Релігієзнавство - Лубський В.І. - Поява релігії

Припущення багатьох дослідників 19 — пер. пол. 20 ст. про історичний характер релігії досягненнями сучасної науки перетворено в незаперечний факт. Доведено, що релігія має свій початок, вона виникла на певному етапі історії суспільства, її виникнення тісно пов'язане з розвитком людської свідомості.

Перший етап у розвитку людської свідомості тривав від появи мавполюдей до неандертальської людини (тобто до формування родової общини). Це був ступінь стадної свідомості, яка була свідомістю чуттєво-конкретною, безпосередньо включеною до трудового процесу. Вона не виходила за межі матеріальної практики. Окремої духовної сфери у діяльності людей ще не було.

Суспільство ще не мало світогляду. Говорити про релігію на цьому етапі розвитку суспільства, яке ледве-ледве вийшло з тваринного стану, нема ніяких підстав, ніякого сенсу.

У родовій общині людська свідомість вступає у новий стан свого існування, вона залишає тваринний рівень. Це вже суспільна свідомість суспільної людини. Людина вже має світогляд, на основі якого вона взаємодіє з світом, який її оточує.

Що це була за суспільна свідомість? Яким був цей світогляд?

Первісна суспільна свідомість мала синкретичний характер, вона містила в нероздільній єдності зачатки майбутніх форм суспільної свідомості. В них наївно-реалістичні погляди на світ перепліталися з нереалістичним, фантастичним. Всі ці погляди висловлювалися в міфах. А міф в той час був основним носієм інформації, він легко запам'ятовувався і передавався від покоління до покоління. Міф виконував роль світогляду: давав загальну оцінку, формулював ціннісні положення, встановлював норми поведінки і діяльності.

Міфологічний світогляд складався в процесі трудової діяльності людини і викликаної її колективним характером необхідності спілкування за допомогою членороздільної мови. Одночасно розвивалося мислення, складалися умови для виникнення складного, системного світогляду.

Поява релігії

Поглянемо на найстародавніші сторінки історії людства.

Найдавнішими відомими нам предками людини були архантропи, кісткові залишки яких знайдено в Африці, Європі та Азії. У 60-х роках нашого століття сенсацією стало відкриття Л.Лікі залишків архантропа у місці Олдовай у Танзанії (Африка), якого він назвав "homo habilis" — "людина уміла". Це, очевидно, безпосередній нащадок викопного австралопітека (південної людиноподібної мавпи). "Людина уміла" жила близько 2,5, а може З мільйонів років тому. Вона вже виготовляла знаряддя праці, звідки і її назва. Поховань від неї не залишилося. Біля залишків нема жодної ознаки будь-якого релігійного культу. Ясно, що релігії тоді ще не було.

Не виявлено релігії і у наступного по віку нашого далекого предка — пітекантропа (мавполюдини), залишки якої відомі з 1891 року, коли вони були знайдені на о. Ява. Пітекантропи жили близько мільйона років тому, у період раннього палеоліту. Зовнішнім виглядом вони багато в чому ще нагадували мавп: довгі передні кінцівки, покате чоло, масивна нижня щелепа. Він не мав постійного житла, не користувався вогнем. Але він вже ходив на задніх кінцівках, мабуть володів елементарною членоподільною мовою і виготовляв найпростіші знаряддя праці. Ніяких ознак релігії у пітекантропа не виявлено.

Майже теж саме можна сказати про синантропа ("китайська людина"), залишки якої знайдені в 1927 році поблизу Пекіна, хоч він краще, ніж пітекантроп, обробляв знаряддя праці з каменю, користувався вогнем і осіло жив у печерах, мав краще розвинену мову, про що свідчить будова нижньої щелепи. Він був молодший пітекантропа на 200—300 тис. років.

Минуло ще кілька сотень тисяч років еволюції людини, і з'явився ще один наш далекий предок — неандерталець. Така назва тому, що кісткові залишки його знайдені в місцевості Не-андерталь в Німеччині в 1856 році. Тепер рахунок відкритих неандертальських стоянок пішов на другу сотню, є вони і в нашій країні.

Природний добір і змінність у процесі пристосування до змін середовища існування добре робили своє діло — людський організм удосконалювався. Неандерталець за фізичною будовою вже більше схожий на сучасну людину: кремезний, середній на зріст, з трохи зігнутими в колінах ногами. Більшість дослідників датують існування неандертальців періодом, що лежить десь в межах 100 — 40 тисяч років тому. Саме на цей період припадає велике оліденіння Європи, клімат якої на той час став дуже суворим. Неандертальці жили в печерах, носили одяг з звіриних шкур, могли вільно добувати вогонь, між чоловіком і жінкою вже існував поділ праці, колективне полювання на великих звірів вимагало спільних погоджених дій. Тому неандертальці жили згуртованіше, ніж їх попередники, і вільно користувалися мовою. Формою організації суспільного життя на цьому етапі розвитку людини вже була кров-носпоріднена орда*

Наші далекі предки залишали мало свідчень про те, що вони думали про оточуючий світ. Мабуть, думок було не так вже багато, то й свідчень про ці думки теж. Та й час минув немалий, він зробив своє. Але є одна річ, яка може багато розповісти нам про їх мислення. Це — поховання.

Ні людина уміла, ні пітекантропи, ні синантропи не ховали своїх померлих родичів. їх трупи вони залишали на місці смерті чи викидали геть з печери, а може з'їдали. 1 таке могло бути в голодні часи. Мабуть саме тому до нас не дійшли їх залишки. Що ж до неандертальців, то вони вже почали ховати своїх померлих чи загиблих родичів. Опублікування наслідків вивчення неандертальських поховань, відкритих у печерах Кїїк-Коба (Крим, 1924 р., Г.А.Бонч-Осмоловський) і Тешик-Таш (Узбекистан,

1938р., О.П.Окладников), викликали в 30-х, а потім у 50-х роках жваву дискусію.

На стоянці в печері Кіїк-Коба виявлено поховання дорослої людини і дитини. Обоє були покладені на бік, із злегка зігнутими колінами. Яму для поховання викопано свідомо короткою, в ямі виявлені сліди вохри, тіла, мабуть, були пофарбовані.

В печері Тешик-Таш труп теж не був безладно кинутий. Це було поховання дитини. Навколо її черепа лежали парами роги козлів, які, мабуть, були предметом сталого полювання людей цього роду.

Видно, що в обох випадках неандертальці якось ставились до самого факту смерті, до трупа померлого, вони якось піклувались про нього так, як робили це за його життя. Може у них виникли якісь думки про надприродне в зв'язку з вражаючим їх фактом смерті сородича. Можна припустити, що це одне з свідчень невиразних уявлень про можливість існування за межами реального буття.

Але інші дослідники вважають, що ніяких релігійних уявлень у неандертальців не було. Свідомі поховання — це ознака появи певних санітарно-гігієнічних поглядів, які вимагали заходів для знешкодження трупа, чи ознака зрослого авторитету в общині жінки-матері, що боронила свою дитину і після її смерті, не давала її з'їсти чи викинути. Отже, це питання дискусійне.

Більш-менш чіткі релігійні уявлення помітні у кроманьйонської людини, останки якої були знайдені ще в 1868 році в печері Кро-Маньйон у Франції. Існування цієї людини датується пізнім палеолітом, близько 40 тис. років тому. Вона дістала назву "полю habilis"> — "людина розумна". Кроманьйонці застосовували вдосконалені засоби полювання, вміли будувати землянки для житла, носили одяг. У них була вища форма суспільної організації праці, вони вже жили в кровнородинній общині, у них існував матріархат.

Недалеко від міста Іркутська, у долині річки Білої поблизу села Мальта, О.П. Окладников на стоянці кроманьйонської людини знайшов поховання дитини. Поряд з останками кісток були знайдені численні прикраси — намисто з кісток, браслети, скульптурне зображення пташки, бляха з бивня мамонта, жіноча статуетка з підкресленими рисами жінки-матері. Труп був пофарбований червоною вохрою. Поховання переконливо свідчить про ряд думок в зв'язку з смертю члена роду, йому щось дали з собою в могилу. Може, він буде десь існувати. Його зв'язок з родом не зникає.

Цікаве поховання знайдено відомим археологом П. Й.Борис-ковським поблизу м.Воронежа на річці Дон. Похована людина була зв'язана. Це, мабуть, зробили з метою "знешкодження" мерця, у людей вже існувало уявлення про можливість якоїсь діяльності людини після смерті. Як і на мальтійській стоянці, тут були знайдені численні жіночі статуетки культового призначення.

Враховуючи обчислений час колишнього існування та інших пам'яток кроманьйонської культури, можна вважати, що цілком виразні релігійні уявлення виникли десь 50—30 тисяч років тому. Ми вказуємо дві дати тому, що було б недопустимим спрощенням вважати виникнення релігії одномоментним актом. Очевидно цей процес тривав близько 20 тисяч років, він охопив останній період епохи розкладу первіснообщинного ладу і початковий період становлення класового суспільства.