Фінансовий облік - Сук Л.К. - МОДУЛЬ 2. ОБЛІК РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ ТА ОПЛАТИ ПРАЦІ

Тема 4. ОБЛІК РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ

4.1. Економічний зміст та організація обліку розрахунків

У системі розрахунків керівника підприємства і бухгалтера насамперед цікавить економічний бік цієї справи" а потім технічний. Тому облік розрахунків потрібно розглядати в тісному взаємозв'язку з діючими офіційними матеріалами і практикою роботи підприємств, що допомагає уникати зайвих податкових платежів, штрафних санкцій та інших неефективних витрат. Потрібно дотримуватись діючих правил розрахунків, не допускати їх прострочення, сприяти зменшенню дебіторської і кредиторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість (борги нам) завдає підприємству прямих збитків. Особливо це відчутно в умовах інфляції. Адже кошти, які тимчасово знаходяться за межами підприємства, працюють на стороні і одночасно знецінюються, до того ж у разі прострочення вони можуть не повернутися зовсім. Кредиторська заборгованість (ми заборгували) призводить до сплати різних штрафних санкцій і може бути підставою для об'явлення підприємства банкрутом.

З метою контролю та підтвердження сум заборгованості проводиться інвентаризація розрахунків. При інвентаризації всім дебіторам підприємства кредитори повинні передати виписки про їх заборгованість. Дебітори зобов'язані протягом десяти днів з дня отримання виписок підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення. На суми заборгованості постачальників з невідфактурованих поставок після їх перевірки бухгалтерія повинна зажадати від постачальників розрахунково-платіжні документи або повідомити про причини щодо їх неподання чи про відсутність такої заборгованості.

На рахунках обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами мають залишатися погоджені суми. Якщо до кінця звітного періоду розбіжності не усунені або не з'ясовані, кожна сторона відображає у своєму балансі заборгованість в сумі, що випливає із записів у бухгалтерському обліку і визнається нею правильною. Не допускається залишення в обліку неврегульованих сум за розрахунками з установами банків, фінансовими і податковими органами.

Відповідно до Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. № 435-ІУ загальний строк позовної давності за заборгованістю становить три роки. В окремих випадках може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з недоліками проданого товару тощо. У межах позовної давності потрібно заявляти вимоги і претензії.

Прострочена дебіторська заборгованість списується за рішенням керівника підприємства на результати фінансово-господарської діяльності. Але таке списання не є підставою для скасування заборгованості. Вона має відображатися за балансом не менше трьох років з часу списання для спостереження за можливістю її виправлення у випадку зміни майнового стану боржника.

Кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої термін позовної давності минув, відноситься на результати фінансово-господарської діяльності у наступному місяці після закінчення строку позовної давності. В усіх інших випадках кредиторська заборгованість, щодо якої строк позовної давності минув, підлягає перерахуванню підприємствами та установами до відповідного бюджету не пізніше десятого числа наступного місяця після закінчення строку позовної давності.

Облік розрахунків ведеться на підставі первинних документів, якими є накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання виконаних робіт та інші документи, які підтверджують одержання матеріальних цінностей, приймання робіт, нарахування сум різних платежів тощо. Факти оплати відображають на підставі виписок банків та доданих первинних документів.

Для обліку розрахунків призначені рахунки класів 1 "Необоротні активи", 3 "Кошти, розрахунки та інші активи", 5 "Довгострокові зобов'язання" і 6 "Поточні зобов'язання".

Рахунки, призначені для обліку розрахунків, є активно-пасивними, можуть мати одночасно сальдо за дебетом і кредитом. За дебетом в них відображають збільшення дебіторської або зменшення кредиторської заборгованості, а за кредитом - збільшення кредиторської або зменшення дебіторської заборгованості.

Однак діючим планом рахунків не передбачається широке використання активно-пасивних рахунків, що значно ускладнює облікову роботу.

Так, на окремих субрахунках синтетичних рахунків 63, 64, 65,68 сальдо на кінець місяця може бути не лише кредитовим, але й дебетовим. Такі показники не згортаються, а сальдо синтетичного рахунку визначається розгорнуто за дебетом і кредитом як сума відповідного сальдо на субрахунках. Розгорнуте сальдо може бути за субрахунком 372 "Розрахунки з підзвітними особами".