Психологія конфлікту - Долинська Л.В. - 5. Чинники та фактори виникнення конфліктів

1. Структура та функції конфлікту.

2. Динаміка конфлікту.

3. Об'єктивні чинники виникнення конфлікту.

4. Суб'єктивні чинники виникнення конфлікту.

Література:

1. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. - М.: ЮНИТИ, 1999. -Гл. 4.

2. Конфликтология / Под ред. A.C. Кармина. - СПб.: Лань, 1999. -Гл. 2.

3. Ложкин Г.В., Повякель Н.И . Практическая психология конфликта: Учеб. пособ. - К.: МАУП, 2000.

4. Гришина Н.В. Психология конфликта. - СПб.: Питер, 2000.

5.1. Структура та функції конфлікту

Аналізуючи поняття, за допомогою яких дослідники описують конфлікти та ті категорії, які ми застосовуємо для опису конфліктів у побуті, можна дійти певних висновків.

Якщо відкинути ті поняття, які застосовують для загальної описової характеристики конфліктів (методи дослідження конфліктів, особистість у конфлікті і т.ін.), то решту понять можна віднести до структурних чи динамічних характеристик конфлікту.

Структурні характеристики конфлікту є постійними елементами конфлікту, їх можна виявити у "поперечному зрізі" конфлікту. Це - складові елементи конфлікту. Вони відображають такі компоненти, без яких конфлікт не може існувати. Якщо забрати будь-який із цих компонентів, то конфлікт або зникне, або у ньому відбудуться суттєві зміни.

У сучасній психології традиційно виділяють такі структурні елементи конфлікту:

1) сторони (учасники) конфлікту;

2) умови конфлікту;

3) образи конфліктної ситуації (предмет конфлікту);

4) можливі дії учасників конфлікту;

5) результат (завершення) конфліктної ситуації.

Сторони (учасники, конкуренти, суперники, противники (якщо конфлікт відбувається у гострій формі), суб'єкти) конфлікту - це учасники конфліктної взаємодії, які можуть бути представлені як окремим індивідом, так і групою чи соціальною структурою. Учасники, які мають власну точку зору, власну думку і можуть логічно та послідовно її висловити, стають опонентами.

Учасників конфлікту зазвичай позначають термінами їхніх рольових позицій, у межах яких здійснюється їхня взаємодія у певній ситуації (керівник - підлеглий, чоловік - дружина, батьки - діти, вчителі - учні).

З погляду виникнення та розвитку конфлікту важливими є інтереси учасників конфлікту, їхні цілі, соціокультурні та індивідуально-психологічні особливості.

Конфліктна взаємодія починається з того, що один із учасників конфлікту виявляє ініціативу на початку боротьби за предмет конфлікту або з метою з'ясувати стосунки. Цього учасника принаймні на початку конфлікту можна розглядати як його ініціатора. Якщо впродовж конфлікту один з учасників частіше виявляє ініціативу, то він є активною стороною, а інший -пасивною.

Для того, щоб конфлікт був успішно розв'язаний, потрібно враховувати інтереси всіх його учасників. А тому важливо пам'ятати, що під час конфлікту можуть зачіпатися інтереси не лише його безпосередніх учасників, а й третіх осіб, які з ними певним чином пов'язані. Власне, люди, інтереси яких можуть зачіпатися у процесі конфлікту чи які можуть певним чином вплинути на результат конфлікту, по суті, є пасивними учасниками конфлікту.

Умови конфлікту

Характер будь-якої неузгодженості значною мірою залежить від середовища. Під умовами явища зазвичай розуміють обставини або фактори, які визначають характеристики цього явища та можливості його виникнення. Умови конфлікту, які належать до його структурних характеристик, Н.В. Гришина поділяє на умови виникнення та умови перебігу.

Найважливішими умовами перебігу конфлікту є:

- просторові (сфера виникнення та вияву конфлікту, умови та чинники його виникнення, конкретні форми вияву та результати конфлікту, засоби та дії, до яких вдаються учасники конфлікту);

- часові (тривалість, частота та повторюваність конфлікту, тривалість участі у конфлікті кожної з його сторін, часові характеристики кожного етапу розвитку конфлікту);

- соціально-психологічні (особливості психологічного клімату у групі, тип та рівень спілкування, міра конфронтації та особливості психологічних станів учасників конфлікту, діапазон та рівень втягнутості у суперечність інтересів різних соціальних груп - сімейних, професійних і т.д.).

Образи конфліктної ситуації (предмет конфлікту) займають проміжне місце між характеристиками учасників конфлікту та умовами його перебігу, з одного боку, та конфліктною поведінкою - з іншого.

Предмет конфлікту - це те, що стає об'єктом суперечливих прагнень сторін. Предметом конфлікту може бути якийсь конкретний об'єкт (наприклад, у бібліотеці є лише один примірник книги, яка необхідна кільком студентам для підготовки до занять), конкретна можливість (наприклад, на навчання за певною спеціальністю ВНЗ набирає обмежену кількість осіб, у той час як абітурієнтів, які хотіли б опановувати цю спеціальність, значно більше) або певне ціннісне судження, яке виключає думку іншої особи, чи дотримання певних правил. Тобто предмет конфлікту - це те, з приводу чого сперечаються, ведуть переговори, що обстоюють його учасники. Зазвичай предмет конфлікту пов'язаний із цілями конфліктних сторін, однак не всі цілі учасників конфлікту можуть бути пов'язані з предметом конфлікту.

Образи конфліктної ситуації іноді називають своєрідними ідеальними картами ситуації. Вони складаються з таких елементів:

- уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, можливості, цілі, цінності і т.ін.;

- уявлення учасників конфлікту про протилежну сторону (про потреби, можливості, цілі, цінності інших учасників конфлікту);

- уявлення учасників конфлікту про середовище та умови перебігу конфлікту).

На думку Н.І. Пов'якель, психологічний аналіз образів конфліктної ситуації тісно пов'язаний із цілою низкою особливостей учасника конфлікту: з позитивним чи негативним уявленням про себе, Я-концепцією, егоцентризмом, самооцінкою, рівнем домагань, тривожністю, рівнем розвитку пізнавальних процесів, рівнем сформованості рефлексії, навичок спілкування і т.ін.

Аналіз образів конфліктної ситуації, учасником якої є людина, потрібний тому, що:

- саме образ конфліктної ситуації, а не сама собою реальність конфліктної суперечності, безпосередньо визначає конфліктну поведінку особистості, її реакції та переживання;

- існує реальний та ефективний засіб розв'язання конфліктів через зміну образу конфліктної ситуації, що стає можливим шляхом зовнішнього впливу на учасників конфлікту.