Психологія конфлікту - Долинська Л.В. - Фрустраційно-агресивний підхід

Знання про закономірності суспільного життя, отримані унаслідок експериментальних досліджень антропологів та соціологів, мають величезне значення для розуміння людської поведінки. Протягом життя особистість бореться за вміння пристосуватися до свого соціального оточення. Тому особливого значення набувають сильні спонукання та конфлікти між реакціями на різноманітні спонукання.

Спираючись на роботи 3. Фройда та К. Левіна, група американських дослідників на чолі з Д. Доллардом запропонувала нову гіпотезу конфлікту - фрустраційно-агресивну. У цьому підході інтегрувалося розуміння про біосоціальну причину конфлікту. Конфлікт розглядається як наслідок біологічної причини - притаманної індивіду агресивності, та соціальної - фрустрації. Представники фрустраційно-агресивного підходу розглядають агресію як наслідок розходження між рівнем домагань та реальними досягненнями особистості.

Недоліком представників цього підходу можна вважати спробу прямої ретрансляції психоаналітичного розуміння фрустрації на соціально-психологічні явища. Навіть такі явища, як війна, представниками фрустраційно-агресивного підходу зводяться до драми ущемлення особистих потягів, запитів та надій. Л. Берковітц вважає виникнення агресії у суспільних відносинах виявом фрустрації, яку розглядає як конфлікт між людиною з притаманними їй інстинктами та взагалі незмінним та ворожим до людини середовищем.

Психічні стани, які супроводжуються фрустрацією, досить різноманітні і залежать від різних причин: значущості їхньої дії, звички до них, індивідуальних особливостей суб'єкта. Один і той самий фрустраційний фактор може викликати у різних людей різні реакції. Д. Доллард та його співробітники будь-яку агресію розглядають як результат фрустрації.

Унаслідок спроби перенести закони навчання на проблему виникнення невротичної поведінки Д. Доллард та Н. Міллер прийшли до висновку, що страх є одним з важливих мотиваційних стимулів невротичної поведінки, а уникання страху може бути позитивним підкріпленням. Експериментально вивчаючи вплив хімічних агентів на виникнення тих чи інших психічних та поведін-кових реакцій на конфліктні ситуації, вони прийшли до висновку, що "...у випадку одномоментної зустрічі стимулів, які викликають наближення та уникання, барбітурати зменшують почуття страху, яке стимулює уникання, більшою мірою, ніж мотивацію, пов'язану з наближенням".

Д. Доллард вважає, що людина може засвоїти різні типи психосоматичних реакцій на стресові ситуації, а психосоматичні симптоми можна вилікувати за допомогою усунення надто сильного спонукання. Також симптоми можна вилікувати і завдяки особливому підкріпленню їхньої відсутності або будь-якому зниженню їхньої інтенсивності.

Біхевіористичний підхід

Відомим представником біхевіористичного підходу до проблеми конфліктів можна вважати американського психолога А. Басса. На його думку, причини конфліктів полягають не лише у біологічному началі людини, але, насамперед, у соціальному оточенні, яке змінює вроджені якості індивіда унаслідок взаємодії особистості із соціальним середовищем, яке її оточує.

Наслідком порушення нормальних взаємин з соціальним середовищем є конфлікт, який може виявитися в агресивній поведінці. А. Басе визначає агресію як таку поведінку, що викликає роздратування та шкодить іншим організмам. Водночас агресивна поведінка одного індивіда може стати стимулом для вияву агресивності в іншого. А. Басе вважає, що виникнення та інтенсивність агресивних реакцій великою мірою залежить від наслідків стимулювання. Для представників біхевіористичного підходу основним об'єктом вивчення є не особистість, а її дії.