Соціологія - Кузьменко Т.М. - Загальні принципи соціальної мобільності

П. Сорокін розрізняє загальні принципи соціальної мобільності^*155.

*155: {Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М., 1992. - С. 377-392.}

1. Не існувало та не існує суспільств, в яких повністю відсутня вертикальна мобільність в основних її формах - економічній, політичній та професійній. Найбільше наближене до абсолютно нерухомого суспільства - суспільства, в якому відсутня соціальна мобільність, кастове суспільство в Індії. Але навіть в ньому були випадки втрати найвищих статусів в ієрархії (брахманів) чи їх одержання представниками нижчих каст.

2. Ніколи не існувало суспільства, в якому вертикальна соціальна мобільність та перехід від одного соціального прошарку до іншого здійснювався зовсім безперешкодно. Всі суспільства страти-фіковані, а це означає, що в межах їхніх структур існують " сита", які просіюють індивідів, надаючи можливість одним підійматися на вищі позиції, не допускаючи інших нагору. Лише в періоди анархії та безладу суспільству притаманна хаотична, безладна вертикальна мобільність. Однак, навіть у такі періоди існують перепони, що не дозволять всезагальну мобільність. Створюються нові "сита" чи функціонують залишки старих "сит". З часом система якщо не зруйнується вщент, то стабілізується. І нові "сита" замінять старі, і будуть здійснювати відбір, вертикальна мобільність стане ускладненою перепонами, які важко долати.

3. Інтенсивність та всезагальність вертикальної соціальної мобільності змінюється від суспільства до суспільства, тобто в просторі. Порівнюючи індійське кастове та американське суспільство, П. Сорокін зазначав, що вищі позиції в політичній, професійній та економічній ієрархії в Індії визначені походженням, а в США - значна частина позицій досягнута індивідами, які при народженні їх не мали. Зокрема із 29 президентів США 48,3 % - вихідці із бідних та середніх сімей. В Індії переважна більшість зайнятого населення успадковує професійний статус своїх батьків, а в США - більшість змінює свою професію хоча б раз за життя.

4. Інтенсивність та всезагальність вертикальної соціальної мобільності коливаються в межах соціальної стратифікації одного і того самого суспільства в різні періоди історії, зокрема під чассоціальних потрясінь. В такі періоди інтенсивність вертикальної соціальної мобільності зростає. Як приклад П. Сорокін наводить революцію в Росії. За перші роки чисельні представники найбагатших прошарків та політичної аристократії були знищені чи перемістилися на найнижчі позиції в соціальній ієрархії. Більшість власників, підприємців та спеціалістів-професіоналів були позбавлені своїх статусів. В пореволюційні часи на найвищі щаблі соціальної ієрархії потрапили представники колишніх нижчих прошарків в політичній, економічній та професійній ієрархії. Однак період надзвичайної рухливості соціальної структури завершився виникненням нових перепон, ускладненням руху вгору. Початок ХХ століття П. Сорокін називає дуже мобільним періодом в європейських країнах: авантюристи, кар'єристи посідають найвищі позиції.

5. У вертикальній соціальній мобільності в її трьох основних проявах немає постійного напрямку ні в бік посилення, ні в бік послаблення її інтенсивності та загальності. Ці припущення справедливі як для історії окремої країни, так і для історії великих соціальних організмів та загалом людства. Тобто для вертикальної соціальної мобільності властиві "не спрямовані" коливання. П. Сорокін обґрунтовує недостовірність поширеного припущення щодо історичного розвитку в напрямку постійного та "вічного" збільшення вертикальної соціальної мобільності.

Саме соціальна мобільність дозволяє підтримувати баланс у межах різноманітних вимірів соціальної стратифікації. Відмінними рисами соціальної мобільності в порівнянні з випадковими переміщеннями постають: відтворюваність, масовість, наявність таких наслідків, як зміна статусу чи групової приналежності.