Географія промислових комплексів - Іщук С.І. - 6.2. Гірничодобувна промисловість

Гірничодобувна промисловість, що є основою видобувної, належить до первинних галузей виробництва, оскільки вона має справу з первинними природними ресурсами - корисними копалинами. Відповідно до її складу входять галузі, пов'язані з видобутком і переробкою, збагаченням паливних, рудних і нерудних копалин.

Встановлено, що 9/10 усієї мінеральної сировини, що добувається у світі, припадає на 20 її видів. До паливно-енергетичної сировини належить нафта, природний газ, вугілля, уран, до руд чорних металів - залізні, марганцеві та хромові руди, до руд кольорових і легуючих металів - боксити, мідні, свинцево-цинкові, нікелеві, олов'яні, вольфрамові, молібденові, кобальтові, ванадієві, титанові руди, до благородних металів і ювелірних каменів - метали платинової групи, золото, срібло, іридій, діаманти, смарагди тощо, до гірничохімічної сировини - калійні солі, фосфорити і сірка. Звичайно, масштаби їх видобутку з надр землі надзвичайно різні. Тільки вугілля, нафти і залізної руди добувають понад 1 млрд т у рік. Видобуток бокситів, фосфоритів визначається сотнями мільйонів тон, марганцевих, хромових руд, калійних солей, сірки - десятками мільйонів, свинцевих, цинкових, мідних руд - мільйонами тонн, нікелю, олова, титану - сотнями тисяч, урану, вольфраму, молібдену, кобальту, срібла - десятками тисяч тонн. Світовий видобуток золота становить приблизно 2,3 тис. т у рік, платини - менше 150 т.

Оскільки про видобуток паливних ресурсів уже йшлося вище, розглянемо процес видобутку рудних і нерудних корисних копалин. Розвиток цих підгалузей також не був рівномірним. У середині 1970-х років відбулася не тільки енергетична, а й сировинна криза, що призвела до зростання цін на мінеральну сировину. І хоча ця криза, як і енергетична, була потім "поборена", вона також істотно вплинула на загальну концепцію розвитку світової гірничодобувної промисловості. По-перше, країни Заходу почали набагато послідовніше здійснювати політику ресурсозбереження. По-друге, вони звертали більше уваги на технічне переозброєння гірничодобувної промисловості, що відобразилося, зокрема, в швидкому переході від шахтного до відкритого видобутку рудних і нерудних копалин (у США відкритим способом добувають приблизно 9/10 усієї мінеральної сировини). По-третє, і це найголовніше, країни Заходу переорієнтовуються на власні ресурси мінеральної сировини. Саме цим зумовлено різке зростання ролі Канади, Австралії, а також ПАР як у видобутку, так і в постачанні мінеральної сировини на світовий ринок. Вони експортують, як правило, 80-90 % корисних копалин, що добуваються. Під безпосереднім впливом подібної міжнародної спеціалізації в них сформувалися найбільші мінерально-сировинні райони, наприклад Північна і Західна Австралія, Вітватерсранд у ПАР, Північні території і Лабрадор у Канаді. Проте країни, що розвиваються, залишаються найбільшими постачальниками мінеральної сировини для економічно розвинених країн Заходу. Видобуток основних мінеральних ресурсів у цих країнах приблизно втричі перевершує їхні власні потреби, а надлишок спрямовується на експорт. Економічно розвинені країни Заходу свої потреби в мінеральній сировині приблизно на 1/3 задовольняють завдяки поставкам із країн Азії, Африки і Латинської Америки.

Економічно розвинені країни Заходу відіграють головну роль у виробництві хромових руд, свинцю, цинку, молібдену, золота, фосфорних руд і калійних солей, країни, що розвиваються, - у виробництві бокситів, міді, олова, срібла, а колишні соціалістичні та соціалістичні - у виробництві залізних і марганцевих руд, вольфраму. У випадку виробництва олова, вольфраму, калійних солей між трьома групами країн спостерігаються різкі контрасти. І навпаки, при виробництві залізних, марганцевих, хромових, фосфорних руд, нікелю розходження між ними не настільки великі.

Хоч окремі автори і намагалися здійснити гірничопромислове районування світу, загальноприйнятої схеми такого районування поки немає. Але з певною умовністю можна виокремити дев'ять гірничопромислових регіонів:

1) США, Канада і Мексика;

2) Латинська Америка;

3) Західна Європа;

4) країни СНД;

5) Китай;

6) Північна Африка і Південно-Західна Азія;

7) Африка на південь від Сахари;

8) ПАР;

9) Австралія.

В усіх цих регіонах нині розробляється понад 8000 родовищ гірничорудної і гірничохімічної сировини (без палива), у тому числі майже 1200 великих (з них у Північній Америці - 330, в Африці - 215, у Латинській Америці - 200, у Західній Європі - 150, в Австралії -120). Найбільші запаси мінерального палива і сировини мають перший і четвертий регіони. Щодо розвитку на найближчі 10-15 років, то вони найоптимістичніші для першого, другого, шостого, сьомого, восьмого і дев'ятого регіонів.

У світі є вісім великих гірничодобувних держав, що насамперед визначають основні потужності виробництва в цій важливій галузі світового господарства. Це Китай, Австралія, Росія, США, Канада, Бразилія, ПАР, Індія. Для цих країн гірничодобувна промисловість давно вже стала однією з галузей міжнародної спеціалізації, та й сама вона має багатогалузевий характер. До другої групи країн за рівнем розвитку гірничодобувної промисловості включають Україну, Казахстан, Польщу, Індонезію, Венесуелу, Перу, Мексику. До цього можна додати, що є ще багато країн, передусім тих, що розвиваються, котрі не мають багатогалузевої гірничодобувної промисловості, але помітно виділяються на світовому ринку за рівнем розвитку однієї з її підгалузей. Це, наприклад, Чилі - з виробництва міді, Гвінея і Ямайка - з видобутку бокситів, Марокко - з фосфорних руд та ін.

Загалом видобуток рудної сировини більш поширений, ніж нерудної, але між окремими її підгалузями існують чималі розходження. Наприклад, видобуток мідних руд нині здійснюють у 50 країнах світу, залізних - у 43, бокситів - у 30, олов'яних і вольфрамових руд - у 25, нікелевих - у 22, кобальтових - у 15, молібденових - у 12 країнах. І це не кажучи вже про величезні розходження між ними у "вагових категоріях".

У підгрупі нерудної сировини найбільше значення має видобуток гірничохімічної сировини. Це стосується насамперед фосфорних руд, що добувають у 30 країнах світу, хоча 3/4 усього видобутку припадає на СІЛА, Китай, Марокко і країни СНД. Це також калійні солі, видобуток яких спершу почали в Західній Європі, потім - у США і Росії, але останнім часом перше місце за обсягами видобутку міцно посіла Канада, що має найбільші ресурси цих солей.

У складі світового господарства починає формуватися і така нова підгалузь гірничодобувної промисловості, як морський видобуток твердої мінеральної сировини. Підводні родовища розробляють за допомогою системи підводних шахт, що прокладаються з берега, від природних або штучних островів. Іноді такі шахти пролягають під дном моря на відстані 10-20 км від берега і заглиблюються в корінні породи дна на 2 км. Подібні розробки здійснюють біля берегів Великої Британії, Франції, Фінляндії, Греції, США, Канади, Китаю, Японії, Чилі та Австралії. Як правило, таким способом добувають руди заліза, міді, нікелю, олова, ртуті, є також вугільні шахти з похилими штольнями. Ще ширше розробляють прибережно-морські розсипища: олов'яної руди - в Індонезії, Таїланді та Малайзії, золота, ільменіту і циркону - на узбережжі США, рутилу і циркону - на узбережжі Австралії, ільменіту - Індії, алмазів - Намібії, бурштину - на Балтійському морі.

Зі сказаного вище можна зробити висновок про характер міжнародного географічного поділу праці у світовій гірничодобувній промисловості. Головними споживачами майже всіх видів мінеральної сировини були і залишаються країни Західної Європи, Японія та США. Подібна залежність Японії, а також значною мірою і Західної Європи загалом зрозуміла, але стосовно США, найбільшої гірничодобувної країни світу, принаймні на перший погляд, вона може здатися парадоксальною (за виробництвом багатьох видів мінеральної сировини США посідають або перше, або одне з перших місць у світі). Частково така ситуація пояснюється стратегічними прагненнями США "притримати" свої ресурси, зарезервувати їх, частково - дешевизною і вищою якістю тієї мінеральної сировини, що надходить з Канади, Австралії, ПАР та країн, що розвиваються.