Релігієзнавство - Лубський В.І. - Сербська православна церква

Грузинська православна церква має історію від початку розповсюдження християнства на цій території в IV ст. Активна християнізація населення, а згодом і конституювання церковної структури пов'язуються з іменами св.Ніни та грузинського царя Міріа-на. Вже на початку IV ст. в центральній частині Грузії — Картлі християнство було проголошене державною релігією.

До V ст. церкву очолював архиєпіскоп, що підпорядковувався антіохійському патріархату. Політичне об'єднання Грузії в 487 р. царем Вахтангом І Горгасалом супроводжувалося проголошенням Грузинською православною церквою своєї автокефалії. Главою церкви став католікос, кафедра якого знаходилась у древній столиці Мцхеті. В період від IX до XVIII ст. у Грузії водночас діяло кілька католікосів, однак першим серед них завжди вважався мцхетський. Політичні катаклізми, що потрясали Грузію, відчутно позначалися на житті церкви. Це проявлялося не лише у втраті нею централізованого управління, а й у спробах запровадити вогнепоклонство (VI—VII ст.) та іслам (XVI—XVIII ст.), в неодноразових руйнуваннях православних святинь та утисках з боку завойовників. Тяжке політичне становище Грузії як у дзеркалі відбивалося на житті православної церкви.

Відповідно до Георгієвського трактату 1783 р. Грузія увійшла до складу Російської імперії, а Грузинська православна церква була підпорядкована Священному Синоду. її глава одержав звання члена Синоду. З часом посаду католікоса було скасовано, оскільки на території Грузії у 1811 р. утворено Грузинський екзархат. Лише після Лютневої революції місцеве духовенство відновило автокефалію своєї церкви. Московська патріархія визнала автокефалію Грузинської православної церкви лише 1943 р. Нині у церкви 15 єпархій, що об'єднують біля 300 громад. Кадри духовенства готуються у Мцхетській духовній семінарії та духовній академії. Керує церквою католікос з титулом Святійший і Блаженнійший Католікос — Патріарх усієї Грузії, Архиєпископ Мцхетський і Тбіліський. При ньому діє Священний Синод* що складається з усіх правлячих архієреїв та патріаршого вікарія. Офіційний орган — "Джвари Вазиса" ("Хрест виноградної лози").

Сербська православна церква

Сербська православна церква бере свій початок від IX ст., коли на прохання світських правителів сюди було направлено грецьких священиків. Утворення Сербської єпархії датується останньою чвертю IX ст. У 1219 р. Сербська церква вже визнається автокефальною, а з 1346 р. — патріархією. Однак невдовзі розквіт церкви змінився її занепадом, оскільки наприкінці XIV ст. Сербія підпала під владу турків. Сербська церква підпорядковується Константинопольському патріарху аж до 1557 р. Проіснувавши потім ще два століття як самостійна одиниця у структурі вселенського православ'я, вона знову потрапляє в залежність від Константинополя, ставши при цьому митрополією. Лише 1879 року Сербська церква повертає собі автокефалію.

Водночас із Сербською православною церквою на території Югославії існували й інші православні церкви. Такі церковні утворення були в Чорногорії, Боснії, Герцеговині та Македонії. Після утворення в 1918 р. Королівства сербів, хорватів і словенів (з 1929 р. — Югославія), починається формування єдиної Сербської православної церкви, що завершилося у травні 1919 p.; наступного року було поновлено патріаршество. В роки другої світової війни Сербській церкві було завдано величезних збитків у зв'язку з тим, що вона дотримувалася послідовної антифашистської лінії.

Нестабільність політичного союзу народів, що входили до складу Югославії, у повоєнні роки відбилася і на стані Сербської православної церкви. У 50-х роках у її складі виникла автономна Македонська православна церква, що проголосила себе у 1867 р. автокефальною.

Сербська православна церква на території колишньої Югославії мала 21 єпархію в Югославії та 7 за її межами. В її складі — близько 2,3 тис. храмів, більш як 1,5 тис. священиків, 180 монастирів та близько 8 млн. віруючих. Священиків готують богословський факультет Белградського університету та чотири семінарії.

Очолює церкву з титулом Патріарх Сербський, Архієпископ Печський, Митрополит Белграде"-Карловацький. Його резиденція міститься у Белграді. Вища церковна влада — Архієрейський Синод у складі патріарха та чотирьох єпархіальних архієреїв. Офіційний друкований орган — журнал "Гласник".