1. Періодизаи/я історії соціології.
2. Протосоціологія.
3. О. Конт - засновник соціології. Позитивізм та натуралізм.
4. Марксистська соціологія.
5. Соціологічний психологізм.
6. Соціологія Е. Дюркгейма.
7. Розуміюча соціологія М. Вебера.
8. Німецька формальна соціологія.
9. Соціологія другої половини ХХ ст.: характерні риси.
Періодизація історії соціології
ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ СОЦІОЛОГІЇ (за Юрієм Давидовим) | |
0 ЕТАП ПРОТОСОЦІОЛОГІЯ o Стародавній світ (до V ст.); o Епоха Середньовіччя (V ст. - сер. XVІІ ст.); o Новий час (сер. XVII - поч. ХІХ ст.). | Протосоціологія - це прасоціологія, ретроспективна соціологія - передісторія соціологічного знання. ПРОТОСОЦІОЛОГІЯ вивчає факти, здогадки, гіпотези, ідеї, концепції, емпіричні соціальні обстеження минулого, пов'язані з аналізом чи описом соціальних явищ, процесів, тенденцій, які безпосередньо належать до предметної сфери сучасної соціології. |
ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ СОЦІОЛОГІЇ (за Юрієм Давидовим) | |
І ЕТАП ПОЧАТКОВИЙ (поч. ХІХ ст. - до кінця ХІХ ст.) | v Поява кантівської програми перебудови наук про суспільство на "позитивних", емпірично обґрунтованих засадах. v Інтенсивно розвиваються емпіричні соціологічні дослідження, однак між ними і соціологічними теоріями суспільства ще відсутній будь-який систематичний зв'язок. v Домінуючим методологічним напрямом виступає позитивізм, натуралізм (еволюціонізм, органіцизм, соціал-дарвінізм, географічна, расово-антропологічна школи). v Набуває поширення марксистська соціальна теорія та теорії соціологічного психологізму. |
Продовження табл.
ІІ ЕТАП КЛАСИЧНА СОЦІОЛОГІЯ (кінець ХІХ ст. - до кінця 20-х рр. XX ст.) | v Криза натуралістичної соціології. v Інтерес до проблем соціальної дії і взаємодії. v Розробка методів "розуміючої соціології" та концепції соціології особистості. v Поєднуються проблематика загальносоціо- v логічної теорії та емпіричної соціології (Е. Дюркгейм, М. Вебер). v Інституціоналізація соціології як академічної дисципліни. |
ІІІ ЕТАП СУЧАСНА СОЦІОЛОГІЯ (кінець 20-х - 70 рр. XX ст.) | v Формування основних сучасних теоретичних напрямків. v Інтенсивна галузева диференціація соціології. v Вдосконалення методів дослідження. v Лідер-соціологія США. v З кінця 50-х рр. соціологічна думка європейських країн відновлює свої позиції. v Інтенсивне поширення соціології в Латинській Америці та в країнах Сходу. |
IV ЕТАП НОВІТНІЙ ПЕРІОД (з 70 р. XX ст. до нашого часу) | v Інтерналізація. v Академізація. v Експертизація. v Фактографізація. v Соціологізація інших наук. v Диференціація. |
Протосоціологія
1. Стародавній світ (до V ст.);
2. Середньовіччя (V ст. - сер. XVII ст.);
3. Новий час (XVII - поч. XIX ст.).
Стародавній світ (до V ст.)
v Міф та епос - найдавніші форми відображення дійсності родового та ранньокласового суспільства.
Міфологія та епос - позанаукові форми відображення дійсності, які не задовольняли вимоги нової системи організації суспільного життя - держави.
Виникають елементи наукового знання: філософія, математика, емпіричні соціальні обслідування (згадка про перший перепис населення у стародавніх євреїв пов'язана з іменем Мойсея (ХІІ ст. до н.е.).
Соціально-філософські проблеми суспільства і соціального пізнання (Демокріт, Платон, Аристотель).
v не розглядали суспільство як особливе утворення, що розвивається за власними законами (суспільство - об'єкт, а не суб'єкт);
v розглядали суспільство у контексті загального цілого відповідно до моделей космічного цілого;
v протиставлення чуттєвого досвіду раціональному, "розумному".
Значення історичної науки
o Саме в ній виникають і усвідомлюються важливіші принципи соціального пізнання (об'єкт - людина, суспільство).
o На відміну від філософії, що розглядала буття в контексті всесвіту, логосу, історіографи мали конкретний об'єкт - суспільство, що сприяло розробці принципів і засобів пізнання соціальних явищ.
o Уперше географічні, природні, економічні, психологічні факти розглядалися як фактори, детермінанти історичних подій.
o Порівняно з міфом та епосом, вводяться нові елементи відтворення явищ та подій: їх хронологічна послідовність, простір, час, спроби розкриття причин, фіксація поодинокого й особливого без аналізу загального, оскільки останнє мислилось як аналог одиничного.
Слабкість - у споглядально-констатуючому характері.
Соціальне значення епохи Середньовіччя
Раннє середньовіччя (У-ХІ ст.)
Період розвинутого феодалізму (ХІ-XV ст.)
Пізнє середньовіччя (кінець XV ст. - сер. ХУІІ ст.)
Якщо соціальні парадигми рабовласницького суспільства відбивали залежність людини від природи і держави-поліса, що в світогляді виступало як фатум, доля, жорстокий детермінізм, то соціальна парадигма середньовіччя поєднувала кілька нових принципів:
o у світоглядному плані космологічний фаталізм змінюється християнським провіденціалізмом;
o у соціально-історичному та політичному аспектах відбувається переорієнтація із демосу, поліса як суб'єкта на особистість як творчу силу в системі соціальних відносин;
o поєднання християнського провіденціалізму із земним суб 'єктивізмом втілилося в новому вченні про свободу індивідуального вибору і особистої відповідальності за нього перед неземним суддею.
ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ суспільної думки епохи нової історії | |
1 | Інтенсивний розвиток наукової думки. Розкріпачення від теології (вчення про Бога). |
2 | Соціальне пізнання стає на пошук природничих факторів розвитку суспільства. |
3 | Поступово розпадається середньовічна система цінностей світосприйняття. |
4 | Ідея рівності людей перед Богом в ідеології молодої буржуазії трансформується в ідею рівності людей за своєю природою і пошук причин їх фактичної нерівності в суспільстві. |
5 | Буржуазія стає домінуючим, провідним суб'єктом у системі суспільних відносин, вона вже реально править державою, вірить у своє майбутнє і намагається якомога більше знати про суспільство і людину, про їх зв'язок з природою. |
6 | Виникає нова соціальна парадигма, пов'язана з натуралістичним розумінням світу природи та людини. Натуралізм перетворюється в домінуючий принцип науки, в тому числі і науки про людину. Його панування в усіх галузях знання було пов'язане з виключенням надприродного і чудесного. |
О. Конт - засновник соціології. позитивізм та натуралізм
Марксистська соціологія
Соціологічний психологізм
Соціологія Е. Дюркгейма
Розуміюча соціологія М. Вебера
Соціологія другої половини ХХ ст.: характерні риси
ТЕМА 3. СУСПІЛЬСТВО ЯК СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА. ТИПОЛОГІЯ СУСПІЛЬСТВ
Поняття суспільства та його типи
Типологія суспільств