Релігієзнавство - Мозговий Л.І. - 5. Наукові принципи класифікації релігій

У широкому розумінні релігія - це один із найважливіших елементів духовної культури людини, який відображає її ставлення до божественного, зв'язок з нумінозним. Релігія у вузькому розумінні (конкретна релігія) - це духовна спільнота людей, яка має єдине походження, характеризується певною догматичною і культовою специфікою і зводиться до менших утворень такого самого характеру. У цьому значенні вона має ієрархічну структуру.

Багато конкретних релігій часто поділяються на галузі більш низького таксономічного рівня, ті, у свою чергу, на ще більш низького порядку і т.д. Так, людина, яка сповідує християнство, може бути прихильником однієї з його галузей, наприклад протестантизму, належати до такої його форми, як баптизм, і бути членом однієї із баптистських релігійних організацій, припустимо Південної баптистської конвенції.

Спільноти першого рівня називаються конкретними релігіями. Для назви релігійних спільнот другого ієрархічного рівня використовують термін "напрями". Це, як правило, галузі конкретних релігій, які склалися давно й істотно відрізняються одна від одної за догматикою і культовою практикою.

Релігійні спільноти третього ієрархічного рівня позначають терміном "плин", "течія", підкреслюючи цим, що для них характерна більша внутрішня близькість, ніж для напрямів.

Четвертий ієрархічний рівень - "деномінації" - поєднує релігійні громади, які практично не відрізняються одна від одної і часто мають спільні керівні органи.

Класифікація релігій включає: об'єднання існуючих релігійних громад, які мали подібні елементи, і відповідні угруповання та об' єднання подібних релігійних феноменів у категорії, що дозволяє розкрити структуру релігійного досвіду людства в цілому. Складність класифікації релігій полягає у винятковому різноманітті представлених в історії релігійних форм. Ніколи не існувало безрелігійних народів, тому завдання релігієзнавців - знайти принципи, які допомогли б справитися з усім обсягом інформації та уникнути плутанини.

Виділяють такі принципи класифікації релігій (на основі рекомендацій із журналу "Людина і світ"): нормативні, географічні, етнографічні та лінгвістичні, філософські, морфологічні та феноменологічні. Кожний з них має є недоліки і задля створення компетентної і толерантної класифікаційної моделі використовувати їх треба комплексно.

Нормативні принципи є найбільш поширеними, вони поділяють релігії на справжні і помилкові. Продовжують існувати з існуючими апологетичними методами.

Недоліки - суб' єктивність та упередженість - не мають наукової цінності; не існує критеріїв, на основі яких вони будуються.

Географічні принципи ґрунтуються на географічному поділі релігійних громад. Групуються релігії, які існують у тому самому регіоні земної кулі. Найбільш уживаними є такі категорії: релігії Близького Сходу (іудаїзм, християнство, іслам, зороастризм, давньоєгипетська релігія та ін.); релігії Далекого Сходу (релігійні громади Китаю, конфуціанство, даосизм, буддизм, махаяна, синтоїзм); релігії Індії (ранній буддизм, індуїзм, джайнізм, сикхізм); релігії Африки або племінні культи Чорної Африки; релігії Америки (вірування індіанців); океанічні релігії (релігійні системи народів островів Тихого океану, Австралії і Нової Зеландії); класичні релігії Давньої Греції і Давнього Риму та їх елліністичні варіанти. Але багато релігій не обмежені у своєму існуванні рамками одного регіону або досягають найбільшої поширеності не в регіоні свого виникнення (християнство, буддизм). Крім того, той самий регіон континенту може містити безліч різних релігійних течій і поглядів. Тому цей принцип вважається недостатнім.

Етнографічні і лінгвістичні принципи - поділ релігійних спільнот за ознакою расової приналежності або мовних груп також не є вичерпними, бо в межах як мовних, так і расових спільнот варіативність релігійних сповідань безкінечна - аж до індивідуальної релігійності.

Морфологічні (еволюційні) класифікації будуються на тому, що релігії у своїй історії проходять кілька послідовних стадій розвитку, кожна з яких має чіткі характеристики. Засновник морфологічного підходу Е. Тайлор ("Первісна культура") дав таку типологію релігій: культ предків у первісних суспільствах, фетишизм, ідолопоклонство, анімізм, тотемізм, політеїзм та монотеїзм.

Феноменологічні класифікації працюють в межах феноменології релігій і поділяють релігії відповідно до їх об' єкта, суб' єкта, мети, динаміки, форми практики і взаємодії зі світом.

Філософські класифікації можна розглядати як класифікації релігій, створені видатними філософами (Гегель, Фрейд, Маркс, Енгельс), та як інтегруючі класифікації з урахуванням усіх відомих даних про релігії. Саме у цьому значенні філософського вбачається перспектива сучасних дослідників і класифікаторів релігій.