Психологія праці - Баклицький І.О. - 5.4. Перетворюючі методи в психології праці

Проблема перетворюючих або конструктивних методів психології праці вимагає спеціального ґрунтовного викладення, обговорення, логічного та морального обґрунтування. Найважливіше питання цієї теми зведено до того, що застосування конструктивних методів тісно пов'язано з ідеєю "маніпулювання" людьми, їхньою свідомістю. Не завжди легко можна сказати, де закінчується морально і юридично необхідний метод соціального впливу на психіку людини і розпочинається правопорушення — посягання на її особистість, свободу, конституційні права. Злочини, як свідчить історія, ґрунтуються на застосуванні конструктивних психічно-психологічних методів управління свідомістю людини: дезінформація, потрапляння людини в складне становище й використання злочинних дій для виходу з неї.

Своєрідність психологічних методів управління свідомістю, психічною активністю людей у праці завжди зводиться до побудови, реконструкції, корекції психічних регуляторів поведінки та діяльності або до доцільнішого їх використання. Вплив на зовнішні та внутрішні фактори, які суттєво позначаються на виконанні людиною виробничих завдань.

Зовнішні детермінанти — це форма управління, технологія виробництва, позаробочі впливи, зовнішні умови праці, організація праці, соціальна оснащеність робочого місця. Внутрішні фактори так званої внутрішньої детермінованості поведінки людини важко піддаються аналізу. Серед них можна виділити такі:

1) основні ознаки темпераменту, які виявляються в реакціях людини на події, навколишнє середовище й оточення;

2) основні риси характеру, які формують моральне обличчя людини, її ставлення до оточення, виконуваної роботи, різних подій життя та самої себе;

3) світогляд, який відображає систему поглядів на основні питання життя та соціального буття;

4) кваліфікований рівень, який визначає здібності, знання, вміння, досвід, навики;

5) мотиваційні виявлення, які відображаються у загальному настрої та спрямованості поведінки людини в її загальній орієнтації;

6) життєві плани, перспективи людини та зусилля для їх досягнення;

7) риси, що переважають у спілкуванні з іншими людьми, — довірливість чи настороженість, відвертість чи замкнутість, товариськість чи відлюдкуватість;

8) відносини або особливості, як, наприклад, перебільшення відчуття самотності, надмірна довірливість, хворобливе піклування про своє здоров'я, неврівноваженість, інші психічні порушення.

Внутрішні фактори, від яких залежить рівень виконання працівником виробничих завдань, мають суб'єктивний характер. Здебільшого вони відображають психічний, точніше нервово-психічний і соціальний потенціал, тобто психічні можливості людини. Термін "можливості людини" характеризує сукупність постійних і мінливих (залежно від ситуації) факторів, які визначають рівень спрямованості та хід діяльності людини, тобто характеризують особливості цього індивіда у взаємодії з дійсністю в процесі виробництва.

Можливості людини можна диференціювати. Критерієм є результати аналізу трудової діяльності людини з урахуванням факторів, що впливають на неї. Отже, можливості можуть бути:

1) професійні, які зумовлені суб'єктивними факторами й певною мірою визначають зміст діяльності: знання, вміння, здібності, досвід, навики;

2) продуктивні — суб'єктивні виявлення, що впливають на процес діяльності: витривалість, здатність, життєвий темп, особистий режим;

3) особисті — суб'єктивні виявлення, які відображають індивідуальність або особливості поведінки працівника: якості особи, моральне обличчя, зрілість;

4) суспільні — відображають суб'єктивні виявлення соціальної взаємодії індивіда у трудовому процесі: становище, міжособові впливи, систему цінностей;

5) мотиваційні суб'єктивні фактори, які характеризують ставлення і підхід працівника до роботи та її мети — потреби, інтереси, ідеали, спрямування.

Зусилля спеціалістів, які спрямовані на раціоналізацію, перетворення об'єктивних обставин праці — її речових засобів предметного і соціального середовища, спрямовані на психіку, свідомість, поведінку, діяльність людей, що працюють: нові засоби й умови праці пред'являють нові якісні вимоги до психіки людини дещо несподівані. Наприклад, дослідники зауважили, що оператор-диспетчер час від часу повинен вставати, щоб підійти до віддалених від його стільця кнопок пульту, виміряли й підрахували його маршрут, "оптимізували" робоче місце — наблизили кнопки, зробили м'яке крісло й ін. У результаті отримали: із-за обмеженості рухової активності оператор став швидше ніж раніше відчувати стан сонливості, нудьги, щоб її подолати вимушений був вставати й ходити.

Загалом сукупність перетворюючих або конструктивних методів психології праці можна подати так.

Методи використання і формування суб'єктивних факторів праці:

а) методи професійного самовизначення, самонавчання, самовиховання, пошуку індивідуального стилю діяльності, шляхів адаптації в робочій обстановці і в трудовому колективі;

б) методи профконсультації, профосвіти, психологічної освіти працівників з метою забезпечення саморегуляції суб'єкта, трудового навчання, виховання, професійного навчання і виховання, професійного відбору, психологічного тренування, починаючи від підвищення рівня сенсорної чутливості в спеціальних вправах і закінчуючи формуванням відносин особистості, розуму, характеру, самосвідомості у спеціальних видах діяльності, наприклад, у ділових іграх, а також методи корекції функціональних станів: психологічне розвантаження, методи корекції індивідуального стилю діяльності.

Методи використання, формування та проектування об'єктивних факторів праці:

а) методи раціоналізаторської та винахідницької роботи професіоналів, яка спрямована на поліпшення засобів й умов праці;

б) методи розроблення психологічно обґрунтованих рекомендацій до технічних проектів засобів й умов праці — інженерно-психологічне, ергономічне проектування;

в) методи розроблення рекомендацій з оптимізації ділових й особистих відносин у трудовому колективі.

Реалізуючи будь-який із перетворюючих методів, виникає завдання реалізації психологічного управління активністю людей. Наприклад, під час профвідбору важливо, щоб людина внутрішньо прийняла негативний для неї результат відбирання і правильно реорієнтувалася на будь-яку іншу діяльність. Профконсультуючи, дуже важливо, щоб той, хто вибирає професію, у потрібних випадках змінив свої попередні особисті професійні плани, наміри. Впроваджуючи нові технічні засоби, треба дійти до того, щоб працівник прагнув їх опанувати, опанував або вибрав новий трудовий пост, для подальшої роботи змінив упереджене ставлення до нової незвичної техніки тощо.

Ми ілюстративно розглянемо питання про методи психологічного впливу на людину або групу людей. Соціальне замовлення переводиться в систему професійних категорій психолога, мови психології. Процедура такого переформулювання завдання може бути такою.

Назвати, визначити конкретний об'єкт психологічного впливу з врахуванням умов його середовища. Чи це окрема людина, член якогось колективу або, можливо, група людей, неорганізована або організована, більше або менше згуртована й ін.

Скласти, наскільки є змога, мінімальну картину психологічних регуляторів активності цієї людини (групи): чи перебуває людина в межах медичної норми фізичного та психічного здоров'я; чи визнає загальноприйняті вимоги здорового глузду, цінності, норми, ідеали, професійні цінності; які її ділові та моральні якості. Знання про це можна одержати, .зробивши екскурс в історію особистості людини, її біографію (історію виникнення і функціонування групи).

Визначити та виділити три ситуації:

а) конкретну життєву трудову, в якій на цей період часу існує працівник як об'єкт передбаченої дії. Позначимо цю ситуацію "збіг обставин" (ЗО);

б) кінцеву, до якої повинен ввійти працівник у результаті дії на нього, — "результативна ситуація" (PC);

в) загальну соціально-виробничу, позитивний вклад в яку може внести активність відповідного працівника, яка очікується в результаті психологічної дії — "виробнича ситуація" (ВС).

У зв'язку з ситуацією "збіг обставин" виділити картину стану потреб працівника, зазначити факти його незадоволення зі збігу обставин.

Показати працівникові, довести до його свідомості (описати словами або повідомити невербальними засобами реальні обставини, зображення). Тобто, явище невідповідності виробничої ситуації деяким ідеалам, які визнає працівник, нормам, здоровому глузду й показати, що покращання справи вимагає його відповідних дій, вчинків, активності, саме він може взяти участь у покращенні справ.

Описати, показати досить привабливі сторони перспективної ситуації, її більшу привабливість порівняно з ситуацією "збіг обставин".

Показати реальні досягнення відповідних цілей, розкрити або запропонувати засоби для реалізації перспективи введення людини в результативну ситуацію.

Якщо треба, то домовитися про згоду людини поступитися заради привабливої перспективи деякими другорядними цінностями — звичками, деякою свободою й ін.

Більш або менш офіційно, формально (документально або у вигляді словесного договору, інформування колективу) зафіксувати факт введення людини в нову результативну ситуацію, яка пов'язана з досить привабливими для неї перспективами [9].