Релігієзнавство - Кислюк К.В. - РОЗДІЛ 5. БУДДИЗМ ЯК СВІТОВА РЕЛІГІЯ

Колесо вчення і священні газелі: символи буддизму

5.1. ПОНЯТТЯ СВІТОВОЇ РЕЛІГІЇ

У І тисячолітті до н.е. — І тисячолітті н.е. на зміну первісним і давнім етнічним і регіональним релігіям приходять світові релігії. Вони немов підбивають закономірний підсумок тисячолітньої релігійної еволюції людства. Це полягає в наступних основних моментах, що стосуються віровчення, культу і релігійної організації.

1. У світових релігіях у найбільш повному і завершеному вигляді присутні й монотеїзм, уявлення про єдиного Бога як творця світу і законодавця людей.

2. Остаточно складається єдина, цілісна система догматів віровчення, серед яких провідне значення налається вченню про загробну віддяку. У достатньо розвинуті за часів національно-державних релігій (особливо в Давньому Єгипті та зороастризмі) уявлення про "інший світ" з появою світових релігій вплітається новий мотив—ідея тілесного воскресіння й райського блаженства. Давні євреї, вавілоняни, греки і римляни уявляли собі потойбічний світ переважно як темне підземне царство, де бродять неприкаяні душі померлих, котрі без своєї тілесної оболонки перетворилися на бліді примари своїх колишніх "Я". Натомість християнство вже безпосередньо обіцяє тілесне воскресіння: "Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть? Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре. І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, — пшениці або чого іншого, і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його" (1 Кор. 15:35—38), а іслам кілька розділів Корану немов спеціально присвячує опису тілесних втіх, що їх зазнаватимуть праведники у райському саду. На перший погляд, буддизм вбачає посмертну долю людини в прямо протилежному — розчиненні в абсолютному спокої. Проте, з точки зору Сходу, з його традиційною перевагою внутрішнього світу людини над зовнішнім природним і соціальним світом, цей "духовний" варіант загробної віддяки є не менш привабливим, ніж варіант з "тілесною" віддякою для християн і мусульман. І це вже не кажучи проте, що підчас "проміжних" перевтілень людина відповідно до своєї Карми, суми поганих і добрих справу теперішньому і колишньому життях, може опинятись або на райських небесах, або в пекельних катівнях.

3. Автономна громада як переважна форма релігійної організації на етапі етнічних і регіональних релігій змінюється більш централізованою і масштабною організацією — Церквою, що Складається з мирян і священнослужителів.

4. Але головна особливість світових релігій, завдяки якій вони, власне, і одержали свою назву, полягає в їхньому наднаціональному характері. Люди об’єднуються в релігійну організацію як одновірці, незалежно від національної, державної, мовної або соціальної приналежності. Ця характерна риса світових релігій тісно пов’язана з першою їхньою особливістю: віра в єдиного Бога якраз заснована на тому, що він є Богом для всіх людей.

Релігійна статистика стверджує, що на рубежі XX—XXI ст.ст. до числа послідовників світових релігій—буддизму, християнства й ісламу — відносить себе більше половини населення планети: кожен третій житель земної кулі є християнином, кожен шостий — мусульманином, а кожен вісімнадцятий — буддистом. З тих, хто залишається, 1,3 млрд. людей можна вважати атеїстами (233 млн.), або просто байдужими до релігії (більше 1 млрд); інші люди сповідають різні форми первісних і національно-державних релігій.

Відповідно може бути визначена і географія світових релігій. Християнство поширене в Європі й Америці (абсолютна більшість населення), в Африці. Очікується, що найближчими десятиліттями відсоток християнського населення Латинської Америки і Європи дещо знизиться, а в Африці — значно зросте завдяки об’єднаним зусиллям християнських місіонерів усіх напрямів. В Азії триватиме процес християнізації Північної Кореї та Китаю, якому сприятиме прискорений індустріальний розвиток цих країн за західними зразками. Відновлює свої позиції християнство й у країнах Східної і Центральної Європи, де тривалий час панували комуністичні режими з атеїстичною ідеологією.

Іслам поширений на Близькому Сході й у Північній Африці (50% населення), а також у багатьох азіатських державах, об’єднуючи в цілому 20% населення цього континенту. Очікується, що у XXI ст. він зміцнить свої позиції по всіх континентах: у США і Канаді, Західній і Східній Європі, Середній Азії, Африці.

Першою зі світових релігій є буддизм. Тому доцільно саме з нього почати розгляд феномена світових релігій.

Основна зона поширення буддизму—країни Південної і Південно-Східної Азії. Вважається, що по усьому світі сповідають буддизм 360 млн. чоловік. Більше всього буддистів у таких азіатських країнах: Китай (50—60 млн. у самому Китаї, 20—25 млн. етнічних китайців по всьому світі), Таїланд, Японія, М’янма, В’єтнам, Корея, Шрі-Ланка, Камбоджа, Тибет як автономна область Китаю, Лаос, Монголія й Бутан. У процентному відношенні за кількістю буддистів до загальної чисельності населення лідирують Таїланд (понад 90%), М’янма, Лаос, трохи відстає від них Шрі-Ланка (65—70%).

Разом з тим в останні сто років буддизм переживає не кращі часи у своїй історії, оскільки питома вага віруючих буддистів у загальній кількості жителів планети помітно зменшилася (з 7—8 до 5—6%).