Соціологія - Герасимчук А.А. - Функція соціальної організації

2.1. Методологічні аспекти і поняття "організація"

Трактування поняття "організація"

У науковій літературі з теорії управління "організація" розглядається:

1) як характеристика системи означає внутрішню впорядкованість, узгодженість її частин (організація як структура);

2) як одна з основних функцій управління (організація);

3) як процес створення, формування діяльності;

4) як ототожнення із соціальною системою (організація як фірма, асоціація, тощо)

Ознаки, що характеризують організацію

Кожна організація — фірма, асоціація, лікарня, навчальний заклад тощо створюється для досягнення якоїсь мети. Вже саме слово "організація" (з грецьк. органон — інструмент, знаряддя) означає, що мова йде про своєрідний інструмент, необхідний для реалізації групою людей певної мети, цілей.

Коли говоримо про організацію, зазначав американський соціолог Карет Морган, вона часто нам уявляється як живий організм, який має свої, тільки йому притаманні риси. І значною мірою ці риси сформовані в результаті соціального (а іноді й природного) оточення, подібно до того, як білі ведмеді пристосовані до арктичних умов, верблюди — до життя в пустині, алігатори — до тропічних багнюк і т. д, кожна організація тісно пов'язана з життям свого оточення. В іншому оточенні — це вже інша організація.

В умовах слабкої конкуренції організація, як правило, діє спокійно, впевнено. Вона може дозволити собі деякі відхилення від технології, якості, дисципліни і т. д., але ситуація різко змінюється, коли в тому ж місті чи регіоні розпочинає діяльність інша фірма того ж самого профілю, а тим паче, коли їх виникає декілька. Розпочинається пошук більш ефективних технологій, серед членів організації різко зростає дисципліна праці, активізують свою роботу функціональні менеджери і маркетологи.

Кожна організація є віддзеркаленням того суспільства, в якому виникла. А суспільство, зазначав Е.Дюркгейм у праці "Про поділ суспільної праці. Метод соціологи", є системою, що складається з індивідів і має свої особливі властивості. Колективне життя передбачає існування індивідуальних свідомостей, але і цього ще недостатньо. Необхідно, щоб суб'єкти цих свідомостей були асоційовані і певним чином скомбіновані. Організація мислить, відчуває і діє зовсім по-іншому, ніж це робили б її члени кожен окремо.

В "Соціології і теорії пізнання" Е. Дюркгейм наголошує, що суспільство — це могутній сплав фізичних і моральних сил його членів. Ця могутність через розмаїття різного роду зв'язків передається його складу, найбільш істотним з яких і є організація.

Функція соціальної організації

Функція суспільства полягає в тому, що воно сприяє розвитку свідомого життя і соціалізації особистості. Суспільство, писав Ф.Г. Гіддінгс, є асоціацією подібних один до одного людей, яка розвиває моральну природу особистості. Література і філософія, релігійні погляди і політика—все це є результатом обміну ідей і почуттів. У свою чергу під могутнім впливом літератури і філософії, релігійного культу і політики формується світогляд даної генерації людей, відповідної епохи, нового покоління.

Функція соціальної організації, зазначав автор, виражається в еволюції особистості, яка поступово проходить все вищі і вищі стадії поки не досягне ідеалу, що йменується людством. Соціальна істота, а саме такою є людина, обов'язково з надлишком віддасть суспільству ті цінності, які воно їй дало у процесі соціалізації.

Особистість не може жити сама в собі. Постійно, від сторіччя до сторіччя суспільство, яке створило людину, перетворюється, збагачується цією ж людиною. "Особливо важливий вплив у цій справі тих не багатьох людей, геній яких проник у невідоме, тих піонерів думки і поведінки, які "дерзають", діють власними силами, йдуть по не прокладених дорогах; тих самовідданих людей, які люблять людство, які часто попри страждання, образи і знущання вказують можливості для нового життя. Саме завдяки цим геніям людська маса змогла піднятися до певного рівня над фізичною необхідністю в сферу широкого простору, свободи і світла".