Релігієзнавство - Кислюк К.В. - Текст 7.8. МАРТІНЛЮТЕР. ДИСПУТ ПРО З’ЯСУВАННЯ ДІЄВОСТІ ІНДУЛЬГЕНЦІЙ (95 ТЕЗ)

В ім’я любові до істини і прагнення роз’яснити її, нижченаведе-не буде запропоноване на обговорення у Віттенбергу під головуванням високоповажного отця Мартіна Лютера, магістра вільних мистецтв і святого богослов’я, а також ординарного професора в цьому місті. Тому він просить, щоб ті, котрі не можуть бути присутніми і особисто вступити з нами в дискусію, зробили це через відсутність письмово. В ім’я Господа нашого Ісуса Христа. Амінь.

1. Господь і Вчитель наш Ісус Христос, говорячи: "Покайтеся...", заповідав, щоб усе життя віруючих було покаянням <...>.

5. Папа не хоче і не може прощати будь-які покарання, крім тих, що він наклав або своєю владою, або за церковним правом.

6. Папа не має влади відпустити жодного гріха, не повідомляючи і не підтверджуючи відпущення ім’ям Господа; крім того, він дає відпущення тільки у призначених йому випадках. Якщо він зневажає цим, то гріх перебуває й дал і <... >.

13. Померлі все спокутують смертю, і вони, будучи вже мертві відповідно до церковних канонів, за законом мають від них звільнення <„.>.

20. Отже, Папа, даючи "повне прощення всіх покарань", не має на увазі винятково всі, але тільки ним самим накладені.

21. Тому помиляються ті проповідники індульгенцій, які оголошують, що за допомогою папських індульгенцій людина рятується від усякого покарання і спасається.

22.1 навіть душі, що перебувають у Чистилищі, він не звільняє від того покарання, що їм належало, відповідно до церковного права, відпокутувати в земному житті.

23. Якщо комусь може бути дане повне прощення всіх покарань, безсумнівно, що воно дається найправеднішим, тобто деяким.

24. Отже, велику частину народу обманюють цим рівною для всіх і пихатою обіцянкою звільнення від покарання <...>.

27. Людські думки проповідують ті, котрі учать, що негайно, як тільки монета задзвенитьу скрині, душа вилітає з Чистилища.

28. Воістину, дзенькіт золота в скрині здатний збільшити лише прибуток і користолюбство, церковне ж заступництво — тільки в Божій волі <...>.

30. Ніхто не може бути впевненим в істинності свого каяття і — набагато менше—в отриманні повного прощення <...>.

32. Навіки будуть засуджені зі своїми вчителями ті, які увірували, що за допомогою відпускних грамот вони знайшли спасіння.

33. Особливо слід стерегтися тих, які вчать, що папські індульгенції—це безцінний Божий скарб, за допомогою якого людина примиряється з Богом.

36. Кожний християнин, який щиро покаявся отримує повне звільнення від покарання й провини, приготоване йому навіть без індульгенцій.

37. Кожний істинний християнин, і живий, і мертвий, бере участь у всіх благах Христа і Церкви, дарованих йому Богом, навіть без відпускних грамот <...>.

41. Обачно слід проповідувати папські відпущення, щоб народ не зрозумів неправдиво, наче вони переважають усі інші справи благодіяння.

42. Належить учити християн: Папа не вважає купівлю індульгенцій навіть у малому ступені порівнянною зі справами милосердя.

43. Належить учити християн: той, хто подає жебраку або позичає нужденному, чинить краще, ніж той, хто купує індульгенції.

44. Бо благодіяннями примножується благодать і людина кращає; за допомогою ж індульгенцій вона не кращає, але лише стає вільнішою від покарання.

45. Належить учити християн: той, хто бачачи жебрака і зневажаючи ним, купує індульгенції, не папське одержить прощення, але гнів Божий викликає на себе.

46. Належить учити християн: якшо вони не мають статку, їм ставиться в обов’язок залишати необхідне у своєму будинку і в жодному разі не витрачати майно на індульгенції.

47. Належить учити християн: купівля індульгенцій — справа добровільна, а не примусова.

48. Належить учити християн: Папі як більш потрібна, так і більш бажана — при продажі відпущень — благочестива за нього молитва, ніж виручені гроші.

49. Належить учити християн: папські відпущення корисні, якщо вони не покладають на них сподівання, але досить шкідливі, якщо через них вони втрачають страх перед Богом.

50. Належить учити християн: якби Папа довідався про зловживання проповідників відпущень, він вважав би за краще спалити вщент храм св. Петра, ніж зводити його зі шкіри, м’яса і кісток своїх овець.

51. Належить учити християн: Пала, як до того зобов’язує його обов’язок, такі насправді хоче,—навіть якщо необхідно продати храм св. Петра — віддати зі своїх грошей багатьом з тих, у кого гроші виманили деякі проповідники відпущень <...>.

94. Слід закликати християн, щоб вони з радістю прагнули йти за своїм главою Христом через покарання, смерть і пекло.

95.1 більш сподівалися через багато скорбот ввійти на небо, ніж через безтурботний спокій (Пер. укр. авт.).