Регіональна економіка - Качан Є.П. - 9.5. Будівельний комплекс

Будівельний комплекс складається з таких основних блоків: виробництво будівельних матеріалів, власне будівництво, будівельне машинобудування, проектно-конструкторські й дослідні роботи в галузі будівництва. Частка будівельного комплексу в господарстві досить значна. В Україні частка будівництва у структурі ВВП становить 8 %. Комплекс охоплює майже 10 % усіх зайнятих у господарстві робітників, в тому числі 6 % — у будівництві.

Будівельний комплекс тісно пов'язаний з усіма галузями господарства. За його участю створюється більшість основних виробничих і невиробничих фондів. Водночас, комплекс є споживачем продукції багатьох галузей. У будівництві використовується 10 % продукції машинобудування, 20 % прокату чорних металів, 40 % лісоматеріалів, а також вироби хімічної промисловості

(лаки, фарби, пластмаси). Для виробництва будівельних матеріалів потрібна велика кількість палива й води. Будівельні матеріали, конструкції е важливою складовою вантажообігу транспорту. Транспортні витрати в собівартості будівництва становлять близько 25% [47,184].

Будівництво — головна ланка комплексу. Будівельна галузь є однією з найважливіших галузей народного господарства, від якої залежить ефективність функціонування усієї системи господарювання в країні. Важливість цієї галузі для економіки будь-якої країни можна пояснити тим, що капітальне будівництво, напевно, як ніяка інша галузь економіки, створює велику кількість робочих місць і споживає продукцію багатьох галузей народного господарства. Економічний ефект від розвитку цієї галузі полягає у різносторонньому ефекті коштів, вкладених у будівництво. Адже з розвитком будівельної галузі будуть розвиватися: виробництво будівельних матеріалів і відповідного обладнання, машинобудівна галузь, металургія і металообробка, нафтохімія, виробництво скла, деревообробна і фарфоро-фаянсова промисловості, транспорт, енергетика тощо. І, вочевидь, найбільше з усіх інших галузей економіки, будівництво сприяє розвитку підприємств малого бізнесу, особливо того, який спеціалізується на оздоблювальних і ремонтних роботах, виробництві та встановленні вбудованих меблів і т. ін.

Отже, розвиток будівельної галузі неминуче зумовлює економічне зростання у країні і виникнення необхідних умов для розв'язання багатьох соціальних проблем. Також у цій галузі створюються основні фонди господарства.

Від інших галузей будівництво відрізняється особливостями своєї продукції (будівель), які є нерухомими, великогабаритними.

За призначенням будівництво поділяють на промислове (заводи, фабрики), гідротехнічне (ГБС, водосховища, канали), енергетичне (електростанції, електромережі), транспортне (автомобільні, залізничні шляхи, аеропорти, трубопроводи), сільське (спорудження приміщень для тварин, елеваторів).

Проектно-конструкторські роботи — важлива складова комплексу будівництва. Проектування зосереджене у великих індустріальних центрах, які мають розвинену мережу науково-дослідних і вищих навчальних закладів, значний контингент будівельників-фахівців. Такими центрами є Київ, Харків, Донецьк, Луганськ, Дніпропетровськ, Одеса, Львів [47,184].

Стан промислового будівництва та перспективи його розвитку визначаються загальним станом економіки України.

Обсяг бюджетних інвестицій у капітальне будівництво різко зменшився. Тому на сьогодні і в найближчій перспективі (10— 15 років) будівництво нових виробничих об'єктів буде проводитися в незначних обсягах. Основними напрямами і пріоритетами структурної реорганізації промислового будівництва будуть розширення, реконструкція, перепрофілювання і технічне переоснащення наявних промислових об'єктів.

Зберігається тенденція до скорочення обсягів будівництва житла державними підприємствами та організаціями. В цілому по Україні їх частка становить 16,7 % [35, 27—28].

Досить складна ситуація спостерігається у незавершеному будівництві, де більше двох третин будов та окремих об'єктів тимчасово призупинені або законсервовані. Близько половини з них мають досить високий рівень будівельної готовності, а в деяких випадках будівництво припинено на майже закінчених будовах та об'єктах.

Отже, відповідно до наведених вище даних щодо стану будівельної галузі, можна окреслити коло таких проблем:

— відсутність джерел фінансування будівництва (значне скорочення обсягів державних централізованих капітальних вкладень, зменшення інвестиційних можливостей більшості суб'єктів господарювання, зубожіння значної кількості людей);

— високий ступінь зношення основних фондів, їх занедбаність внаслідок відсутності інвестиційного попиту;

— практична ліквідація великих будівельних підрозділів, здатних виконувати багатомільйонні проекти (неможливість конкурувати з такими крупними структурами, як французькі компанії "DUMES GTM" чи "BOUYGUES");

— недосконала система ціноутворення;

— бюрократичні перешкоди на шляху реалізації інвестиційних проектів;

— відсутність рівних правових умов діяльності для всіх учасників інвестиційного процесу;

— недосконала система механізмів нормативно-правового регулювання економічних, соціальних і правових відносин у житловій сфері (наприклад, відсутній законодавчо врегульований механізм майнової відповідальності за порушення умов договору підряду).

Але першочерговою проблемою, яка постає перед будівельною галуззю на нинішньому етапі, є питання створення в Україні сприятливого інвестиційного клімату, реальних фінансово-кредитних механізмів для стимулювання промислового та житлового будівництва з метою підвищення конкурентоспроможності галузі, оскільки ринкові умови господарювання потребують формування нових засад для взаємовідносин учасників інвестиційного процесу у капітальному будівництві.

Промисловість будівельних матеріалів

Комплекс галузей у складі важкої промисловості, які виготовляють матеріали, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. До неї належать такі галузі: цементна, азбестоцементних виробів, збірних залізобетонних і бетонних конструкцій та виробів, стінових матеріалів, будівельної кераміки, будівельних матеріалів та виробів з полімерної сировини, нерудних будівельних матеріалів, пористих заповнювачів та ін.

За економічним призначенням продукція промисловості будівельних матеріалів належить до виробництва засобів виробництва (група А) і є основною частиною матеріально-технічної бази будівництва, забезпечуючи зростання обсягів капітального будівництва та його технічний прогрес на основі впровадження ефективних матеріалів і конструкцій. Ця промисловість має велике значення для індустріалізації будівництва, зниження його вартості, економії металу і деревини, підвищення ефективності капітальних вкладень у народне господарство. Розвиток промисловості будівельних матеріалів в Україні пов'язаний з наявністю будівельної сировини.

Україна багата на природну будівельну сировину: вогнетривкі глини, каоліни, кварцити, будівельний камінь тощо. Галузь виробляє матеріали, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. Основна її продукція — стінові (цегла, бетонні й гіпсобетонні панелі, шлакоблоки), в'яжучі (цемент, вапно, будівельний гіпс), покрівельні (черепиця, шифер, толь, руберойд), оздоблювальні, облицювальні, ізоляційні матеріали, будівельне скло, збірний залізобетон і бетон, покрівельна кераміка і фаянс, санітарно-технічні вироби тощо.

Сучасне будівництво використовує багато матеріалів, які виробляє хімічна промисловість, — пластмаси, смоли, клейкі речовини, лінолеум, полістиролові й кумаринові плити та ін. Для їх виробництва застосовують шлаки металургійних заводів та електростанцій, з яких виробляють цемент, шлакоблоки, ситал, шлаковату, легкі наповнювачі для бетонних та залізобетонних виробів. У будівництві також застосовують деталі з литого каменю, мінеральну вату, яку виробляють з розплавленого базальту, та нові види продукції деревообробної промисловості — деревостружкові плити, клеєну фанеру тощо.

Промисловість будівельних матеріалів розвивається під впливом двох чинників — сировинного і споживчого, тому розміщення її залежить від переважання хоча б одного з них. Залежно від потреб будівництва і стадій технологічного процесу виділяють підприємства і виробництва, що орієнтуються на сировинні райони: наприклад, видобуток і первинна обробка сировини (піску, гравію, щебеню, бутового каменю тощо), виробництво в'яжучих (цементу, вапна, гіпсу) і стінових матеріалів, а також ті, що тяжіють до споживача: виробництво залізобетонних конструкцій, шиферу, будівельного і віконного скла тощо.

Найбільші центри промисловості будівельних матеріалів — Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь.

Комплексотвірні функції промисловості будівельних матеріалів незначні внаслідок слабкого зв'язку її з іншими галузями виробництва щодо сировини і збуту готової продукції. У господарському комплексі економічного району вона виковує роль обслуговуючої галузі, тому сконцентрована здебільшого у великих містах. Так, у Києві розміщено майже 40 заводів з виробництва будівельних матеріалів.

Вітчизняні забудовники змушені імпортувати від 50 до 80 % будматеріалів, і це суттєво позначається на собівартості українських новобудов. Провідні гравці ринку з метою уникнення дорогого та неякісного імпорту відкривають нові виробничі потужності.

Промисловість будівельних матеріалів характеризується складністю галузевої структури. Найважливішими підгалузями є виробництво стінових, рулонних покрівельних і гідроізоляційних матеріалів, азбестоцементних труб і шиферу, видобування і переробка нерудних будівельних матеріалів, цементна промисловість, виробництво будівельної кераміки. На них припадає понад 80 % усієї продукції і майже 90 % робітників, зайнятих у будівельній промисловості.

Цементна промисловість.

Цемент використовують як основний в'яжучий матеріал у виробництві бетону, залізобетону та шлакоблоків. Перший цементний завод було споруджено в 1896 р. у Донбасі (Амвросіївна). У 1913 р. в Україні працювало вже 12 цементних заводів, які виробляли 269 тис. т цементу. У 2009 р. виробництво цементу становило 9,5 млн т (табл. 9.7). Цементні заводи розміщені у районах видобутку сировини. На ви-

Таблиця 9.7. Виробництво найважливіших видів будівельних матеріалів в Україні за роками [56]

робництво 1 т клінкеру (напівфабрикату цементу) потрібно 1,5 т карбонатних порід (мергелю, доломіту, вапняків, крейди) і майже 0,5 т глини. У Донбасі залягають високоякісні карбонатні породи, тому тут споруджено найбільші цементні підприємства України — Амвросіївський цементний комбінат (він включає п'ять заводів і чотири кар'єри), Краматорський, Єнакіївський. За виробництвом цементу на першому місці в Україні перебуває Донецька область, потім Дніпропетровська й Харківська (Балаклія). Найбільші цементні заводи розташовані в Кривому Розі, Дніпродзержинську й Дніпропетровську. Вони виробляють портландцемент і шлакопортландцемент, використовуючи для виробництва останнього шлаки металургійних заводів.

Цементні заводи в західних областях виробляють третину від усього обсягу цементу України. Найбільші з них споруджено у Львівській (Миколаїв), Рівненській (Здолбунів), Івано-Франківській (Ямниця) та Хмельницькій (Кам'янець-Подільський) областях. Значно менше цементу виробляється на півдні країни, хоча тут також є високоякісна сировина. На території південних областей працюють Бахчисарайський (АР Крим), Ольшанський (Миколаївська область), Одеський та інші заводи.

На території України утворилися чотири великі зони виробництва цементу: південно-східна (Донецька область), північно-східна (Харківська), центральна (Дніпропетровська) та західна (Рівненська, Івано-Франківська, Львівська та Хмельницька області). Для цементної промисловості України характерна значна концентрація виробництва. В середньому одне підприємство (їх в Україні 15) може виробляти 1,3 млн т цементу за рік.

Значна частина цементу витрачається на виробництво покрівельного шиферу. Шиферні заводи розміщені у місцях споживання готової продукції. Вони працюють на привізній сировині (азбест надходить з Уралу, а цемент — з найближчих цементних заводів). Найбільше шиферу в Україні виробляють Балаклійський і Здолбунівський цементно-шиферні комбінати. Значна увага приділяється виробництву азбестоцементних листів, плоских шиферних конструкцій і рельєфних листів.

Цемент постачають у Сумську, Чернігівську, Київську, Херсонську та Черкаську області, хоча на їх територіях є багато цементної сировини. Є умови для виробництва високомаркового портландцементу в Житомирській (Овруч), Тернопільській (Монастириськ), Херсонській (Туркули), Чернівецькій (Заставна), Сумській (Середина-Буда), Харківській (Куп'янськ) областях, нефелінового цементу — в Донецькій, алунітового — в Закарпатській, глиноземно-феритового — у Львівській області, магнезіального — в АР Крим.

Виробництво збірного залізобетону та залізобетонних конструкцій.

Основна продукція цієї галузі — залізобетонні конструкції для промислового, цивільного, гідротехнічного, шляхового та інших видів будівництва (виробництво стінових матеріалів, блоків для фундаментів будинків, міжповерхових перекриттів, архітектурних деталей, несучих арок, цехів, залізобетонних паль, мостових балок тощо).

Основними чинниками розміщення підприємств галузі є територіальне зосередження виробництва, наявність будівельної мінеральної сировини, трудових ресурсів, транспортних комунікацій. Виробничі галузі тяжіють до великих промислових центрів і вузлів, населених пунктів зі значними перспективами житлового і цивільного будівництва.

У країні діють 25 виробничих об'єднань з виготовлення комплектів збірних залізобетонних конструкцій і деталей, основними з яких є Харківське, Львівське, Криворізьке, Луганське, Сумське.

Підприємства, що виробляють збірний залізобетон для гідротехнічного будівництва, розташовані в Каховці (Херсонська область), Новомосковську (Дніпропетровська область), Арцизі (Одеська область). Збірні залізобетонні конструкції для мостів та шляхового будівництва виготовляють у Києві, Вінниці, Житомирі, Львові; залізобетонні опори та інші конструкції для спорудження ліній електропередач і зв'язку — у Світловодську (Кіровоградська область), Тернополі, Білій Церкві (Київська область), Мерефі (Харківська область). Домобудівні комбінати є в усіх областях країни, найпотужніші з них — у Києві, Донецьку, Луганську, Запоріжжі, Одесі. Основні підприємства великопанельного та об'ємно-блокового домобудування розміщені в Київській, Харківській, Полтавській, Херсонській, Дніпропетровській, Запорізькій областях; підприємства для виробництва сталевих конструкцій — у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Житомирській, Львівській областях; виробництво алюмінієвих будівельних конструкцій — переважно на Броварському заводі (Київська область).

Виробництво будівельної цегли

Одне з найстаріших у промисловості будівельних матеріалів. Його підгалузями є виробництва глиняної та силікатної цегли. Сировина для них є майже скрізь, тому їх розміщення зорієнтоване на споживача, оскільки перевезення цегли на далекі відстані економічно невигідне.

На сьогодні в цегельній промисловості важку ручну працю замінили механізми, а виробництво стало цілорічним. У високопродуктивних кільцевих тунельних печах глиняну цеглу випалюють протягом 18—36 год. її виробництво дуже матеріаломістке: на 1000 шт. цегли потрібно 2,5 м3 глини. Виробляють глиняну цеглу звичайну, порожнисту й пористу.

З кварцового піску з домішками вапна (на 1000 шт, цегли — 2,5 м3 піску та 0,1—0,2 м3 вапна) виготовляють силікатну цеглу, її виробництво менш трудомістке, ніж глиняної, і вона на 30 % дешевша.

Найбільшими виробниками будівельної цегли є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Бахмут, Слов'янськ, Чернігів, Львів, Івано-Франківськ. Багато цегельних заводів споруджено в сільській місцевості.

Промисловість нерудних матеріалів

В Україні виникла давно. Безпосередньо у будівництві використовують природний стіновий (туф, вапняки) і будівельний камінь (міцні осадові, магматичні та метаморфічні породи). Інші породи є сировиною для виробництва цементу, цегли, черепиці, скла, легких наповнювачів бетонів, в'яжучих та інших будівельних матеріалів.

Потреби будівництва в Україні повністю забезпечуються власними мінеральними ресурсами. За кордоном користуються попитом вітчизняні цементна і скляна мінеральна сировина та будівельний камінь. Граніти, габро, лабрадорити вивозяться у країни близького та далекого зарубіжжя. В Україні є значні ресурси в'яжучої мінеральної та цегельно-черепичної мінеральної сировини.

Для виробництва будівельних матеріалів дедалі ширше використовують вторинні мінеральні відходи промисловості — розкривні породи родовищ, продукти збагачення руд та вугілля тощо.

Родовища піску й бутового каменю є майже в усіх областях України, а особливо в Житомирській, Вінницькій, Запорізькій, Кіровоградській та Закарпатській. Підприємства з видобутку й переробки бутового каменю, сипких будівельних матеріалів розміщені в районах їх видобутку.

Україна славиться запасами граніту, лабрадориту, мармуру й мармуроподібних вапняків, які використовуються для будівництва доріг, набережних, облицювання станцій метро, підземних переходів, фундаментів і стін будинків, як важкий наповнювач для бетону, для виготовлення пам'ятників, розподільних щитів (мармур) і сувенірів. Найбільше бутового каменю, лабрадориту, габро, червоного й сірого граніту видобувають в Коростишівському, Овруцькому, Черняхівському, Малинському, Володарсько-Волинському, Коростенському районах, мармуру — в дослідно-промислових розробках Радомишльського району Житомирської області. Проте обсяг видобутку природного каменю порівняно невеликий.

Сучасне будівництво потребує різних за якістю і властивостями бетонів. Для виробництва легких пористих бетонів" з яких виготовляють стінові панелі житлових будинків, необхідні легкі наповнювачі (керамзит, термозит, сипкий перліт тощо), які у природі не зустрічаються. Керамзит — це штучний пористий матеріал, котрий виробляють з легкоплавких глинистих порід, які є в багатьох місцях України — біля Харкова, Полтави, Сум, Одеси, Кривого Рогу, Житомира, Могилева-Подільського тощо. Виробництво термозиту, який виготовляють з доменних шлаків, зосереджується в центрах чорної металургії. Пористий перліт виробляють з природної сировини — перліту, який залягає в Закарпатті.

У південних районах України виробляють черепашник, який має добрі тепло- та звукоізоляційні властивості, легко обробляється, дешевий.

Виробництво будівельної кераміки

Об'єднує низку підприємств, що випускають плитку фасадну керамічну, для підлоги, облицювальну глазуровану, санітарно-будівельну кислотостійку кераміку, каналізаційні й дренажні труби. Будівельну кераміку виробляють з тугоплавкої або вогнетривкої глини з домішками каоліну, кварцового піску, пегматиту (котрі поширені у різних областях України, особливо в межах Українського кристалічного щита), оксидів окремих кольорових металів та інших мінеральних або органічних сполук.

Виробництво будівельної кераміки почало розвиватися в Україні ще наприкінці XIX ст., коли було споруджено Харківський керамічний завод, два заводи керамічної плитки у Слов'янську й Часовому Ярі та завод санітарно-будівельного фаянсу в Славуті. На сьогодні це сучасні механізовані підприємства. Працюють також керамічні заводи в Києві, Львові, Артемівську, заводи облицювальної плитки і керамічних труб — у Харкові.

Виробництво керамічної глазурованої плитки зосереджене в Слов'янську (Донецька область), Харкові та Львові, а метласької — в Харкові та Артемівську (Донецька область). Є можливості для розвитку цього виробництва у Вінницькій та Житомирській областях з використанням місцевих каолінів; у Закарпатській,

Хмельницькій і Кіровоградській — на основі тугоплавких і вогнетривких глин; у південних областях — вогнетривких і тугоплавких глин Причорномор'я та Приазов'я.

Подальший розвиток галузі має бути спрямований на зростання обсягу та якості продукції для промислового й житлово-комунального будівництва (великорозмірної стінової кераміки, плиток широкої кольорової гами, легкого керамзиту, труб великого діаметра та ін.).

Виробництво будівельного фаянсу й фарфору.

Будівельний фарфор і фаянс виробляють у Славуті (Хмельницька область) на комбінаті "Будфаянс", електроізоляційні вироби для електроенергетики — в Первомайську (Житомирська область), електроізоляційні вироби для електро- та радіотехнічної промисловості — у Слов'янську. В Донецькій області виробляють будівельний фаянс, у Запоріжжі — високовольтні ізолятори для ЛЕП, електростанцій і підстанцій. Поки що виробництво будівельного фарфору і фаянсу не задовольняє потреб господарства України, тому ці матеріали частково завозять з Білорусі, Росії та Чехії. Наявність достатньої кількості різноманітної сировини дає можливість розширити це виробництво.

Виробництво будівельного вапна й гіпсу.

Сировиною для виробництва вапна є крейда, вапняки, мармур та інші карбонатні породи. Заводи галузі розміщені в районах видобутку сировини, а готову продукцію транспортують іноді на значні відстані.

Основними виробниками будівельного вапна в Україні е Донецька, Запорізька, Сумська, Харківська, Вінницька, Львівська, Хмельницька, Херсонська і Чернівецька області. Найбільше виробляють вапна в Хмельницькій області, звідки понад 100 тис. т його вивозять до Черкаської та Київської областей. З Вінницької області вапно вивозять до Кіровоградської, Дніпропетровської і Черкаської областей, а з Львівської — до Рівненської, Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької та Київської.

На півдні найбільше вапна виробляє Херсонська область, звідти його вивозять до Одеської, Миколаївської та інших областей.

В Артемівську Донецької області ввели в експлуатацію новий завод, річна потужність якого — 16 млн м2 гіпсокартону та понад 40 тис. т сухих будівельних сумішей.

Виробництво крейди.

У будівництві крейду використовують для малярних робіт, виготовлення віконної замазки, шпаклівки, а також як наповнювач у паперовій та азбестогумовій промисловостях для виробництва соди, фарб, цементу, будівельного вапна тощо.

Великі запаси крейди є в Донецькій, Луганській, Сумській, Харківській, Рівненській, Волинській і Чернівецькій областях. Видобуток будівельної крейди в Україні становить понад 2 млн. т, а як сировини для цементної промисловості — 7,5 млн т [56,12(3%

Виробництво м'якої покрівлі

(Руберойду, толю, пергаміну) налагоджено у багатьох областях України — у великих містах. Найбільшим виробником останньої в Україні є Київ (18,8 % від загального виробництва країни).

Виробництво віконного скла.

В Україні функціонують шість заводів листового і технічного скла. Найбільші з них — лисичанський "Пролетар", Костянтинівський склоробний та завод "Авто-скло" і Запорізький склоробний. Скло виробляється також на склозаводах Луганської і Донецької областей, на Львівському склоробному заводі й частково на Київському заводі художнього скла. Збільшується виробництво скла міркового віконного, полірованого, теплозахисного та архітектурно-будівельного, полірованого шлакоситалу, кольорового візерункового та армованого скла, штучного склоподібного мармуру.

Центрами фарфорової промисловості є: Коростень, Баранівка, Городниця, Кам'яний Брід, Довбичі (Житомирська область), Дружківка (Донецька область), Полтава, Кіровоград, Суми, Борислав (Львівська область), Синельникове (Дніпропетровська область).

Промисловість будівельних матеріалів досить рівномірно розміщена по території України, крім Донбасу та Придніпров'я (на Донецьку, Луганську, Дніпропетровську й Запорізьку області припадає понад 30 % усього виробництва продукції галузі). Високим є рівень розвитку промисловості будівельних матеріалів також у Харківській (7 %), Одеській і Львівській (по 5 %), Хмельницькій (4,5 %) областях та АР Крим (4,5 %).