль, люди схильні у таких ситуаціях більше довіряти своєму власному досвіду, аніж професійним психологам.

Сьогодні перед психологами та конфліктологами постає проблема узагальнення накопиченого людством досвіду та пошук шляхів і засобів корекції поведінки людей у конфліктах відповідно до сучасних досягнень психологічної науки.

Знання народу про конфлікти знаходять своє відображення в народній творчості. Проблеми у взаємодії людей та способи їхнього розв'язання ми можемо почерпнути із прислів'їв та приказок. Вони показують нам властиве нашому народу прагнення до миру та злагоди: "Умій сказати, умій і змовчати", "Добро довго пам'ятається, а лихо ще довше", "Робиш добро - не кайся, робиш зло - зла й сподівайся", "Ладом усе можна", "Мовчанка гнів гасить", "Не копай іншому ями, бо й сам упадеш", "Не роби комусь, що собі не мило", "Не потрібен і клад, коли у чоловіка з жінкою лад", "Найшла коса на камінь: коса не втне, камінь не подасться!", "Нехай буде гречка, аби не суперечка", "І хороша, і вродлива, тільки шкода, що сварлива", "Згода дім будує, а незгода руйнує".

Крім того, потрібно пам'ятати, що практичні конфліктологічні знання є надбанням індивідуального досвіду людини. Саме вони визначають стратегію і тактику реагування людини на виникнення конфліктів.

г) відображення конфліктів у мистецтві та засобах масової інформації

Практичний досвід вирішення різноманітних конфліктів відображається не лише в народній творчості, а й у витворах мистецтва. Живопис, музика, театр, інші види мистецтва, а особливо література, відображали конфлікти на художньому рівні, впливали на формування уявлень людей про конфлікти, ставлення до них.

Оскільки витвори мистецтва та ЗМІ мають неабиякий вплив на формування громадської думки, їх можна застосовувати як засоби формування конфліктологічних знань у людей та профілактики конфліктів.

Зміст художніх творів та інформації, яку людина сприймає, впливає на її психічний стан та ставлення до людей навколо.

На жаль, інформація, яку люди отримують із засобів масової інформації, рідко викликає позитивні емоції. Перегляд інформаційних програм швидше може викликати почуття невпевненості, тривоги, апатії, незахищеності. Цілком очевидно, що такі емоції відображатимуться і в поведінці людей, і у їхніх взаєминах з іншими.

На думку А. Анцупова та А. Шипілова, мистецтво та засоби масової інформації: 1 )здійснюють потужний вплив на формування в усіх людей установок, які впливають на їхню поведінку в конфліктних ситуаціях;

2)впливають на розуміння та оцінку конфліктів самими конфліктологами, керівниками, політиками;

3)допомагають формувати в людей, починаючи з дитинства, стереотипи конструктивної поведінки у проблемних ситуаціях соціальної взаємодії.

Враховуючи все вищезазначене, можна зробити висновок про те, що у сучасному світі психолог мусить мати знання, які дадуть йому можливість у професійній діяльності успішно працювати з конфліктами.