Психологія конфлікту - Долинська Л.В. - 5.2. Динаміка конфлікту

Існує багато поглядів стосовно структурних компонентів, за допомогою яких можна описати конфлікт у динаміці.

Динамічні характеристики конфлікту пов'язані з тим, які саме події відбуваються у конфлікті. До динамічних характеристик конфлікту належать стадії конфлікту та різні процеси, які виникають на цих стадіях.

У працях із конфліктології значне місце відводиться саме динамічним характеристикам конфлікту. Н.В. Гришина зазначає, що саме те, що відбувається у конфлікті, має вирішальний вилив на деструктивний чи конструктивний хід конфлікту, на розв'язання конфлікту та на його наслідки.

Розділення подумки конфлікту у процесі психологічного аналізу на етапи дає змогу розглядати його як явище, яке має складну структуру. При цьому треба пам'ятати про те, що окремі стратегії та тактики на різних стадіях перебігу конфлікту можуть різнитися за змістом.

Кожен етап конфлікту має характерні ознаки, за якими ми можемо визначати позиції протилежних сторін, тип відносин між ними.

Перехід від одного етапу до іншого може бути і коротким, і більш тривалим. Це залежатиме від індивідуально-психологічних особливостей учасників взаємодії, від значущості цілей особистості у цій ситуації.

Отже, під динамікою конфлікту розуміють раптову чи поступову зміну стосунків між учасниками взаємодії, яка залежить від специфіки їхніх міжособистісних стосунків, характерологічних особливостей, значущості визначених ними цілей з урахуванням факторів дійсності, які на них впливають.

Динаміка конфлікту загалом передбачає такі фази (стадії):

1) виникнення конфліктної ситуації;

2) усвідомлення об'єктивної конфліктної ситуації;

3) інцидент, привід;

4) настання конфлікту;

5) розв'язання конфлікту.

Жоден конфлікт не виникає раптово. Йому передують відкриті чи приховані соціально-психологічні процеси між особистостями або у свідомості окремої особистості чи якоїсь групи. Тобто йому передує конфліктна ситуація.

Конфліктна ситуація - це суперечності, що накопичилися, пов'язані з діяльністю суб'єктів соціальної взаємодії, які створюють підґрунтя для реального протиборства між ними.

У період, який передує конфлікту, вияви психічного світу особистості можуть бути досить різноманітними. Емоційні переживання характеризуються тривожністю, страхом, ворожими почуттями, бажанням чинити опір, упередженістю, агресивністю, підйомом, упадком, впевненістю чи невпевненістю і т.д. Внутрішні стани та переживання призводять до розбалансованості системи "особистість - навколишнє середовище". Ця система, впливаючи на особистість, своєю чергою, викликає неузгодженість її внутрішнього та зовнішнього станів, негативно впливає на те, як особистість сприймає своє оточення.

У конкретній ситуації неврівноваженість внутрішньої психологічної структури особистості може виражатися у підвищеній дратівливості, негативній реакції на людей, слова, предмети, явища і т.ін. Дисбаланс у психологічній структурі особистості приводить її до такого критичного стану, для якого іноді достатньо незначного впливу, щоб виник конфлікт. Тому важливо своєчасно вжити заходів для попередження чи нейтралізації конфліктного стану. Конфлікт можна й потрібно попереджувати саме на цій, передконфліктній стадії, коли суперечності тільки-но зароджуються. Головне - з'ясувати причину і ліквідувати її.

Аналізуючи окремі конфліктні явища, вчені дійшли висновку, що динаміка розвитку та перебігу конфлікту характеризується такими параметрами:

- порогом, тобто крайньою мірою напруження, за межами якої особистість чи колектив схильні до конфлікту:

- часом настання конфлікту від моменту виникнення конфліктної ситуації та часом перебування особистості у конфлікті.

Усвідомлення об'єктивної конфліктної ситуації. Коли суперечності стають усвідомленими і протилежна сторона відповідає реальною дією чи поведінкою, конфлікт стає реальністю. Адже лише сприймання ситуації як конфліктної спричинює відповідну поведінку. Це також означає, що суперечність може бути не лише об'єктивною, тобто реальною, але й суб'єктивною, надуманою, тобто такою, яка так лише сприймається. Для того, щоб конфлікт був усвідомленим, потрібний інцидент, тобто така ситуація, за якої одна із сторін починає діяти, нехтуючи інтересами іншої сторони чи навіть шкодячи їм.

Інцидент - це дії чи сукупність дій учасників конфліктної ситуації, які провокують різке загострення суперечності та початок боротьби між ними. Це збіг обставин, які є приводом для конфлікту.

Однак існують варіанти відповідності між суб'єктивним та об'єктивним у конфліктній ситуації.

- адекватно зрозумілий конфлікт: є об'єктивна конфліктна ситуація, і сторони відповідно її розуміють.

- неадекватно зрозумілий конфлікт. Об'єктивна конфліктна ситуація також наявна, і сторони сприймають її як конфліктну, але з тими чи іншими відхиленнями від реального стану речей.

- незрозумілий конфлікт. Об'єктивна конфліктна ситуація існує, але не сприймається як така потенційними опонентами.

- несправжній конфлікт. Об'єктивної конфліктної ситуації немає, але сторони сприймають свої стосунки як конфліктні.

Після того, як конфлікт було усвідомлено, сторони переходять до конфліктної поведінки. Конфліктна поведінка спрямована на те, щоб перешкодити протилежній стороні досягти бажаної мети, прагнень, намірів.

Важливим є те, що сторони мають усвідомлювати свою поведінку як конфліктну. Іноді дії однієї людини щодо іншої стають засобом, який дає змогу зняти внутрішнє напруження. У такому разі особистісний конфлікт переходить у міжособистісний.

Інцидент, привід. Конфлікт може виникнути через різні чинники. Зазвичай поштовхом для вступу особистості в конфлікт є внутрішнє чи зовнішнє спонукання, яке викликає певну реакцію на основі сформованого ставлення особистості до навколишнього середовища, зневажливий жест, міміка, брутальне, різке слово, образливий тон, фізична чи моральна шкода, недоброзичливий погляд, приниження, упереджене ставлення до особистості, необ'єктивна оцінка результату діяльності особистості чи групи, байдужість, формалізм, бюрократизм і т.ін.

Зазначимо, що слово та інтонація, з якою його вимовляють, є найактивнішим подразником, який спонукає людину до конфліктного протистояння. Слово виконує стимулювальну функцію за умови наявності певного ставлення до партнера. Негативна реакція на слова свідчить про напруженість стосунків між людьми. Це може виражатися у міміці, жестах, "злому погляді", настороженості, підкреслено зневажливій чи нетактовній поведінці, байдужості, неповазі і т. ін.