Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Розділ IV. РАННІЙ І ПІЗНІЙ ПРОТЕСТАНТИЗМ В УКРАЇНІ

1. РЕФОРМАТСЬКЕ ХРИСТИЯНСТВО

Однією з головних подій європейської історії XVI ст. стала Реформація — широкий суспільно-релігійний рух, що відобразив становлення нових ринкових відносин. В умовах інтенсивного формування молодої буржуазії її представники поряд із становими привілеями, місцем людини в суспільній ієрархії все більшого значення надавали таким нетрадиційним для середньовічного суспільства рисам, як ініціативність, енергійність, здатність діяти неординарно тощо. А це не могло не викликати переоцінки цінностей, зокрема й релігійних.

В епоху Середньовіччя панувала думка, що лише завдяки церкві можна здобути небесне блаженство, оскільки священики є посередниками між людьми і Богом. У XVI—XVII стст. для молодих буржуа, яких, передусім, цікавили індивідуальні риси, такий погляд виявився неприйнятним. їхнім настроям більше відповідала думка, що спасіння можна заслужити особистою вірою, особистими зусиллями. Таке світосприймання служило грунтом для поширення реформаційної ідеології.

Реформація стала важливим фактором становлення в Європі національних культур. У процесі утвердження ринкових відносин на зміну середньовічним становим спільностям прийшли національні спільності, формувалися національні культури. В епоху Середньовіччя християнство (не лише як релігія, а й як система культурних цінностей) у повному обсязі було лише надбанням духовенства. Формування національних культур потребувало, щоб християнські цінності стали набутком усіх соціальних станів, класів, груп. Це завдання й виконувала Реформація.

Поняття Реформація збігається в основному з німецькою Реформацією, яка виступає еталоном. Проте це скоріше класичний зразок прояву вже названих тенденцій у суспільній свідомості. Виникнувши в Німеччині як масовий суспільно-релігійний рух. Реформація у своїх класичних зразках поширилася в Західній та Центральній Європі (передусім у германомовних регіонах), набувши в деяких регіонах своєрідних національних форм. Проте в ряді країн реформаційні тенденції проявилися в некласичних формах. Наприклад, у романських і в багатьох слов'янських католицьких країнах це знайшло відображення в діяльності оновлених або нових інституцій католицизму (зокрема, в діяльності ордену єзуїтів). Те саме можна сказати і про слов'янські православні країни. Тут реформаційні тенденції спостерігаємо в діяльності братств, окремих видатних церковних і культурних діячів.

Особливості поширення реформаційних ідей в Речі Посполитій

У другій половині XVI — першій половині XVII стст. Реформація в класичних варіантах набула поширення ва території Речі Посполитої, до складу якої входила значна частина українських земель. Переслідування реформаторів в окремих районах Німеччини, в інших державах викликали їхню еміграцію до Речі Посполитої, де був відносно високий рівень віротерпимості. Після падіння Мюнстерської комуни німецькі анабаптисти змушені були покинути свою батьківщину, й значна частина їх опинилася в Україні та в Польщі. Одна з анабаптистських груп провела зиму 1535— 1536 рр. у Володимирі (Волинському). Проте подібні групи не відіграли певної значної ролі в поширенні реформаційних поглядів в Україні.

Активно поширювали реформаційні погляди в Речі Посполитій місцеві жителі, які, навчаючись у західноєвропейських університетах, передусім німецьких, проживаючи в середовищі протестантів, оволодівали ідеями Реформації. Показовою постаттю в цьому плані є видатний письменник XVI ст. Стефан Оріховський, котрий походив із родини, в якій переплелися православні й католицькі, польські та українські культурні традиції. Оріховський вважався польським шляхтичем українського походження, в молоді роки здобув ґрунтовну освіту в головному осередку лютеранської Реформації — у Віттенберзькому університеті. Ним опікувалися Лютер та Меланхтон. Це не могло не вплинути на формування поглядів Оріховського. Проте вій своєрідно сприйняв Реформацію: вона в нього вийшла "полонізованою" та "українізованою". І в творчості, і в діяльності Оріховського досить химерно поєднувалися протестантські, католицькі й православні елементи. Оріховського можна розглядати як дзеркало реформаційного руху в Україні. Притаманне цьому письменнику-публіцисту хитання між протестантами, католиками та православними і водночас намагання якось поєднати ці напрями, так чи інакше притаманні й більшості українських реформаторів.

Особливість класичної Реформації в Україні, як і в Польщі, полягала в тому, що її соціальною базою були освічені, навчені в західноєвропейських університетах шляхтичі; відповідно Реформація тут набула шляхетського й водночас просвітницького характеру.

Це досить добре простежується на прикладі становлення реформаційної церкви в Речі Посполитій. "Батьком Реформації" тут виступав Ян Ласький. Походив він з багатого аристократичного роду Польщі. Здобув ґрунтовну гуманістичну освіту, перебував під впливом Еразма Роттердамського.

Ні Ласький, ні його прихильники не належали до сліпих адептів Жана Кельвіна. У ряді питань вони дотримувалися власних оригінальних поглядів, які далеко не завжди збігалися з кальвіністською ортодоксією.