Соціологія - Кузьменко Т.М. - О. Конт - засновник соціології. позитивізм та натуралізм

ОГЮСТ КОНТ (Франція; 1798-1857 рр.). ("Курс позитивної філософії", "Система позитивної політики").

У роботі "Курс позитивної філософії" (1839 р.) О. Конт уперше вжив термін "соціологія". (Спочатку він використав термін "соціальна фізика", потім від нього відмовився у зв'язку з тим, що так назвав науку про суспільство бельгійський вчений-математик А. Кетле).

Ініціатор виокремлення соціології як самостійної науки.

Обґрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства.

У структурі соціології розрізняв:

СОЦІАЛЬНУ СТАТИКУ - анатомія суспільства (досліджує соціальні інститути: СІМ'Я, ВЛАСНІСТЬ, ДЕРЖАВА), теорія суспільного порядку, раціональна, ефективна організація суспільства, досягнення соціальної гармонії (консенсусу) (закони статики, порядку, організації та функціонування соціальних систем). Призначення держави, урядів та інших соціальних інститутів і полягає в забезпеченні дії законів консенсусу. А такі явища, як розподіл праці, індивідуалізм і егоїзм є в багатьох випадках джерелами розпаду соціальних систем, припинення соціального життя. Серед інститутів, які забезпечують гармонійне, узгоджене функціонування суспільної системи, О. Конт детально аналізує сім'ю, деякі форми кооперації; значну увагу він приділяє релігії, моралі, звичаям, істотно недооцінюючи, однак, роль у цих процесах економіки, матеріальних факторів. та

СОЦІАЛЬНУ ДИНАМІКУ (загальні закони соціального розвитку, прогресу). Цей ряд складають первинні та вторинні фактори. Первинні - духовні, вторинні - "природні": клімат, приріст населення, тривалість людського життя... Головну роль, за О. Контом, у прогресі людства відіграють первинні фактори, вторинні здатні здійснювати лише супутні дії, тобто або прискорювати, або вповільнювати дію первинних факторів.

Основними засадами позитивізму Конт вважав спрямованість науки на:

1. реальне на противагу химерному;

2. корисне на противагу марному;

3. достовірне на противагу непевному;

4. позитивне (конструктивне) на противагу негативному (деструктивному).

- Розглядав суспільство як певну органічну цілісність, яка ґрунтується на солідарності та суспільному поділі праці і розвивається за природними законами, а отже, має вивчатися точними методами природничих наук у межах соціології.

Визначив основні методи соціології - спостереження, експеримент та порівняння (історичний).

- Щодо закономірностей розвитку суспільства виходив із закону трьох стадій розвитку суспільства та мислення:

1) теологічна (фетишизм, політеїзм та монотеїзм) (примітивна - релігійна міфологія);

2) метафізична (проміжкова - абстрактні знання,) (1300-1800 рр);

3) позитивна (наукова стадія - наукові дослідження).

- Наука соціологія повинна давати відповіді на питання: "Що існує?" та "Як відбувається явище?", вміти передбачити і розв'язувати проблеми, що виникають (практичне використання досягнень науки в цілях здійснення соціальних реформ).

Антиіндивідуаліст (суспільство саме себе творить і людину також).

Основний зміст соціологічних поглядів О. Конта:

o При вивченні соціального життя потрібно покладатися не на здогадки, а на спостереження, порівняльні методи.

o Вивчення соціальних явищ не може бути абсолютним, а завжди є відносним, залежно від нашої організації і нашого становища в соціальній сфері.

o Усе існує лише тією мірою, якою це буде доведено наукою (лише у тому випадку, коли будуть вивчатися реальні факти суспільного життя).

o Існує взаємозв'язок соціальних елементів, частин і підрозділів (людей, груп, спільнот ...).

o Поряд із мовою, релігією, поділ праці призводить до ускладнення суспільства; до зміцнення соціальної солідарності.

натуралізм

пояснення суспільних закономірностей у більш-менш чіткій відповідності до природних закономірностей;

органіцизм

опис суспільства як цілісної системи (на противагу механістичним моделям, які розглядають суспільство як агрегат елементів);

еволюціонізм

націлює на аналіз суспільної історії як переважно еволюційного, повільного та безперервного процесу.

ПАРАДИГМА ПОЗИТИВІЗМУ

(найбільш впливова за доби становлення соціології)

- Постулат онтологічного натуралізму (культурні і природні явища якісно однорідні).

- Постулат методологічного натуралізму (система соціальних знань повинна будуватися за моделлю фізичних наук, використовувати їх методологічні установки).

- Постулат феноменалізму (перебільшення ролі досвіду і чуттєвих даних в соціологічному пізнанні на противагу умоглядним висновкам, які часто панують у соціальні філософії).

- Принцип "ціннісної нейтральності" (соціолог повинен утримуватися від будь-яких ціннісних тверджень стосовно природи явищ та процесів, що вивчаються, і одержаних результатів).

- Визнання інструментального характеру наукового знання - орієнтація на соціальну інженерію.

НАТУРАЛІСТИЧНІ ШКОЛИ

Головна роль у розвитку суспільства належить:

Географічна

Томас Бокль (1821-1862 рр.)

Географічним положенням та природним умовам.

Німецької геополітики

Карл Хаусхофер (1869-1946рр.)

Природничим чинникам, географічно детермінованим тенденціям політичного розвитку та експансії держав-організмів. Дефіцит "життєвого простору" та неприродність політичних кордонів Німеччини використовували як аргумент для виправдання фашистської агресії.

Расово-антропологічна

Жозеф-Артюр де Гобіно (1816-1882 рр.)

Спадковості, "расовим відборам", боротьбі "вищих" рас проти "нижчих".

Органічна

Альберт Шеффле (1831-1903 рр.)

Аналогічно до живого організму - розподілу функцій між органами. Економічне життя ототожнювалося з обміном речовин в організмі.

Соціал-дарвініська

Людвіг Гумплович (1838-1909 рр.)

Закономірностям біологічної еволюції і принципам природного відбору, боротьбі за існування і виживання найбільш пристосованих організмів (наприклад, класова боротьба - природний та основний закон).

Герберт Спенсер (Англія; 1820-1903 рр.). Основи соціології

- Прибічник О. Конта.

- Заснував органічний напрям у соціології.

- Основа його вчення - метод аналогії між біологічним та соціальним (над-органічним) організмом та їх еволюцією.

- Соціальний організм складається з трьох основних систем:

- регулятивної,

- виробляючої засоби життя,

- розподільчої.

- Вводить категорію соціальний інститут (розрізняв: домашні, обрядові, політичні, церковні, професійні та промислові інститути).

- Джерелом класових відмінностей вважав завоювання:

o переможці утворюють панівний клас,

o переможені - раби.

- Головне - вивчення не суспільства загалом, а його структурних одиниць, їх функцій та взаємозв'язків.

- Заклав основи структурного функціоналізму.

- Головна праця "Основи соціології" (1896 р.), в якій він робить висновок: перемагає те суспільство, в якому більша кількість людей пристосовується до промислової праці, але при цьому владні структури поважають особисті потреби та інтереси.

- Вважав, що розвиток суспільства відбувається за законами природної еволюції, які людина змінити не в змозі (і не потрібно).

- Центральне поняття - еволюціонізм (еволюція - інтеграція матерії; еволюційний підхід - вивчення кожного явища в його розвитку).

- Індивідуаліст (людина творить себе і суспільство; суспільство існує заради добробуту його членів).

- Ідеолог лібералізму (вільна людина від догм, традицій, державного та суспільного примусу).