Психологія праці - Баклицький І.О. - 1.3. Зв'язок психології праці з іншими науками

За кордоном психологію праці інколи називають "прикладною" або "практичною" психологією. З цим погодитися не можна. Кожна наука й окремі їх галузі, в тому числі і психологія праці, мають теоретичні та практичні дослідження. Практика психології праці збагачує не тільки її власну теорію, але і теорію загальної психології, а також інших галузей непсихологічних конкретних наук, які так чи інакше пов'язані з психологією праці, а також галузі психологічної науки.

Зв'язки психології праці з непсихологічними конкретними науками можна згрупувати в такі три категорії:

1. Науки, які мають безпосередній зв'язок з психологією праці, — економіка праці, соціологія праці, фізіологія праці та частина медицини, яка пов'язана з аналізом професійних захворювань, з питаннями експертизи працездатності, професійна педагогіка (педагогіка профтехнічної школи, середньої спеціальної та вищої шкіл), окремі методики професійної школи. Також історія техніки та палеоантропологія, а саме ті її частини, які присвячені аналізу засобів праці й реконструкції, аналізу, оцінці відповідної діяльності людини [5; 8; 19].

Межі психології праці і згаданих наук не чіткі, тому важко відповісти на запитання, з якої галузі ті чи інші терміни, проблеми, методи. Наприклад, метод спостереження та деякі методи функціональної діагностики досить вільно переходять із науки в науку. Так само і проблеми працездатності, профілактики травматизму, втоми, покращення професійної адаптації, питання професійного відбору, формування навиків тощо. Зрозуміло, різні науки своєрідно інтерпретують факти, мову. З цього випливає, що межі, які обговорюють обов'язково повинні бути чіткими, а галузі знання — повністю взаємовиключними. Навпаки, загальновизнано, що "стики" наук — це точки, зони їхнього зростання.

2. Науки посередньо пов'язані з психологією праці — це галузі технічного знання, предметом яких є оснащення знаряддями трудових процесів, — теорія, розрахунок і конструювання машин, приладів. Психологія праці повинна враховувати тенденції технічного прогресу, орієнтуватися в світі технічних засобів праці, використовуючи інформацію, яку застосовують технічні науки. Ідеальним є такий стан, коли спеціаліст-психолог може бути корисним у справі проектування нових технічних засобів.

3. Науки посередньо пов'язані з психологією праці — об'єктивні системи, які є галуззю об'єктів людської діяльності, тобто про ті системи біологічних, технічних, неживих природних систем, об'єктивні, соціальні, соціально-історичні, соціально-економічні процеси, знакові системи (математика, математична логіка, семіотика), мистецтвознавство. Психологія черпає інформацію для правильного розуміння трудової діяльності відповідних професіоналів, для складання професіограм [5].

Зв'язок психології праці з психологічними науками. Психологія праці тісно пов'язана з педагогічною психологією у питаннях виховання особистості, політехнічного і професійного навчання; в опрацюванні проблем здібностей у цілому і зокрема питань оцінки та шляхів формування здібностей до навчання у різних видах професійної діяльності; в уточненні загальних законів і конкретних прийомів формування навиків.

У питаннях виробничого навчання підлітків психологія праці стикується з дитячою психологією; у виявленні загальних закономірностей формування якостей особистості тощо. Вона пов'язана з психологією спорту в розвитку рухових навиків, впливу емоційно-вольових рис особистості на результат діяльності; використання фізичної підготовки для оцінки і формування професійних здібностей. З психологією мистецтв вона має спільні поняття — розуміння праці як творчості і творчості як праці, проблеми, які швидко розвиваються, технічної естетики та дизайну.

Соціальна психологія з психологією праці спільно вивчають малі групи і колективи. У будь-якій трудовій групі між людьми виникають відповідні міжособові відносини, які є об'єктом вивчення тієї та іншої галузі психології. Дуже актуальними є питання психологічної сумісності різних людей у процесі колективної праці.

З воєнною психологією психологія праці пов'язана у всіх тих випадках, коли така є "психологією воєнної праці", а не тільки специфікою "психології бою". Найтісніше пов'язана воєнна психологія з психологією праці в авіаційній психології, оскільки вона відповідає на запити практики цивільного і воєнного повітряного флоту, "психології бою", "психології воєнної праці".

Психологія праці має зв'язок з різними галузями юридичної психології. З кримінальною психологією вона стикується в проблемі помилкових дій з особливостями особистості; з оперативною і судовою психологією вона пов'язана у всіх тих випадках, коли вивчають або оцінюють різні види праці оперативного працівника, слідчого судді з виправно-трудовою психологією.

Психологія праці та медична психологія дуже тісно взаємодіють, коли треба вирішити питання трудової експертизи, професійної орієнтації (яка поділяється на професійну освіту з професійною пропагандою, адаптацією, консультацією) психологічним професійним відбором, працевлаштуванням інвалідів, працетерапією, вивченням причин нещасних випадків на виробництві, їхніх наслідків і розроблення профілактики, порушення дієздатності в екстремальних умовах, що зумовлюють порушення психічних функцій (гарячі цехи, шум, гіноксемія тощо); питання професійної втоми; питання психопрофілактики і психотерапії в умовах виробництва і в системі лікарсько-трудової експертизи тощо.

З організацією виробництва і технічним нормуванням психологія праці має спільне в питаннях організації робочого місця та функціональних відносин у колективі, керівництва виробництвом, визначення оптимального вимушеного темпу роботи, організації режиму праці та відпочинку, нормуванням праці і багатьох проблем наукової й організації, які тісно пов'язані з гігієною праці та професійною патологією. Психологія праці та гігієни є психопрофілактикою науки про збереження психологічного здоров'я і психогігієни, завдання якої часто повністю збігається з завданнями психології праці. З методикою виробничого навчання психологію праці пов'язують проблеми психологічного обґрунтування ефективності нових методів навчання для перевірки теоретично-психологічних гіпотез, які покладені в її основу: питання формування майстерності тощо [5; 11; 13].