Релігієзнавство - Кислюк К.В. - Ритуальний компонент

Морально-етичний компонент індуїстської Дхарми базується на п’ятьох ключових чеснотах, що мають загальнолюдський характер: це незаподіяння шкоди всьому живому, правдивість, нестяжання, утримання від негативних почуттів (наприклад, якщо тебе образили — не кривдь інших), неперелюбство (Закони Ману, X, 63). Окрім цього, індус має пам’ятати сотні суто релігійних заборон і приписів, які в індуїзмі відрізняються надзвичайною розгалуженістю та, якщо так можна сказати, надзвичайною дріб’язковістю. Наприклад, індуїсти вірять, що спокійне перевтілення можливе, коли вмираючий тримає корову безпосередньо за хвоста, або за прив’язану до нього мотузку.

Соціально-кастовий компонент

Соціально-кастовий компонент індуїстської Дхарми полягає у суворому дотриманні певних обмежень, пов’язаних із приналежністю індуса до тієї або іншої касти. Дані обмеження стосуються головним чином трьох сфер:

1) шлюбу (члени касти не повинні брати шлюб поза своєю кастою);

2) харчування і спілкування (не можна харчуватися разом із членами інших каст);

3) роду занять, досить чітко визначених для кожної касти.

Ритуальний компонент

Ритуальний компонент Дхарми у ведичні часи зводився в основному до кривавого жертвопринесення. Воно відбувалося в дні повного і молодого місяця на спеціально обладнаному майданчику, часто поблизу річок. Про величезну роль цього обряду в житті давніх індусів красномовно свідчить розповідь, що міститься у Ведах, про принесення богами в жертву Пуруші — першої людини, напевно, уособлення всього людства. Саме з розчленованих для жертовного спалювання решток Пуруші виник той світ, у якому ми живемо (Ригведа, X, 90). Сутність кривавих жертвопринесень пояснювалася так. Боги живуть з того, що приноситься їм у жертву на землі; люди живуть тим, що одержують як подарунки з небес: "Жертва, належним чином кинута у вогонь, досягає Сонця, від Сонця походить дощ, потім від дощу — їжаживим істотам" (Закони Ману, 111, 76). Крім того, індуїсти вірили, що досхочу поївши жертовної їжі і випивши всю жертовну сому, боги прийдуть у гарний настрій і не каратимуть людей за їхні численні гріхи.

Поступово ритуальний компонент індуїстської Дхарми значно ускладнився і почав складатися з таких основних обов’язків: регулярне здійснення безкровних домашніх жертвопринесень (пудж), обрядів життєвого циклу, поминання предків, відвідування храмів, проведення паломництв і виконання обітниць.

Зміст щоденних пудж полягає в принесенні п’яти видів жертв: богам — жертву в вогонь, духам — їжу й пиття, що залишилися від ранкової і вечірньої трапези, предкам—їжу, людям — гостинність, Брахмі — читання й вивчення Вед (Закони Ману, III, 70; Ашвалаяна-грих’ясутра, III, 1).

Домашнє богослужіння здійснюється кілька разів на день на домашньому вівтарі. Це стіл, полиця, або нішазфігурками чи зображеннями богів та іншими священними предметами, що їх уособлюють (на Шиву вказує лінгам, на богиню Лакшмі — металева миска тощо). На вівтарі можна також часто зустріти портрети двох-трьох шанованих у даному домі святих, фотографії духовного вчителя родини (гуру) і найбільш поважних її членів. Біля вівтаря стоїть посуд із "святою водою" (тобто водою зі священної річки) і розстелені килими для учасників обряду.

За вказівками жерця або жінки-домогосподарки, що керує обрядом, під час проведення домашнього богослужіння слід робити різноманітні рухи: лити у вогонь пряжене масло, класти до фігурок божеств те або інше принесення, обкурювати приміщення ароматичними речовинами. Потрібно також робити жести, якими символізується кожен окремий бог, (наприклад, при служінні Вішну та його дружині Лакшмі треба схрещувати руки у формі лотоса). Усі ритуальні дії протягом пуджі супроводжуються читанням молитов. Переважна частина спілкування індуїста з богами складається з мантр, коротких молитовних формул, скоріше навіть магічних заклинань. Мантра виглядає як дуже короткий мелодійний і разом з тим енергійний вигук з обов’язковим згадуванням імені якого-небудь бога (головна молитовна мантрашиваїтів — "Ом, Нама Шивая" ("Ом, кланяємося Шиві"). Дієвість будь-якої мангри зростає відповідно до кількості її повторень (найбільш популярна кількість — 108,300 і 1008).

Нормативний ритуал, що вимагає значного часу (до 8—9 годин на добу), залишається виконувати жінкам-домогосподаркам. У великих містах чоловіки-індуїсти витрачають на нього 15—20 хвилин на день.

Священний склад ЛУМ(ОМ), який супроводжує всі мантри, молитви, ритуали