Релігієзнавство - Мозговий Л.І. - 3. Сучасна метанаукова парадигма

Про те, що емоції перетворюються в суспільний інститут, що існує система міжособистісного збудження, що урізноманітнює почуття і реакції кожного члена групи, говорив ще Л. Февр. Отже, раціональне - не єдиний вимір людського буття. Припускаючи, що "членоподільна" мова виникла на основі тієї ж органічної і тонічної активності, що й емоції, і відзначаючи дестабілізуючий (порушуючий формування) вплив емоцій на інтелектуальну діяльність, історик називає своїх сучасників свідками драми цивілізації - поступового придушення емоцій інтелектом унаслідок тенденції оцінювати їх як перешкоду людській діяльності.

А. Гуревич у роботі "Категорії середньовічної культури" досліджував процес розвитку особистості в європейській культурі. Образ лицаря, дами, феодала поступово інтерналізувався, привівши до індивідуалізації. Отже, особистість людини нераціональна і не може бути осягнута суто раціональним шляхом. ХІХ-ХХ ст. стали періодом домінування уявлення про людину як особистість. Починаючи з екзистенціалізму ("сутність передує існуванню") з'являється тенденція до атомізації самої особистості, не сприймаючи її як щось визначене. Поряд з неотомізмом, який оперує категоріями сутності (внутрішні, незмінні властивості особистості) і акциденції (виявлені, слабкі, минущі властивості), з' являються буддійські орієнтовані концепції, що розкладають суб' єкт на потік дхарм, скандх, в яких втрачає зміст саме поняття "особистість", та трансперсоналістські, які приймають за індивідуальний прояв трансцендентного.

Наукова психологія йде в розвитку теорії свідомості тими ж шляхами, що й релігія тисячоліття тому, бо використовує ті самі інструменти. Природа дала людині достатньо внутрішніх інструментів, а розвиток зовнішніх (відмінна ознака нашої цивілізації) не вносить істотно нового в незмінне, абсолют (відповідно до теорії сучасної фізики, яка отримала назву "катастрофа нескінченного регресу фон Неймана", ми можемо додавати нескінченну кількість інструментів до вже існуючих, але у відносному світі не позбудемося деякої невизначеності).

Отже, у XVIII і особливо XIX ст. учені вважали, що відкрили всі закони Всесвіту, матерії і природи, зробивши тим самим неспроможним все, чому дотепер вчили релігії. Проте науково-технічна революція, розвиток науки і нагромадження знань про матерії не наблизили людство до розуміння сенсу життя і походження розуму, тому сьогодні першочерговим є не нагромадження знань, а їх осмислення. У 90-их роках минулого сторіччя фізика, наприклад, справляла враження практично розробленої наукової дисципліни, однак вже в перші десятиліття XX ст., з появою теорії відносності і квантової механіки, вона увійшла в область парадоксального і містичного. І в наші дні глибинні постулати квантової механіки спонукають вчених розмірковувати над питаннями, які на межі XIX і XX ст. могли б здатися ненауковими. Автори теорій про походження і будову Всесвіту поступово усвідомлюють, що їхні теорії не можуть бути експериментально перевірені.

У середині ХХ ст. вчені були переконані, що вони от-от доведуть, що мислення є механічним процесом, і тим самим підтвердять правоту Ламетрі (XVIII ст.), який уподібнив людину машині. Однак, як бачимо, незважаючи на стрімке зростання потенціалу комп'ютерів, мрії про створення штучного інтелекту залишаються недосяжними.

Після відкриття у 1953 році Уотсоном і Лементом спіральної структури ДНК, багато учених вирішили, що основна таємниця життя нарешті розкрита. З тих пір молекулярна біологія досягла значних успіхів у поясненні клітинних молекулярних механізмів. Але неймовірна їх складність, яка відкрилася біологам, ще більше віддалила вирішення проблеми пояснення походження життя. Наприкінці XX ст. механістичний редукціонізм втратив будь-які перспективи. Можливо, завдяки цим змінам багато науковців звертаються до тих теорій і сфер досліджень, на які до цього було накладено певне табу.

Сьогодні, приміром, цілі колективи учених відкрито досліджують явища, які знаходяться на межі фізичної науки і сфер містичного й надприродного. Прикладом можуть служити Міжнародна асоціація нової науки (IANS), Суспільство наукових досліджень (SSE), Інститут духовних наук (IONS), Міжнародне суспільство по вивченню тонких енергій і енергетичної медицини (ISSSEEM). Усі вони регулярно проводять наукові конференції і симпозіуми. Деякі з феноменів, досліджуваних ними, нагадують "міфічні" явища, які часто згадуються в давніх релігійних текстах і у сучасних повідомленнях про релігійні одкровення. Співробітництво між ученими-теологами і цими новими науковими організаціями може стати цінним джерелом нових досягнень.

Й. Шкловський наприкінці життя дійшов висновку, що парадокс Фермі, тобто відсутність явно видимих "космічних чудес", означає нашу самотність у Всесвіті, і це мовчання Космосу є найважливішим науковим фактом. Це тим більше дивно, що виявлено вже чимало зірок, які мають планетні системи, схожі з Сонячною, а із загальної кількості приблизно секстильйона (мільярд мільярдів) зірок не менш, ніж у мільярда з них є планети, за всіма параметрами близькі до нашої рідної планети Земля.

Наш час характеризується появою метанаук у результаті інтеграції філософії, релігії та інших наук, перетворенням парадигми, що лежить у їх основі, внаслідок мовних переформувань мовних систем. Загальнопоширеним явищем сучасності стали випадки, коли для розширення поля дослідження чи статусу самої науки вона знову апелює до безпосередності, відмовляючись від чистої рефлексії. Науки не описують світ прямо, а лише можливості, які людські дії мають щодо світу. Звернення до безпосередності - це форма інструменталізації, автоматизації знань, редукування їх у техніку як вираження оволодіння. Отже, і наука використовує ті самі методи, що й релігія - якщо стає неможливою тільки раціональна методологія.