Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Спорідненість вірувань слов'ян і кельтів

Служителями язичницького культу слов'ян були волхви — засновники вчення про першотворця. Вони володіли секретами лікування травами, стали творцями своєрідної астрологічної медицини. Волхви зберігали й передавали з покоління в покоління географічні, астрономічні, математичні знання. Людське слово, подібно до друїдів, вони наділяли таємною магічною силою. Згідно з їхніми уявленнями слово могло ощасливити людину або погубити. Воно могло вилікувати від різних хвороб, перемогти злі сили, творити дива. Поетів слов'яни називали віщими, вважаючи, що їм відомі таємниці людського буття. І донині в українців збереглася повага до законів предків, виражених у багатих житейською мудрістю приказках, прислів'ях, піснях.

Подібно до кельтів, слов'яни мали священні гаї, що заміняли їм храми. І в слов'ян, і в кельтів навколишня природа є живою: дерева й трави говорять між собою, говорять вони і з птахами, і з людьми. Предметами особливого поклоніння були в них ліси. Дуб вважався житлом божества. Йому приносили жертви. Взагалі в уяві і кельтів, і слов'ян дерево відігравало важливу роль при створенні світу, а образ дерева життя посідав важливе місце в системі поклоніння природі. Дерево життя — це уособлення космогонічних і часових уявлень. Його коріння йшло в глибини землі, в царство померлих, стовбур символізував покоління живих, а листя й крона — житло богів.

Культ дерева є одним із найдавніших. Він пов'язаний з образом дерева-захисника. Під деревом молилися, їли, відпочивали, помирали. За деревами ховалися від ворогів. Довголіття дерева підіймало його над життям людей і тварин. Рослини, що несли в собі часточку плідної сили природи, були нібито гарантом віри в сприятливі дії природи на долю людини. Це, в свою чергу, приводить до значного поширення обрядів сільськогосподарської та лікувальної магії, ворожіння на рослинах і виникнення відомого гороскопу друїдів, в якому простежується зв'язок людських характерів з деревами.

Велике переселення народів. Вплив германських релігійних вірувань

Часовий історичний відрізок з II по VII ст. ввійшов в історію як епоха Великого переселення народів. Міграційні процеси захопили практично весь континент і радикально змінили його політичний, культурний, етнічний та релігійний вигляд. Це була епоха не тільки загибелі однієї (античної) цивілізації та зародження іншої (феодальної), а й епоха докорінних змін у релігійній свідомості народів. Колись велична й могутня Римська імперія розвалювалася на шматки, а людство входило в нову фазу свого розвитку. Світ завойовувало християнське вчення. Християнство перетворилося в пануючу світову релігію.

Головну роль у Великому переселенні відігравали германські" тюркські, фінно-угорські та слов'янські племена. Основними германськими степовими племенами були бастарни, герули, готи, гепіди, вандали, лангобарди. Всередині IV ст. із об'єднання готських племен утворилося два союзи західних і східних готів (вестготи і остготи). Відповідно вони займали землі між Дунаєм і Дніпром та між Дніпром і Доном. До складу цих союзів входили не тільки германські, а й фракійські, сарматські та слов'янські племена. Поліетнічний склад цих об'єднань залишив відбиток у релігійній системі германців, а, в свою чергу, релігійні елементи германських народів було прийнято союзними племенами, зокрема слов'янами.

Германці привнесли своєрідне світобачення й світовідчуття. Фантазія германців населяла ліси, ріки, пагорби злими карликами, перевертнями, драконами й феями. Боги й люди-герої в уяві германців ведуть постійну боротьбу зі злими силами. Для германських народів були характерними войовнича енергія та почуття неподільності світу людей і богів. Ці релігійні уявлення знайшли відображення і в химерних зображеннях звіриного стилю в мистецтві. Фігурки звірів втрачали цілісність, визначеність і перетворювалися на своєрідні магічні символи. Хоча боги германської міфології — це уособлення не тільки природних, а ще й соціальних сил. Глава германського пантеону Один — бог бурі, але він і вождь-воїн, що стоїть на чолі героїчного небесного воїнства. А душі загиблих на полі бою германців простують у світлу Валгаллу, щоб поповнити дружину Одина.

Одночасно серед германців поширювалося християнство. Енергійним проповідником християнства серед готів був єпископ Ульфіла, котрий переклав святе Письмо готською мовою. (Цей переклад став першою пам'яткою мови готів.) Але. християнізація германців, як і слов'ян, не. призводила до смерті їхніх богів. Ці боги трансформувалися, зливаючись з культами місцевих святих чи поповнюючи ряди демонів (в значенні злих духів). Релігійність лежала і в основі моральних цінностей германців. Особливого значення вони надавали ідеалам вірності, військової мужності з сакральним ставленням до військового керівника та ритуалу.

Культ Одина — один з варіантів чоловічих союзів, в яких панував культ сильніших. Цей культ лежав в основі утворення харизматичних кланів, що претендували на божественне походження й спеціалізувалися на веденні війни, та виникнення харизматичних вождів — короля (конунга) і його свити (Прицак О. Происхождение Руси // Хроника-2000. — 1992. — Вьіп.1. — С.31).

В основі системи германських релігійних традицій лежали поетичні сюжети з міфологічно-культовими елементами. Виключно з магічною й культовою метою тривалий час германці використовували рунічні написи, принесені з берегів Чорного моря. Також слід зазначити, що значну роль у становленні релігійної свідомості германських племен відігравали контакти з сарматськими племенами, а культ Одина прийшов з берегів Дону.

У свою чергу все це наклало відбиток і на формування української (русьської) культури, становлення якої було складним процесом синтезу варварської, піздньоантичної і християнської традицій.