Релігієзнавство - Кислюк К.В. - 3. Піст

Піст (араб, ас-саум, перс, ураза), що розуміється як утримання від їжі, пиття, статевої близькості. На відміну від буддизму, де постом є все чернече життя, а для мирян немає універсальних вимог щодо цього культового елемента, а також від християнства, де пости зведені до стрункої системи і з невеликими перервами охоплюють велику частину року, піст у мусульман один. Триває мусульманський піст цілий місяць, дев’ятий за місячним календарем (30 діб) — рамадан (перс, тюрк, рамазан). Піст у священний місяць рамадан став обов’язковим вже в перші десятиліття існування ісламу. Від посту можуть звільнятися тільки мандрівники, старі, хворі та вагітні жінки, та й то з наступним зобов’язанням відшкодувати дні посту іншим часом, а також діти до 12 років.

Правила і тривалість посту чітко визначені в Корані (2:179— 183):

• Протягом усього посту від сходу до заходу сонця мусульмани не мають права ні пити, ні приймати їжу, ні палити, ні робити внутрішньовенні вливання, ні розважатися. Піст буде порушений, якщо злизнути краплю дощу, що з волі Аллаха упала тобі на губу заради перевірки щирості і міцності твоєї віри. Єдине, що дозволяється робити в цей час, — ковтати слину і жувати жуйку.

• Після заходу і перед сходом сонця мусульмани можуть їсти і пити. їм треба продовжувати дотримуватися помірності в їжі й питті, але в реальному житті часто відбувається навпаки.

• У дні посту рекомендується також моральна помірність: у цей місяць не ведуться бойові дії, не слід сваритися, брехати й обмовляти іншого правовірного, бажано уникати статевих стосунків.

• У дні посту до п’яти щоденних молитов додається шоста, з 20-кратним ракатом. Крім того, щодня до настання світанку мусульманин має вимовляти особливу формулу, в якій заявляє про свою готовність постити і просить Аллаха благословити його в цій богоугодній справі. Після завершення пісного дня віруючий зобов’язаний висловити Аллаху подяку.

Особливою урочистістю відрізняється ніч з 26-го на 27-й день місяця рамадан, коли, за переказом, за допомогою Джибраїл а Мухаммаду спустився з неба Коран. Тому, власне, піст і припадає на цей місяць.

Правовірному обіцяється, що "старання його буде побачене, потім воно буде нагороджене нагородою цілковитою" (53:41 —42). Духовний сенс посту, на думку ісламських богословів, полягає в наближенні до ангелів, які взагалі не їдять і не п’ють. Іноді проводиться також паралель з десятиною, що символічним образом сплачують Господу правовірні, оскільки тривалість посту приблизно відповідає І/10тривалості місячного року.

Іслам наголошує також і на фізіологічних перевагах посту—таких, як виведення з організму токсинів, а також на тому, що піст дисциплінує мусульманина, привчає пристосовуватися до надзвичайних життєвих обставин і не сприймати як належне всі милості всемогутнього Аллаха, до яких він звик. Він захоплюється мудрістю Аллаха, адже піст призначається за місячним календарем і може припадати на будь-який період сонячного року, внаслідок чого час посту справедливо розподіляється між народами, що живуть у різних кліматичних умовах.

Насправді, на думку дослідників, у доісламські часи рамадан був найспекотнішим місяцем року, коли люди змушені були переходити до нічного способу життя й обмежувати себе в тих невеликих запасах їжі й води, що ще лишалися.

4. Милостиня

Милостиня (араб, зак’ят, очищення) — обов’язковий щорічний податок, розмір якого сягає у середньому 2,5 % від прибутку або майна (22:78; 24:55; 58:14). Кожний мусульманин, який володіє певною власністю (наприклад, не менше п’яти верблюдів або тридцяти кіз чи овець) або має певний прибуток, сплачує його на користь бідних побратимів по вірі.

Коран не тільки визначає милостиню як один зі "стовпів ісламу", а й недвозначно вказує на її призначення: "Милостині — тільки для бідних, жебраків, що працюють над цим, тим, у кого серця притягнуті, на викуп рабів, боржникам, на шляху Аллаха мандруючим" (9:60).

1) Бідний—той, хто має менше майна, ніж цього вимагає ценз для сплати зак’ята.

2) Жебрак—той, хто нічого не має. Убогому заборонено жебрати, поки він має хліб насущний і одяг, щоб прикрити своє тіло.

3) Працюючий над цим — той, кого призначив імам для збору милостині.

4) На викуп рабів: це раби, які домовилися зі своїм хазяїном про сплату йому грошей за відпущення на волю.

5) Боржник—той, хто має борги, і не має досить майна або доходу для їхньої сплати.

6) На шляху Аллаха—це бідняки, які позбавлені зв’язків з родичами, але заслуговують на спеціальне заохочення.

7) Мандрівник—чужоземець, який відрізаний від своїх фінансів і не має засобів оплатити дорогу додому.

8) У кого серця притягнуті: різновид невірних, котрим дається із зак’ята для навернення їх в іслам.

Милостиня перераховується щороку і збирається раз на рік спеціальними збирачами, що одержують платню "від зібраного". Дозволяється вносити зак’ят у доброчесні фонди або організації—медичні, освітні тощо. Зібрані суми перебувають в розпорядженні того округу, в якому вони зібрані, і витрачаються протягом року.

В ісламі існує і різновид додаткової милостині — садака, що подається або у вигляді одиничного акту доброчинності, або у вигляді спокутної дії, наприклад, штрафу, що йде на благодійні цілі. Форми садаки можуть бути найрізноманітнішими: милостиня окремим особам, на зразок жебраків-дервішів, одяг, їжа, гроші; внески на богоугодні справи: будівництво мечетей, шкіл, лікарень; надання послуг і житла; прощення боргів і зобов’язань тощо.

Релігійне значення милостині пояснюється в ісламі так. Усе, що на небесах і на землі, належить Аллаху. Навіть ми не належимо самим собі. І, звичайно, наше багатство ми отримуємо від Всевишнього для користування ним протягом життя. Тому треба розуміти, що й частина коштів, що її повинні віддавати як зак’ят або салаку, не призначена для нас — милостиня сплачується з майна або капіталу, що перевищує мінімум, необхідний для задоволення найважливіших життєвих потреб людини. Люди, які віддають частину коштів на доброчесні цілі, заслуговують нагороди від Аллаха: "Ті, хто витрачає своє майно на шляху Аллаха, подібні до зерна, що виростило сім колосків, у кожному колоссі — сто зерен. І Аллах подвоює, кому побажає" (2:263). Навпаки, ті, хто одержав блага від Аллаха, однак не сплатив з них податку на бідних, будуть покарані. В одному з хадисів Мухаммад так пояснив відповідний вірш Корана (3:176). Багатство людини, яке вона одержала від Аллаха і з якого не сплатила милостині, буде перетворене в Судний день на дракона, лисого від надлишку отрути, з чорними плямами над очима. Потім цей дракон стане намистом для людини, він стисне щелепи навколо її шиї, повторюючи: "Я твоє багатство, я твоє багатство".

Насправді звичай милостині є видозміною родинних стосунків, що домінували в арабів на момент поширення серед них ісламу і вимагали постійної моральної і матеріальної підтримки свого родича у важкі для нього періоди життя. Тільки замість одноплемінників тут фігурують одновірці.

Слід також відзначити, що на противагу Євангелію, що закликає збирати скарби в душі, Коран не заохочує роздачу усього бідним, навпаки, марнотратство засуджується Кораном як диявольська зваба, навіть коли воно стосується добродійних справ (17:28—29). А мусульманське релігійне законодавство обмежує заповіт коштів на салаку 1 /3 спадщини. У такий спосіб, в ісламському суспільстві підтримується певна соціальна стабільність, при цьому зберігається приватна власність і не передбачається ніякої "зрівнялівки".