Психологія праці - Баклицький І.О. - 1.4. Психологія праці як професія і навчальна дисципліна

Де і ким може з користю для інших працювати людина, яка здобула психологічну освіту і спеціалізувалась з психології праці?

У відділі (лабораторії) наукової організації праці підприємства. Може брати участь у вирішенні питань підбору, розміщення й оцінки показників за їхніми моральними якостями; психологічний аналіз робочих місць з погляду зручності для людини і з метою раціоналізації, проектування сучасніших робочих місць; аналізуючи і створюючи фактори задоволеності працею, ставлення до праці, трудового колективу, підприємства, фірми, організації, професії; аналіз психологічних причин підвищення плинності кадрів у відповідній установі, підприємстві і пошук психологічних умов, регуляторів стабілізації відповідних процесів; участь в аналізі й створенні факторів безпеки праці, аналіз взаємовідношень у виробничих колективах з метою їх оптимізації з погляду продуктивності виробництва та розвитку виробничого колективу; аналіз мотивації трудової діяльності та розробка рекомендацій з підвищення їхнього рівня; вивчення й опис професійної діяльності, пропагуючи професії серед молоді для інформаційного забезпечення роботи з профорієнтації, профконсультації, покращуючи зміст професійного виховання і навчання, профвідбору, раціоналізуючи трудові процеси; проведення психодіагностичних досліджень, обстежень; консультування з вибору професії, питань адаптації до професії (у разі зміни професії, впроваджуючи нову техніку, вступаючи у новий виробничий колектив); робота з індивідуальної корекції стилю міжособових відносин і діяльності керівництва, робота з організації і створення умов, засобів психологічного розвантаження працівників, які зайняті напруженою працею; організація і проведення психотренінгу, психологічне інформування кадрів підприємства (диференційовано залежно від статево-вікових, професійних, статусних характеристик); розроблення рекомендацій керівництву підприємства (за всіма психологічними питаннями, які пов'язані з раціоналізацією праці, його науковою організацією, оптимізацією "соціального клімату" в колективі).

У галузевій науково-практичній, науково-дослідній лабораторії (наприклад, у системі залізничного транспорту, хімічній промисловості, торгівлі, цивільній авіації).

У проектній організації, конструкторському бюро. Завдання — брати участь в ергономічному опрацюванні проектів виробів, оцінці випробувальних взірців, розробленні рекомендацій у рамках ергономічної служби (в межах психологічної компетенції).

Також у кабінеті (центрі, пункті) профорієнтації, профконсультації навчально-виробничого комбінату, підприємства, групи підприємств, району. Основні завдання — інформаційно-професіографічне забезпечення робочого процесу з професійного інформування молоді, консультації з питань вибору професії (враховуючи роботу а психодіагностики в системі профконсультації).

У методичному кабінеті професійно-технічної освіти. Завдання — вивчення, аналіз і розповсюдження трудового досвіду та досягнень науки, які мають відношення до психологічних основ трудового, професійного виховання і навчання.

У методичному кабінеті, який обслуговує загальноосвітню школу (в галузі трудового навчання, виховання, профорієнтації, профконсультації учнів, аналізу та вдосконалення трудової діяльності педагога).

На інженерно-педагогічному факультеті вищого навчального закладу (викладання професійно профілюючого курсу психології).

В інженерно-педагогічному технікумі (викладання психології для майбутніх майстрів виробничого навчання).

Крім того, спеціаліст-психолог праці може працювати всюди, де можуть бути задіяні випускники факультету або відділення психології університету.

Треба врахувати, що докладання сил професіонала визначається і особливостями його підготовки (тим, що він уміє робити). Діяльність психолога праці залежить від того, в якому закладі або на якому підприємстві він працює, а також від його зацікавлень [5; 6; 11; 18]. Якщо розглядати діяльність психолога в цілому, то її особливості такі: розроблення тестів, запитальників, оціночних шкал й іншого інструментарію, організація і проведення дослідження (тестування), інших видів оцінок, підведення підсумків цих заходів; аналіз і оцінка отриманих результатів; індивідуальні бесіди, поради та консультації; планування експериментів, досліджень, наукової роботи; планування різних форм навчання і підвищення кваліфікації співпрацівників; участь у конкурсних комісіях і комітетах; статистичний аналіз й інтерпретація даних; підготовка звітів про проведені дослідження; розробка рекомендацій керівникам усіх рівнів, інженерно-технічним працівникам про те, як враховувати психологічні особливості особистості при підборі працівників, посадове переміщення, прийняття рішень стосовно зовнішнього вигляду виробів, оптимізації процесу діяльності та виробничого середовища, комунікативних процесів у міжособовій взаємодії тощо. Ця діяльність вимагає від психолога детальних знань техніки, організації і методів праці в установах і на підприємствах, а також володіння технікою та методами машинної обробки інформації за допомогою ЕОМ, ПК.

Вирішуючи певні проблеми, психолог із замовником може працювати так: 1) психолога зараховують у штат організації; 2) підприємство або організація доручає провести експертизу позаштатному спеціалісту-психологу; 3) організація звертається за допомогою до науково-дослідного інституту, де є психологи-професіонали.

Якщо взяти зокрема психолога, то він не може охопити всі перелічені аспекти роботи. Тому основні види діяльності психолога можна поділити на шість груп: 1) консультації; 2) індивідуальні консультації і поради; 3) короткотривале обстеження або аналіз ситуації; 4) дослідницька діяльність; б) робота по реалізації рекомендацій, пропозицій; 6) решта видів діяльності (освітянська, лекційна, адміністративна тощо).

Вибір того чи іншого виду діяльності психолога в певній організації залежить від багатьох факторів, які її визначають, у тому числі від специфіки виробництва, його організаційних, технічних і технологічних особливостей. Як свідчить практика, всі перелічені види діяльності психолога реальні, важливі, їх доводиться комбінувати. Загалом психолог працює в рамках, що їх задає психологічна служба. Психологічна служба — це система практичного використання психології для вирішення комплексних завдань психологічної експертизи, діагностики, консультації у сферах народного господарства (виробництво, транспорт, медицина, народна освіта, спорт, охорона правопорядку та ін.).

В організаційному значенні психологічна служба буває як професіональні психологічні консультації (служба сім'ї та шлюбу, профконсультація й орієнтація, управлінське консультування) або як спеціалізовані психологічні підрозділи у структурі відповідних організацій (психологічна служба промислових підприємств, вищих навчальних закладів, шкіл, військових підрозділів). Психологічна служба вирішує два основні завдання: описує стан об'єктів (психологічна діагностика) і вплив на них з метою оптимізації і розвитку. Дія відбувається або через розробку рекомендацій, впровадження яких залежить від керівництва організацій, або в діяльності самої психологічної служби через професійно-психологічне навчання персоналу, консультування, психологічне забезпечення процесів і заходів. Психологічна служба є значним фактором гуманізації праці, покращення ефективності та культури виробництва, перетворення наукової психології в елемент культури суспільства.

Коли галузь науки досить розвинута, то виникає потреба в розвитку й організації підготовки її спеціалістів. Тому треба готувати відповідні навчальні дисципліни, системи навчальних предметів у професійній школі. Завдання навчальних дисциплін — забезпечити поліпшення відтворення професійної культури спеціалістів, які зайняті в психології праці. Професійна культура — об'єкт функціональний, а не речовий. Вона є доти, доки є люди, які опанували відповідний досвід і майстерність. Досвід і майстерність об'єктивуються в результатах праці, в книгах, зокрема в підручниках, посібниках й інших носіях інформації. За цими джерелами можна скласти уявлення про професійну культуру, але не сама культура професійної діяльності, носіями якої можуть бути тільки дієздатні професіонали.

Система навчальних дисциплін психології праці повинна відповідати істинній професійній культурі цієї галузі науки і відповідній практиці. Тому система дисциплін повинна формувати відповідний рівень особистості професіонала, який характеризується єдністю типових і індивідуальних особливостей, професійною спрямованістю, відповідними рисами характеру" розуму, почуттів.

Основою побудови системи навчальних дисциплін є кваліфікаційна характеристика (К. X.). Наводимо скорочений варіант [5].

Призначення спеціаліста. Спеціаліст повинен бути підготовлений для науково-практичної, викладацької, науково-дослідної, організаційно-методичної, інформаційно-бібліографічної діяльності в галузі психологи праці.

Спеціаліст зазначеного профілю потрібен для роботи в підрозділах підприємств, закладів, які вивчають питання оптимізації "людського фактора" виробництва, у відповідних системах галузевих служб, лабораторій, кабінетів, центрів (служба НОП, психологічна, профорієнтації, розміщення кадрів, профпідбору і профвідбору тощо), у системах освіти, профосвіти, вищої і середньої спеціальної освіти, в комісіях з працевлаштування населення. Такий спеціаліст може бути корисним у медичних, правоохоронних і наукових закладах, проектних організаціях, у системі засобів масової інформації, які вирішують проблеми оптимізації кадрів, трудового виховання, навчання, профорієнтації, проектування технічних засобів праці, соціально-трудової реабілітації осіб з фізичними вадами. Спеціалісти потрібні для роботи на первинних посадах, які передбачені типовими номенклатурами посад для заміщення особами з вищою спеціальною освітою.

Загальні вимоги до спеціаліста. Спеціаліст повинен володіти моральними якостями, позитивно ставитись до професії, зобов'язаний відповідально виконувати доручену справу.

Він також повинен мати добру практичну підготовку, досконало володіти своєю спеціальністю, безперервно поповнювати свої знання, удосконалювати вміння і навички, розширювати коло своїх інтересів, на практиці застосовувати принципи наукової організації праці, володіти передовими методами психологічного управління трудовим колективом.

Специфічні вимоги до спеціаліста. Працівник з психології праці повинен цікавитись людиною, її внутрішнім світом, ставленням до праці, позитивно сприймати людей незалежно від їх соціального, соматичного та психічного статусу, статевих, вікових та індивідуальних особливостей. Працівник-психолог повинен мати систему професійних переконань, які ґрунтуються на можливостях позитивного розвитку людини в поєднанні з консультуванням, психологічним інформуванням, психотренінгом, проектуванням діяльності, внутрішніми засобами, проектуванням зовнішніх засобів праці, корекцією індивідуального стилю праці.

Спеціаліст повинен знати: загальнонаукові, філософські, соціально-економічні, загальнопсихологічні та деякі біологічні дисципліни, в тому числі загальну експериментальну психологію, анатомію, фізіологію людини, соціологію праці, інформатику (застосовувати для дослідження ПК), дисципліни психопедагогічного циклу, спеціальні дисципліни, які розкривають методологічні й прикладні питання психології, соціальну психологію, психологію праці, інженерну психологію, основи ергономіки і наукової організації праці, фізіологію і гігієну праці, медичну психологію, основи виробництва, бізнесу, підприємництва, маркетингу, менеджменту, методику проведення психологічних досліджень і виховних дій на людину; дисципліни вузької спеціалізації, наприклад, психологію професій, основи професійної консультації, психологічні оцінки організації та проектування робочого місця, історію психології праці й інженерної психології тощо.

Спеціаліст повинен уміти: контактувати з людьми, використовуючи наукові методики соціально-контактної взаємодії, застосовувати здобуті знання для вирішення конкретних науково-практичних завдань. Користуватися науковими методами психологічних досліджень, методами побудови наукового знання та виховної дії на свідомість підростаючої людини, а також психологічно обґрунтованої корекції трудової діяльності, оцінки й проектування її засобів. Фахівець повинен вміти мобілізуватися для роботи і працювати в групі різнопрофільних спеціалістів над вирішенням завдань з комплексної (ергономічної) раціоналізації праці й виробництва, організовувати та проводити відповідну роботу зі спеціальності, розробляти (після колективних обговорень) прийоми, шляхи, методи, засоби професійного розвитку, удосконалення людини як суб'єкта праці; пропонувати і впроваджувати рекомендації з питань організації відпочинку людей, навчальної діяльності, вибору професії, адаптації молоді до праці. Збирати потрібні емпіричні матеріали неекспериментальними й експериментальними методами, обробляти сучасними методами отримані результати, науково їх інтерпретувати і зробити обґрунтовані висновки про конкретні ситуації праці, складати звіти про виконану роботу, вести наукову документацію, сприяти підвищенню ефективності праці свого трудового колективу.

Спеціаліст повинен уміти складати психологічні описи нових професій, оцінювати особистісні якості та функціональні стани людини, які виявляються в пращ, аналізувати і складати плани соціального розвитку трудових колективів, раціонально проектувати робочі місця, самостійно працювати як психолог-практик.

Психолог праці повинен вміти виявляти, аналізувати, засвоювати і поширювати передовий досвід зі своєї спеціальності, добре орієнтуватися в спеціальній літературі (з профілю), використовувати ПК, спеціальну апаратуру, навчально-лабораторне обладнання, технологічні засоби навчання і наукового експерименту; редагувати, реферувати, рецензувати тексти зі спеціальності, готувати рукописи до публікації і контролювати видання [5].

Це приблизний варіант кваліфікаційної характеристики, оскільки Міністерство освіти України постійно удосконалює такі документи. Офіційно затверджена кваліфікаційна характеристика є документом, яким зобов'язані керуватися всі органи, які відповідають за підготовку, вдосконалення навчального плану, програми, всього навчально-виховного процесу.

Ключові поняття теми

Психологія праці, об'єкт і предмет психології праці, гуманізація праці, методологія, психотехніка, суб'єкт праці, професіографія, професійний відбір, ергатична система, ергатична функція, трудовий проект, людський фактор, праця.

Формалізована структура змісту теми

Якщо психологія праці як наука — це сфера виробництва нових і корисних знань, то відповідна навчальна дисципліна — система засобів доставки цих знань відповідній категорії споживачів до тих пір, поки вони не підуть шляхом безперервної самоосвіти в галузі діяльності, яка розглядається.

Психологія праці

Запитання для самостійного опрацювання

1. Що є предметом психології праці?

2. Які основні завдання психології праці на сучасному етапі розвитку?

3. Назвіть основні наукові проблеми психології праці,

4. Охарактеризуйте основні структурні компоненти суб'єкта праці,

5. Що е об'єктом вивчення в психології праці?

6. Що таке "ергатична система"?

7. Назвіть і поясніть основні ергатичні функції ергатичної системи.

8. Охарактеризуйте основні підсистеми трудового поста.

9. Охарактеризуйте основні методологічні й теоретичні основи психології праці,

10. Назвіть основні функції психології праці,

11. На яких вихідних принципах ґрунтується вітчизняна психологія праці?

Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю

1. Чи згідні Ви з твердженням, що різноманітність психічного життя суб'єкта праці можна звести до трьох груп психічних явищ?

2. Чи можна стверджувати, що основним завданням психології праці як науки є визначення психологічних закономірностей у трудовій діяльності?

3. Чи завжди психічний фактор (уявлення про професійне середовище) можна розглядати як суб'єктивний образ об'єктивного світу?

4. Чи достатньою є така характеристика професійної свідомості, що вона є важливим регулятором праці та побудови професійних життєвих шляхів, "кар'єр", "трудових доль" працівників?

5. Чи можна функціональні стани людини в праці розглядати як певний результуючий ефект станів, зумовлених потребами людини?

6. Чи збігаються за змістом поняття ергатична функція та трудова функція?

7. Чи правильна думка про те, що "трудовий пост" і "професія" тотожні поняття?

8. Чи правильне твердження, що засоби праці — це лише речові знаряддя, а внутрішніх засобів не існує?

Завдання та проблемні ситуації

1. Що дає психологові-практику керівництво для пізнання психічних явищ, принципів детермінізму, єдності свідомості та діяльності, розвитку суб'єкта праці в трудовій діяльності?

2. Поясніть, чим відрізняються речові засоби, знаряддя праці від зовнішньо-функціональних засобів праці?

3. Чим принципово відрізняються поняття "трудовий пост" і "робоче місце"?

4. Що є спільним та відмінним у діяльності мозку суб'єкта праці та персонального комп'ютера? Зіставте та проаналізуйте.

Література

1. Ганзен В. А, Системное описание в психологии. — Л.: ЛГУ, 1984.

2. Дмитриева М.А., Крылов А. А., Нафтулев А.И. Психология труда и инженерная психология. — Л.: ЛГУ, 1979.

3. Душков Б. А. Индустриально-педагогическая психология. — М.: Просвещение, 1981.

4. Иванова Е,М. Психотехнология изучения человека в трудовой деятельности. — М.: МГУ, 1992.

5. Климов Е.А. Введение в психологию труда. — М.: МГУ, 1988.

6. Котик М,А. Психология и безопасность. — Таллин: Валгус, 1982.

7. Лоос В, Г, Промышленная психология. — К.: Техника, 1974.

8. Методология исследований по инженерной психологии и психологии труда. — Ч. 1. — Л.: ЛГУ, 1974; Ч. 2, 1975.

9. Мюнстенберг Г. Основы психотехники. — Ч. I, II, III, IV. — СПб.: Алетейя, 1996.

10. Очерки психологии труда оператора. — М., 1974.

11. Платонов К, К, Вопросы психологии труда. — 2-е изд. — М.: Медицина, 1970.

12. Практикум по инженерной психологии и психологии труда: Учебное пособие // Т. П. Зинченко, Г. В. Сухадольский, М. А. Дмитриев. — Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1983.

13. Психология труда: Пер. с словацк. / Общ. ред. К. К. Платонова. — М.: Профиздат, 1979.

14. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. — Самара: Издательский дом "Бахрах", 1998.

15. Робер М., Тилъман Ф. Психология индивида и.групп. — М., 1988.

16. Робочая книга военного психолога: модель, алгоритм, технология эффективной профессиональной деятельности / Под ред. Л. Н. Уварова, В. Г. Михайловского. — М.: МОРФ, 1995.

17. Робочая книга практического психолога: технология эффективной профессиональной деятельности. — М.: Издательский дом "Красная площадь", 1996.

18. Столяренко Л, Д. Основы психологии. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.

19. Хаккер В. Инженерная психология и психология труда. — М., 1985.

20. Хьелл Л., Зиглер Д, Теория личности (Основные положения, исследования и применения). — СПб.: Питер Ком, 1998.

Розділ 2. ВИНИКНЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ ПРАЦІ ЯК САМОСТІЙНОЇ НАУКИ
2.1. Початок формування психології праці
2.2. Виникнення прикладної психології праці. Психотехніка та наукова організація праці
2.3. Сучасний стан психології праці
Розділ 3. ЛЮДИНА ТА ПРАЦЯ
3.1. Поняття ергатичної системи "людина — праця — професійне середовище"
3.2. Трудовий пост і його структура
3.3. Предмет, засоби, знаряддя, умови праці як компоненти трудового поста
Вимоги до фізичних факторів робочого середовища
Вимоги до хімічних факторів робочого середовища
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru