Психологія конфлікту - Долинська Л.В. - 4.5. Внутрішньогрупові конфлікти

Традиційна класифікація конфліктів не завжди включає внутрішньогрупові конфлікти. Це пов'язано з тим, що основою для виділення видів конфліктів є зазвичай його сторони. У виділенні внутрішньогрупових конфліктів ця основа порушується. Справді, хто є сторонами внутрішньогрупового конфлікту? Якщо це конфлікт між окремими членами групи, то його доцільно розглядати як міжособистісний, якщо між мікрогрупами -як міжгруповий.

Проте вивчення внутрішньогрупових конфліктів має значну практичну цінність. Т. Полозова критерієм наявності внутрішньо-групового конфлікту визначає "стан деструкції внутрішньогрупових зв'язків".

Психологи та соціологи, які працювали з групами, традиційно розглядали внутрішньогрупові конфлікти як негативне явище, "соціальну хворобу".

Однак Л. Козер приділив досить багато уваги позитивним можливостям внутрішньогрупових конфліктів:

1) завдяки конфліктам стає можливим первинне встановлення єдності або її відновлення. Козер вважав: що тісніша група, то ін-тенсивніший конфлікт. Якщо взаємини групи із зовнішнім середовищем урівноважені, то для такої групи притаманна більша терпимість до внутрішньогрупових конфліктів;

2) конфлікти всередині групи можуть стати механізмом трансформації норм відповідно до нових умов. Гнучкі структури виграють від конфліктів. Але такий механізм пристосування важкий для ригідних стосунків. Пригнічуючи конфлікт, можна заглушити позитивний сигнал. Тим самим можна посилити напруження і збільшити небезпеку руйнації;

3) конфлікт часто зумовлює утворення асоціацій всередині групи. Завдяки цьому забезпечується взаємодія між членами всього об'єднання, зменшується ізоляція, створюється підґрунтя для реалізації індивідуальної активності членів групи;

4) внутрішньогруповий конфлікт також слугує засобом виявлення у членів групи суперечливих інтересів. Це сприяє ^{можливості} нового узгодження, забезпечуючи відновлення необхідної рівноваги.

Також Л. Козер внутрішньогрупові конфлікти називав найважливішим стабілізаційним механізмом, механізмом пристосування норм до нових умов у гнучких соціальних структурах.

4.6. Спільне у конфліктах різних видів

Незважаючи на величезну різноманітність конфліктів, з якими ми стикаємося у житті, всі вони мають певні риси, які їх об'єднують.

Насамперед для виділення окремих видів конфліктів традиційним є виділення сторін конфлікту, якими є окремі особистості, великі та малі групи, окремі сторони особистості. Тому в конфліктах усіх видів наявні, щонайменше, дві сторони. Однак фактичним суб'єктом усіх конфліктів залишається людина - як особистість, як учасник міжособистісного спілкування, як член групи, який взаємодіє з іншими членами своєї групи та іншими групами.

Також треба пам'ятати про те, що будь-який конфлікт є складним явищем, яке відображається на різних рівнях функціонування особистості. Він ніби "проживається" на різних її поверхах. Так, внутрішньоособистісний конфлікт виявляється у міжособистісних стосунках, а будь-який міжособистісний конфлікт знаходить у почуттях людини певне внутрішнє відображення. Ми схильні аналізувати події, які зачепили наші почуття, розглядати різні можливі варіанти поведінки в аналогічних ситуаціях, робити висновки на майбутнє. Також варто мати на увазі, що інтрапсихічні та інтерперсональні конфлікти між собою тісно взаємопов'язані і можуть переходити одні в інші. Наприклад, міжособистісний конфлікт, пов'язаний із суперечностями, що виникають у спільній діяльності, може викликати всередині особистості роботу, спрямовану на переоцінку власних цінностей, краще усвідомлення мотивів, викликати труднощі щодо вибору альтернативних способів виконання діяльності. Водночас конфлікт, який виникає між окремими членами групи, може призвести до міжгрупового конфлікту. Не варто забувати і про відоме психологам явище переносу, коли суб'єкт іноді усвідомлено, а іноді і неусвідомлено замішує одну із сторін конфлікту іншим об'єктом. Наприклад, переживаючи невдоволення труднощами у професійній діяльності, людина знаходить собі "цапа-відбувайла": сварить дитину за неналежне виконання домашніх завдань, дружина чоловіка - за те, що недостатньо уваги приділяє вихованню дітей, чоловік дружину за те, що не так веде домашнє господарство і т.ін.

Усі конфлікти мають спільну природу. Вони є біполярним явищем, яке виявляється в активності сторін, спрямованій одна на одну. Сутність усіх конфліктів полягає у протистоянні двох начал.