Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Жіночий оргазм

У жінки оргазм супроводжується одночасними ритмічними скороченнями м'язів матки, передньої стінки піхви (оргазмічна платформа) та ануса. Декілька перших скорочень дуже інтенсивні, відбуваються одне за одним з інтервалом 0,8 с. Потім сила і тривалість скорочень дещо зменшується, інтервали стають менш регулярними. За м'якого оргазму кількість скорочень обмежується 3-5-ма, за інтенсивного оргазму їх буває 10-15.

В оргазмі бере участь увесь організм, а не лише тазова ділянка: чітко виражені зміни реєструють на енцефалограмі, а м'язові скорочення спостерігаються на багатьох ділянках тіла. У цій фазі почервоніння тіла досягає найбільшої інтенсивності та поширення.

Суб'єктивно оргазм переживається спершу як почуття тривоги, яке дуже швидко змінюється надзвичайно приємними відчуттями, що виникають у кліторі і поширюються по всьому тазу. Жінки часто говорять про виникнення в статевих органах відчуття тепла, наелектризованості чи тремтливості, які швидко охоплюють усе тіло. Більшість жінок фіксує відчуття м'язових скорочень у піхві та малому тазу, які часто сприймаються як пульсація тазу.

Відчуття закінчення статевого акту відбувається з короткочасним затриманням дихання, бурхливим і несамовитим проявом пристрасті, афективним обмеженням свідомості, безконтрольними рухами і звуками. Ці прояви можуть змінюватися залежно від віку, досвіду, партнера, пестощів тощо. Варіації перебігу оргазму виявляють значну індивідуальну стійкість, оскільки пов'язані з конституціональним типом сексуальної реактивності.

Поширена думка, що під час оргазму в жінок спостерігається явище, подібне на еякуляцію. Деякі вчені припускають, що під час оргазму із сечовипускного каналу жінки виділяється рідина, подібна до сім'яної рідини чоловіків. Було висловлено припущення, що ця рідина виробляється певною "жіночою простатою", рудиментними залозами (парауретральні залози), розташованими навколо сечовипускного каналу (в процесі ембріонального розвитку ці залози утворюються з тієї тканини, що й простата чоловіків). Згідно з гіпотезою, анатомічно "жіноча простата" відповідає "зоні О", однак ця ідея не отримала наукового підтвердження. Дослідження жінок, які "еякулювали", показало, що рідина, яка виділялася, була звичайною сечею. Тобто більша частина випадків так званої жіночої еякуляції зумовлена нетриманням сечі, виходом її із сечовипускного каналу внаслідок фізичної напруги, викликаної статевим збудженням.

Багато було суперечок і щодо природи жіночого оргазму. Одну з них зініціював 3. Фройд, який вважав, що у жінок оргазм буває кліторним та вагінальним. За його словами, кліторні оргазми (оргазми, викликані мастурбацією чи в інший спосіб, без статевого акту) свідчать про психічну незрілість, оскільки клітор є центром інфантильної сексуальності жінок; вагінальні оргазми (оргазми, які виникають під час статевого акту) є "аутентичними", "зрілими", оскільки свідчать про нормальне завершення психосексуального розвитку. Усунення кліторальної сексуальності 3. Фройд вважав необхідною умовою розвитку жіночості.

Із намаганнями дослідити природу оргазму пов'язані різноманітні його класифікації. Російський сексопатолог Абрам Свядощ розрізняє такі види оргазму:

а) за джерелом виникнення: коїтальний, екстракої-тальний (при мастурбації);

б) за локалізацією: кліторний, вагінальний, невизначе-ної локалізації;

в) за перебігом: короткочасний (пікоподібний), затяжний (хвилеподібний), одноразовий, багаторазовий;

г) за інтенсивністю: сильний, помірний, слабкий.

У класифікації російського сексопатолога Василя Здравомислова зафіксовано такі форми оргазму в жінок:

а) фізіологічні - вагінальний, кліторний та цервікаль-ний (матковий);

б) патологічні - оральний, ректальний (анальний), сосковий і психічний (психологічний онанізм).

Перехідною формою між вагінальним і ректальним оргазмом вважають промежинний оргазм (С. Лібіх). Виокремлюють також уретральний оргазм, який отримують при мастурбації уретри.

Іншої думки дотримуються В.-Х. Мастере та В. Джонсон, які наголошують на фізіологічній однотипності всіх оргазмів у жінок незалежно від джерела сексуальної стимуляції. Оргазм, що досягається внаслідок стимулювання клітора, не відрізняється від оргазму, що виникає при статевих зносинах чи, наприклад, унаслідок пестощів грудей. Це не означає, що всі оргазми переживаються жінками однаково, мають однакову інтенсивність і приносять однакове задоволення. їх відчуття та інтенсивність залежать від особистого сприйняття, а міра задоволеності - від багатьох факторів.

Деякі жінки надають перевагу оргазмам, що виникають під час статевого акту, інші вважають приємнішими оргазми, викликані мастурбацією. Вони стверджують, що статевий акт загалом приносить їм більше задоволення, однак безпосередність та інтенсивність оргазму при цьому слабша. Це, можливо, є наслідком того, що жінка, яка мастурбує, зосереджена на власних відчуттях і потребах, не залежить від темпераменту, типу фрикцій партнера. До речі, оргазм у жінки при статевих зносинах вважається непрямою характеристикою сексуальної компетенції чоловіка.

Різні думки висловлюють щодо оргастичної здатності жінок, тобто чи всі вони можуть відчувати оргазм під час лише статевого акту, без застосування додаткової стимуляції. В.-Х. Мастерс і В. Джонсон та інші дослідники переконують, що всі жінки здатні досягти оргазму внаслідок лише статевого акту, однак деякі сексологи переконані, що це не так. За даними досліджень, досягає оргазму під час статевого акту приблизно 40-50% жінок. Відсутність оргазму при статевому акті зазвичай спричинюється хвилюванням, недостатньою душевною близькістю між партнерами, недовірою, невисокою самооцінкою. Нездатність відчувати оргазм може мати фізіологічні причини, що необхідно враховувати при діагностуванні та лікуванні статевих розладів.

Не всі дотримуються однієї думки щодо ролі у жіночому оргазмі м'язів, які оточують піхву. Німецький гінеколог Арнольд Кегель (1894-1981), який вигадав "вправи Кегеля" (вправи, що тренують м'язи тазової порожнини - напруження та розслаблення м'язів сечостатевої системи), та деякі інші дослідники вважають, що оргазм у жінки залежить і від стану лобково-куприкового м'яза. Однак багато дослідників такої залежності не виявило. Не підтвердилась теза про можливість збільшити оргастичну реактивність жінок, нездатних відчувати оргазм, за допомогою "вправ Кегеля".