Психологія праці - Баклицький І.О. - Психомоторні властивості.

Друга категорія властивостей — психологічні параметри, які характеризують людину як суб'єкт дії та пізнання. Передусім, виділяють індивідуальні особливості психічного регулювання моторики різних органів руху.

Психомоторні властивості.

До трудової діяльності психомоторних властивостей входить система дій. У різних видах праці дії мають різний характер, однак для всіх дій, не тільки моторних, а й сенсорних, розумових, характерні: а) доцільність (цілеспрямованість); б) адекватність змісту дії, яка змінюється, змінному стану об'єкта праці; в) опосередкованість дії знаряддям праці, характер якої змінюється з розвитком технічного прогресу (дії над предметами праці за допомогою засобів праці замінюються або доповнюються діями над самими засобами праці); г) поліефек-торність трудових дій, яка означає можливість виконання тієї самої дії за допомогою різних груп м'язів; ґ) відповідні співвідношення фіксованих, автоматичних і мінливих компонентів, які перебудовують; д) суспільна зумовленість трудових дій, яка виражається в тому, що їх регулює не тільки працівник, а й інші люди (зовні) або матеріалізовані продукти діяльності (інструкції, креслення, технічні карти тощо).

Людська діяльність існує у формі дії або ланцюга дій. Окремі складові системи діяльності рухливі, тому завжди треба виявляти і розкривати їхні внутрішні зв'язки. Для цього доцільно використовувати системний аналіз.

Психологія праці використовує системний аналіз трудової діяльності, розробляючи методичні прийоми, але про результати говорити ще рано. Вивчено лише характеристики трудових дій, їхні зміни, які пов'язані з ходом технічного прогресу, та суб'єктивні фактори, що мають зв'язок із середовищем і визначають цю динаміку.

Розрізняють три основні параметри трудових дій: силовий, просторовий і часовий. На ранніх етапах розвитку техніки панівним був силовий фактор. Збільшення значення просторового та часового компонентів до все більшого дроблення великих силових рухів на більш мілкіші дозуючі, які забезпечували більш точне диференціювання сили удару або натиску.

З розвитком комплексної автоматизації і механізації трудових процесів змінюється як регуляція трудових дій (збільшується значення дій мислення), так і характеристика основних параметрів рухів (силових, просторових і часових) [3]. В операціях з органами дистанційного управління, як і в багатьох інших видах виробничої діяльності, рухи стають дозованими. М'язова напруга в цих рухах диференціюється на нижньому порозі зусилля.

Порівняльний аналіз макрорухів у трудових операціях свідчить про те, що перехід від ручних дій (вбивання гвіздка — і до найскладнішого — монтаж блока радіоапаратури) до механізованого (штампування) і автоматизованого виробництва (оперування органами дистанційного управління) супроводжується поступовим скороченням кількості макрорухів. Мікрорухи кисті руки, пальців виникають лише у складніших випадках трудової діяльності. У межах тієї самої трудової діяльності збільшується кількість мікрорухів, які введені в найскладніші й точні рухи.

Силовий фактор у процесі розвитку праці все більше підчиняється просторовому та часовому. В умовах механізованого виробництва просторово-часовий фактор повністю підчиняє силовий. Це призводить до подальшого дроблення великих силових рухів на дрібніші, дозовані, навіть до виникнення мікрорухів пальців рук. Поряд з дрібними зберігаються робочі рухи, які виконують більші м'язи руки. Перехід до автоматизованого виробництва вимагає максимальної точності та швидкості реакції (тобто збільшує роль просторово-часового компонента). Виконати таку точність рухів великими м'язами неможна. Тонкі рухи пальців можуть забезпечувати потрібну точність. Саме з цим і пов'язане виникнення безлічі мікрорухів під час оперування органами дистанційного управління. Силовий фактор у таких рухах не відмирає, не спрощується, а навпаки, розвивається й удосконалюється. Можливо, що такі дрібні рухи вимагають більше м'язових зусиль, ніж грубі, силові.

Комплексні дослідження А. Н. Розе довели, що психомоторні характеристики пов'язані, передусім, з динамічністю збудження, гальмування і балансом з динамічності. У віці 25—28 років збільшується кількість зв'язків психо-моторних показників з показниками сили-чутливості і зменшується зв'язок із характеристиками динамічності. Наприклад, радіомон-тажниці в галузі точного виробництва до 28—29 років знижують продуктивність праці, а потім поступово не виконують норми і переходять працювати на інші ділянки. Системний аналіз психомоторики Розе засвідчив складність і нестійкість її міжфунаціональних зв'язків, унаслідок чого треба обережно оцінювати психомоторні властивості й враховувати вікові та статеві особливості. З погляду загальної характеристики психомоторики людини представляє інтерес тренування всіх видів сенсомоторних реакцій. Є дані, що свідчать про можливість довільної регуляції швидкості сенсомоторної реакції з точністю до сотої долі секунди [3].