Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Класифікаційні групи нетрадиційних і нових релігій в Україні

Новітня нетрадиційна релігійність в Україні сьогодні представлена кількома класифікаційними групами:

1. Неохристиянство. До нього належать релігійні течії, що виникають в рамках традиційного християнства з метою приведення його до вимог часу. Ще в минулому, а особливо в середині нинішнього століття християнська Європа і Америка зіткнулися з появою численних відгалужень загально-християнського, євангелістського характеру, як правило, від протестантських церков. Новоутворені церкви базуються на Біблії як на основному віросповідному джерелі і на особі Ісуса Христа як на центральній постаті своїх релігійних доктрин. Характерним для неохристиянських груп є критика ортодоксального християнства за відхід від первісних традицій; оголошення своєї церкви виключно істинним, відроджувальним рухом євангельського християнства, навіть месіанським у спасінні Христової віри; досконале знання Біблії з дозволом вільного прочитання її і з власними інтерпретаціями; піднесення інтерпретацій до рангу віросповідних джерел (додаткові писання, одкровення), авторитетніших часом за Біблію; визнання Ісуса Христа поряд із своїм лідером — керівником церкви, який вважається пророком, посланцем Бога. Неохристиянство від історичного християнства відрізняється своїм розумінням Трійці, природи Ісуса Христа, сутності Святого Духа, пекла й раю тощо.

В Україні до неохристиянських рухів належать, по-перше, привнесені з-за кордону місії, новітні церкви (Християнська місія "Еммануіл", місія "Армія спасіння", Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони), Церква повного Євангелія, Церква Христа, Християнська церква "Хвала і поклоніння", проросійське неохристиянське утворення "Церква Воскресаючої Богородиці" (Богородична церква), церква марийської орієнтації "Альфа і Омега" тощо); по-друге, християнські об'єднання українського походження, зокрема Спілка християнської міжконфесійної згоди "Логос" і Собор євангельських церков.

Розглянемо коротко історію та конфесійні особливості деяких неохристиянських течій.

Богородична церква — неохристиянське утворення, яке вважає себе спадкоємицею "Российского самодержавного православия" та його наступниці — Істинноправославної церкви. Богородична церква організаційно формувалася у 80-х роках у Росії і офіційно зареєстрована в 1992 р. як Церква Божої Матері, що преображається. З 1994 р. її ще називають Російською Маріанською церквою. В Україні общини Богородичної церкви появилися в 1992 р. Виникнення цієї церкви її прихильники пов'язують з початком одкровень Богородиці в 1984 р. старцю Іоанну (Береславському), який нині в чині архієпископа є її главою. Богородична церква проголосила себе Церквою царства Божого, яке Божа Мати за дорученням Святої Трійці має збудувати на Землі, підготувавши другий прихід Ісуса Христа. Своєрідне витлумачення в Богородичній церкві знаходять православне віровчення й обряди. Так, євхаристія розуміється тут як таїнство втілення в людину Христа через Марію. Символіка храму, одягу священнослужителів в Богородичній церкві відображає вшанування Діви Марії. Введено багато нових елементів у культ і літургійні дії. Священики сповідаються перед братами і сестрами. Велика увага приділяється "пластичній молитві", медитації: обов'язково три рази на день твориться розарій — вінок молитов з роздумами про важливі події земного життя Господа й Богородиці. Російську православну церкву Богородична церква розглядає як "притулок Сатани", а її патріарха — як "червоного дракона". Визнаючи необхідність покаяння Росії перед Всевишнім, перед всім світом за спроби утвердження " диявололюдської цивілізації" — комунізму, вбивство "богородичного імператора Миколи II", Богородична церква водночас утверджує ідею месійної ролі Росії у світі, впровадження через посередництво Пресвятої Богородиці саме на її території цивілізації, тотожної апостольському буттю. "Духовним Ізраїлем ІІІ Заповіту — є Свята Русь", стверджують ідеологи цієї церкви. Згідно із цими вченнями Мати Божа є "Царицею російською і невісткою вінчаною на престол Святої Русі". Появу Богородичної церкви її керівництво розглядає як вияв Божого провидіння, а тому закликає інші християнські конфесії до здолання своїх відмінних рис і входження в лоно новоутворення. З екуменічною метою Богородична церква шанує святих східного й західного християнства. Вона входить до Міжнародної Ради общинних церков, визнається вселенською Маріанською церквою. Богородична церква має своє суспільно-просвітницьке утворення "Фонд Новой Святой Руси". На території країн, що входять до СНД, нині діє близько 700 громад цієї церкви. В Україні існує 6 невеликих громад у східних, центральних та південних регіонах, які діють під проводом двох "престолів Божої Матері" в Донецьку та Миколаєві.

Мормони — члени Церкви Ісуса Христа святих останніх днів, яку в 1830 р. заснував у США Йосиф Сміт. За його твердженням, ангел Мороній, явившися йому, вказав місце, де були дошки з давніми письменами книги ізраїльського пророка Мормона. Перекладена і видана "Книга Мормона" подає життєпис двох давніх народів, які залишили Ізраїль і переселилися в Америку. Будучи стрижневою в поданні віро-повчальних засад церкви, "Книга Мормона" разом з писаннями самого Сміта "Вчення і заповіти", "Дорогоцінна перлина", англійським перекладом "Біблії" короля Якова включаються в мормонський канон.

Віровчення мормонів характеризується синкретичністю. У статтях, що викладають основи віри мормонів, у своєрідній трактовці визнається Трійця, викупна жертва Христа, спасіння, месія. Мормони вважають себе обраними Богом людьми і сподіваються на щасливий кінець свого життя. Вони вірять у дар іномовлення та його тлумачення, божественне одкровення, можливість побудови Сіону на американському континенті. Мормони визнають обряд хрещення через занурення у воду, покаяння. Церква мормонів має струнку ієрархічну організацію. Очолює її президент, котрий вважається пророком. Він керує громадами з допомогою 12 апостолів, а також кворуму семидесяти, керуючого єпископату та патріарха церкви. Вся влада в церкві перебуває в руках священництва мормонів, яке ділиться на Ааронове (молодше) та Мелхиседекове (старше). Основний центр мормонів — м.Солт-Лейк-Сіті, штат Юта (США). Крім того, члени Церкви Ісуса Христа святих останніх днів є в Англії, Скандинавії, Німеччині, Швейцарії, Австрії, Австралії, в деяких країнах СНД, у тому числі й в Україні, де діє 47 громад. Загальна кількість членів цієї церкви в усьому світі становить понад 10 млн.

Новоапостольська церква виникла в Англії у 1832 р. як результат релігійного руху за відродження первісного вчення Христа. В наші дні центр церкви розміщено в Цюріху (Швейцарія), очолюється першоапостолом, рішення якого з церковних питань є обов'язковими для членів організації. Церковні священнослужителі — єпископ, староста, пастор і проповідник — ведуть богослужіння додатково до своєї професійної діяльності, безплатно. У церкві виконуються три таїнства: хрещення водою, закарбування Духом Святим і причащання. Новоапостольська церква, за її даними, має 55 тис. парафій у 190 країнах, а кількість її вірних наближається до 8 млн. Парафії Новоапостольської церкви певної країни чи регіону утворюють апостольський округ, керує ним окружний апостол. В Україні на початок 1999 р. зареєстровано 53 громади новоапостольців, утворено апостольські округи з центрами в Києві, Харкові, Одесі, Львові, Запоріжжі, які патронуються певними округами Німеччини і Швейцарії. Громади Новоапостольської церкви діють майже в усіх областях України, але найбільш активні вони в Києві (побудована в 1995 р. єдина в Україні культова споруда на Березняках) та у Харкові. Видається журнал "Наша сім'я", в тому числі й російською мовою.

Церква Христа — новітній для України релігійний рух, появу якого ініційовано тут американськими місіонерами з 1989 р. Маючи близько 3 млн. послідовників у 109 країнах світу, громади Церкви Христа в Україні також кількісно швидко зростають. їх в Україні на початок 1999 р. було 60. Церква Христа не становить організаційно єдину церкву. II утворює широка мережа незалежних одна від одної релігійних організацій. Прагнучи повернутися до первісної простоти, чистоти та ідеалів християнства, церква проголошує лише Біблію основою свого віросповідання і діяльності, вимагає від кожного віруючого пильнувати постулати віри, викладені у

Святому Письмі, відшукати в ньому первісні християнські ідеали та відтворити їх у своєму житті. Церква протестує проти бюрократичних організаційних пут, тому не має вищих та місцевих органів управління або якогось керівного центру. За кожною громадою (конгрегацією) визнається право автономії, незалежності. Громада керується за місцем своєї реєстрації обраним старійшиною, богослужіння в ній веде місцевий диякон. Відправи у церкві складаються із п'яти ритуалів, що відповідає тексту Святого Письма: спів, молитва, проповідь, складання дарів, ламання хліба та причастя вином. У церкві немає обов'язкового членства. Визнається хрещення лише у свідомому віці, яке проводиться шляхом короткочасного занурення під воду.

Нова церква, або Церква Нового Єрусалиму — послідовники Емануїла Сведенборга (1688—1772), відомого шведського теософа-містика, вченого широкого профілю, котрий свій духовний досвід описав у книзі "Щоденник видінь". Основу віровчення церкви складають 33 томи теологічних творів Сведенборга, зокрема книга "Таємниці неба", "Про небо та його чудеса і про пекло", "Вчення Нового Єрусалиму", які у Швеції довгий час були під забороною, а їхній автор звинувачувався в єресі. Лише після смерті Сведенборга з'являються гуртки його шанувальників. Перший такий гурток заснував у Лондоні Роберт Хіндман. Датою народження Сведенборгської церкви вважається 1788 р. Нині громади сведенборгців діють у різних країнах Європи, Америки. Церква видає журнал "Шлях до себе", має богословські семінарії в Англії, Сполучених Штатах. Громади Нової церкви є у Львові і Донецьку.

2. Релігії орієнталіського напряму представлено нині в Україні неоіндуїзмом, течіями буддійського напряму.

Неоіндуїзм сьогодні є неодмінним елементом релігійного життя не лише Індії, а й багатьох країн Європи та Америки. Виник він у першій половині XIX ст. в рамках індуїзму як його сучасне прочитання для інтелектуалізованих верств Сходу і Заходу. Характерним для неоіндуїстських рухів є, як правило, опора на давню ведичну традицію при вдалому використанні досягнень інших культур, цінностей багатьох релігій. Усі течії неоіндуїзм у проголошують себе різними учнівськими наступностями спільної духовної традиції індусів, в основі якої лежить принцип монізму, єдності в багатоманітті, в неподільності буття духовного й матеріального, мирського й сакрального.

У всіх неоіндуїських вченнях популярні ідеї універсалізму, синкретизму, рівності всіх релігій як пошуків шляхів до Бога, духовного базису в реконструкції суспільства. Обов'язковим для неоіндуїзму є наявність вчителя, майстра (гуру) як проповідника вчення і провідника духовних пошуків особистості, групи, течії. Адаптовані до сучасної людини, нео-індуїські рухи особливо активно поширюються східними місіонерами із середини XX ст. переважно у формах культурних, просвітницьких та оздоровчих заходів. В Україні неоіндуїзм представлено громадами й центрами Міжнародного товариства свідомості Крішни, Ошо Раджніша, Саї-Баби, Шрі-Чінмоя, Місії "Світло душі", Міжнародного товариства "Всесвітня чиста релігія" (сахаджи), Трансцедентальна медитація та ін.

Міжнародне товариство свідомості Крішни (МТСК), або рух "Харе Крішна" є адаптованим до сучасності варіантом однієї з гілок вішнуїзму — релігії чайтанітів, яку всередині XX ст. пропагував Абхай Чаран Де Бхактіведанта Свамі Прабхупада (1896—1977). Відомий бізнесмен з Індії в 1966 р. прибуває до Америки з метою відродження моральності американського суспільства і починає її реалізовувати серед хілпі Нью-Йорку. Від невеличкої групи учнів Шріли Прабхупади рух виріс до всесвітньо поширеної конфедерації ашрамів, духовних шкіл, храмів, общин, видавництв, магазинів, сільськогосподарських ферм. Лише у СІНА налічується 100 тисяч крішнаїтів. Центри МТСК є також у Канаді, Австралії, країнах Латинської Америки, майже в усіх європейських державах. Перші громади крішнаїтів появилися в Україні у 80-х роках, але функціонували вони спочатку нелегально. Лише в 1990 р. дано дозвіл на їхню діяльність. У 1995 р. офіційно зареєстровано Всеукраїнський центр громад свідомості Крішни, — керівний орган об'єднання 32 громад послідовників крішнаїзму, котрі діють майже в усіх областях України.

Ядром вчення МТСК, викладеного в майже 80 працях Шріли Прабхупади і перекладеного 35 мовами світу, є віра в Крішну як у Верховну особу Господа та необхідність відданого служіння йому. Крішнаїти виконують визначену Прабхупадою місію: пропагують ведичні знання про космос, людину, суспільство, поширюють свідомість Крішни, ведичну культуру, практикують бхакті-йогу, ведуть праведне життя (не вживають м'яса, риби, яєць, кави, чаю, тютюну, наркотиків, не грають в азартні ігри тощо). Крішнаїти, крім вирішення проблем внутрішнього вдосконалення особи, займаються також благодійництвом. В Україні, зокрема, вони проводять соціально важливі благодійницькі акції "їжа для життя", боротьби з наркоманією, працюють у в'язницях, в інших місцях ув'язнення, поширюють ведичну літературу, проводять фестивалі, лекції тощо.

Трансцендентальна медитація (ТМ) — один з найпоширеніших східних неорухів у сучасному світі. Базується на техніці глибокого розслаблення та відпочинку, що знімає стрес і поліпшує фізичне й психічне здоров'я людини. В 60-х роках ТМ принесено на Захід індійським йогом та гуру Махаріши Махеш Йоги. Він відомий як персональний гуру ансамблю "Бітлз", що пропагує і практикує вчення власного досвіду про досягення вищого рівня свідомості, про шлях до досконалості. У 70-х роках рух ТМ досяг апогею в США, в деяких європейських країнах. Техніку ТМ широко використовували в армії, школах, в'язницях, лікарнях, навіть у церковних громадах як форму психотерапії. Кількість послідовників ТМ на той час зросла до 600 тис. осіб. За помірну плату протягом кількамісячного навчання в центрах ТМ, розкиданих по всьому світу, спеціальні інструктори посвячують неофітів і дають кожному з них індивідуальну мантру — таємне санскритське слово, яке необхідно постійно повторювати підчас щоденної 20-хвилинної медитації. Групи ТМ появилися і в колишньому СРСР уже після того, як в 1978 р. федеральний суд США визнав ТМ релігійним рухом і заборонив його викладання в неприватних навчальних закладах. Так звані університети ТМ, в яких проводиться навчання і посвячення новонавернених, функціонують і на території України. Через два українських університети (в Києві та Херсоні) близько 5 тис. осіб вже одержали індивідуальну мантру.

Послідовники Шрі Сатьї Саї Баби (народився в 1926 p.). одного з найвідоміших в Індії та й в усьому світі гуру, об'єднані в релігійні центри, розміщені в багатьох країнах, і підпорядковуються ашраму "Прашанті Нілаям" ("Обителі повного спокою") — місцю проживання вчителя і паломництва його вірних. Цей ашрам міститься в Південній Індії, недалеко від м.Бангладор. Саї Бабу вважають чудотворцем, аватарою (втіленням) Бога, який зцілює людей і духовно, і фізично. Свою місію Сатья визначив як ствердження праведності (дхарми), відродження в людині прагнення до духовності, а в людстві — бажання жити в мирі і співпраці. Сатья Саї Баба прийшов, щоб об'єднати всіх людей в одну сім'ю, яка б грунтувалася на принципах Істини, Праведності, Миру, Любові й Не-насилля. Вчення гуру — не якась нова релігія. Він визнає всі релігії, наявність в них істини, допомогти усвідомити яку і покликаний Саї Баба. Вся діяльність його центрів спрямована на духовну сферу (участь у бхаджанах — у піснеспівах, що славлять Бога і всі релігії, медитації), освіту (безплатні школи, навчальні гуртки тощо) та служіння (допомога хворим, людям похилого віку, розумово відсталим, всім нужденним). Вироблений Кодекс поведінки і Десять принципів життя послідовників Саї Баби є подібними до вже відомих релігійних заповідей загальнолюдського змісту. В Україну рух прийшов із Росії в 90-х роках через Братство відданних Сатья Саї, Товариство ведичної культури Санкт-Петербургу, котрі перекладають і видають повчання, афоризми Вчителя, записи бесід з ним.

Активно діють в Україні центри Шрі Чінмоя (народився в 1931 р.) — індійського поета, музиканта, філософа, спортсмена, громадського діяча в русі миру. У своїх працях "Внутрішня позамежність" (1974), "Медитація"(1978), "Світло Сходу для західного розуму"(1989), "Душа-подорож мого життя"(1991) та ін. Шрі Чінмой навчає "шляху серця" — шляху любові, відданості й самозречення, який дає можливість швидко досягти духовного прогресу. Запропонована вчителем філософія любові відображає найглибший зв'язок людини і Бога, які є аспектами однієї й тієї ж єдиної свідомості. У драмі життя людина сповнює себе у Всевишньому, усвідомлюючи, що Бог — це власна найвища сутність людини. Всевишній розкриває себе через людину, котра служить його інструментом для перетворення і вдосконалення світу. Головна мета послідовників вчення — духовне й фізичне вдосконалення особистості через пізнання своєї глибинної суті, духовних істин, пошук, відкриття й виявлення їх у собі. Для цього центри організовують і проводять лекції, концерти, театральні вистави, екскурсії, спортивні змагання та інші безкоштовні культурні заходи. До України рух прийшов у кінці 80 — на початку 90-х років внаслідок проповідництва західних учнів Шрі Чінмоя. Сьогодні центри (громади) Шрі Чінмоя діють більш ніж у 20 містах України, зокрема в Одесі, Києві, Харкові, Дніпропетровську, Львові.

Ошо-центр створено в Києві в 1991 р. прихильниками індійського філософа, гуру, проповідника Раджніша Чандра Мохана (1931—1991). Більш відомий під своїми духовними іменами Бхагаван Шрі (благословенний) або Ошо (океанічний, розчинений в океані), Раджніш у 1974 р. заснував Міжнародну комуну з центром в м. Пуна (Індія). З 1981 р. перебував у США, де прагнув реалізувати свою мрію — створити "просвітлену громаду", Раджнішпурам — місто майбутнього (м. Ентілуон, Орегон). Проте здійснити свої плани Ошо не зміг: його депортували із країни і він повернувся у свій ашрам в Індії, де й жив до смерті в колі своїх учнів, друзів, послідовників. Популярність Ошо на початку 80-х років була приголомшуюча. У 22 країнах Америки, Європи, Азії відкрито 500 центрів раджнішизму. В 1984 р. Ошо мав більше 350 тис. послідовників. Чисельність постійних членів Пунського ашраму наближалася до 10 тисяч, не рахуючи 6 тис. постійно присутніх паломників.

Ошо — автор більш як 600 книжок, записаних його учнями і виданих тридцятьма мовами світу. Найвідоміші з них — "Медитація — мистецтво внутрішнього екстазу", "Лотосова сутра", "Тантра — найвище розуміння". В цих працях Ошо подавав оригінальні й не зовсім звичні для західної людини роздуми про Всесвіт, Бога, людину, про їхнє гармонійне існування. Гуру не нав'язував якихось заповідей, догматів, доктрин, обов'язкових приписів. Він поважав свободу людини, її прагнення до самопізнання, здатність до самовдосконалення. Своє вчення Ошо пропонував як допомогу тим, хто йде шляхом духовних пошуків, і як один із зразків їх — власний досвід самоусвідомлення й практики, синтеїзації східних і західних філософій, духовних традицій, багатьох релігій (йоги, суфізму, індуїзму, буддизму, тибетської тантри тощо). При українських центрах Ошо працюють групи з медитації за Раджнішом, з лікування за системою Рейкі та з астрології, які не прагнуть до офіційної реєстрації. Кількість українських членів громад Ошо на сьогодні не перевищує кілька сот осіб, котрі об'єднуються навколо посвячених учнів Ошо в різних містах України, Європи і навіть Індії.

Вселенська чиста релігія, або Сахаджа йога, походить з Індії, де в 1970 р. її засновниця Шрівастава Нірмала — Шрі Матаджи Нірмала Деві (народилася в 1923 р.) відродила давню систему духовного сходження й самооздоровлення — сахаджу йогу. За її вченням, в кожній людині перебуває енергія чистого бажання (кундаліні), яка є відображенням Святого Духа. За допомогою медитації, молитви, специфічного методу, що відкрився Шрі Матаджи, людина самореалізується — усвідомлює власний дух, тобто пробуджує життєві сили кундаліні. Завдяки підйому цієї сили-енергії, котра виходить у вигляді прохолодних вібрацій, у людині ніби народжується світло, в якому вона бачить істинного себе, розуміє, що їй треба робити, тобто стає сама собі майстром (господарем, вчителем), здатним зцілити себе, позбутися багатьох хвороб. Унікальність методу Шрі Матаджі в тому, що він дає змогу підняти кундаліні одночасно в багатьох людей. Ті, хто пробудив її в собі, з'єднуються з космічною всепроникаючою енергією божественної любові, в них з'являється потреба дотримуватися Божих заповідей. Сахаджа йога робить будь-яку релігію внутрішньою, природною. Через це вона вважається квінтесенцією всіх релігій, яка об'єднує в собі все найкраще. Серед тих, хто практикує сахаджу йогу, віруючі мусульмани, іудеї, християни з 55 країн світу. Послідовники цієї течії появилися в Україні після публічних виступів Нірмали Деві в Києві в 1989 році. Створено Український центр сахаджи йоги, в якому навчаються безкоштовно бажаючі отримати реалізацію за методом Шрі Матаджи.

Буддийські течії представлені в Україні переважно їхніми модерновими формами, але є і аутентичні, поширені серед національних меншин, традиційно буддийських за віросповіданням. Між ними немає конкуренції чи боротьби, з огляду на свою малочисельність, вони, як правило, організаційно об'єднані в єдині громади. Так званий необуддизм як історично новий рух виникає ще в першій половині минулого століття в Японії, але найбільшого поширення набуває після Другої світової війни в Японії, Кореї, США, Західній Європі.

Характерним для необуддийських течій є їхній акцент на одній або декількох рисах буддийського вчення. Кожна з них претендує на ортодоксальне тлумачення вчення Будди, поєднуючи у своїх релігійних системах ідеї різних східних традицій, навіть християнства. Буддизм в Україні представлено громадами таких напрямів: дзен-буддизм, нітерен, різні школи тибетського буддизму (карма каг'ю, дзог чен, гелугпа, ріме). За оцінками експертів, в Україні налічується близько 500 постійних членів буддійських громад, а симпатинів — близько 10 тисяч. Рух "АУМ Сенрікьо" досить умовно можна віднести до цієї групи. На 1 січня 1999 року в Україні діяло ЗО зареєстрованих буддийських громад .

Дзен-буддизм (дзен по-японські, чань по-китайськи походить від санскритського дх'яна, тобто медитація) — одна з найбільш впливових буддийських шкіл на Далекому Сході (Китай, Корея, Японія, В'єтнам). Дзенську традицію приніс з Індії в Китай 28-й загальнобуддийський і 1-й патріарх чань Боддхідхарма (помер у 528 р.). З кінця XII ст. дзен набирає поширення в Японії. Найвищий його розквіт припадає на XIV—XV ст., коли дзенські ченці виступали радниками при імператорському оточенні. Дзен визнає реальність феноменального світу, але сприймає його як ілюзорний, ніщо (му). Лише за допомогою медитації можна виявити свою первісну природу, яка є "сутністю будди" (буссьо), пробудитися й після цього осягнути істинну природу речей, побачити їхню сутність і усвідомити свою причетність до всього існуючого.

Велика увага приділяється в дзен проблемам психотренінгу, для чого використовуються насамперед практики дзадзен і коан. Базовими ідеями дзен є практика передачі істини від серця до серця і вчення про раптове просвітлення (дунь у). Захід познайомився і захопився дзеном у XX ст. завдяки діяльності Д.Т.Судзукі (1870—1966), найвідомішого авторитетного письменника-тлумача вчення дзен англійською мовою. Ставши надбанням західної культури, впливовим елементом рухів бітників та хіппі, поширеним явищем в європейських і американських університетах у 60-х роках, дзен поступово проникав і в колишній СРСР. Кількість прихильників дзен лише в Японії становить більше як 10 мільйонів. Є послідовники цього вчення в СІНА, Франції, Англії, Німеччині та інших країнах, в тому числі й в Україні.

Нітірен — одна з найпоширеніших у світі сучасних шкіл японського буддизму (поряд із дзен). Названо її так за ім'ям засновника, відомого в Японії вчителя Лотосової сутри, бодхісатви Нітірена (1222—1282). Ця школа представлена в Японії, Росії, Україні, в інших країнах монахами ордену Ніппондзан Мьоходзі, який з'явився в 1917 р. з ініціативи діяча японського буддизму XX ст. Нітідацу Фудзії (1885—1985). Орден характеризують пацифістські погляди і діяльність. З кінця 80 — початку 90-х років завдяки буддистському монаху з Японії Терасаві Дзюнсею буддийські громади цієї школи з'явилися в Києві, Донецьку, Харкові, в інших містах України. Вони проводять активну миротворчу діяльність, антивоєнні акції, марші миру тощо.

АУМ Сінрікьо або Вчення істини АУМ — пробуддистська секта, заснована в Японії в 1987 р. духовним вчителем-махаяністом, практикуючим йогом Сьоко Асахарою. Він видав більше десятка книг, виклавши в них своє вчення, яке вважає синтезом світових релігій — буддизму, індуїзму, гімалайської йоги, даосизму, християнства. АУМ пропонує себе як науково обгрунтовану релігію, що використовує досягнення багатьох сучасних наук.

Вчення базується на П'яти Стовпах віри, за якими визнаються Великий Гуру, котрий пізнав істину і досяг звільнення й просвітлення, і здатний вести за собою своїх учнів, необхідність розробленої несуперечливої віросповідної доктрини і системи дійсних духовних практик, шляхом яких вже йшли попередники, продемонструвавши позитивний досвід, обов'язковість ініціації — особливих способів передачі цього досвіду і таємних знань спадкоємцям. Для позбавлення стресів, здобуття душевної стабільності, вирішення проблем здоров'я, розвитку природних задатків, поліпшення пам'яті, виконання бажань, підвищення енергетичного і духовного рівня, врешті-решт для досягнення просвітлення віруючих АУМ вчить перебувати в чотирьох "великих невимірних станах душі": у святій любові до всіх живих істот; у святому співстражданні до душ, далеких від істин; у святій похвалі тим, хто на шляху духовного розвитку; у святій байдужості до проявів доброї чи поганої карми. Оголошене спасіння людей, досягнення ними щастя, звільнення від страждань як кінцевої мети організації бачиться через кінець світу (1997 р.) і самовдосконалення кожного на шляху самана (ченця). Самани об'єднуються в налівпотаємні, із суворою внутрішньою дисципліною групи, які складають ядро секти. Послідовників АУМ налічується близько 35 тис. в Японії, Німеччині, СІЛА, Росії, Шрі-Ланці та в ін. країнах, де діє близько 25 так званих тренувальних храмів. У них відбувається навчання філософії вчителя, проводяться технічні види практики, медитація, практичне накопичення заслуг (як правило, у формі жертвувань), ініціації тощо. Громади займаються просвітницькою, благодійницькою, культурницькою, оздоровчою діяльністю. Послідовники АУМ Сінрікьо появилися в 1992 р. і в Росії. Після масових газових диверсій секти в Японії її центри в Москві було закрито. Нечисленні послідовники АУМ є і в Україні. Вони організаційно слабо об'єднані, офіційно не зареєстровані, але практикують вчення АУМ, якось прагнучи дистанціюватися від японського і московського центрів. У жовтні 1995 р. токійський суд після тривалого розгляду діяльності АУМ виніс рішення про розпуск названої секти в Японії.

3. Синтетичні релігії. У своїх догматах, у культі ці релігії спираються на множинні традиції, однак не просто еклектично поєднують їх, а створюють свої власні вчення, систему обрядових дійств, сильну церковну організацію, претендуючи на статус надрелігії. Синкретичні релігійні новоутворення характеризує розвинутий культ лідера, авторитет власних віросповідних джерел, ідея богообраності їхніх послідовників. До цієї групи неорелігій належать Велике Біле братство, Церква об'єднання або уніфікації, деякою мірою Всесвітня віра ба гаї.

Велике Біле Братство (ВББ) започаткувало свою діяльність у Києві в 1990 р. Засновником і керівником цієї течії став фахівець у галузі кібернетики Юрій Кривоногов. Церква має ще одну назву — ЮСМАЛОС, яка розшифровується так: ЮС — Юоан Свамі (сам Ю.Кривоногов), МА — Марія Деві (його дружина М.Цвигун), ЛОС — Логос (Ісус Христос). Під такою назвою в 1993 р. ВББ друкувало свою газету (вийшло кілька номерів). Нова течія проголосила себе надрелігією, епохальною релігією прийдешнього. Основні свої ідеї Біле Братство запозичило із різних віровчень (із стародавньої ведичної релігії, буддизму, крішнаїзму, християнства, теософії та ін.), об'єднавши і зміцнивши їх сучасною науковою термінологією. Наше суспільство зображалося виключно сатанинським, позначене "числом звіра" — 666, якому апокаліптично передрікався кінець світу (мав відбутися, за розрахунками Ю.Кривоногова, в листопаді 1993 р. з епіцентром у м. Києві). Марія Цвигун була проголошена Богом Живим Марією Деві Христос, тобто Христом у другому своєму пришесті в тілі своєї матері. Ю.Кривоногов при цьому став вважатися Юоаном Свамі, тобто втіленням Іоанна Богослова. Інші проповідники церкви дістали ймення біблійних пророків та новозаповітних апостолів (Даниїла, Іллі, Петра, Павла, Якова та ін.).

Завдяки активній місіонерській діяльності проповідників ВББ рух кількісно зростав надто швидко, особливо за рахунок молоді: учнів, студентів, які кидали своє навчання, сім'ї, займалися проповідництвом, поширенням літератури тощо. Громади ВББ виникали в різних регіонах України і поза її межами (Росія, Білорусь). Активних членів у братстві налічувалося близько 2 тис. Коли діяльність Білого братства стала набирати відверто антисуспільного спрямування, її припинили правоохоронні органи. Було розпочато слідство, за матеріалами якого в Києві в 1994—1995 роках відбувся суд. Керівників братства засуджено на різні строки ув'язнення. Та діяльність ВББ на тому не припинилась, а після відбуття покарання його лідерами дещо активізувалася.

Церква об'єднання, або Церква уніфікації — одна з найпоширеніших новітніх релігійних течій, в якій поєднано риси східних релігій і християнства з переважанням другого, з різних філософських і соціальних вчень. Засновником і керівником Церкви є Сан Мюн Мун. У 1954 р. ним було засновано Асоціацію святого духа для уніфікації світового християнства. У 1960 р. Сан Мун переїздить до США, де розгортає активну релігійну діяльність. Основні положення Церкви об'єднання викладено в творах Муна, головними з яких є "Пояснення Принципу" (1957) і "Тлумачення Принципу" (1966). У них, по суті, заперечуються вихідні засади традиційного християнства, зокрема божественна природа Ісуса Христа, пропонується своє прочитання Святого Письма. Мун та його дружина Хак Джа Хан Мун вважаються "Істиними Батьками", третіми Адамом і Євою, які за дорученням Бога створили досконалу сім'ю, що є джерелом спасіння для всіх інших сімей. Ті члени церкви, котрі бажають одружитися, мають пройти через відповідний шлюбний обряд. Тільки з благословення (так званий блесінг) самого Муна підбираються шлюбні пари. Масовим колективним вінчанням надається великого значення (у серпні 1995 р. в Сеулі Мун дав благословіння на сімейне життя 360 тис. парам).

У Церкві об'єднання діє строга регламентація взаємин, чітке підпорядкування її членів керівництву. Велика увага приділяється роботі з кадрами. На "семінарах з лідерства" провадиться кваліфікована підготовка лекторів, проповідників з використанням даних сучасної науки й техніки. Для вчених, діячів культури церква організовує симпозіуми, конференції, фестивалі. Під її егідою діють міжнародні організації: Федерація жінок за мир в усьому світі, Академія професорів "За мир в усьому світі", Міжнародний релігійний фонд тощо. Церква підтримує понад 200 різних наукових, соціальних, навчальних, гуманітарних та інших проектів. Церква об'єднання — швидко зростаюча релігійна течія, її прихильники є нині в 160 країнах світу, в тому числі в Росії, Бал тії, Україні, де рух виник ще в 70-х роках, але як масова організація він відомий тут лише з 1991 р. Громади церкви, правда, не зареєстровані, є в Києві, Харкові, Донецьку та в інших містах.

Всесвітня віра багаї — нова для України релігія. Виникла в Персії всередині минулого століття на основі розвитку одного з модернізованих ісламських напрямів — бабізму. Її засновник — Мірза Хосейн Алі (1817—1892), відомий під ім'ям Баха-Улла (Слава Божа) в 1863 р. проголосив світу про свою божественну місію — об'єднати людство на основі єдиної релігії. На відміну від християнства, квінтесенцією якого є любов, у багаїзмі основним принципом визнано ідею єдності: єдності Бога, єдності релігії, єдності людства. Заповідями цієї релігії стали визнання рівних прав, можливостей і привілеїв чоловіків та жінок, необхідності обов'язкової освіти, знищення крайнощів бідності й багатства, заборона рабства, аскетизму, чернецтва, вживання алкоголю, наркотиків. Багаїсти дотримуються припису одношлюбності й подружньої вірності, невтручання в політику, поваги до свого уряду, піднесення будь-якої праці до рівня служіння іншим як богослужіння тощо. Багаї визнають усі релігії, всіх вчителів людства, посланих йому Богом, розуміючи їхнє вчення як необхідні етапи розкриття духовної істини. Для багаїв Баха-Улла — останній за часом з явлених вчителів. Віросповідним джерелом є Писання засновника релігії. Перші багаї за межами країни виникнення появилися в Америці (1896), у Канаді (1897), в Англії та Франції (1898), у Німеччині (1906), в Австрії (1919), в Південній Америці (40-ві роки), в Африці (60-ті роки). Відомо, що в кінці XIX ст. громада багаїв діяла в Ашгабаді, з їхнім вченням був знайомий Л.Толстой. Основними поширювачами віри (так званими піонерами) стали американці та іранці, які не займалися місіонерством чи пропагандою вчення. Піонери просто інформують людей про наявність таких поглядів, не нав'язують їх, поважаючи право людини на остаточний вибір. У багаїв немає інституту священиків. Общиною керує місцева Рада дев'яти (Духовні збори), на рівні країни — Національні Духовні збори, у загальнолюдському масштабі — Всесвітній Дім справедливості. Демократичні вибори забезпечують представництво всіх націй, народів, рас і станів у верховному органі віри багаї. На сьогодні багаї живуть у 214 країнах, загальна чисельність їх — більше 5 млн. Громади віри багаї є і в Україні (9), де вони займаються культовою, просвітницькою, культурницькою та іншою діяльністю.

4. Езотеричні об'єднання — це, як правило, позавіросповідні містичні течії, що виникли на межі XIX—XX ст. (теософія, антропософія, вчення Гурджієва, екстрасенсорика тощо) у формі опозиції офіційній ідеології традиційних релігій. Увібравши в себе езотеричні традиції різних епох, вчення сучасних езотериків включили в себе віру в існування надприродного світу, містичні уявлення про нього, магічні засоби спілкування з ним, підкорення його своїм інтересам. Всі засновники езотеричних течій переконані, що тільки вони дають надзвичайно глибокі позитивні знання про світ, приховані від "непосвячених".

Теософія (богомудрість, богопізнання) — релігійно-філософське вчення про можливість містичного та інтуїтивного пізнання Бога шляхом безпосередніх контактів з надприродними силами. Теософія базується на суб'єктивному містичному досвіді, внаслідок якого людина отримує одкровення Боже, викладаючи його у певну систему поглядів. Найбільш відомим сьогодні теософом була Олена Блаватська, родом з України. Вона заснувала у 1875 р. Всесвітнє теософське товариство і запропонувала власне розуміння теософії у своїй багатотомній праці "Таємна доктрина". Сформульована авторкою специфічна езотерична (таємна) система претендує на