Психологія конфлікту - Долинська Л.В. - Етологічний підхід

Початок етологічного підходу до проблеми конфлікту був покладений у 30-ті роки XX століття роботами австрійського природодослідника К. Лоренца. Етологія (від гр. Ethos - звичай, характер, поведінка; logos - слово, вчення) - це наука про поведінку тварин у природному для них середовищі, яке є одним з напрямів порівняльної психології. Сам термін "етологія" був вперше застосований англійським філософом Дж. Мішіем у 1843 році для позначення "науки про характер", а пізніше І. Жоффруа Сент-Ілер цим поняттям позначив коло питань, пов'язаних із поведінкою, середовищем існування та екології тварин.

Спостерігаючи за поведінкою тварин, зокрема, за виявами агресивної поведінки у популяціях тварин, а також на основі спостережень за соціальною поведінкою у людському соціумі, К. Лоренц прийшов до неоднозначних висновків. Поєднавши натуралістичне вивчення агресивності як тваринного інстинкту з еволюційним підходом, К. Лоренц по-новому осмислив роль морально-етичних норм у цивілізованому суспільстві. Робота К. Лоренца "Агресія (так зване зло)", яка вийшла ще у 1963 році, стала підґрунтям для розвитку етології як однієї з наукових дисциплін. К. Лоренц вперше висловив думку про те, що агресивна поведінка є кінцевим продуктом тривалої попередньої внутрішньої мотиваційної напруженості та конфлікту різних мотивів, які знаходять своє вираження в агресії.

К. Лоренц вважає агресію інстинктом, який у природних умовах слугує збереженню життя та виду. Він виділяє чотири типи суспільної організації:

1) анонімна зграя, вільна від будь-якої агресивності, але водночас позбавлена і особистої самосвідомості, і спільності окремих особин;

2) родинне та суспільне життя, засноване лише на локальній структурі ділянок, які захищає вид;

3) гігантська родина пацюків, члени якої не розрізняють один одного особисто, але впізнають своїх завдяки знайомому запаху та лояльно ставляться один до одного;

4) такий тип організації, при якому зв'язки особистої любові та дружби не дають змоги членам спільноти боротися та шкодити один одному.

К. Лоренц вперше висловив гіпотезу про те, що головною причиною соціальних конфліктів є вроджена агресивність індивіда та натовпу. Спостерігаючи за виявами агресивності у популяціях тварин та аналізуючи їх, К. Лоренц вирішив зіставити свої спостереження із суспільною поведінкою людей у цивілізованому суспільстві. Це привело його до висновку про неоднозначність та нелогічність поведінки людини в ході історичного розвитку. Саме розумна, але нелогічна людська натура, на думку К. Лоренца, спонукає дві нації змагатися та боротися одна з одною навіть тоді, коли для цього немає об'єктивних підстав; вона підштовхує до жорстокої боротьби політичні партії чи релігійні течії, примушує якого-небудь видатного полководця жертвувати життями мільйонів своїх підданих задля об'єднання світу під своєю владою. Така поведінка людей зумовлена тим, що вони керуються не лише розумом і культурною традицією, але, як і раніше, підкорюються ще й тим закономірностям, які притаманні будь-якій поведінці, що виникла філогенетично. Унаслідок еволюції людина отримала вогонь та каміння як засіб вбивства. "Абстрактне мислення дало людині панування над усією позавидовою зброєю і тим самим спустило з ланцюга внутрішньовидовий відбір". Одним з наслідків цього стала притаманна більшості сучасних людей гіпертрофована агресивність. До факторів, які провокують агресивність, К. Лоренц зачислює:

1) наявність зброї;

2) внутрішньовидовий відбір;

3) стрімкий темп розвитку.

Серед причин гіпертрофії агресивності К. Лоренц головною вважає наявність позавидової зброї. Оскільки вогнепальна зброя діє на великій відстані, вбивця виявляється відгородженим від подразливої ситуації близькості страшних наслідків його діяння. З того ж таки абстрактного мислення випливає розумна відповідальність людини, яка дає можливість уникнути небезпеки самознищення. К. Лоренц вважає людину порівняно безпечною всеїдною істотою, оскільки у неї немає природної зброї, яка належить її тілу, що нею могла б убити досить велику тварину. Але саме тому у людини і немає специфічних механізмів безпеки, які виникли у ході еволюції і які утримують всіх "професійних" хижаків від застосування зброї проти родичів. Коли під час еволюції тварини здобувають небезпечну зброю, за допомогою якої можна вбити подібну собі істоту, то водночас з метою збереження виду розвиваються особливі стримувальні механізми. Лише у деяких видів хижих звірів, які ведуть відокремлений спосіб життя, немає соціальних стримувачів, але у них агресивність виявляється тільки у період спарювання. Бійки самців-суперників можна вважати виявами "антисоціальної" поведінки. Тільки у людини інстинкт не накладає обмежень на застосування зброї.

Відбір інтенсивно пригнічує елементарну людську порядність. Сучасна комерційна конкуренція є аналогом внутрішньовидової агресії людей кам'яного віку.

Унаслідок збільшення кількості індивідів у спільноті порушується рівновага між інстинктами притягування та відштовхування. Тому є дві причини:

1) надмірна кількість особистих зв'язків, яка шкодить близькості стосунків;

2) висока густота населення на невеликій площі приводить до притуплення усіх соціальних реакцій. Внаслідок цих причин зростає готовність до агресивної поведінки та стає неможливою розрядка передбачених для виду агресивних потягів.

Так зване натхнення є людською реакцією, у якій найкраще виявляється необхідність безумовно "тваринної" поведінки, успадкованої від антропоїдних предків, особливо для людських високоморальних вчинків. Тому насправді людською поведінкою керує не розум, а внутрішньовидова агресія у формі давньої і майже не-сублімованої реакції соціального захисту. Факторами натхнення К. Лоренц вважає:

1) ситуації або особи, які несуть загрозу шанованим цінностям; ці ситуації або особи можуть бути як реальними, так і абстрактними;

2) фігура лідера, вождя;

3) якнайбільша кількість захоплених ідеєю.

Ми мужньо захищаємо те, що видається нам найвищою цінністю, але це відбувається завдяки тим самим нервовим шляхам, що й соціальні захисні реакції наших антропоїдних предків.

К. Лоренц вважає натхнення справжнім автономним інстинктом людини, який має свою власну пошукову поведінку, власні стимули, реалізація яких забезпечує настільки сильну насолоду, що від неї практично неможливо відмовитися. Тому інстинкт натхненного бойового пориву значною мірою зумовлює суспільну та політичну структуру людської спільноти. Людство агресивне і постійно готове до боротьби не тому, що воно поділене на партії чи інші ворожі групи; воно структуроване саме так тому, що це є подразнювальною ситуацією, необхідною для розрядки соціальної агресії.

Вороже ставлення до інших у тваринному світі забезпечує збільшення ареалу проживання. Це і зумовлює бійки між тваринами одного виду. Більш успішне життя у того виду тварин, які знають, коли треба нападати, а коли рятуватися втечею від сильнішого супротивника. Тому тонко збалансована система, яка урівноважує тенденції до нападу та до втечі, виявляється вигіднішою, ніж агресивність, яка нічим не стримується.

Продуктом конфлікту різних мотивів та суперечливих прагнень у тварин є загрозлива поза, "...багато, якщо не більшість сигнальних рухів тіла пов'язані у своєму походженні з конфліктами спонукань".

У деяких видів тварин, де молоді особини потребують турботи з боку батьків, не може бути досить тісних стосунків, принаймні між батьками та потомством.

Серед основних проблем, які етологія, соціологія та психологія ставлять перед людством, одним із ключових є питання про те, якою мірою соціальне оточення формує соціальну поведінку. К. Лоренц вважає за необхідне вкрай обережно переносити моральні критерії на стосунки між тваринами. Людську поведінку теж не можна ототожнювати з поведінкою тварин, але для її вивчення можна застосовувати методи, які довели свою ефективність у процесі вивчення тварин.

Людство не зможе у найближчому майбутньому побороти власні агресивні тенденції, але воно має замислитися над тим, як організувати виховання молодого покоління так, щоб хоча б припинити зростання агресивності. Треба шукати шляхи для облагороджування нашої агресивності та переводу її в інше русло: дослідження космосу, природи, будівництво і т.ін. Потрібно свідомо та цілеспрямовано виховувати терпимість.